Ухвала суду № 137835878, 25.06.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 317/2086/26

Провадження № 2/317/1367/2026

25 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за договорами,

ВСТАНОВИВ:

Вказана цивільна справа перебувала у провадженні судді Сакояна Д.І., якого Указом Президента України за №460/2026 від 02.06.2026 р. призначено на посаду судді Запорізького апеляційного суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 р., за розпорядженням керівника Запорізького районного суду Запорізької області від 23.06.2026 за №692-к-2026, вказана цивільна справа передана у провадження судді Каряки Д.О.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», в особі представника - керівника Товариства - Сергійчука Я.Я., за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу Запорізького районного суду Запорізької області надіслано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами в загальному розмірі 19 485,41 грн. та стягнення понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Перевіривши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що справа не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області із наступних підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

За загальними правилами підсудності у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви адресою місця перебування відповідача ОСОБА_1 , зазначена адреса: АДРЕСА_2 (а.с.1).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно відповіді № 2601182 отриманої судом у відповідності з вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України в системі «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 13.02.2008 р. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.99).

Однак, згідно відповіді № 2601206 отриманої судом у відповідності з вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України в системі «Електронний суд» з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Довідки ВПО №3249-5003826714 від 26.09.2025, виданої УС та ВП Бориспільської міської ради, яка є діючою (а.с.100).

Відповідно до п. 2 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ від 22.09.2016 року №646, єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб це автоматизований банк відомостей, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.

Крім того, у своєму роз`ясненні від 02.09.2022 року Верховний Суд зазначив, що якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Але якщо такої довідки у переселенця немає, тобто особа з тих чи інших причин не зареєструвалася як ВПО, але все ж хоче подати позов у суд, то, на жаль, у такому випадку позов у найближчий суд особа подати не зможе. В такому випадку переселенці повинні подавати позови в ті суди, яким була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Винятком є встановлення факту смерті.

Таким чином, виходячи з положень ст. 5 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Висновок про те, що довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання перебування особи під час визначення підсудності розгляду справ, відповідає викладеним позиціям у постановах Верховного Суду від 29.07.2019 року у справі №409/2636/17, від 02.09.2019 року у справі №753/20939/17, провадження №61-12898св18.

Тобто, згідно відповіді № 2601206 від 14.04.2026 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб, є належним та більш актуальним та доказом того, що на момент звернення до суду з позовом відповідач, як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в Бориспільському районі Київської області, тобто за межами територіальної юрисдикції Запорізького районного суду Запорізької області.

Тобто, на час відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа на території Бориспільському районі Київської області.

Відтак, місцевим судом, який здійснює повноваження у межах територіальної юрисдикції Бориспільського району Київської області є Бориспільський міськрайонний суд Київської області, що розташований за адресою: 08301, Київська область, м. Бориспіль вул. Героїв Небесної Сотні, 8.

В пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін.

Вимогами ч. 9 ст. 187 ЦПК України передбачено, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вищевказана цивільна справа територіально не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області, а підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області.

З огляду на вищевикладене, наявні підстави для передання даної справи для розгляду за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, що розташований за адресою: 08301, Київська область, м. Бориспіль вул. Героїв Небесної Сотні, 8.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 187, 259, 260 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу ЄУН № 317/2086/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за договорами, передати для розгляду за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, що розташований за адресою: 08301, Київська область, м. Бориспіль вул. Героїв Небесної Сотні, 8.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: Д.О. Каряка