Ухвала суду № 137835304, 29.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6199/26-ц

пр. № 2-750/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвій Т.Г.,

при секретарі судового засідання - Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу №757/6199/26-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа № 757/6199/26-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 12.02.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

17.06.2026 року на адресу суду від представника позивача Савіхіної А.М. надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що у справі відсутній предмет позову, яка фактично була передана судді 29.06.2026 р. В обґрунтування вказано, що відповідач по справі у позасудовому порядку повністю закрив кредит.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, гарантується кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A № 18).

Так само, як заявник має право на суд, він має право і відмовитися від наміру надалі підтримувати свою заяву, що відповідає пункту першому частини першої ст. 37 Конвенції, оскільки Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте, поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (касаційне провадження № 61-13405св18).

На підставі встановлених обставин та відповідних норм цивільного процесуального законодавства суд приходить до висновку про відсутність спору між сторонами, у зв`язку із відсутністю заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 79 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова прийнята судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивач просить повернути сплачений судовий збір та законодавцем дане питання врегульовано, суд прийшов до висновку про повернення сплаченого судового збору позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 14, 33, 142, 255, ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 757/6199/26-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.

Повернути із державного бюджету позивачу Акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 411код ЄДРПОУ 41084239), сплачений ним, відповідно до платіжної інструкції № ZZ429B2GR9 від 23.01.2026 року, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 40 копійок).

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА