Ухвала суду № 137836168, 30.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/1875/26

пр № 2/464/1877/26

У Х В А Л А

29 червня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд міста Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши цивільну справу № 464/1875/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Позивач, через підсистему «Електронний суд», звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 22.07.2024-100002756 від 22.07.2024 у розмірі 8 972,72 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2026 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 24 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 01 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12:30 год 29 червня 2026 року.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення такого. Представником позивача Медведєвою Н.О. подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмета спору. Водночас просить присудити стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено представником позивача у своїх заявах, предмет спору у даній справі відсутній, так як відповідачем погашено заборгованість у повному обсязі.

За вимогами п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 ОП КЦС ВС зробила висновок про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Указані правові висновки застосовані, також, Верховним Судом у постановах від: 04 вересня 2024 року у справі № 295/16212/21; 11 вересня 2024 року у справі № 519/1304/21 та 01 жовтня 2024 року у справі № 201/2448/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

За приписами ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази про добровільне погашення відповідачем заборгованості саме після пред`явлення позову як цього вимагає наведена норма закону, тому правових підстав покладення судових витрат на відповідача немає. Твердження позивача щодо часу задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову є голослівними та жодним чином не підтверджені, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. У присудженні стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст.133, 255, 258-261, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву задоволити частково.

Закрити провадження у справі № 464/1875/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відмовити у задоволенні решти вимог заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України.

Повне судове рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя Галина ШАШУРІНА