Ухвала суду № 137832679, 24.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11551/26

Провадження №1-кс/369/1787/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026112320000157 від 21.04.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

встановив:

У провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026112320000157 від 21.04.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що до Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури надійшла інформація з приводу того, що група осіб на території Київської області, в тому числі Бучанського району, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, підшуковують чоловіків призовного віку, яким сприяють у незаконному перетину держаного кордону України за грошову винагороду з метою уникнення мобілізації в умовах воєнного стану.

Так, встановлено, що до протиправної діяльності зокрема причетні громадянин України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , УНЗР 1976040105577, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 30.07.2018, м.т.: НОМЕР_3 , може користуватися автомобілем марки KIA CARNIVAL д.н.з. НОМЕР_4 , який не являється депутатом, адвокатом та суддею, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Мишин Коломийського району Івано-Франківської області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , від 27.04.2020, м.т.: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , являється директором благодійного фонду «Україна понад усе», ЄДРПОУ 39425139, яка не являється депутатом, адвокатом та суддею, спільно з іншими невстановленими особами, за грошову винагороду 16 000 тисяч доларів США сприяють в протиправній діяльності, а саме злочинному механізму пов`язаному з ухиленням від мобілізації з метою подальшого виїзду за межі країни в умовах воєнного стану.

Вищевказані особи пропонують декілька варіантів незаконного перетину державного кордону, а саме: за їхніми словами, одним із варіантів є піший маршрут через гірську місцевість; також можливе переправлення водним шляхом, крім того, можливий перетин через офіційний пункт пропуску шляхом організації так званого «коридору».

У ході перевірки інформації встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та інші невстановлені особи, вимагають грошову винагороду за організацію незаконного перетину державного кордону в період дії воєнного стану для громадянина України - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , який попереднього погодився до залучення до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження.

В подальшому ОСОБА_6 в телефонній розмові надавала ОСОБА_7 консультацію з приводу пішого переходу державного кордону України по точні яку вона має надати в подальшому та суму які він має надати за допомогу, також в ході діалогу ОСОБА_6 повідомляє, що у перетині кордону буде допомагати її друг ОСОБА_8 , який і відповідає за цю всю дію.

13 травня 2026 року проведено заходи із документування протиправної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які вимагають грошову винагороду за організації незаконного перетину державного кордону в період дії воєнного стану.

За результатами документування, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 15 травня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у сприянні у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами та вказівками, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Крім того, за результатами документування встановлено ще одного фігуранту ОСОБА_9 , якого затримано в порядку ст. 208 КПК України та 15 травня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у сприянні у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами та вказівками, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Крім того, за результатами документування, ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 15 травня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у сприянні у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами та вказівками, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

В ході допиту підозрювана ОСОБА_6 повідомила органу досудового розслідування, що орієнтовно близько місяця тому, точної дати не пам`ятає, під час спілкування зі своїм товаришем ОСОБА_5 , з яким я тривалий час підтримує дружні стосунки ще з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, я звернулась до нього з питанням щодо можливості допомоги у незаконному переправленні через державний кордон України чоловіка на ім`я ОСОБА_10 , з яким ОСОБА_6 познайомилась незадовго до цього.

3 ОСОБА_11 познайомилась випадково під час спілкування через знайомих. У ході розмов ОСОБА_10 повідомив мені, що бажає виїхати за межі України, однак законних підстав для перетину державного кордону у нього немає. У зв`язку з цим він звернувся ОСОБА_6 з проханням допомогти знайти осіб, які могли б посприяти у його незаконному виїзді з території України. ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_10 , що самостійно вирішити таке питання не може та жодних осіб, які б безпосередньо займались такими питаннями, не знає, однак може поцікавитись у знайомих. Після цього ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_5 та запитала його, чи відомі йому особи, які можуть допомогти у незаконному переправленні чоловіка через державний кордон України. У ході розмови ОСОБА_12 повідомив, що має знайомого на ім`я ОСОБА_9 , який нібито має відповідні зв`язки та може допомогти в організації незаконного виїзду чоловіків за межі України. У подальшому протягом квітня травня 2026 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 неодноразово обговорювалось питання можливого незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України. При цьому ОСОБА_12 підтримував зв`язок із ОСОБА_14 та періодично повідомляв інформацію, яку отримував від нього. Зі слів ОСОБА_15 стало відомо, що ОСОБА_14 спілкується з іншими особами, які безпосередньо можуть організувати незаконне переправлення чоловіків через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску або за допомогою інших незаконних способів, це особа на ім`я ОСОБА_16 . Через деякий час ОСОБА_12 переслав ОСОБА_6 на мобільний телефон номер телефону особи на ім`я ОСОБА_17 та пояснив, що саме ця особа повинна безпосередньо організувати незаконне переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України. Також ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_17 контактує із ОСОБА_14 та погоджує з ним усі деталі. У ході подальшого спілкування ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_14 озвучив вартість незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України у сумі 12 000 доларів США. При цьому ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_10 необхідно буде передати загалом 16 000 доларів США, оскільки різницю у сумі 4 000 доларів США планувалося розподілити між ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 як винагороду за організацію та пошук осіб, які могли б допомогти у вирішенні даного питання. Після цього ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_10 умови та суму коштів, необхідних для організації його незаконного переправлення через державний кордон України. ОСОБА_10 відповів, що погоджується на вказані умови та готовий передати 16 000 доларів США. У подальшому ОСОБА_6 періодично підтримувала зв`язок із ОСОБА_10 телефоном та через месенджери, обговорюючи питання можливого виїзду за межі України, передачі грошових коштів та зустрічі з особами, які повинні були надати подальші вказівки щодо незаконного перетину державного кордону України.

14.05.2026 року у денний час ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що має при собі необхідну суму грошових коштів та готовий зустрітися для їх передачі. Після цього вона одразу зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що ОСОБА_10 готовий передати 16 000 доларів США за організацію незаконного переправлення через державний кордон України. Того ж дня разом зі своїм знайомим ОСОБА_19 , ОСОБА_6 перебувала у місті Києві, оскільки зранку виїхали із села Лютіж автомобілем марки Skoda Fabia під керуванням ОСОБА_19 до Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова. Після завершення справ у лікарні на мобільний телефон з ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_10 , з яким вона домовилась про зустріч біля кафе «Борщ» у селі Петропавлівська Борщагівка Київської області. Після цього повідомила ОСОБА_19 , про необхідність під`їхати до вказаного місця, де чекатиме ОСОБА_10 .

Після прибуття до кафе «Борщ», до автомобіля підсів ОСОБА_10 , інших його анкетних даних ОСОБА_6 не відомо. Після цього відбулася розмова щодо можливої поїздки до Закарпатської області. Під час розмови також обговорювались питання грошових коштів за перевезення, маршруту руху та подальших дій. ОСОБА_19 погодився їхати до Закарпатської області та озвучив суму 600 доларів, яку йому повинен був заплатити ОСОБА_10 , для того щоб він його доставив до Закарпатської області. ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_10 , про те, що необхідно зустрітись у місті Києві, а саме на площі ОСОБА_20 , з іншими особами, які мали надати йому подальші вказівки щодо незаконного виїзду за межі України, а саме особою на ім`я ОСОБА_12 . При цьому конкретних деталей щодо способу незаконного перетину державного кордону України, місця такого перетину, маршруту руху, а також осіб, які безпосередньо повинні були організувати незаконне переправлення, не відомо, окрім імен ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 .

14.05.2026 року приблизно о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_19 прибули на площу Тараса Шевченка у місті Києві, де мав чекати ОСОБА_5 .

Після прибуття на місце ОСОБА_6 побачила, що ОСОБА_12 перебуває не сам, а разом із чоловіком на ім`я ОСОБА_14 , якого раніше ОСОБА_12 називав як особу, що може допомогти в організації незаконного переправлення через державний кордон України. Автомобіль був припаркований неподалік площі ОСОБА_20 . У подальшому ОСОБА_6 попросила ОСОБА_19 вийти з автомобіля, після чого ОСОБА_12 сів на переднє водійське сидіння автомобіля, Сурадж сів на заднє ліве сидіння, а ОСОБА_10 перебував на задньому правому сидінні автомобіля.

