Рішення № 137836019, 26.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

26.06.2026

ЄУН 337/1671/26

2/337/1525/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

16.03.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 06.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою в електронній формі було укладено кредитний договір №9027307, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в розмірі 30000,00грн., зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними, інші платежі в строк та порядку, погоджені договором. Однак відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 80092,98грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 29994,00грн., заборгованості за процентами 35092,98грн., пені 15000,00грн. 16.01.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №16012026, відповідно до якого позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на вказану суму боргу.

Просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

13.04.2026 до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала повністю та зазначила, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання нею вказаного кредитного договору, зокрема, доказів її реєстрації в ІТС первинного кредитора, створення особистого кабінету, отримання пропозиції укласти договір та електронного повідомлення з одноразовим ідентифікатором, його використання для підписання договору. Також позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження отримання нею кредитних коштів, а надані документи є неналежними та недопустимими. Просила в позові відмовити повністю.

27.04.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій він позовні вимоги підтримав повністю та зазначив про безпідставність заперечень відповідачки. В даному випадку кредитний договір було укладено в електронній формі з дотримання вимог чинного законодавства. Алгоритм укладання договору в електронній формі потребує здійснення від позичальника певних послідовних дій і з моменту введення ним одноразового ідентифікатора кредитний договір вважається підписаним та укладеним. Нездійснення таких дій унеможливлює укладання договору. Саме відповідач ініціював укладання договору, оформивши відповідну заяву на сайті первісного кредитора, зазначивши свої персональні дані та в подальшому підписав договір одноразовим ідентифікатором. Протилежного відповідачка не довела. В кредитному договорі сторони погодили всі його істотні умови, в т.ч. розмір кредиту, процентів за користування ним, строк та порядок їх сплати, відповідальність у разі порушення зобов`язань. Розмір заборгованості визначений відповідно до умов кредитного договору та відповідачем також не спростований. Оскільки відповідач оспорює факт отримання кредитних коштів шляхом їх перерахування на платіжну картку, позивач скористався правом на подання клопотання про витребування з АТ «ПУМБ» інформації про належність відповідачці ОСОБА_1 платіжної картки ? НОМЕР_1 та зарахування на неї 06.05.2025 кредиту в сумі 30000,00грн.

Ухвалою суду від 20.05.2026 клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» про витребування доказів було задоволено - витребувано у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформацію проте, чи відкривався банківський рахунок, за яким видана платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; чи було зарахування на вказаний банківський рахунок 06.05.2025 грошових коштів в сумі 30 000,00грн.

Витребувані документи надійшли до суду 01.06.2026.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав повністю з підстав, викладених в заявах по суті, просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, інших заяв по суті, клопотань, крім відзиву на позовну заяву не подала.

Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких участь у судових засіданнях є правом учасників судового процесу; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також те, що сторони в цій справі скористалися правом на подачу заяв по суті, з метою виконання завдань цивільного судочинства та своєчасного вирішення спору, економії процесуального часу, за відсутності будь-яких об`єктивних підстав для відкладення судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу в цьому судовому засіданні у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3,6,626-629 ЦК України).

В силу положень ст.526,530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Авентус Україна» як кредитор та відповідачка ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 06.05.2025 договір №9027307 про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір).

Цей договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачкою електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» як кредитор виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та 06.05.2025 за посередницьких послуг ТОВ «Пейтек» переказав грошові кошти в розмірі 30000,00грн на платіжну картку № НОМЕР_3 , яка емітована в АТ «ПУМБ» на ім`я відповідачки ОСОБА_1 ..

За умовами кредитного договору (п.1.4, графік платежів) відповідачка зобов`язана була повернути кредит в сумі 30000,00грн в строк до 01.05.2026, сплативши за цей період проценти за користування ним в розмірі 1% в день від суми кредиту або 99090,00грн., в т.ч. з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0,01% в день, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, визначені в договорі.

При цьому, сторонами було погоджено обов`язок позичальника/відповідачки здійснювати сплату процентів за користування кредитом черговими платежами - кожні 30 днів.

Разом з тим, відповідачка порушила умови укладеного кредитного договору, належним чином не виконала свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним у погоджений сторонами в кредитному договорі строк та порядку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Право вимагати з відповідачки ОСОБА_1 стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором наразі належить позивачуТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу №16012026 від 16.01.2026 (з додатками), укладеного з первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна».

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка у відзиві на позов послалась на те, що позивач не довів факту укладання та підписання нею кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними та розміру заборгованості.

Разом з тим, такі доводи відповідачки об`єктивно та достовірно спростовуються наданими позивачем та безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами паспортом споживчого кредиту, інформаційним повідомленням споживача, кредитним договором з графіком платежів, договором факторингу з додатками, інформацією ТОВ «Пейтек» про успішність переказу коштів на картку відповідачки, інформацією АТ «ПУМБ» про належність цієї картки відповідачці, випискою з банківського рахунку відповідачки про зарахування цих коштів, розрахунком заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення у цій справі.

