Рішення № 137829746, 11.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/53880/25

Провадження № 2/761/7371/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 55 266, 50 грн., судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 грудня 2024 року, о 14 годині, на 16 км + 900 м а/д Русанів-Гоголів Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Duster» н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Ravon R4», н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2025 року по справі № 361/203/25 встановлено вину водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. На момент ДТП відповідальність власника транспортного засобу марки «Renault Duster» н.з. НОМЕР_1 , була забезпечена полісом страхування EP.220757300 від 06.05.2024 року, страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «НАТАША АГРО» в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА».

Позивач звернувся до страхової компанії ПрАТ СК "ПЗУ Україна" із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі Страхового акту № 51610/1 та Розпорядження № 51610/1/1 на виплату страхового відшкодування на користь позивача ОСОБА_1 перераховано страхове відшкодування в розмірі 71 094,57 грн. (без урахування ПДВ).

Позивач та його представник не погоджуються з сумою страхового відшкодування сплаченою відповідачем в загальному розмірі 71 094,57 грн. (без урахування ПДВ), оскільки розмір страхового відшкодування має складати сплачену позивачем загальну суму в рахунок здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на рахунок СТО у розмірі 60197,00 грн. + 90000,00 грн., що разом становить 150 197,00 грн. (включаючи ПДВ у сумі 25 032,83 грн.) - 71 094, 57 грн. (за вирахуванням виплаченої позивачу суми страхового відшкодування відповідачем без ПДВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу з вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, яка дорівнює 104 807,59 грн.). Сума несплаченого страхового відшкодування становить 79 099 гривні 43 копійки (в т.ч. ПДВ - 13 183 грн. 23 коп.) з урахування коефіцієнта фізичного зносу, який було вирахувано страховою компанією з вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача з суми 104 807,59 грн. З урахуванням коефіцієнту зносу деталей та ПДВ у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу 55 266,50 грн. з урахуванням ПДВ (вартість ремонтних робіт) + 24 750,00 грн. з урахуванням ПДВ (вартість необхідних для ремонту матеріалів) + 52979,00 з урахуванням ПДВ (вартість складових, які підлягають заміні) - 71 094, 57 грн. (виплаченої позивачу суми страхового відшкодування відповідачем без ПДВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

20 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що позивачем не долучено жодних належних достовірних доказів, що при розрахунку позовних вимог до Страховика він враховував коефіцієнт фізичного зносу до транспортного засобу Ravon R4», д.н.з. НОМЕР_2 , 2017 р.в., (VIN) НОМЕР_3 (згідно технічних характеристик свідоцтва про реєстрації ТЗ CXM691412), що був в експлуатації понад 7 років. Відповідач також вказує, що серед робіт на суму 97 218,00 грн. були віднесені витратні матеріали без деталізації на суму 24 750,00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак представником подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 23 грудня 2024 року, о 14 годині, на 16 км + 900 м а/д Русанів-Гоголів Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Duster» н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Ravon R4», н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2025 року по справі № 361/203/25 встановлено вину водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На момент ДТП відповідальність власника транспортного засобу марки «Renault Duster» н.з. НОМЕР_1 , була забезпечена полісом страхування EP.220757300 від 06.05.2024 року, страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «НАТАША АГРО» в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА».

Листом ПрАТ СК "ПЗУ Україна" № 619-31 від 24 квітня 2025 року, повідомлено представника позивача, який діє в інтересах останнього, що по страховій справі № 51610, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP.220757300 від 06.05.2024 року ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну визначено у розмірі 160000,00 грн. Франшиза вказаним полісом не передбачена та становить 0 гривень.

Транспортний засіб «Ravon R4», н.з. НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належить позивачу ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до страхової компанії ПрАТ СК "ПЗУ Україна" із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі Страхового акту № 51610/1 та Розпорядження № 51610/1/1 на виплату страхового відшкодування на користь позивача ОСОБА_1 перераховано страхове відшкодування в розмірі 71 094,57 грн. (без урахування ПДВ).

Представник позивача о звернувся до страхової компанії ПрАТ СК "ПЗУ Україна" із Досудовою вимогою № Я22-01-1/25 від 22 січня 2025 р. про перегляд суми відшкодування матеріального збитку спричиненого дорожньо транспортною пригодою.

Вказана вимога мотивована тим, що у зв`язку з непогодженням із скалькульованою сумою страховою компанією, яка була зарахована відповідно до Договору цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220757300 від 06.05.2024 року, для вирахування вартості відновлювального ремонту по заміні запчастин та виконання робіт з відновлення пошкодженого автомобіля марки «Ravon R4», д.н.з. НОМЕР_2 , уповноваженими представниками було проведене детальне обстеження автомобіля після ДТП, і відповідно з метою його відновлення виставлено рахунок на суму 96 254 гривень 00 копійок за запчастини, які підлягають заміні, та 93 123 гривні 00 копійок за вартість робіт з відновлення автомобіля. До сплати - 204 790 гривень 00 копійок, однак із врахуванням представленої ОСОБА_1 знижки, до сплати 189 377 гривень 00 копійок, у т.ч. ПДВ 31 562 гривні 83 копійки.

Відповідно до Звіту № 1080-24_SOS_-241224-300686 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 05 січня 2025 року ФОП ОСОБА_3 : вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ravon R4», д.н.з. НОМЕР_2 становить 104 807,59 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування); вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу: 78 677,48 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування). Таким чином, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Ravon R4, реєстраційний номер НОМЕР_5 становить 78 677 грн. 48 коп. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування).

Розмір збитків позивача становить вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ravon R4», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 150 197,00 грн. (включаючи ПДВ 25 032,83 грн.) відповідно до Акту виконаних робіт № 128 від 04 вересня 2025 року та Квитанцій про оплату вартості запасних частин, вартості проведених ремонтних робіт, фарбуванню тощо з відновлення автомобіля належного позивачу після отриманих пошкоджень внаслідок даного ДТП, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСМ ІНТЕР-АВТО", на загальну суму сплачену позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСМ ІНТЕР-АВТО", у розмірі 150 197,00 грн. (включаючи ПДВ 25 032,83 грн.), із яких страхова компанія перерахувала страхове відшкодування на картковий рахунок позивача в загальному розмірі 71 094,57 грн. (без урахування ПДВ).

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Так, суд доходить до висновку, що розмір страхового відшкодування має складати сплачену позивачем загальну суму в рахунок здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на рахунок СТО у розмірі 60197,00 грн. + 90000,00 грн., що разом становить 150 197,00 грн. (включаючи ПДВ у сумі 25 032,83 грн.) - 71 094, 57 грн. (за вирахуванням виплаченої позивачу суми страхового відшкодування відповідачем без ПДВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу з вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, яка дорівнює 104 807,59 грн.).

Сума несплаченого страхового відшкодування становить 79 099 гривні 43 копійки (в т.ч. ПДВ - 13 183 грн. 23 коп.) з урахування коефіцієнта фізичного зносу, який було вирахувано страховою компанією з вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача з суми 104 807,59 грн. З урахуванням коефіцієнту зносу деталей та ПДВ у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу 55 266,50 грн. з урахуванням ПДВ (вартість ремонтних робіт) + 24 750,00 грн. з урахуванням ПДВ (вартість необхідних для ремонту матеріалів) + 52979,00 з урахуванням ПДВ (вартість складових, які підлягають заміні) - 71 094, 57 грн. (виплаченої позивачу суми страхового відшкодування відповідачем без ПДВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Таким чином, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та ПДВ.

Так, загальний розмір недоплаченого відповідачем страхового відшкодування з урахуванням ПДВ та коефіцієнта фізичного зносу, позивач недоотримав страхове відшкодування у розмірі 55 266,50 грн.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 дійшов до висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням».

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу витрати на проведення експертизи.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 55 266, 50 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533.

Повний текст рішення виготовлений 11 червня 2026 року.

Суддя: