Рішення № 137831888, 30.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2026 року Справа № 280/662/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (далі позивач, ПрАТ «Запоріжабразив») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за результатом документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» від 03.07.2025 №1077008010709.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.12.2025 №2032-п, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним договором № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024, укладеному із нерезидентом DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC.VE SAN. LTD. STI (Туреччина), за період діяльності з 06.02.2025 по 30.09.2025. По результатам перевірки контролюючим органом було складено Акт. Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 19.12.2025 №17749/08-01-07-09/00222226 отриманий Приватним акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат» 19.12.2025. У акті №17749 вказано про порушення ПрАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а саме: частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням вимог пункту 142 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 № 18, а саме: по імпортному договору № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024, укладеному з нерезидентом DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC.VE SAN. LTD. STI (Туреччина) товар, за який ПРАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ» 06.02.2025 здійснило авансовий платіж, був ввезений на територію України пізніше встановленого Національним банком України 180-денного строку розрахунків, період прострочення з 05.08.2025 по 23.08.2025 (19 днів), вартість товару ввезеного з простроченням терміну розрахунків - 150 720,00 дол.США. Зазначені вище факти призвели до нарахування пені у розмірі 357 888 (Триста п`ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 98 копійок (Додаток №4 до акту перевірки від 19.12.2025 №17749/08-01-07-09-12/00222226). ПрАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ» не погоджується з висновками, викладеними у акті №17749, та вважає, що вони зроблені без урахування дійсних обставин справи та наданих на перевірку документів у встановленому Податковий кодексом України порядку та строки подав до контролюючого органу заперечення на акт № 17749. За результатом розгляду заперечень наданих листом від 30.12.2025 № 2/2416 до Акту 17749 Головне управління ДПС у Запорізькій області відмовило у прийнятті доводів ПрАТ «Запоріжабразив» та 13 січня 2026 року через електронний кабінет до ПрАТ «Запоріжабразив» надійшло податкове повідомлення-рішення № 56608010709 від 13.01.2026 року про нарахування пені в розмірі 357 888,98 грн. (триста п`ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 98 коп.) за порушення граничних термінів проведення розрахунків за валютними операціями. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що з огляду на обставини справи, Податковим органом, відповідно до частини 5 статті 13 Закону №2473 підлягає нарахуванню пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у розмірі 357 888,98 гривень. Наголошує, що в межах спірних правовідносин ПрАТ «Запоріжабразив» не заперечує факт прострочення платежів, однак вважає, що ним було використано всі передбачені чинним законодавством засоби, для забезпечення недопущення порушення граничних строків розрахунків за валютними операціями. Відтак, порушення граничних строків проведення розрахунків за валютними операціями настало не з вини Товариства, а через незалежні від нього обставини, недобросовісність контрагента, недосконалість та/або недостатність законодавчих механізмів для захисту свої законних прав та інтересів. Зазначає, що матеріали справи не містять жодної інформації, про звернення ПРАТ « Запоріжабразив » як до Товарно-Промислової Палати України, за сертифікатом про встановлення форс-мажорних обставин, так і до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України з позовною заявою, на підставі порушення умов по імпортному договору № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024, укладеному із нерезидентом DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC. VE SAN. LTD. STI (Туреччина). Отже, ПРАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ» не скористалося правом та можливістю звернутися до суду про стягнення заборгованості із нерезидента до настання граничного строку надходження товару за імпортною операцією. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що Товариство здійснювало всі передбачені законодавством заходи для недопущення отримання збитків за рахунок неякісних бокситів та порушення граничних строків проведення розрахунків за валютними операціями. Відтак порушення граничних строків проведення розрахунків за валютними операціями настало не з вини Товариства, а через незалежні від нього обставини, недобросовісність контрагента, недосконалість та/або недостатність законодавчих механізмів для захисту свої законних прав та інтересів. Зазначає, що доводи сторони відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не відповідають дійсності та суперечать наявним у справі належним та допустимим доказам. Всі фактичні та правові аргументи, викладені у позовній заяві, підтверджують протиправність та підстави для скасування податкового повідомлення-рішення. Просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що ствердження Позивача, що ним здійснювалися всі передбачені законодавством заходи для недопущення отримання збитків за рахунок неякісних бокситів та порушення граничних строків проведення розрахунків за валютними операціями настало не з вини товариства не знаходять свого підтвердження, згідно наданих матеріалів під час перевірки, які знаходяться в справі. Податковий орган, наголошуючи, що не достатньо лише самого факту вжиття підприємством певних заходів. Такі заходи мають відповідати та бути вчинені у відповідності до передбачених законодавством процедур, свідчити про направленість на отримання реального результату та бути ефективними. Головне управляння ДПС у Запорізькій області, наполягає на аргументах та поясненнях, наведених у відзиві на позовну заяву, які підтверджують правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення від 13.01.2026 р. № 56608010709 (ф. "С", пеня ЗЕД) на суму 357888,98 грн. Оскільки, всі обставини справи та факти викладені в акті перевірки підтверджують позицію контролюючого органу щодо виникнення порушень Позивача під час проведення перевірки. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» зареєстроване як юридична особа 25.12.1995. Основним видом діяльності позивача є: Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин (КВЕД: 20.13).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.69.351 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами), на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.12.2025 №2032-п та у зв`язку із надходженням листа ДПС від 18.09.2025 №22536/7/99-00-07-04-02-07 з податковою інформацією Національного банку України (лист НБУ від 16.09.2025 №25-0009/71123), наданою ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» про встановлені станом на 01.09.2025 факти порушень валютного законодавства, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Запоріжабразив» (код ЄДРПОУ 00222226) з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним договором № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024, укладеним із нерезидентом DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC. VE SAN. LTD. STI (Туреччина) за період діяльності з 06.02.2025 по 30.09.2025.