При цьому, суд зауважує, що у цій справі як первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна», так і новий кредитор/позивачТОВ «ФК «ЄАПБ» не є банківськими установами, мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг без відкриття особового рахунку клієнта, у зв`язку з чим надання первинних бухгалтерських документів, які є обов`язковими для банківських установ, є неможливим, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості, складений уповноваженою особою первісного кредитора, суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.

Також суд враховує, що на спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, відповідачка не подала жодних належних та допустимих доказів, що в силу принципу змагальності сторін є її процесуальним обов`язком.

Зокрема, доказів того, що вказані у договорі персональні дані їй не належать, відповідачкою суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення електронного договору виключає підстави вважати, що без здійснення відповідачкою відповідних дій (здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну і пароля особистого кабінету, отримання повідомлення з одноразовим ідентифікатором та його вірного введення) кредитний договір був би укладений та грошові кошти перераховані на платіжну картку позичальника.

Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, мобільним номером телефону та платіжною карткою, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами відповідачка у відзиві на позов не вказувала.

При цьому, за розрахунком заборгованості на виконання умов вказаного кредитного договору відповідачкою 02.06.2025 була здійснена оплата коштів в сумі 90,00грн, що розцінюється як вчинення конклюдентних дій щодо визнання факту укладення кредитного договору, його умов та боргу. Отже, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Аналогічна позиція підтримується усталеної судовою практикою, в т.ч. постановами Верховного Суду.

Таким чином, неналежне виконання відповідачкою як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення заборгованості в загальному розмірі 80092,98грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 29994,00грн., заборгованості за процентами 35092,98грн., пені 15000,00грн.

Як вже зазначалось, на підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок, який, на думку суду, є повним, чітким, об`єктивним, узгоджується з умовами кредитного договору.

Так, за аналізом вказаного розрахунку заявлений до стягнення розмір заборгованості визначений кредитором фактично станом на 16.01.2026, тобто на момент укладання договору факторингу №16012026 від 16.01.2026. Після цього жодних нарахувань новий кредитор/позивач не здійснював.

Також судом встановлено, що проценти за користування кредитом нараховані первісним кредитором фактично станом на 30.09.2025, тобто в межах погодженого сторонами в кредитному договорі строку кредитування.

Нарахування процентів за користування кредитом в зазначений період здійснювалось первісним кредитором з 06.05.2025 до 04.06.2025 включно (в межах першого чергового періоду) за ставкою 0,01% в день від суми кредиту 30000,00грн або 3,00грн щодня.

02.06.2021 позичальник/відповідачка здійснила оплату в розмірі 90,00грн, які зараховані на погашення процентів за користування кредитом 84,00грн та тіла кредиту 6,00грн., після чого залишок тіла кредиту склав 29994,00грн.

Після цього, а саме з 06.06.2025 до 30.09.2025 включно нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось первісним кредитором за ставкою 1,00% в день від суми кредиту 29994,00грн. або в розмірі 299,94грн щодня, що відповідає змісту п.1.5.1,1.5.2 кредитного договору.

Таким чином, оцінивши вищевказані обставини, суд вважає, що визначений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування ним ґрунтується на умовах кредитного договору, підтверджений належним чином та відповідачкою не спростований, у зв`язку з чим ця заборгованість підлягає стягненню з відповідачки.

В той же час, оцінивши обставини справи, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідачки неустойки (пені, штрафу) в розмірі 15000,00грн. необґрунтованими та безпідставними.

З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що вказана сума була нарахована первісним кредитором на підставі п.6.4.1, 6.4.2 кредитного договору у зв`язку з простроченням сплати тіла кредиту та процентів за користування ним в період з 06.07.2025 до 27.07.2025.

Однак відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Отже, в силу п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідачка звільнена від сплати на користь позивача нарахованих штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) в розмірі 15000,00грн., у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №9027307 від 06.05.2025 в загальному розмірі 65086,98грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 29994,00грн., заборгованості за процентами 35092,98грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 65086,98грн або 81,26% від первісно заявлених вимог на суму 80092,98грн (65086,98грн х 100% / 80092,98грн) витрати по сплаті судового збору в сумі 2163,47грн (2662,40грн х 81,26% / 100%).

Керуючись ст.15,16,207,526,530,610,626-629,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: Київська обл., Броварський р-н, м.Бровари, вул. Лісова, б.2, заборгованість за кредитним договором №9027307 від 06.05.2025 в загальному розмірі 65086,98грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2163,47грн, усього 67250,45грн (шістдесят сім тисяч двісті п`ятдесят гривень 45 копійок).

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова