Рішення № 137833735, 29.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4405/26

2/215/2996/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання Савельєвої Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

27.03.2026 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №183609 від 15.05.2025 в розмірі 43790,58 грн., понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 15.05.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит № 183609 на суму 24 097,00 грн. Відповідач, діючи свідомо та добровільно, виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, Відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 56086a57, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

Зазначає, що на виконання умов Кредитного договору, 15.05.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 4441-11XX-XXXX-1583 відповідача, що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора, а кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі

Всупереч умов Договору Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, тому 10.10.2025 первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в розмірі 47 390,58 грн, яка складається з: 24 097,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 18 892,58 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; 3 600,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) проте вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 43 790,58 грн..

Крім того, 11.05.2026 представник позивача ОСОБА_2 через канцелярію суду подала відповідь на відзив в якій вказувала, що ТОВ «ФК "КРЕДІПЛЮС", перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані Відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки Позичальнику. Також звертає увагу на те, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Вказує, що відразу після підписання Договору, 15.05.2025 ТОВ «ФК "КРЕДІПЛЮС"» ініціювало переказ коштів згідно договору № 183609 від 15.05.2025 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС"».

Щодо нарахування комісії представник вказала, що при укладенні Кредитного договору № 183609 від 15.05.2025 позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 2.5 та 2.4 цього Договору, та зобов`язався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка складає 4096.49 грн. що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору та комісію за обслуговування кредитним договором в розмірі 801,00 грн.

Заяви, клопотання учасників справи.

В судове засідання представник позивача Кукса К.О. не з`явилася, 11.05.2026 через канцелярію суду надала відповідь на відзив в якій просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 07.05.2026 та 11.05.2026 через канцелярію суду подав відзив на позов в якому просив відмовити в задоволенні позову та зменшити витрати понесені позивачем на правничу допомогу. У відзиві вказав, що з позовними вимогами не погоджується оскільки позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення комісій у розмірі 801 грн. та 4096,49 грн. є необґрунтованими. Також вказував, що можливі вимоги позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 3600,00 грн. будуть необґрунтованими.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Чайкіна І.Б., від 02.04.2026 справу за позовною заявою ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 09-45 год. 12.05.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано інформацію.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 183609, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» надало ОСОБА_1 кредит з метою задоволення потреб позичальника (п. 2.2), у сумі 24097 грн. (п. 2.2.1), у наступному порядку: 20000,51 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 4096,49 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісію, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Згідно п. 2.3. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350% річних, тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п. 2.4., 2.5., знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн., стандартний тариф складає 100 грн. Комісія за надання кредиту складає 4096,49 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення Договору за ставкою 17% від загальної суми кредиту.

Згідно п. 2.6. Договору, загальний строк кредитування складає 126 днів з 15.05.2025 по 18.09.2025. Також, разом з Договором, відповідачем було підписано заяву на видачу кредиту №100834408 та паспорт споживчого кредиту (а.с. 30-33, 45, 46-47).

До матеріалів справи позивачем додано довідку ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» від 16.01.2026 № 205/16-01 про успішний переказ коштів відповідачу на рахунок НОМЕР_1 , що також підтверджується відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с. 8-9, 96-100).

Згідно наданої картки виконання договору, судом встановлено, що станом на 24.09.2025 ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» мав заборгованість в розмірі 47390,58 грн., з яких: 24097 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18892,58 грн. - заборгованість по відсоткам, 3 600,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), 801 грн. заборгованість по комісії, що також підтверджується випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 183609 (а.с. 54-55, 56).

10.10.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №10102024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» передало ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, вказаними у Реєстрі прав вимоги. Згідно витягу з додатку №1 до Договору факторингу №10102024 від 10.10.2024, а саме Реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2025, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 183609 від 15.05.2025 в розмірі 47390,58 грн., з яких: 24097 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18892,58 грн. - заборгованість по відсоткам, 801 грн. заборгованість по комісії, 3 600,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 17-21, 16, 51, 50).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що Договір про споживчий кредит № 183609 від 15.05.2025 був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги ЗУ «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із системного аналізу п.6 частини першої ст.3, частин першої, третьої, четвертої, сьомої та дванадцятої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» випливає, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Так, судом встановлено та не опспорюється відповідачем, що 15.05.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 183609, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» надало ОСОБА_1 кредит з метою задоволення потреб позичальника (п. 2.2), у сумі 24097 грн. (п. 2.2.1), у наступному порядку: 20000,51 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 4096,49 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісію, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Згідно п. 2.3. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350% річних, тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п. 2.4., 2.5., знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн., стандартний тариф складає 100 грн. Комісія за надання кредиту складає 4096,49 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення Договору за ставкою 17% від загальної суми кредиту.