За результатами перевірки складено Акт від 19.12.2025 №17749/08-01-07-09/00222226, згідно з висновками якого, ПрАТ «Запоріжабразив» при виконанні договору № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024, укладеного із нерезидентом DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC. VE SAN. LTD. STI (Туреччина) порушено вимоги частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 № 18 в частині не дотримання законодавчо встановлених граничних строків розрахунків по операціях з імпорту товарів.

Згідно з висновками Акту за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у відповідності до частини 5 статті 13 Закону №2473 підлягають застосуванню штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені ЗЕД у розмірі 357 888,98 гривень.

Позивач не погодився із висновками Акту та в установленому порядку подав заперечення від 30.12.2025 №2/2416.

За результатами розгляду матеріалів перевірки (в порядку положень п.п.86.7.4 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України) Комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок платників податків Головного управління ДПС у Запорізькій області, підтверджено правильність висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 19.12.2025 №17749/08-01-07-09/00222226 з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним договором № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024, укладеним із нерезидентом DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC. VE SAN. LTD. STI (Туреччина) за період діяльності з 06.02.2025 по 30.09.2025, про порушення вимог частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (зі змінами), в частині не дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків при виконанні зовнішньоекономічного договору № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024, укладеного із нерезидентом DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC. VE SAN. LTD. STI (Туреччина), та правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 357 888,98 грн. на підставі частини 5 статті 13 Закону №2473.

Листом від 09.01.2026 №74/6/08-01-07-09-04 в електронний кабінет позивача направлено лист про результати розгляду Заперечень, який отримано ПрАТ «Запоріжабразив» 09.01.2026.

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, контролюючим органом 13.01.2026 за №56608010709 прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені ЗЕД у розмірі 357 888,98 грн. та надіслано в електронний кабінет ПрАТ «Запоріжабразив», яке отримано позивачем 13.01.2026.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 13.01.2026 за №56608010709, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим Кодексом України (далі-ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення валютного законодавств визначено Законом України "Про валюту і валютні операції" №2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473).

За визначенням понять, наведених у ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Цією ж нормою Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Водночас, стаття 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» серед іншого, визначає, що резидентом є юридична особа та інший суб`єкт господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Згідно частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, у разі встановлення порушення граничних строків до суб`єкта господарювання застосовується штрафна санкції у вигляді пені, яка розраховується за кожний день прострочення.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Частиною восьмою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника- нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується (абзац перший частини 7 статті 13 Закону №2473-VIII).

