Рішення № 137833312, 30.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3572/24

Провадження № 2/202/240/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Доценко С.І.,

секретаря судового засідання Тарасової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відповідно до якої просили стягнути суму заборгованості у загальному розмірі 27 534,85 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що 26 лютого 2023 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 78712193. Договір підписано електронним підписом позичальника. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 10 від 21.09.2023 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 670,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 670,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також, 23.03.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10970-03/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 21.06.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Інвеструм Груп» укладено Договір факторингу №21062023, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Інвеструм Груп» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Інвеструм Груп» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. 27.12.2023 між ТОВ «Інвеструм Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27122023-1, у відповідності до умов якого ТОВ «Інвеструм Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інвеструм Груп» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 3 864,85 грн., з яких: 1 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 364,85 грн. - сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за договорами не виконує, у неї виникла заборгованість перед новим кредитором у розмірі 27 534,85 грн., що порушує права позивача.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 27 534,85 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2024 року цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Красноармійському міськрайонному суду Донецької області.

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2024 року цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Авдіївського міського суду Донецької області.

Рішенням Вищої ради правосуддя територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області з 1 липня 2024 року змінено та передано до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Справа надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра 16 липня 2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2024 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Доценко С.І., ухвалою якої 17 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

04.11.2024 року від відповідача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити в задоволені позовних вимог.

В ухвалі про відкриття провадження сторонам роз`яснено обов`язок при поданні заяви по суті справи до суду додавати документи що підтверджують надіслання такої заяви і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Однак до відзиву на позовну заяву не долучено жодних доказів, що підтверджують направлення вказаного відзиву позивачу, що є грубим порушенням ч. 5 ст. 178 ЦПК України.

Суд не уповноважений направляти сторонам заяви по суті справи. Відповідно до ч.5 ст.178 ЦПК України це обов`язок відповідача.

Враховуючи, що сторона позивача не обізнана про надходження відзиву та позбавлена можливості подати відповідь на відзив, виходячи із засад рівності та змагальності сторін в цивільному процесі ( ст.6,12 ЦПК України), суд не приймає вказаний відзив до уваги та розглядає справу на підставі наданих доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду , суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступного.

На підтвердження позовних вимог позивачем додано копію договору позики № 78712193 від 26.02.2023 року.

Відповідно до цього договору 26 лютого 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78712193.

Пунктом 1 Договору позики передбачено, що позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Відповідно до п. п. 2.1.-2.3. договору позики: сума позики 6 000,00грн.; строк позики 30 днів; процентна ставка (базова) / день 2,5% фіксована; дата надання позики 26.02.2023 року; дата повернення позики 28.03.2023 року; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70%; пеня за день 2,7%.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Позивачем також додано до позову: додаткова угода №2 від 28 липня 2021 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, додаткова угода № 11 від 21 вересня 2023 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, та акт прийому-передачі реєстру боржників № 10 від 21 вересня 2023 року за вказаним договором факторингу.

Відповідно до долученого позивачем до позовної заяви витягу з Реєстру боржників № 10 від 21.09.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 78712193 від 26.02.2023 року в загальному розмірі 23 670,00 грн.

Позивачем долучений розрахунок заборгованості за Договором позики № 78712193 від 26.02.2023 року за період з 21.09.2023 по 29.02.2024, згідно з яким загальна сума боргу становить 23 670,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 670,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Але ж, цей документ не відображає хронологію нарахування процентів і не дозволяє перевірити правильність їх нарахування.

Також, позивачем надано копію договору від 23.03.2023 про надання споживчого кредиту № 10970-03/2023.

За умовами цього договору 23 березня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 10970-03/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно з положеннями Договору про надання споживчого кредиту № 10970-03/202, відповідач отримала кредит на наступних умовах: сума кредиту становить 1 500,00 гривень; кредит надається строком на 25 днів з 23.03.202 року (дата надання кредиту) до 16.04.2023 року (дата погашення кредиту); за користування кредитом сплачується 726,35% річних від суми кредиту в розрахунку 1,99% на добу; кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Також, за змістом договору ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

21.06.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Інвеструм Груп» укладено Договір факторингу №21062023, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Інвеструм Груп» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Інвеструм Груп» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

27.12.2023 між ТОВ «Інвеструм Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27122023-1, у відповідності до умов якого ТОВ «Інвеструм Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інвеструм Груп» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 3 864,85 грн.

Позивачем долучений розрахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 10970-03/2023 від 23.03.2023 року за період з 26.09.2023 по 29.02.2024, згідно з яким загальна сума боргу становить 3 864,85 грн., з яких: 1 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 364,85 грн. - сума заборгованості за відсотками. Але , цей документ не відображає хронологію нарахування процентів і не дозволяє перевірити правильність їх нарахування.

Предметом судового розгляду є правовідносини на підставі кредитування та відступлення права вимоги на підставі договору факторингу.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України - Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір позики № 78712193 від 26.02.2023 року та Договір про надання споживчого кредиту № 10970-03/2023 від 23.03.2023 року відповідають формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім цього згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У частині 2 ст.1078 ЦК встановлено й момент переходу права вимоги за договором факторингу, за яким відступлення вимоги обумовлене певною подією - за таким договором право вимоги переходить до фактора з моменту настання цієї події.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25):

«За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:

допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.»

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором позики № 78712193 від 26.02.2023 та Договором про надання споживчого кредиту № 10970-03/2023 від 23.03.2023, суд зазначає наступне.

Застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, можливе лише за наявності встановленого судом факту існування грошового зобов`язання та його прострочення боржником.

Відповідно до правової природи кредитного договору, визначеної ст. 1054 ЦК України, таке грошове зобов`язання виникає у позичальника лише з моменту отримання ним кредитних коштів.

Отже, обов`язок відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання можуть мати місце виключно за умови доведення факту надання відповідачу як позичальнику кредитних коштів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача.

В той же час, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування за вказаним договором кредитних коштів відповідачу тому що відповідно до правовової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон), який діяв час виникнення спірних правовідносин, як спеціальний закон визначає загальні на засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Таким чином, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Відповідно до п. 9.10 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року фактору передається клієнтом серед іншого Акт прийому-передачі Документації.

Відповідно до визначення термінів, що використовуються в договорі Документація це електронні документи, що стосуються заборгованостей окремих боржників які підтверджують дійсність та наявність права грошової вимоги клієнта до боржників по заборгованостям а також є необхідними для пред`явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, а саме серед іншого: договір позики, детальний розрахунок заборгованості за договором позики на дату відступлення права вимоги до боржника.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами Договору позики № 78712193 від 26.02.2023 року та Договору про надання споживчого кредиту № 10970-03/2023 від 23.03.2023 року.

Також, матеріали справи не містять виписок по рахунках відповідача у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бухгалтерського обліку та детального розрахунку заборгованості на дату відступлення права вимоги до боржника.

Розрахунки заборгованості, що надані разом з позовною заявою, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредитів, користування ними, а, отже самі по собі не є належними доказами наявності заборгованості та її розміру.

Розрахунки складені самим позивачем, а тому інформація, зазначена у них, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит. (Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 по справі № 183/13475/23, від 16.06.2025 по справі № 173/326/25).

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив також розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляв.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісні кредитори ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Аванс Кредит» виконали зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що свідчить про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог та відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за даними договорами, а тому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами необхідно відмовити.

При розподілі судових витрат, суд виходить із положень частини 1 статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки в позові відмовлено, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 78712193 від 26.02.2023 року та Договором про надання споживчого кредиту № 10970-03/2023 від 23.03.2023 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 30.06.2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Суддя С. І. Доценко