Рішення № 137835259, 30.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12443/24

Провадження №: 2/755/8618/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.

за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2024 до Дніпровського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу TOYOTA COROLLA, державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди цей автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно висновку експерта № 033/24 від 15.02.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA COROLLA, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 167265,87 гривень; вартість матеріального збитку становить 121669,98 гривень. Вартість експертизи становить 7000,00 гривень. Позивач отримав від відповідача-1 часткову виплату, проте виплачене страхове відшкодування є суттєво заниженим. У зв`язку з цим позивач був вимушений звернутись до суду.

16.07.2024, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява передана в провадження судді Арапіної Н.Є.

24.07.2024 ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Арапіної Н.Є. відкрито провадження у цій цивільній справі, за правилами спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

20.08.2024 року (вх.№46053) від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у заявлених вимогах в частині нарахування штрафних санкцій та зменшити витрати на правничу допомогу. Відзив обґрунтований тим, що керуючись вимогами п. 34.2 ст. 34 Закону №1961-IV з метою визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, страховик замовив дослідження. Страхова компанія визнала вимоги в частині основного боргу (доплати страхового відшкодування) в розмірі 40 789,88 гривень. Разом з тим, відповідач-1 зазначив, що розрахунок пені та 3% річних має здійснюватись з урахуванням правила 90 днів з моменту отримання заяви про виплату, у зв`язку з чим прострочення страховика настало з 08.04.2024. Також відповідач-1 зауважив, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним, завищеним та підлягає зменшенню.

22.08.2024 року (вх.№46391) через систему «Електронний суд» від представника позивача - Олексієнка М.М. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме виписку з рахунку ОСОБА_1 щодо сплати ПрАТ «СК «ПЗУ України» страхового відшкодування в розмірі 40 789,88 грн.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №134 від 18.03.25, відповідно до п.п. 2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду вказано здійснити повторний автоматичний розподіл вказаної справи.

31.03.2025, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025, цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, передана в провадження судді Коваленко І.В.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В. від 01.04.2025 року прийнято цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, - до свого провадження. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Статтею 4 Закону № України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі по тексту Закон № 1961-IV) суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

Суд встановив, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль TOYOTA COROLLA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського районного суду міста від 20.03.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 755/1319/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.05.2024 постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 20.03.2024 змінено в частині застосованого адміністративного стягнення. Замінено позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік на штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Станом на 07.01.2024 цивільно-правова відповідальність водіїв автомобіля «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована полісом обов`язкового страхування № 213782779 в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

05.02.2024 між судовим експертом Ковалем І.М. та гр. ОСОБА_1 було укладено договір про проведення транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу (КТЗ).

Відповідно до висновку експерта № 033/24 від 15.02.2024 за результатами проведення експертно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного судовим експертом ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 188 777,00 грн., у т.ч. ПДВ на складові 21 511,13 грн.), а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, становить 133 501.10 грн., у т.ч. ПДВ на складові 11 831,12 грн.

За проведення вказаного дослідження позивачем сплачено 7 000,00 грн, що підтверджується рахунком та квитанцією про оплату.

01.02.2024 ПрАТ «СК «ПЗУ України» сплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 73 213,40 грн з призначенням платежу: «страхове відшкодування, без ПДВ, дог.ЕР.213782779 від 21-03-23. #0110674, що підтверджується повідомленням про поповнення картки від 01.02.2024.

20.02.2024 ПрАТ «СК «ПЗУ України» сплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 5 066,70 грн з призначенням платежу: «страхове відшкодування, без ПДВ, дог.ЕР.213782779 від 21-03-23. #0111975, що підтверджується повідомленням про поповнення картки від 20.02.2024.

29.03.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про перерахунок страхового відшкодування, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0503833357362, фіскальним чеком від 29.03.2024, яку ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» отримало 02.04.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» №0503833357362.

Листом від 18.04.2024 за вих. №803-31 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у відповідь на заяву про перерахунок розміру страхового відшкодування повідомило про відсутність підстав для перегляду рішення та проведення доплати страхового відшкодування по даній страховій справі, посилаючись на те, що наданий висновок № 033/24 від 15.02.2024 не може бути взятий ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за основу при визначенні розміру страхового відшкодування, посилаючись на п.34.3 ст. 34 Закону, відповідно до якого самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди потерпілим можливе тільки у випадку, якщо представник страховика не з`явився у визначений строк до місцезнаходження пошкодженого майна.