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону №2473-VIII у разі, якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою статті 13 Закону №2473, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Згідно з пунктом 14-2 постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в редакції постанови правління Національного банку України від 07.07.2022 № 142 (далі Постанова № 18) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до пункту 14-4 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що імпорт товарів за зовнішньоекономічним контрактом має здійснюватися у строки, визначені у контракті, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, який у спірних правовідносинах складає 180 днів та обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати).

Матеріалами справи встановлено, що між ПрАТ «Запоріжабразив» та «DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC.VE SAN. LTD. STI» (Туреччина) було укладено імпортний договір від 23.09.2024 № ІМ 23-09/2024.

Щодо періоду діяльності ПрАТ «Запоріжабразив» з 06.02.2025 по 30.09.2025.

Відповідно до договору № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024, з банківського рахунку ПрАТ «Запоріжабразив» на банківський рахунок нерезидента сплачено за товар 552 800,00 дол.США згідно банківських платіжних інструкцій:

- від 06.02.2025 №57 на суму 153 000,00 дол.США/ 6 373 735,20 грн., граничний строк надходження товарів 04.08.2025. Призначення платежу: «Передплата за сирий боксит, інв.2025/06 від 03.02.2025, контракт № ІМ 23-09/2024 від 23.09.2024»;

- від 20.08.2025 №290 на суму 106 200,00 дол.США/ 4 391 975,34 грн., граничний строк надходження товарів 15.02.2026;

- від 26.08.2025 №296 на суму 259 200,00 дол.США/ 10 738 656,00 грн., граничний строк надходження товарів 21.02.2026;

- від 26.08.2025 №300 на суму 2 280,00 дол.США/ 94 460,40 грн., граничний строк надходження товарів 21.02.2026;

- від 26.08.2025 №301 на суму 32 120,00 дол.США/ 1 330 731,60 грн., граничний строк надходження товарів 21.02.2026.

Товар (боксити (УКТ ЗЕД 2606000000)) ввезено на територію України на загальну суму 835 880,00 дол.США згідно митних декларацій:

- ІМ40 №25UA500370001186U5 від 25.03.2025 на суму 253 080,00 дол.США. При цьому зазначена поставка відбулась частково в погашення наявної станом на 06.02.2025 дебіторської заборгованості (у сумі 250 800,00 дол.США), та частково, у сумі 2 280,00 дол.США в погашення оплати від 06.02.2025;

- ІМ40 №25UA500130013385U6 від 25.08.2025 на суму 291 320,00 дол.США;

- ІМ40 №25UA500090011277U5 від 03.10.2025 на суму 291 480,00 дол.США.

Відповідно до Акту від 19.12.2025 №17749/08-01-07-09/00222226, ПрАТ «Запоріжабразив» 06.02.2025 здійснило авансовий платіж, на територію України ввезений пізніше встановленого Національним банком України 180-денного строку розрахунків, період прострочення - з 05.08.2025 по 23.08.2025 (19 днів), вартість товару ввезеного з простроченням терміну розрахунків 150 720,00 дол.США.

Вказані обставини не заперечуються позивачем.

Позивач як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив зазначає:

«…Боксит є основною сировиною для виробництва електрокорунду нормального, постачальником якого є DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC.VE SAN. LTD. STI (Туреччина). Основними показниками бокситу є оксид алюмінію (Al2O3) та оксид кальцію (СаО), які повинні бути: Al2O3 мін.55%, СаО макс.0,60%. В договорі зазначено, що при вмісті СаО 0,8% і вище, покупець має право відмовитися від приймання бокситів. Якщо показники відмінні від вказаних то це призводить до збільшення питомих витрат нафтового коксу та електроенергії при виробництві електрокорунду нормального. Як слідство - шліфматеріали електрокорунду нормального, нашого виробництва, стають не конкурентоспроможними, по ціні, на ринку Європи.

З урахуванням того, що Товариство вже мало досвід отримання бокситів із показниками гіршими ніж це обумовлено договорами, тож фахівці комбінату додатково проводили перемовини про недопущення таких ситуацій та додаткового визначення родовища бокситів, які будуть відвантажені на ПрАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ».