Під час спілкування між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 обговорювались питання, пов`язані з подальшим виїздом ОСОБА_10 до Закарпатської області, а також організацією його подальшого незаконного переправлення через державний кордон України. У ході розмови ОСОБА_14 за допомогою свого мобільного телефону намагався зателефонувати особі на ім`я ОСОБА_17 , однак останній на телефонні дзвінки не відповідав та слухавку не брав. Після цього ОСОБА_14 здійснив телефонний дзвінок іншій особі, ймовірно чоловіку на ім`я ОСОБА_16 , та повідомив йому, що ОСОБА_17 не відповідає на дзвінки. Після цього ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_10 та сказав приблизно наступне: «Набери його сам, у тебе ж є його номер телефону». Після цього ОСОБА_10 зі свого мобільного телефону здійснив дзвінок ОСОБА_17 . Розмова відбувалась у режимі гучного зв`язку, у зв`язку з чим усі присутні в автомобілі могли чути зміст розмови. У ході телефонної розмови ОСОБА_17 повідомив, що він особисто організує подальші дії та сказав приблизно наступне: «Я сам усе організую, головне, щоб ОСОБА_10 довезли до Закарпатської області». Інших деталей щодо способу незаконного перетину державного кордону України під час розмови не обговорювалося. Після завершення телефонної розмови ОСОБА_10 запитав кому передати гроші, ОСОБА_21 сказав та яка різниця. Після цього ОСОБА_10 передав ОСОБА_22 грошові кошти, які раніше обговорювались як оплата за організацію незаконного переправлення через державний кордон України. У момент передачі грошових коштів ОСОБА_14 майже одразу вийшов із салону автомобіля. Це відбулося практично одночасно з передачею коштів. При цьому ОСОБА_6 бачила сам факт передачі грошових коштів від ОСОБА_10 до ОСОБА_15 , однак безпосередньо суму коштів не перераховувала.

Допитаний свідок ОСОБА_7 повідомив органу досудового розслідування, що 14.05.2026, приблизно о 08:30, за попередньою домовленістю, зателефонував зі свого номеру телефону НОМЕР_10 (вотсап), ОСОБА_6 на номер телефону НОМЕР_11 для уточнення місця зустрічі. В ході розмови, ОСОБА_6 повідомила, що зараз знаходиться в інституті «Амосова», проходить консультацію, та зателефонує після того як звільниться. На що свідок їй відповів, що буде знаходитись в районі «Борщагівки», та скине їй місцезнаходження, де буде чекати. Приблизно о 12:10 год, ОСОБА_7 скинув ОСОБА_23 своє місцезнаходження, після чого зателефонував їй, та повідомив що буде чекати за адресою: м. Київ, вул. Велика кільцева, буд. 2А, в ресторані «Борщ».

О 13:14 год ОСОБА_6 зателефонувала та сказала, що вона їде на зустріч з ОСОБА_24 , забирають ще одного хлопця і разом приїдуть на місце зустрічі. Також сказала, що зможе мене завезти в Буковель, але треба буде їй заплатити за дорогу та за готель.

Крім того, ОСОБА_23 повідомила, що при зустрічі буде дзвінок ОСОБА_17 , та зі своєї сторони буде всіх підганяти, щоб виїхати сьогодні, і наголосила, що особисто буде присутня при поїздці, бо так їхати буде спокійніше. О 13:14 год ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що прибула на місце зустрічі і попросила підійти до неї в автомобіль марки Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_12 , синього кольору. Коли ОСОБА_7 сів у вищевказаний автомобіль, побачив, що ОСОБА_23 була з раніше невідомою особою чоловічої статі, яка сиділа за кермом. Разом вони почали пропонувати варіанти оплати за доставку до ОСОБА_25 . Вищевказаний водій запропонував заплатити 1000 доларів США. В цю суму входили всі витрати, в тому числі за пальне, або віддати 600 доларів США та додатково заправляти автомобіль за свій рахунок. ОСОБА_7 погодився на другий варіант, але гроші мав віддати пізніше. Після чого ми під`їхали до заправки «KLO», яка знаходила поруч місця зустрічі, та водій пішов розраховуватися за пальне. ОСОБА_23 почала пропонувати, що все ж таки краще заплатити 1000 доларів США, мовляв так буде простіше. Після заправки свідок, ОСОБА_6 та вищевказаний водій поїхали, на місце зустрічі з ОСОБА_13 . Прибули на парковку супермаркету «Сільпо», за адресою: м. Київ, просп. Литовський, буд. 4. Після цього в авто сів ОСОБА_5 , якого ОСОБА_7 впізнав, та ще один, раніше невідомий чоловік, який був з ОСОБА_13 . Вищевказаний, невідомий чоловік зателефонував ОСОБА_17 , який має чекати в ОСОБА_25 . Останній слухавки не підняв. Після цього, ОСОБА_17 набрали з телефону ОСОБА_7 . Під час цієї телефонної розмови з ОСОБА_17 , ОСОБА_23 уточняла місце, куди треба привезти. ОСОБА_12 в свою чергу повідомив ОСОБА_17 , що все добре, а невідомий чоловік, який був з ОСОБА_13 , запитував чому раніше не втік, мовляв, тоді було дешевше. Після телефонної розмови з ОСОБА_17 , почали обговорювати деталі передачі грошей. ОСОБА_23 запропонувала передати гроші «хлопцям». ОСОБА_7 запитав кому саме, на що ОСОБА_12 відповів, що можна віддати невідомому чоловіку, який був з ним, але в цей момент він почав виходити з автомобіля, і ОСОБА_12 сказав, що гроші можна передати також і йому, мовляв, немає різниці. Після цього ОСОБА_7 передав гроші ОСОБА_22 .

У зв`язку з вищенаведеним, та враховуючи що санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Таким чином, конфіскація майна є обов`язковим додатковим видом покарання, прямо передбаченим санкцією інкримінованої статті кримінального закону.

Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, та може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених Особливою частиною КК України.

З огляду на те, що особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна, існує необхідність у накладенні арешту на належне підозрюваному майно з метою забезпечення можливого виконання вироку суду в частині застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна та недопущення його відчуження, приховування або розпорядження ним.

Незастосування арешту майна може призвести до його відчуження, приховування, переоформлення на третіх осіб або іншого розпорядження ним, що унеможливить виконання вироку суду в частині застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У зв`язку з цим, встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на праві власності ОСОБА_6 на праві власності належить нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, у власності ОСОБА_6 перебуває транспортний засіб INFINITI QX60, д.н.з. НОМЕР_13 .

На підставі наведеного прокурор у судовому засіданні просив слідчого суддю задовольнити клопотання та накласти арешт на житлові та нежитлові будівлі (споруди), розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та транспортний засіб INFINITI QX60, д.н.з. НОМЕР_13 , які на праві власності належать ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

У судове засідання власник майна не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Заслухавши доводи прокурора, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що у клопотанні про арешт майна слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 171 КПК України доказуванню при розгляді клопотання про арешт майна підлягають наявність підстав, мети і необхідності арешту майна.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Судом встановлено, що слідчим відділом Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026112320000157 від 21.04.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

15 травня 2026 року слідчим за погодженням з прокурором, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Із поданого клопотання вбачається, що слідчий просить накласти арешт на майно підозрюваної, посилаючись виключно на те, що санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає застосування спеціальної конфіскації.

Разом з тим, матеріали клопотання не містять відомостей про те, що зазначене майно було одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, використовувалося як засіб чи знаряддя його вчинення, було предметом кримінального правопорушення або відповідає іншим критеріям, визначеним ст. 96-2 КК України.

Сам по собі факт повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також передбачення санкцією статті можливості застосування спеціальної конфіскації не є безумовною підставою для накладення арешту на будь-яке майно підозрюваного.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявності достатніх підстав вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, може бути об`єктом спеціальної конфіскації, а тому клопотання про накладення арешту на майно є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 175 КПК України, -

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, а саме житлових та нежитлових будівель (споруд), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та транспортного засобу INFINITI QX60, д.н.з. НОМЕР_13 , які на праві власності належать ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026112320000157 від 21.04.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_26