Ухвала суду № 137835237, 30.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6865/26

Провадження №: 2-а/755/531/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

"30" червня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позов передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху.

Підставами для залишення позову без руху визначено пропуск процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом та необґрунтованість клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Позивачу встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали.

Згідно із частиною одинадцятою статті 251 КАС України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 251 КАС України).

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету позивача Блажиліна І.С. 29 травня 2026 року о 20-56 год., та до електронного кабінету представника позивача адвоката Проніна О.А. 20 травня 2026 року о 20-56 год., про що свідчать довідка від 29 травня 2026 року про доставку електронного документу, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року про залишення позову без руху вручено позивачеві 30 травня 2026 року.

07 червня 2026 року (вхід. від 08 червня 2026 року № 36737, передано судді Хромовій О.О.

29 червня 2026 року після виходу головуючого судді зі щорічної відпустки) представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пронін О.А., подав до суду заяву про усунення недоліків. На обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку зазначив, що 28 листопада 2025 року винесено постанову серії EHA № 6243378. Строк на оскарження спливав 08 грудня 2025 року. 15 грудня 2025 року ОСОБА_1 самостійно, без адвоката, подав позовну заяву через систему «Електронний суд» (справа № 755/24827/25). Ухвалою від 23 грудня 2025 року позов залишено без руху. 05 січня 2026 року представник подав заяву про усунення недоліків. 14 січня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву повернуто у зв`язку з помилковою сплатою судового збору не на той рахунок. Ухвала від 14 січня 2026 року доставлена до електронного кабінету позивача лише 28 березня 2026 року. Після отримання ухвали 28 березня 2026 року ОСОБА_1 не мав укладеного договору про надання правничої допомоги з адвокатом. Договір укладено лише 30 квітня 2026 року, ордер серії

АІ № 2192286 видано 01 травня 2026 року. Позов подано 01 травня 2026 року наступного дня після укладення договору, що свідчить про відсутність будь-якого зволікання. Крім того, у квітні 2026 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у зв`язку з діагнозом L90 Остеоартроз колінного суглоба (активний), що підтверджується: записом прийому у сімейного лікаря ОСОБА_2 від 06 квітня 2026 року, результатом рентгенографії правого колінного суглоба від 16 квітня 2026 року, результатом рентгенографії лівого колінного суглоба від 17 квітня 2026 року. Захворювання супроводжується больовим синдромом та обмеженням рухливості, що об`єктивно ускладнювало укладення договору з адвокатом та підготовку позову саме в проміжку між 28 березня 2026 року та 30 квітня 2026 року.

З огляду на викладене просив поновити пропущений процесуальний строк на оскарження постанови серії EHA № 6243378 від 28 листопада 2025 року.

Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.

Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Також, відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Оскаржувану постанову серії ЕНА № 6243378 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесено 28 листопада 2025 року. Долучена до матеріалів справи копія постанови містить особистий підпис ОСОБА_1 про отримання копії постанови. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 08 грудня 2025 року (включно).

Позов подано до суду 01 травня 2026 року (вхід. від 08 травня 2026 року № 28642), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.

Обґрунтовуючи поважність пропуску встановленого законом процесуального строку звернення до суду позивач ОСОБА_1 зазначив, що позивач своєчасно звернувся до суду з позовною заявою, однак ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року у справі № 755/24827/25 позовну заяву було повернуто у зв`язку із помилковою сплатою судового збору не на той рахунок. Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету позивача лише 28 березня 2026 року. У період з 28 березня 2026 року по 30 квітня 2026 року позивач не мав укладеного договору на професійну правничу допомогу з адвокатом, а також звертався до лікаря за отриманням медичної допомоги. Позов подано до суду 01 травня 2026 року, тобто, на наступний день після оформлення договірних відносин з адвокатом.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучив копію ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року по справі № 755/24827/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення; паперову копію картки руху документу в електронному кабінеті, паперову копію електронного запису на прийом до лікаря (особу, спеціалізацію та назву медичного закладу не зазначено), паперову копію результатів рентгенографічного дослідження від 16 квітня 2026 року та від 17 квітня 2026 року, а також копію договору від 30 квітня

2026 року про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Проніним О.А.

Як уже зазначалося раніше, 15 грудня 2025 року (вхід. від 18 грудня 2025 року № 77032), тобто з пропуском встановленого законом строку звернення до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 засобами підсистеми «Електронний Суд» ЄСІТС звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Інспектора 2 взводу 3 роти 2 батальйону полку № 2 Сала Руслана Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Одночасно з позовною заявою подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, справа № 755/24827/25.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.

05 січня 2026 року (вхід. від 06 січня 2026 року № 761) представник ОСОБА_1 Пронін О.А., подав до суду клопотання про усунення недоліків по справі № 755/24827/25.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року по справі

№ 755/24827/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення повернуто позивачу.

З картки руху документу ухвала від 14 січня 2026 року по справі № 755/24827/25 встановлено, що ухвалу доставлено до електронного кабінету користувача Блажиліна І.С. 28 березня 2026 року.

30 квітня 2026 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Проніним О.А.

Як уже зазначалося раніше, повторно позовну заяву представник ОСОБА_1 адвокат

Пронін О.А., подав до суду засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 01 травня 2026 року (вхід.

від 08 травня 2026 року № 28642).

Суд також враховує, що долучені до матеріалів справи паперові копії інформації про звернення до лікаря та паперова копія результатів рентгенологічного дослідження не містять будь-якої інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу пацієнта, не містить інформації про перебуванні останнього на стаціонарному лікуванні, чи визначеного плану лікування, в тому числі заборони до пересування.

Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Також необхідно зазначити, що судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Як уже зазначалося раніше, первинний позов ОСОБА_1 про скасування постанови серії EHA № 6243378 подано до суду з пропуском встановленого законом процесуального строку, пропуск строку складав 6 календарних днів. Після вручення позивачеві ОСОБА_1 копії ухвали від 14 січня 2026 року по справі № 755/24827/25, що мало місце 28 березня 2026 року, повторно позов подано до суду його представником 01 травня 2026 року, тобто через 33 календарні дні.

Наведені у клопотанні про поновлення строку причини пропуску такого строку не можна визнати поважними, оскільки необізнаність у сфері права та потреба в оформленні договірних правовідносин з адвокатом не можуть вважатися об`єктивними та непереборними перешкодами для своєчасного звернення до суду, з урахуванням підстав повернення позовної заяви по справі № 755/24827/25. Поряд з цим, ОСОБА_1 не заперечує, що адвокат Пронін О.А. здійснював представництво позивача у справі

№ 755/24827/25, тобто, позивач та адвокат перебували у договірних правовідносинах, адвокат був обізнаний про обставини справи, предмет та підстави позовних вимог. Посилання на звернення до лікаря зі скаргами на біль у колінному суглобі не може слугувати безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, тим більше, з урахуванням відсутності доказів такого звернення та тривалості пропуску процесуального строку.

Таким чином, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху, позивачем не надано обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду.

ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE,

№ 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.

При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.О. Хромова