Рішення № 137837752, 29.06.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1935/26

Єдиний унікальний № 742/2310/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,

секретаря судового засідання Рубан Ж.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

27.04.2026 р. представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №891694478 від 28.12.2019 р., укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у розмірі 29 748,80 грн., сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» посилалось на те, що 28.12.2019 р., між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір №891694478 та в подальшому Додаткові угоди. Відповідно до умов яких відповідачу надано грошові кошти у загальному розмірі 11 470,00 грн, строк кредитування 20 днів, який було продовжено, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відповідні нарахування за користування кредитом у встановлений термін згідно графіку платежів. Товариство свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти ОСОБА_1 , тоді як відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

У подальшому, за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», №05/0820-01 від 05.08.2020 р. укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», №11/07/25-Е від 11.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ «ФК «ЕЙС», до останього перейшло право вимоги до відповідача за Договором №891694478 від 28.12.2019 р.

За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вище зазначеним Договором у сумі 29 748,80 грн, що складається з тіла та відсотків за користування кредитом, а також судових витрат.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору у електронному вигляді, а також не доведено факту переходу права вимоги до відповідача, у зв`язку з чим, просить стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому він просить задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на укладення договору в електронному вигляді, що підтверджено належними доказами. Право вимоги відповідно до договору факторингу, переходить до клієнта у день підписання сторонами реєстру прав вимоги, що відбулося 01.06.2020, тобто після укладення кредитного договору №891694478 від 28.12.2019 р, а тому таке право перейшло до ТОВ «Таліон плюс», яке передало його у подальшому позивачу. Розмір правничої допомоги вважає завищеним та необгрунтованим.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

У судове засідання представник позивача не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, проте при подачі позову до суду просила слухати справу у її відсутності.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутність відповідача, у якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29.04.2026 р. прийнято до розгляду дану справу та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що на підставі Договору №891694478 від 28.12.2019 р., укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , останньому було надано кредит на суму 4000 грн. строком на 20 днів шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної карти НОМЕР_3, зазначену позичальником у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 28.12.2019р. /а.с.83/, де він зазначив свої персональні дані. Зі сплатою відсотків за ставкою 0,5% від суми кредиту за кожен день користування, а також за фактичний час користування з розрахунку 182,5% річних. Сума повернення кредиту зазначено у графіку платежів /а.с.69 та зв./.

Вказаний вище кредитний договір відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора - 9D7W39YH, який був надісланий 28.12.2019 р. на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" /а.с.90/.

З наданого Позивачем Порядку дій Споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритму дії ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" стосовно укладення кредитних договорів вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику та виконання певного набору дій, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням Заявки, у якій ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

29.12.2019 р., 30.12.2019 р., 01.01.2020 р. (три рази), 17.01.2020 р. 04.02.2020 р. та 07.03.2020 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , укладено Додаткові угоди до Договору №891694478 від 28.12.2019 р. за умовами яких, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору продовжено його дію ще на 18 днів, потім 30 днів та збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 9,78% від суми кредиту. У подальшому, збільшено суму кредиту у загальному розмірі до 11 470 грн та відсотки за користування кредитними коштами, що вказано у Графіках розрахунку /а.с.70-73/.

З інформаційних довідок ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за період з 28.12.2019 р. по 01.01.2020 р. було здійснено перерахування коштів у загальному розмірі 11 470,00 грн на платіжну карту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - НОМЕР_3 /а.с.75-77 зв/. Що також підтверджується платіжними дорученнями за період з 28.12.2019 р. по 01.01.2020 р., із зазначенням переказ коштів згідно Договору №891694478 від 28.12.2019 р. /а.с.93-95 зв./.

Відповідно до інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було імітовано карту № НОМЕР_3 та на неї було зараховано кошти у період з 28.12.2019 по 30.12.2019 у розмірі 9 100 грн. Зарахування у період з 01.01.2020 по 06.01.2020- відсутні.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №891694478 від 28.12.2019 р. наданого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за період з 28.12.11.2019 р. по 01.06.2020 р. вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить - 27 799,20 грн, з яких: тіло кредиту - 11 468,08 грн та відсотки - 16 331,12 грн /а.с.53-54 зв/.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року /а.с. 19-20./.

У період з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2023 року «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди №19, № 26, №27, №31 та №32 якими продовжувався строк дії договору та остаточно такий продовжено до 31 грудня 2024 року /а.с.21 зв.-25/. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 - 31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5 Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Згідно з п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №81 від 01.06.2019 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача - 291, ОСОБА_1 /а.с. 26-27/.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» /а.с. 55/, загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить - 29 748,80 грн, яка складається з: 11 468,08 грн - заборгованість по тілу кредиту; 18 280,72 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Стан розрахунків та виникнення заборгованості також підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача станом на 26.12.2025. /а.с. 56/.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 /а.с. 29-30/ та у подальшому, 03.08.2021 р та 30.12.2022 р Додаткові угоди №2 та №3 до нього /а.с.31 та зв/.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс перейшло право вимоги до Відповідача -9584 /а.с. 32-33/.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №891694478 від 28.12.2019 р. /а.с.41-43/.