Тобто, Товариство здійснювало всі передбачені законодавством заходи для недопущення отримання збитків за рахунок неякісних бокситів та порушення граничних строків проведення розрахунків за валютними операціями. Відтак порушення граничних строків проведення розрахунків за валютними операціями настало не з вини Товариства, а через незалежні від нього обставини, недобросовісність контрагента, недосконалість та/або недостатність законодавчих механізмів для захисту свої законних прав та інтересів…».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 Закону № 2473-VIІІ, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону № 2473, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Відповідно до змісту абз. 1 ч. 6 ст. 13 Закону № 2473, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 13 Закону № 2473, підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

За нормами абз. 1 ч. 7 ст. 13 Закону № 2473, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної крани документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Суд зазначає про те, що наявність складу валютного правопорушення, передбаченого ст. 13 Закону № 2473, законодавець пов`язує, в першу чергу, з фактом вчинення резидентом дій або допущення бездіяльності, що зумовили недотримання граничних строків поставки за імпортними операціями.

При цьому, значення має не лише сам факт допущення вчинення відповідних дій чи допущення бездіяльності, а й також можливість резидента вплинути на перебіг таких строків (постанова Верховного Суду від 24.10.2024 по справі №640/4563/19).

Валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об`єктивних і суб`єктивних ознак, що утворюють його склад.

Об`єктивна сторона становить собою сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення, таких як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб`єкта права, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між діянням і його результатом.

В свою чергу, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Позивачем не заперечується те, що товар, придбаний за міжнародним договором, в передбачені законом строки не надійшов, проте, стверджує, що вказане відбулось не з вини позивача, а через незалежні від нього обставини, недобросовісність контрагента, недосконалість та/або недостатність законодавчих механізмів для захисту свої законних прав та інтересів.

Суд наголошує на тому, що ст. 13 Закону № 2473, визначено вичерпний перелік підстав, за яких може зупинятись нарахування пені суб`єктам господарювання, у випадку недотримання вимог вказаного Закону.

Так, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем. (ч. 7 ст. 13 Закону № 2473).

Таким чином, прийняття судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), є підставою для не нарахування особі пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Разом з тим, абзацом 3 ч. 7 ст. 13 Закону № 2473, передбачений обов`язок особи сплатити, в разі задоволення позову пеню, нараховану до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом.

Суд наголошує, що особами, які можуть бути суб`єктами визначеного статтею 13 Закону № 2473, правопорушення, є резиденти. Отже, саме на резидентів, а не на їх контрагентів покладений обов`язок з забезпечення дотримання строків поставки за операціями з імпорту товарів, у тому числі і шляхом ініціювання відповідних судових чи арбітражних процедур.

При цьому, аналіз приписів Закону № 2473, свідчить про те, що він не покладає на резидента всього тягаря з виконання договору та відповідальності за його неналежне виконання, достатнім є демонстрація того, що резидент вживає активних дій, направлених на вчасне та належне виконання договірних умов.

У даній справі, позивач протягом визначеного законом строку не вжив дієвих заходів з метою спонукання контрагента до виконання договору, хоча міг передбачити настання відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №140/241/25.

Суд наголошує, що діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною.

Крім того, судом враховано, що позивачем висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на подовження термінів розрахунків за імпортним договором від 23.09.2024 № ІМ 23-09/2024 з компанією «DEMIRELLER AKARYAKIT NAKLIYAT TIC.VE SAN. LTD. STI» ні до перевірки, ні до суду не було надано.

Також, довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони імпортного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов вищевказаного договору, щодо виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин позивачем не було надано.

Документи, які свідчать про прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого договором від 23.09.2024 № ІМ 23-09/2024, до Головного управління ДПС у Запорізькій області під час проведення позапланової виїзної перевірки та до суду не надано.

Таким чином, суд погоджується з висновком контролюючого органу про те, що перевіркою своєчасності розрахунків за операціями з експорту товарів встановлено та підтверджується порушення ч. 3 ст. 13 Закону № 2473-VIІІ.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13.01.2026 за №56608010709 є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України та доказів наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 44, код ЄДРПОУ 00222226) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б.166, ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова