Рішення № 137833517, 23.06.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/2345/25

Номер провадження 2/184/276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гукової Р.М.,

за участю секретаря судових засідань Бринзи Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в загальному порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № 1402-7220 від 31.05.2024 р., у сумі 140 474 (сто сорок тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 55 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 29 500 (двадцять дев`ять п`ятсот) гривень; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 110 974 (сто десять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 55 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 31.05.2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» як кредитодавцем та відповідачем по справі ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений в електронний спосіб кредитний договір № 1402-7220. Позивач у повному обсязі виконав умови укладеного договору та надав позичальнику обумовлену правочином суму кредиту. Водночас відповідач допустив порушення умов кредитного договору та своєчасно і у повному обсязі не повернув позикодавцю суму кредитних коштів та процентів, з огляду на що в останнього виникла заборгованість у сумі 140 474, 55 грн. , яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач, згідно відзиву на позов та пояснень його повноважного представника, які надані у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Так, відповідач посилається на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт надання кредиту відповідачу. Так, позивач, як на один із доказів надання кредиту відповідачу по справі посилається на кредитний договір, у той час, коли сам по собі кредитний договір, без належного документального підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, не являється доказом надання кредитних коштів. Кредитний договір, це лише документ про наміри, який являється тільки юридичною підставою для проведення фінансової операції пов`язаною з наданням кредиту, А сам факт перерахування кредитних коштів з рахунку кредитора на рахунок позичальника підтверджується первинними фінансовими бухгалтерськими документами.Крім того, надана АТ КБ «Приватбанк» інформація, у листі від 24.02.2026 р., про те, що 31.05.2024 р., на картковій рахунок НОМЕР_1 були зараховані кошти в сумі 29 500 грн. Деталі операції: «Не оподатковується. Viplata zaima Cres kasa. ID платежу: 2469499596» - не докводить факт зарахування на карту відповідача саме кредитних коштів по кредитному договору № 1402-7220 від 31.05.2024 р. Та саме кредитодавцем по даному кредитному договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Ухвалою суду про відкриття провадження від 04 листопада 2025 року, позовну заяву позивача було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним ухвали, на подачу відзиву на позов.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування документів.

Ухвалою суду від 2.02.2026 року задоволено клопотання позивача про витребування документів.

Представник позивача та відповідач по справі в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його присутності та без присутності відповідача. Розгляд справи попросив провести на підставі наданих суду документальних доказів та письмових пояснень, які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь у справі, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі, з договорів.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи слідує, що 31.05.2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» як кредитодавцем, та відповідачем по справі ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений в електронний спосіб кредитний договір № 1402-7220, відповідно до умов якого кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.1 договору, розмір кредитного ліміту становить 29 500 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн.

Відповідно до п.4.2 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. договору, на банківський рахунок вказаний позичальником.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що базовий період кредитування складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Згідно п. 4.6 договору, стандартна процентна ставка становить 1.50 % за кожен день користування кредитом. Вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою.

Згідно п. 4.10 договору річна процентна ставка на дату укладення даного договору складає 27 138.17 (двадцять сім тисяч сто тридцять вісім цілих, сімнадцять сотих ) процентів.

Отже, сторонами, у передбачений законом спосіб досягнуто згоди щодо укладення кредитного догговору.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором

Судом було встановлено, що згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 24.02.2026 р., на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який належить відповідачу по справі, ОСОБА_1 , 31.05.2024 були зараховані кошти в сумі 29 500 грн., з редакцією платежу Viplata zaima Cres kasa. ID платежу: 2469499596.

Крім того, надання кредиту відповідачу в обумовленій у договорі сумі підтверджується також долученою до матеріалів справи квитанцією LiqPay.

Крім того, із виписку за договором від 31.05.2024 року вбачається надання відповідачу кредитних коштів у сумі 29500 грн.

Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт надання кредитних коштів відповідачу у строкове та платне користування на підставі кредитного договору від 31.05.2024 р.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, відповідач свої зобов`язання по договору щодо своєчасного повернення суми кредитних коштів не виконав, у зв`язку із чим допустив заборгованість по тілу кредиту у сумі 29500 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку як обґрунтована, підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому законом порядку відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами, слід вказати наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право - на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 110974,55 грн., що в рази перевищує суму отриману відповідачем у позику 29500 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Юніт Капітал», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_2 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наведеної правової позиції дотримується також Дніпровський апеляційний суд, яка неодноразово була ним викладена у відповідних постановах за наслідками апеляційного перегляду у аналогічних справах, зокрема, по справі №177/1261/23 від 20.01.2026р., де суд апеляційної інстанції зменшив розмір стягуваних процентів до суми кредиту.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.б ст. З, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Наведених висновків притримується і Дніпровський апеляційний суд.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 110974,55 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 29500 грн. за договором, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої - суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів в сумі 29500 грн.

Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1402 7220 від 31.05.2024 р., в розмірі 59 000,00 гривень, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом 29 500,00 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами 29 500,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 р.

Суддя Покровського міського суду Р. М. Гукова