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 11 липня 2025 року до Договору факторингу № 11/07/25-Е до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача у розмірі - 29 748,80 грн, яка складається з: 11 468,08 грн - заборгованість по тілу кредиту; 18 280,72 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом /а.с. 44-45/.

ІV. Оцінка Суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

4.1 Щодо форми та правомірності укладення кредитного договору

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності належних доказів укладення кредитного договору, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 6 ст. 11 цього Закону, акцепт оферти може бути наданий шляхом вчинення дій, що чітко роз`яснені в інформаційній системі (заповнення заявки, використання одноразового ідентифікатора).

Судом встановлено, що 28.12.2019 р. ОСОБА_1 підписав кредитний договір №891694478 електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора 9D7W39YH, надісланого на його верифікований номер телефону. Первісний кредитор виконав зобов`язання, перерахувавши кошти в загальному розмірі 11 470 грн на емітовану на ім`я відповідача платіжну картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , що підтверджується випискою банку та платіжними дорученнями.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та виникнення у відповідача зобов`язання з повернення коштів первісному кредитору є повністю доведеним.

4.2 Щодо правових підстав відступлення права вимоги та сутності договору факторингу

Визначальним для цієї справи є встановлення наявності у позивача (ТОВ «ФК «ЕЙС») права вимоги до відповідача, оскільки заперечення останнього в цій частині суд вважає обґрунтованими.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд відхиляє твердження позивача, викладені про те, що чинне законодавство не пов`язує момент переходу права вимоги з фактом оплати. Ключовою ознакою та кваліфікуючим елементом договору факторингу є його оплатність. Метою цього правочину є саме отримання клієнтом фінансування в обмін на відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги за договором факторингу не може відбуватися на безоплатній основі, а реальність господарської операції має підтверджуватися належними платіжними документами.

Окрім того, Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (в редакції додаткових угод № 26 та № 32) сторони чітко регламентували порядок розрахунків, встановивши, що фінансування сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання реєстру прав вимог на банківський рахунок клієнта, а сума фінансування вважається отриманою виключно після її зарахування на рахунок.

При цьому, здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин, суд зазначає, що за змістом статей 1077, 1078 ЦК України законодавець розмежовує критерії та правовий режим наявної вимоги (строк платежу за якою настав) та майбутньої вимоги (яка виникне у майбутньому). Суд наголошує, що на момент підписання Реєстру прав вимоги № 81 від 01.06.2020 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 891694478 від 28.12.2019 р. вже повністю виникло, а строк платежу за ним настав. Відтак, дана грошова вимога на момент її відступлення була наявною, а не майбутньою.

Правовий режим відступлення наявної грошової вимоги за договором факторингу, у контексті правовідносин із третіми особами (боржниками), імперативно вимагає доведеності факту реального виконання такого договору його сторонами. Сама по собі теоретична можливість відступлення майбутніх чи наявних прав за текстом договору та реєстру не звільняє нового кредитора від обов`язку підтвердити реальність господарської операції. Наявність лише тексту договору та реєстру без первинних розрахункових документів свідчить виключно про намір сторін відступити право, а не про факт реального переходу права вимоги до нового кредитора.

Оскільки оплатність та надання фінансування є базовою кваліфікуючою ознакою договору факторингу (ст. 1077 ЦК України) та обов`язковою умовою для підтвердження статусу кредитора згідно зі сталою практикою Верховного Суду, відсутність у матеріалах справи платіжних інструкцій (доручень) про оплату фінансування за Реєстром № 81 від 01.06.2020 р. свідчить про недоведеність факту належного набуття права вимоги на першому, базовому етапі ланцюга відступлення.

4.3 Щодо обов`язковості висновків Верховного Суду та недоведеності першого етапу відступлення

Позивач стверджує, що право вимоги перейшло до нього через ланцюг укладених договорів факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і, врешті, до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Проте, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 та у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/279/25 сформував сталу й імперативну правову позицію: належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються (за умови, що він містить дані за конкретним кредитним договором), а також обов`язково докази на підтвердження оплати за договором.

Для підтвердження законності набуття права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати суду беззаперечні докази реального переходу права на кожному етапі такої передачі, включаючи первинні документи про оплату фінансування.

Оскільки саме позивач звернувся до суду як новий кредитор, на нього покладається обов`язок доведення безперервного та належного переходу права вимоги від первісного кредитора до нього. Недоведеність хоча б однієї з ланок такого правонаступництва виключає можливість визнання позивача належним кредитором у спірному зобов`язанні.

