Рішення № 137838122, 30.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/11018/25

Провадження № 2/211/1511/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Андрійченко А.Ю.,

за участю позивачки (в режимі ВКЗ) ОСОБА_1 ,

представника позивачки (в режимі ВКЗ) Лисенко С.С.,

представника третьої особи (в режимі ВКЗ) Мартиненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лисенко Світлана Сергіївна, до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Полтавської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лисенко С.С., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Полтавської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19.06.2010 по 08.01.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Октябрьського районного суду м. Полтави від 14.11.2012 було розірвано. Під час перебування у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., яка проживає із позивачкою та знаходиться на її утриманні. Після розірвання шлюбу відповідач жодних стосунків із донькою не підтримує, її життям, психічним та фізичним розвитком не цікавиться, участі у вихованні доньки не приймає. Аліменти відповідач на утримання доньки не сплачує і заборгованість на 01.09.2025 склала 388096грн. 15коп. Ніякої іншої матеріальної допомоги на утримання доньки відповідач не надавав і не надає, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі. Тобто, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та духовних цінностей. Дитина не отримує від батька жодних подарунків на день народження. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, не відвідував і не відвідує доньку вдома, в дитячому дошкільному закладі, школі. З огляду на вказане, а також з метою захисту прав та інтересів дитини, власних батьківських прав, позивачка вимушена була звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження із проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, просила суд їх задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності і зазначив, що доньку не утримує з 2012 року.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Полтавської міської ради, як орган опіки та піклування, підтримала позов позивачки і просила його задовольнити.

Заслухана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що навчається у школі, проживає разом з матір`ю, яка її утримує і піклується про неї. З батьком вона не спілкується, той ніякої фінансової допомоги на її утримання не надає, її долею не цікавиться. Не заперечувала проти позбавлення її батька батьківських прав відносно неї.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано. Під час перебування у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., яка проживає із позивачкою та знаходиться на її утриманні. Після розірвання шлюбу відповідач жодних стосунків із донькою не підтримує, її життям, психічним та фізичним розвитком не цікавиться, участі у вихованні доньки не приймає. Ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки відповідач не надає.

Суд, заслухавши позивачку, представника позивачки, представника третьої особи Служби у справах дітей Полтавської міської ради, як орган опіки та піклування, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_11 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Відповідно до копії рішення Октябрьского районного суду м. Полтави від 14.11.2012 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.13).

З копії рішення Октябрьского районного суду м. Полтави від 102.02.2012 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 22.09.2011 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.14-15).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що 21.03.2018 ОСОБА_12 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , якій змінено прізвище на ОСОБА_13 (а.с.16).

Згідно довідки початкової школи №46 м. Полтава №01-21/50 від 02.09.2025 ОСОБА_3 відвідувала ПШ №46 з 01.08.2012 по 01.06.2017, її батько ОСОБА_2 не брав участі у вихованні дитини (а.с.23)

З копії довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 03.09.2025, яка видана Довгинцівським відділом ДВС у м. Кривому Розі Дніпропетровської області за період з 22.09.2011 по 01.09.2025 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 388096грн. 15коп. (а.с.24).

Відповідно до висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради №270 від 23.12.2025 доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.71-72).

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст.150 СК України).

Згідно з ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.3 , п.2 ст.6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою покладення на них відповідальності, передбаченої законом.

Статтею 157 СК України передбачено обов`язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження №61-12305св18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі №631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.».

У статті 166 СК України визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно із частиною четвертою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Суд виходить з того, що вирішуючи спір, суд на перше місце ставить «як найкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №188/1542/20.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитиною не цікавиться, не надає дитині матеріального утримання, аліменти на утримання дитини не сплачує.

Таким чином, досліджені судом докази по справ дають суду підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, своєю винною поведінкою ухиляється від встановленого ст.150 Сімейного Кодексу України обов`язку щодо виховання своєї дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та відповідача ОСОБА_2 , як крайній захід, слід позбавити батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 1212грн.

Керуючись ст.ст.141, 229, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в інтересах якої діє адвокат Лисенко Світлана Сергіївна, до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа Служба у справах дітей Полтавської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1212 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.О.Юзефович