Ухвала суду № 137830914, 29.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4227/26

провадження № 1-кп/619/454/26

УХВАЛА

29 червня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №62025170020017969 від 08.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_5 .

Суть питання, що вирішується ухвалою.

24 червня 2026 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025170020017969 від 08.11.2025.

Ухвалою суду від 24.06.2026 по кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання, під час якого не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та захисник проти клопотання не заперечують.

Заслухавши клопотання прокурора та думку сторони захисту, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.

Відповідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком до 02.07.2026.

Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Разом із тим, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Що стосується обґрунтованої підозри, то в силу положень частини 2 статті 42 КПК України, ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

У обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у п. 1-5 ч. 1 КПК України.

Так, у обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, прокурором зазначено, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. за яке передбачено покарання на трок до 10 років позбавлення волі, що може спонукати його вчинити спроби переховуватися від суду.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв`язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК), як зазначив прокурор, наявність цього ризику підтверджується тим, що на даний час свідки ще не допитані у судовому засіданні і перебуваючи на свободі, обвинувачений може впливати на них.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки допит свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.

У обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурором зазначено, що обвинувачений може самовільно залишити місце служби або ті самі дії з метою ухилення від служби (дезертирство).

Суд зазначає, що прокурором існування такого ризику не обґрунтовано належним чином та не доведено відповідними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років та враховуючи специфіку і фактичні обставини вчинення злочину, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовують продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а фактичні обставини інкримінованого останньому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Також відсутні підстави, які б спростовували ті вагомі ризики, які обґрунтовують подальше його тримання під вартою, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні і зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти. Крім того, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, враховуючи введений у країні воєнний стан.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, якщо відсутні підстави для її незастосування.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Із статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що щодо особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вихід за ці межі допускається лише у виключних випадках, якщо суд дійде висновку, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Суд враховує як характер інкримінованого кримінального правопорушення, так і дані про особу обвинуваченого та вважає за необхідне визначити мінімальний розмір застави передбачений КПК України, що становить 66560,00 грн, який здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених частини 5 статті 194 КПК України та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, не є завідомо непомірним і буде достатнім стримуючим засобом перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.

Водночас, прокурор не обґрунтував наявність виключних факторів, які свідчать, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків,

Частиною 1 ст. 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Статтею 316 КПК України передбачено, що після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 315, 392 КПК України, суд

постановив:

Призначити на підставі обвинувального акту у відношенні ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, судовий розгляд о 14 год 00 хв 07 липня 2026 року в залі судових засідань №2 приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.

Здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 27 серпня 2026 року.

Визначити суму застави 66560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії запобіжного заходу, за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA208201720355299002000006674.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документа із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити письмово про це суд.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1)прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Після внесення застави і звільнення ОСОБА_3 з-під варти слід вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 27 серпня 2026 року.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1