19.04.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із адвокатським запитом, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0503848438946, фіскальним чеком від 19.04.2024, яку ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» отримало 23.04.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» №0503848438946.

В адвокатському запиті адвокат Олексієнко М.М. просив надати скан-копію всіх матеріалів страхової справи, в тому числі, повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування, звіт про вартість матеріального збитку з калькуляцією, кольоровими цифровими фотознімками, розрахунками, актом огляду і т.п., страховий акт та інші матеріали, які містяться у справі; надати копію полісу № 213782779 ПрАТ СК "ПЗУ Україна" та надати відомості, щодо розміру франшизи за полісом № 213782779; надати інформацію чи був застрахований транспортний засіб «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 , окрім полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, ще документом з будь-якою назвою (договором, полісом, сертифікатом і т.д.), який збільшує ліміт цивільної відповідальності на момент ДТП, що мало місце 07.01.2024 р. приблизно о 15 год. 20 хв. в м. Київ, вул. Андрія Аболмасова, це включає будь-які документи які збільшують страховий ліміт цивільної відповідальності водія «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 , якщо так, надати/направити копію такого документу.

Листом від 29.04.2024 за вих. №823-31 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у відповідь на адвокатський запит повідомило, що згідно полісу №213782779 ліміт за шкоду майну становить 160 000,00 грн., розмір франшизи становить 2600,00 грн. Також зазначило, що між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (ДЦВ) БС.ЕР.213782779. У наданні копії полісу №21378277 та копії договору ПС.ЕР.213782779 було відмовлено, посилаючись на ст. 40 Закону України «Про страхування» в редакції 1996 р., відповідно до якої конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану страхувальника - клієнта страховика, яка стала відомою йому під час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні діяльності у сфері страхування, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є таємницею страхування, проте цей Закон втратив чинність 01.01.2024 на підставі Закону № 1909-ІХ від 18.11.2021. Також ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомило, що ОСОБА_1 не подавалися в письмовому вигляді повідомлення про ДТП та заява з формою виплати (документи були надіслані до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» через чат-бот).

На підставі страхового акту №36566/2 від 19.02.2024 ПрАТ «СК «ПЗУ України» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 78 280,10 грн.

Як убачається з матеріалів справи, після звернення позивача до суду ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило доплату страхового відшкодування у розмірі 40 789,88 грн, що підтверджується наданою позивачем квитанцією від 19.08.2024 року.

Крім того, у поданому до суду відзиві представник ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» визнав позовні вимоги в частині доплати страхового відшкодування.

Враховуючи, що на момент ухвалення рішення сума страхового відшкодування у розмірі 40 789,88 грн відповідачем-1 фактично сплачена, підстави для її повторного стягнення відсутні.

Разом з тим, сплата відповідачем-1 суми основного боргу після звернення позивача до суду не звільняє його від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Крім того, відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня.

Таким чином, навіть після погашення основної суми заборгованості страховик не звільняється від обов`язку сплатити передбачені законом наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

У зв`язку з цим, строк для виплати страхового відшкодування за заявою позивача сплив, а правопорушення (прострочення грошового зобов`язання) з боку страховика ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі ст. 36 Закону №1961-IV настало з 91-го дня після отримання заяви про виплату, а саме з 08.04.2024, відтак вимоги про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими по суті.

Водночас, визначаючи розмір цих санкцій, суд зазначає, що позивачем не спростовано контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, представлений представником відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у відзиві на позовну заяву. Враховуючи, що наведений відповідачем-1 розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам закону, а позивачем його не спростовано, суд бере зазначений розрахунок за основу при вирішенні спору. Таким чином, належними до стягнення зі страховика на користь позивача є суми штрафних санкцій у розмірі: 2 606,76 грн - пені, 287,54 грн - 3% річних та 285,93 грн - інфляційних втрат.

Переходячи до розгляду позовних вимог до відповідача-2 ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц Верховний Суд дійшов наступного висновку: відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З огляду на приписи ст. 1194 ЦК України, на страховика покладається обов`язок з виплати потерпілій особі страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика. В свою чергу, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Враховуючи припис ст. 1192 ЦК України, згідно якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, позивачу підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA COROLLA, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, у розмірі 167265,87 гривень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля визначена експертом без урахування ПДВ. Відповідачі докази на спростування зазначено висновку експерта № 033/24 не надали, про неясність або неповноту проведеного експертного дослідження не зазначали, клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи не заявляли.