Згідно п. 2.6. Договору, загальний строк кредитування складає 126 днів з 15.05.2025 по 18.09.2025. Також, разом з Договором, відповідачем було підписано заяву на видачу кредиту №100834408 та паспорт споживчого кредиту (а.с. 30-33, 45, 46-47).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, відповідно до яких істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство виконало зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року у справі №753/16762/15-ц факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Так, до матеріалів справи додано довідку ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» від 16.01.2026 № 205/16-01 про успішний переказ коштів відповідачу на рахунок НОМЕР_1 , що також підтверджується відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с. 8-9, 96-100).

В той же час, відповідачем на спростування отримання кредитних коштів не надано жодних належних та допустимих доказів.

При цьому, з наданих доказів вбачається, що в порушення укладеного договору відповідач не виконав обов`язку з повернення грошових коштів, не здійснив жодного погашення, тому у нього утворилася заборгованість.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з доданого розрахунку, що станом на 24.09.2025 ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» мав заборгованість в розмірі 47390,58 грн., з яких: 24097 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18892,58 грн. - заборгованість по відсоткам, 3600 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), 801 грн. заборгованість по комісії, що також підтверджується випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 183609 (а.с. 54-55, 56).

В той же час, позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 3600 грн. заборгованості за штрафними санкціями (пенею, штрафами) не заявлено, тому суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог, а саме в розмірі 43790,58 грн., з яких: 24097 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18892,58 грн. - заборгованість по відсоткам, 801 грн. заборгованість по комісії.

При цьому, з розрахунку вбачається, що нарахування відсотків позивачем здійснювалось до 18.09.2025, тобто до узгодженої сторонами дати повернення кредиту.

Згідно із ч. 2. ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, відповідно до яких істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

У відповідності до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стосовно посилань відповідача про незаконне нарахування комісії слід звернути увагу, що в п. 2.4. Договору обумовлено, що Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно п 2.5. Договору, комісія за надання кредиту складає 4 096,49 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно ч.1ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11, ч.5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч.1,2ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11, ч.5ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року в справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), які підтримала Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

В свою чергу, суд приходить до висновку, що умови Договору про споживчий кредит №183609 від 15.05.2025 в частині встановлення та нарахування комісії, є нікчемними.

Так, судом встановлено, що позивач в позові просить стягнути тіло кредиту в сумі 24097 грн., хоча з матеріалів справи вбачається, що заборгованість по тілу кредиту складається з 20000,51 грн. - сума кредиту, а 4096,49 грн. це комісія за надання кредиту, яка первісним кредитором була нарахована за рахунок кредиту на підставі п. 2.5 кредитного договору, також була нарахована комісія в розмірі 801 грн. на підставі п. 2.4 кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дані умови договору є нікчемними в силу закону, а тому за вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 4897,49 грн. заборгованості по комісії задоволенню не підлягають.

Як вбачається, 10.10.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №10102024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» передало ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, вказаними у Реєстрі прав вимоги (а.с. 17-21, 16, 51, 50).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитних заборгованостей по Договору.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, принципу справедливості розгляду справи судом.

Оскільки ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», та враховуючи, що відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків не виконав, в строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та відсотки за користування не сплатив в повному обсязі, чим порушив умови кредитного договору, тому суд вважає необхідним позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 183609 від 15.05.2025 в розмірі 38893,09 грн., з яких: 20000,51 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18892,58 грн. - заборгованість по відсоткам.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений між позивачем та адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», яким сторони погодили вид та вартість послуг, також надано Додаткову угоду №25771392331 від 21.01.2026 та акт прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 7000 грн. по Столярчуку В.С. (а.с. 52-53, 48, 49).

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як роз`яснено в п. 47 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, право на правову допомогу гарантовано ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона,яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн., та враховуючи, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат, а також те, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4000 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір в розмірі 2364,74 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 626, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 207 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 183609 від 15.05.2025 в розмірі 38893,09 грн., з яких: 20000,51 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 18892,58 грн. - заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 2364,74 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: