Рішення № 137833472, 15.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7237/25

№ 2/183/2408/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

У липні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , через свого представника адвоката Ільїну В.Ю., звернулися до суду з позовом (в новій редакції від 01.04.2026 р.) до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, в якому просили визнати:

- за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/4 частку квартири, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/4 частку квартири, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/4 частку квартири, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1/4 частку квартири, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що їм на праві спільної сумісної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 травня 2000 року, посвідченого Сердюк Н.І., приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1261.

Зазначений договір був зареєстрований 05.07.2000 р. Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 870, що підтверджується відбитком реєстраційного напису на зазначеному договорі.

У зв`язку з військовою агресією проти України позивачі були вимушені переміститися з місця свого проживання.

З метою подальшої реалізації права власника щодо звернення з відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором Позивач звернувся через ЦНАП до державного реєстратора за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Однак, рішенням державного реєстратора від 14 червня 2024 року № 73665439 позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сєвєродонецькій міській територіальній громаді зберігалась в архіві комунального підприємства Сіверськодонецьке БТІ на паперових носіях. Оскільки архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Сіверськодонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією, надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 року прав власності, що зберігаються в архівних справах, на сьогоднішній день не вбачається за можливе.

Позивачі вважають, що майно власники якого невідомі, може вважатись безхазяйним майном. А відповідно до ч.2 ст. 335 ЦК України, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивачі звертаються до суду з цим позовом.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21 липня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 23).

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року призначено розгляд справи по суті.

Позиція сторін в судовому засіданні.

Позивачі та представник позивачів у призначене судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із заявою про розгляд справи без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Представник Сіверськодонецької міської військової адміністрації відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно поданої позивачами копії договору купівлі-продажу від 05 травня 2000 року, посвідченого Сердюк Н.І., приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1261, позивачі набули у спільну сумісну власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі (а.с.13).

Зазначений договір був зареєстрований 05.07.2000 р. Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 870, що підтверджується відбитком реєстраційного напису на зазначеному договорі.

Відповідно до технічного паспорту квартира складається з двох житлових кімнат, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м. та складається з наступних кімнат: 1-а кімната 18, 00 кв.м., 2-а кімната 1,50 кв.м., та належить позивачам на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 травня 2000 року, посвідченого Сердюк Н.І., приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1261 (а.с. 14-15).

Позивачі звернулися, через ЦНАП, до державного реєстратора за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Однак, рішенням державного реєстратора від 14 червня 2024 року № 73665439 позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сєвєродонецькій міській територіальній громаді зберігалась в архіві комунального підприємства Сіверськодонецьке БТІ на паперових носіях. Оскільки архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Сіверськодонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією, надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 року прав власності, що зберігаються в архівних справах, на сьогоднішній день не вбачається за можливе (а.с. 16).

Суд переконався, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, даний факт підтверджений Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3001-5002303753 від 07.11.2022 року, де зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, даний факт підтверджений Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3001-5002307365 від 08.11.2022 року, де зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1)реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Наданий позивачами реєстраційний напис на договорі купівлі-продажу, у технічному паспорті, зроблений бюро технічної інвентаризації, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання права приватної власності за позивачами на спірну квартиру, оскільки позивачами доведено їхнє право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачів на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, що порушує їхнє право власності, у зв`язку з чим, заявлені ними позовні вимоги про визнання права власності підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Тільки з визначенням часток кожного із співвласників, виникає право спільної часткової власності відповідно до вимогст.356 ЦК України.

Право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, належить співвласнику, відповідно до вимог ч.1 ст. 370 ЦК України. Згідно з ч. 2 ст.370 та ч.2 ст.372 ЦК України, у разі виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки з позовної заяви убачається домовленість позивачів як співвласників квартири про те, що їх частки є рівними, судом не встановлено наявність будь-якого іншого договору щодо спірного майна, підстав для зменшення або збільшення частки кожного співвласника також не знайдено, суд вважає, що частки співвласників у квартирі АДРЕСА_1 , є рівними. При цьому, суду в достатній мірі наведено необхідність визначення часток саме в судовому порядку через відмову державного реєстратора у реєстрації права власності позивачів в державному реєстрі взагалі.

Таким чином позовні вимоги щодо визнання права приватної спільної часткової власності позивачів в рівних частках також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/4 частку квартири, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/4 частку квартири, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/4 частку квартири, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1/4 частку квартири, загальною площею 52,60 кв.м., житловою площею 29,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: бульвар Незалежності України, буд. 32, м. Сіверськодонецьк (до перейменування Сєвєродонецьк), Луганська область, Україна, 93400.

Суддя О.В.Сорока.