Рішення № 137833522, 29.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8303/25

Провадження № 2/185/9496/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що під час роботи на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» він був травмований внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, довідкою МСЕК від 2004 року йому встановлено первинно 25 відсотків втрати працездатності.

В подальшому довідкою МСЕК від 05 січня 2011 року позивачу встановлено 45 відсотків втрати працездатності повторно безстроково.

Позивач просить стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 288 000 грн без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Заперечення відповідача

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивачу первинно встановлена втрата працездатності висновком ЛТЕК 2004 року, станом на цю дату обов`язок по відшкодуванню працівнику моральної шкоди покладався на роботодавця, тому позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача. Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків було припинено з 01 січня 2008 року. Крім того позивач не навів розрахунку суми моральної шкоди, з чого вона складається, не навів обґрунтованих доводів чому він звернувся до суду через 20 років після встановлення факту втрати працездатності.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах. (а.с.24-27)

Згідно з актом про нещасний випадок на виробництві № 42, затвердженим 04 серпня 2003 року головою правління ДВАТ «Шахта Павлоградська», ОСОБА_1 був травмований 01 серпня 2003 року внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом. (а.с.28-30)

Згідно витягу з акту № 17 огляду у ЛТЕК від 14 січня 2004 року ОСОБА_1 встановлено первинно 25 відсотків втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом. (а.с.19)

В подальшому довідкою МСЕК серії 10 ААА № 001378 від 05 січня 2011 року позивачу встановлено повторно безстроково 45 відсотків втрати професійної працездатності. (а.с.35)

Норми права, які застосував суд

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності. Зазначений висновок стосувався визначення періоду виникнення у потерпілого права на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням того, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди мав значення для визначення особи, яка має виплачувати таке відшкодування (за рахунок Фонду соціального страхування чи за рахунок роботодавця).

Тобто від дати встановлення стійкої втрати працездатності вперше залежить, яка особа має відшкодувати заподіяну працівнику моральну шкоду.

Згідно з положеннями статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Отже, при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін та коли завдана моральна шкода.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Вказана правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, справа № 210/3177/17.

Відповідальність роботодавця за заподіяння моральної шкоди умовами виробництва була вперше передбачена Законом України «Про охорону праці» № 2694-XII від 14.10.1992 року, згодом Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, та в подальшому 24 грудня 1999 року була закріплена у статті 237-1 КЗпП України.

Позивачу первинно встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом 14 січня 2004 року.

Згідно сталої практики Верховного Суду, потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, якщо стійка втрата працездатності у зв`язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням вперше встановлена МСЕК в період з 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року.

На день встановлення позивачу стійкої втрати працездатності вперше (25 відсотків, довідка від 14 січня 2004 року) передбачалося відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно пункту «е» частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, діючій станом на 14 жовтня 2003 року), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі виплатити грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Як визначалося частиною 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, діючій станом на 14 жовтня 2003 року), сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року по справі № 210/5259/16-ц).

01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду шляхом реорганізації та приєднання до Пенсійного фонду України. Починаючи з 03 січня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та виступає органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій.

Тому з відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ушкодженням здоров`я внаслідок травми, пов`язаної з виробництвом.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійними захвоюваннями, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 90 000 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24, обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Отже суд при розгляді цивільної справи не уповноважений вирішувати питання щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначати це в резолютивній частині рішення.

Розподіл судових витрат

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір підлягає стягненню з відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь держави у мінімальному розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру станом на день звернення позивача до суду.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 90 000 (дев`яносто тисяч) грн без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір на користь держави в сумі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

-Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 49094 місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, ЄДРПОУ 21910427,

Суддя У.М. Болдирєва