Враховуючи, що загальний розмір завданої позивачу шкоди перевищує суму страхового відшкодування, виплаченого відповідачем-1, відповідач-2 на підставі ст.1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Розмір заподіяних збитків, не покритих страховою виплатою, які підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем-2 ОСОБА_2 , становить 48 195,89 гривень.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 ОСОБА_2 3% річних у розмірі 309,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 96,39 грн, нарахованих на суму невідшкодованої майнової шкоди, суд зазначає наступне.

На адресу відповідача-2 позивачем було направлено досудову претензію про відшкодування шкоди, яка повернулась на адресу відправника з відміткою АТ "Укрпошта" "за закінченням встановленого строку зберігання". Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, неотримання листа адресатом у зв`язку із закінченням строку зберігання залежить від суб`єктивних причин останнього та є наслідком його власного волевиявлення, а тому ризики неотримання поштової кореспонденції покладаються на особу боржника. За таких обставин, оскільки відповідач-2 належним чином виражену вимогу про виплату різниці у добровільному порядку не виконав, суд вважає вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими, арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивачем понесені витрати на оплату вартості експертного дослідження у розмірі 7 000,00 гривень, що підтверджується належними документами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду ОСОБА_1 та адвокат Олексієнко Михайло Михайлович уклали Договір про надання професійної правничої допомоги № 01/02/24-ЦС від 01.02.2024 року та Додаткову угоду № 1 від 01.02.2024 року, відповідно до умов яких Адвокат взяв на себе зобов`язання надати клієнту необхідну правову допомогу з метою захисту і представництва прав та законних інтересів замовника, у зв`язку з відшкодуванням шкоди, що була завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 07.01.2024 року в м. Києві по вул. Андрія Аболмасова, 4. Сторони погодили, що вартість роботи адвоката на суму 16 500 грн.

Крім того, долучено до матеріалів справи Акти виконаних робіт від 27.03.2024, 29.03.2024, 19.04.2024, 02.07.2024 року та платіжну інструкцію від 01.02.2024 року про сплату ОСОБА_1 послуг адвоката на суму 16 500,00 грн.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Проаналізувавши вищедосліджені докази, ураховуючи розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін, та клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання професійної правничої допомоги № 01/02/24-ЦС від 01.02.2024 року на суму 5 000,00 грн, яка є співмірною сумою щодо обсягу наданих адвокатом послуг та складності розглянутої справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги у справі задоволено частково на загальну суму 51 781,51 грн.

Суд враховує, що задоволені позовні вимоги фактично розподіляються між відповідачами залежно від характеру їхньої відповідальності, а саме: до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - у частині 3 180,23 грн, та до ОСОБА_2 - у частині 48 601,28 грн.

Відповідно до наведеного розподілу, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог, покладених на кожного з них.

З урахуванням характеру заявлених вимог та обсягу їх задоволення, судові витрати, понесені позивачем, підлягають розподілу між відповідачами пропорційно частці задоволених вимог, покладених на кожного з них, а саме: на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - 74,36 грн судового збору, 429,80 грн витрат на проведення експертизи та 307,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; на ОСОБА_2 - 1 136,84 грн судового збору, 6 570,20 грн витрат на проведення експертизи та 4 693,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 44, 64, 128, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 2 606,76 гривень, 3% річних у розмірі 287,54 гривень, інфляційні втрати у розмірі 285,93 гривень, а всього - 3 180,23 грн (три тисячі сто вісімдесят гривень 23 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнове відшкодування у розмірі 48 195,89 гривень, 3% річних у розмірі 309,00 гривень, інфляційні втрати у розмірі 96,39 гривень, а всього - 48 601,28 грн (сорок вісім тисяч шістсот одна гривня 28 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 :

судовий збір - 74,36 грн; витрати на проведення експертизи - 429,80 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 307,00 грн

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

судовий збір - 1 136,84 грн; витрати на проведення експертизи - 6 570,20 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 4 693,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Повний рекст рішення складений 30 червня 2026 року.

Суддя