В порушення ст.ст.76-81 ЦПК України, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу здійснення оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., а саме: платіжних інструкцій (доручень) чи виписок з банківських рахунків, які б підтверджували реальне перерахування ТОВ «Таліон Плюс» коштів на рахунок первісного кредитора за Реєстром прав вимоги № 81 від 01.06.2020 р.

4.4Щодо спростування доводів позивача стосовно акта звірки та платіжних інструкцій

Позивач зазначає, що факт оплати не є предметом доказування, однак додатково підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 р., який зафіксував відсутність претензій та належне виконання зобов`язань сторонами.

Проте, відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Безготівкові розрахунки є господарськими операціями, що підтверджуються виключно первинними фінансовими документами банку. Акт звірки є лише технічним документом бухгалтерського обліку, який відображає інтегрований стан взаємних розрахунків, не є первинним документом і не може замінити собою розрахунковий документ (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18).

Позивач наголошує, що ним до матеріалів справи долучено платіжні інструкції за договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р. та № 11/07/25-Е від 11.07.2025 р. що, на його думку, підтверджує послідовність правової позиції. Суд зазначає, що наявність платіжних документів на другому та третьому етапах відступлення не має самостійного правового значення, якщо не доведено легітимність першого (базового) етапу.

Оскільки позивач не довів належними первинними документами факт надання фінансування (оплати) за Реєстром № 81 від 01.06.2020 р., ТОВ «Таліон Плюс» не набуло у встановленому законом порядку права вимоги до боржника ОСОБА_1 . Відповідно, ТОВ «Таліон Плюс» не мало законних підстав для подальшої передачі цього права до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє - для передачі позивачу. Надані платіжні інструкції підтверджують лише внутрішні розрахунки між наступними фінансовими компаніями, але не усувають дефектність первинного переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Позивач, як професійний учасник ринку фінансових послуг, не був позбавлений можливості надати суду виписку з банківського рахунку первісного кредитора або фактора для підтвердження транзакції.

Враховуючи імперативні правові висновки Верховного Суду, які визначають докази оплати як обов`язковий елемент предмета доказування у спорах про факторинг, суд доходить висновку, що ланцюг легітимного переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС» є розірваним на першому ж етапі.

Таким чином, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами безперервного переходу права вимоги від первісного кредитора до нього. Відсутність первинних документів, які підтверджують виконання ТОВ «Таліон Плюс» свого обов`язку з фінансування за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, виключає можливість встановлення факту реального набуття цим товариством права вимоги до відповідача.

За таких обставин наступні договори факторингу не можуть породжувати правові наслідки щодо передачі права, яке не було належним чином набуте попереднім кредитором. Отже, позивач не підтвердив свого статусу належного кредитора, що є самостійною підставою для відмови у позові.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають.

З матеріалів справи також вбачається, що у справі №742/2310/26 відповідачу ОСОБА_1 надавалась правнича допомога адвокатом Бульбою Р.В. відповідно договору №9 про надання правничої допомоги від 11.05.2026 та детального опису робіт від 26.05.2026. У поданому відзиві на позов, представник відповідача просить стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь позивача витрати на правничу допомогу урозмірі 6 000 грн.

Відповідачем надано докази фактичного понесення витрат, детальний опис виконаних робіт та підтвердження їх оплати, що відповідає вимогам ч.8 ст.141 ЦПК України.

Системний аналіз норм ст.ст.137,141 ЦПК України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл витрат на правничу допомогу передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням складності справи, ціни позову, значення справи для сторін, пов`язаності цих витрати з розглядом справи, поведінки сторін під час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Суд звертає увагу, що зміст наданих адвокатом послуг, а саме: консультація усного характеру, вивчення документів, правовий аналіз судової практики, формування правової позиції за своєю фактичною суттю є ідентичними послугами, оскільки передбачають з`ясування адвокатом спірних правовідносин для подальшого формування правової позиції у позовній заяві про стягнення заборгованості.

При аналізі поданих адвокатом документів встановлено, що значна частина їхнього змісту складається з релевантних цитат нормативно-правових актів та стандартних судових позицій. Обсяг власне аналітичної роботи адвоката щодо специфічних обставин справи є помірним.

Оцінюючи заявлені витрати через призму принципів розумності, співмірності та справедливості, суд враховує незначну складність даної справи, яка є типовою для спорів про стягнення кредитної заборгованості та не потребує аналізу великого обсягу доказів чи застосування складних норм права. Суд зауважує, що фактичний обсяг наданих адвокатом послуг звівся до підготовки відзиву на позовну заяву, більшість з якого становить цитування законодавчих актів та загальновідомої судової практики, що не свідчить про значні інтелектуальні чи часові затрати.

Беручи до уваги позицію позивача щодо завищеного характеру витрат та виходячи з об`єктивної необхідності захисту прав відповідача у розумних межах, суд дійшов висновку, що справедливою та достатньою сумою для відшкодування витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції є 3 000 гривень.

Керуючись статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, м. Київ, 02090.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов