Рішення № 137833231, 22.04.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 209/5292/25

провадження № 2/208/1751/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участі секретаря судового засідання Золотоноші А.Р., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Григорівої О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди завданої смертю, -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька.

У своєму позові позивачі просять суд:

- стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 300 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_3 300 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтуванні позову позивачі зазначили, що 26 березня 2023 року об 11:27 машиніст ТЧ-8 Дніпро-головний ОСОБА_4 , керуючи пасажирським потягом № 04 сполученням Ужгород-Запоріжжя на 147 км пікет № 5 перегону «Воскобійня Кам`янське-пасажирське допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який в результаті отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Внаслідок смерті ОСОБА_5 його синам було завдано моральну шкоду. Завдану шкоду позивачі оцінили та просять стягнути з АТ «Укрзалізниця» по 300 000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди кожному

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить суд відмовити в задоволенні позову, та представник відповідача зазначив, що 26 березня 2023 року об 11 годині 27 хвилин під час слідування пасажирського поїзда № 4 сполученням Ужгород-Запоріжжя (вага поїзда 900 т, електровоз ЧС7-310), під керуванням локомотивної бригади у складі машиніста електровоза ОСОБА_4 та помічника машиніста електровоза ОСОБА_6 по перегону «Воскобійня - Кам`янське-пасажирське» на 147 км пікет № 5 (головна парна колія, радіус кривої 634 м., нульове місце) на зелений знак локомотивного світлофору зі швидкістю 90 км/год в умовах обмеженої видимості (крива ділянка колії) з подачею оповіщувальних сигналів великої та малої гучності при виїзді з кривої ділянки колії в межах видимості 2,2 км, помірний дощ, хмарно, члени локомотивної бригади помітили чоловіка, який сидів на лівій рейці парної колії та намагався піднятися, при цьому падаючи та сповзаючи у міжколійний простір колії.

Для запобігання наїзду на людину машиніст ОСОБА_7 негайно застосував екстрене гальмування шляхом переведення ручки крана машиніста ум. № 394 та крана допоміжного гальма ум. № НОМЕР_1 в VI положення з постійною подачею піску та звукових сигналів (тифон), світлових сигналів (прожектор), але на сигнали чоловік не реагував. Наїзду на сторонню особу запобігти не вдалось.

Машиніст ОСОБА_4 про випадок наїзду на людину одразу доповів черговому по станції Кам`янске-пасажирське та всім причетним посадовим особам, і відправив помічника для огляду місця події.

При огляді місця події помічник машиніста виявив потерпілого чоловіка, який не подавав ознак життя, пульс не прослуховувався. Чоловік знаходився в габариті в міжколійному просторі.

Про результати огляду помічник повідомив машиністу електровоза, який одразу повідомив інформацію черговому по станції Кам`янске-пасажирське, який у свою чергу викликав медиків та поліцію.

Затримка поїзда тривала 14 хвилин, після чого поїзд відправився з місця події.

Постійною комісією, що створена на підставі наказу директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», було проведено службове розслідування аварії, за результатами складено Акт службового розслідування аварії від 03.04.2023, у якому зазначено обставини транспортної події. Комісія з розслідування встановила відсутність вини працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та встановила, що травмування ОСОБА_5 1955 року народження, сталося через особисту необережність потерпілого внаслідок порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Верхівцевська дистанція колії звернулась до правоохоронних органів з листом від 27.03.2023 № 195 про надання інформації про проведення розслідування аварії, зокрема про здійснення потерпілою особою спроби суїциду, а також з проханням встановлення патрулювання працівниками правоохоронних органів на несанкціонованих переходах та активізувати застосування заходів адміністративного впливу на правопорушників.

По факту смерті гр. ОСОБА_8 1955 року народження Кам`янським районним відділенням СМЕ КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» було проведено судово-медичну експертизу, у результаті якої експерт дійшов висновку, що потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, які призвели до його смерті. Також експертом виявлено у крові загиблого етиловий спирт у концентрації 2,94 %, що може відповідати сильному ступеню сп`яніння щодо живої людини.

Старший слідчий СВ ВП № 6 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 за результатом розслідування обставин дорожньо-транспортної події, внаслідок якої загинув ОСОБА_8 , 31 травня 2023 року виніс постанову, якою закрив кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023041460000076 від 26.03.2023 по факту порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, вважає, що всіма наведеними доказами підтверджується відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди життю потерпілого та заподіянні позивачам моральної шкоди внаслідок смерті їх батька ОСОБА_5 .

2. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

07 січня 2026 року представником відповідача наданий суду відзив на позов та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

08 січня 2026 року представником позивачів надане суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

02 березня 2026 року позивачами надане суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивачів.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилався на обставини зазначені в позові, просив суд задовольнити позовні вимоги та:

- стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 300 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_3 300 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Представник відповідача Григоріва О.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду відзив на позовні вимоги, а також просила суд відмовити у задоволенні позову.

3. Процесуальні дії по справі.

13 жовтня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

09 січня 2026 року ухвалами суду клопотання представників сторін задоволено та призначений розгляд справи в режимі відеоконференції.

03 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Суд, вислухавши представника позивачів, представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2023 року об 11 годині 27 хвилин під час слідування пасажирського поїзда № 4 сполученням Ужгород-Запоріжжя (вага поїзда 900 т, електровоз ЧС7-310), під керуванням локомотивної бригади у складі машиніста електровоза ОСОБА_4 та помічника машиніста електровоза ОСОБА_6 по перегону Воскобійня - Кам`янське-пасажирське на 147 км пікет № 5 (головна парна колія, радіус кривої 634 м., нульове місце) на зелений знак локомотивного світлофору зі швидкістю 90 км/год в умовах обмеженої видимості (крива ділянка колії) з подачею оповіщувальних сигналів великої та малої гучності при виїзді з кривої ділянки колії в межах видимості 2,2 км, помірний дощ, хмарно, члени локомотивної бригади помітили чоловіка, який сидів на лівій рейці парної колії та намагався піднятися, при цьому падаючи та сповзаючи у міжколійний простір колії.

Для запобігання наїзду на людину машиніст ОСОБА_7 негайно застосував екстрене гальмування шляхом переведення ручки крана машиніста ум. № 394 та крана допоміжного гальма ум. № НОМЕР_1 в VI положення з постійною подачею піску та звукових сигналів (тифон), світлових сигналів (прожектор), але на сигнали чоловік не реагував. Наїзду на сторонню особу запобігти не вдалось.

Машиніст ОСОБА_4 про випадок наїзду на людину одразу доповів черговому по станції Кам`янске-пасажирське та всім причетним посадовим особам, і відправив помічника для огляду місця події. При огляді місця події помічник машиніста виявив потерпілого чоловіка, який не подавав ознак життя, пульс не прослуховувався. Чоловік знаходився в габариті в міжколійному просторі.

Про результати огляду помічник повідомив машиністу електровоза, який одразу повідомив інформацію черговому по станції Кам`янске-пасажирське, який у свою чергу викликав медиків та поліцію. Затримка поїзда тривала 14 хвилин, після чого поїзд відправився з місця події.

Відповідно до п. 8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270, розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком проводилось органом досудового розслідування.

Разом з тим, постійною комісією, що створена на підставі наказу директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», було проведено службове розслідування аварії, за результатами складено Акт службового розслідування аварії від 03.04.2023, у якому зазначено обставини транспортної події.

Комісія з розслідування встановила відсутність вини працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та встановила, що травмування ОСОБА_5 1955 року народження, сталося через особисту необережність потерпілого внаслідок порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Відповідно до п. 7 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270 та стандарту Акціонерного товариства «Українська залізниця» СТП 07-005/2019 «Порядок службового розслідування транспортних подій» з метою встановлення технічних і організаційних причин виникнення аварії та розроблення заходів щодо їх запобігання було проведено службове розслідування аварії, внаслідок якої загинув ОСОБА_5 , зібрано пояснення від причетних осіб, досліджено докази.

Так, машиніст ОСОБА_4 у рапорті на ім`я начальника Дніпровського локомотивного депо (ТЧ-8) зазначив, що 26 березня 2023 року він керував електровозом пасажирського поїзда сполученням Ужгород-Запоріжжя. На 147 км ПК 5 перегону Воскобійня-Кам`янське побачив що на лівій рельсі залізничної колії, по якій слідував поїзд, літнього чоловіка, який намагався встати, постійно падав, бо перебував у ненормальному стані.

ОСОБА_4 негайно вжив усіх заходів до екстреного гальмування, подавав гучні звукові сигнали, в також сигналізував прожектором. Нажаль, у той час був дощ, що у певній мірі зменшило гальмівний ефект, тому уникнути зіткнення локомотива з потерпілим не вдалося.

На момент зіткнення потерпілий знаходився вже за межами колії, по якій слідував поїзд, але ще «в габариті». Ширина залізничної колії становить 1520 мм, а ширина локомотива ЧС7 3000 мм, тобто габарити локомотива виступають за межі колії на 740 мм по обидва боки від колії. Тому, якби потерпілий знаходячись «у габариті» просто лежав на землі, поїзд проїхав би над ним і не завдав би йому пошкоджень.

Але, оскільки потерпілий піднявся, локомотив на значній швидкості вдарив його лівою стороною, тобто уникнути зіткнення навіть за умови вжиття локомотивною бригадою усіх заходів було просто неможливо. Після зупинки поїзда помічник оглянув місце події, з`ясував, що потерпілий не подає ознак життя, про що було повідомлено черговому по станції Кам`янське та всім причетним посадовим особам. Помічник машиніста ОСОБА_6 надав аналогічні пояснення.

Після прибуття на станцію Дніпро було проведено комісійний огляд локомотива ЧС7- 310, за участі якого відбулась аварія, та складено акт від 26.03.2023. При огляді локомотива встановлено наступне: автогальмівне обладнання знаходиться у справному стані і задовольняє вимогам Інструкцій № ЦТ-0058, № ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015, правил СТП 04-76.2022 та Правил технічної експлуатації залізниць України; локомотив обладнаний чавунними гальмівними колодками; товщина гальмівних колодок відповідає вимогам п. 3.2.5 Інструкції № ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015 (не менше 15 мм); прилади безпеки руху і радіозв`язку, дія звукових сигналів знаходяться у справному стані і задовольняють вимогам інструкцій № ЦТ-0073, № ЦТ-ЦШ-0072 та правил СТП 04-76.2022.

Також складено акт огляду локомотива від 26.03.2023, де зазначено наступне: гальмівне обладнання працює справно; подача піску під клісні пари працює; звукові сигнали великої та малої гучності працюють.

За результатами комісійного огляду локомотива слідує, що локомотив ЧС7-310, за участі якого відбулась аварія, був технічно справний.

З виписки з Журналу передрейсового медичного огляду локомотивних бригад в медпункті ТД П`ятихатки видно, що машиніст ОСОБА_4 та помічник машиніста ОСОБА_6 при медичному огляді перед рейсом 26.03.2023 о 8:10 год скарг на самопочуття та стан здоров`я не заявляли, показники тиску та пульсу в нормі, тест на алкоголь негативний. Тобто члени локомотивної бригади, за участі якої відбулась аварія, під час виконання своїх трудових обов`язків були у належному фізичному стані.

З технічної характеристики місця транспортної події 147 км пікет 5 парної колії перегону Кам`янське-пасажирське - Воскобійня видно, що на цій ділянці 2 головні колії, радіус кривої ділянки колії становить 634 м, засоби сигналізації та зв`язку автоматизовані, встановлена швидкість поїздів пасажирських 100 км/год, вантажних 80 км/год. Безстикова колія, рейки типу Р65, скріплення КБ, епюра шпал 1840 шт/км, баласт щебневий, шпали залізобетонні.

З довідки про розшифрування швидкостемірної стрічки локомотива ЧС7-310 вбачається, що 26 березня 2023 року об 11:25 год під час слідування поїзда № 4 на 147 кілометрі перегону Воскобійня - Кам`янське-Пасажирське швидкість поїзда становила 90 км/год при зеленому вогні світлофора машиніст застосував екстрене гальмування для запобігання наїзду на людину (з наїздом). Встановлена швидкість 100 км/год. Гальмівний шлях при екстреному гальмуванні склав 600 метрів при розрахунковому гальмівному шляху 610 м.

З довідки про погодні умови від 27.03.2023 № П-ГМ-01/33 за даними метеостанції м. П`ятихатки о 12:00 год температура повітря становила + 7,5 градусів, вітер південний 2 м/с, видимість 2,2 км, помірний дощ, хмарно. У причетних структурних підрозділах Відповідача було проведено оперативні наради у Структурному підрозділі «Дніпровське локомотивне депо», протокол № ТЧБР-046 від 27.03.2023 та Структурному підрозділі «Верхівцевська дистанція колії», протокол № 2 від 30.03.2023.

За результатом службового розслідування було складено Акт службового розслідування від 03 квітня 2023 року. Комісія дійшла висновку: об`єкти залізничного транспорту на момент аварії знаходились в справному стані, відповідно до нормативних документів; дії локомотивної бригади визнано вірними та оперативними; у даному випадку вини працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» не вбачається; травмування сторонньої особи ОСОБА_5 1955 року народження 26 березня 2023 року об 11 год. 27 хв. сталося через особисту необережність потерпілого внаслідок порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54, а саме: п. 2.2. Перед тим як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності потяга (або локомотива, вагона,дрезини тощо); п. 2.5. Пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстані менше 5 метрів.

Верхівцевська дистанція колії звернулась до правоохоронних органів з листом від 27.03.2023 № 195 про надання інформації про проведення розслідування аварії, зокрема про здійснення потерпілою особою спроби суїциду, а також з проханням встановлення патрулювання працівниками правоохоронних органів на несанкціонованих переходах та активізувати застосування заходів адміністративного впливу на правопорушників.

По факту смерті гр. ОСОБА_8 1955 року народження Кам`янським районним відділенням СМЕ КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» було проведено судово-медичну експертизу, у результаті якої експерт дійшов висновку, що потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, які призвели до його смерті. Також експертом виявлено у крові загиблого етиловий спирт у концентрації 2,94 %, що може відповідати сильному ступеню сп`яніння щодо живої людини.

Старший слідчий СВ ВП № 6 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 за результатом розслідування обставин дорожньо-транспортної події, внаслідок якої загинув ОСОБА_8 , 31 травня 2023 року виніс постанову, якою закрив кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023041460000076 від 26.03.2023 по факту порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захист у, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір із цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу України, а саме ст.ст.1168, 1172, 1187, 1193 ЦК України.

5. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

У той же час, Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, заборонено: підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитися на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння (пункти 2.16, 2.19, 2.20).

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, і оскільки завдання шкоди є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини завдавача шкоди. При цьому в такому випадку відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Позивачі є синами загиблого, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження№ 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Судом, з урахуванням наданих представником відповідача документів, встановлено, що причиною загибелі ОСОБА_5 є особиста необережність постраждалого, але ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.

Таким чином, обставини щодо спричинення шкоди виникли не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, що не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

Таким чином, судом встановлено, що смерть ОСОБА_5 батька позивачів, з самим фактом чого останні безпосередньо і пов`язуюють завдання їм моральної шкоди, сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме наїзду потягом. Оскільки ж під час такого наїзду машиніст перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі, керував потягом на виконання своїх трудових обов`язків, а також враховуючи, що відповідачем не подано, судом не встановлено будь-яких доказів, які б доводили, що смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок непереборної сили або умислу самого потерпілого, то саме відповідач несе відповідальність за спричинену позивачам шкоду, в тому числі і за моральну, яка підлягає відшкодуванню позивачам, як синам померлого.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що в силу положення ст.ст.1167, 1187, 1193 ЦК України, відповідач не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану позивачам моральну шкоду, особиста недбалість та необережність самого загиблого є підставою для зменшення розміру відшкодування.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину моральних страждань, понесених позивачами, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів по 100 000 грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди в даному розмірі на думку суду буде співмірним із спричиненою позивачам моральною шкодою, та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення позивачами за рахунок відповідача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Разом з тим, суд вважає, що підстави для стягнення моральної шкоди із зазначенням «без врахування податків, зборі та інших обов`язкових платежів», відсутні, оскільки згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказано, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

6.Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються від сплати судового збору - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 2 422,40 грн. (по 1211,20 грн за кожну вимогу) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. ст. 15, 16, 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1193 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 258, 259, 261, 264, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування спричиненої моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи -грошову суму в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень .

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на відшкодування спричиненої моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи -грошову суму в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, судовий збір на користь держави у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. № 5.

Суддя Похваліта С. М.