Рішення № 137827082, 25.06.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 592/3959/26

Провадження № 2/135/474/26

РІШЕННЯ

іменем України

25.06.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

представника відповідача Авраменка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін

1.1. Виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року у розмірі 35 550 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредиту № 102899118, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого кредитодавець на засадах платності, строковості та зворотності перерахував грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10 000 грн.

ОСОБА_1 свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимог № 107-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року. Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором кредиту, а саме непогашенням заборгованості ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року у загальному розмірі 35 550 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 10 000 грн; процентами - 23 850 грн; комісією за видачу кредиту - 1 700 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2 622 грн 40 коп. судового збору та 8 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

1.2. Позиція відповідача. Відзив.

Адвокат Авраменко О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , у письмовому відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Аргументуючи свою позицію представник відповідача звертає увагу на те, що з наданої позивачем анкети-заяви на кредит №102899118 від 21.12.2023 вбачається, що відповідач заповнив на сайті «tengo.ua» заявку про надання йому кредиту на наступних умовах - замовлена сума 25 000 грн, замовлений строк 15 днів. За результатом опрацювання даної заявки первісним кредитором погоджено наступні умови надання кредиту: сума 10 000 грн, погоджений строк - 15 днів, комісія за надання - 17,00 % (одноразово), ставка процентів - 2,10 % за кожен день користування. Відповідна заява сформована 21.12.2023 о 09:07:10.

Водночас надана позивачем копія кредитного договору № 102899118 від 21.12.2023 містить вже інші умови кредитування: кредит надається загальним строком на 105 днів з 21.12.2023, з них пільговий строк кредиту - 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 05.01.2024, поточний період - 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду та закінчується 04.04.2024 (п. 1.3); позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 05.01.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 04.04.2024 (п. 1.4); загальні витрати позичальника за пільговий період складають 4 850 грн в грошовому виразі (1508858,00 % річних у процентному значенні), загальні витрати позичальника за весь строк кредитування складають 25 550 грн у грошовому виразі (8119,00 % річних у процентному значенні) (п. 1.5); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 20 700 грн, які нараховуються за стандартною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3).

Водночас відповідач не виявляв волі на укладання договору на таких умовах, не замовляв та не погоджував надання кредиту на строк, більший ніж 15 днів, зі сплатою процентів за збільшений строк кредитування, не погоджував розмір процентів, що підлягатиме сплаті поза межами замовлених ним 15 днів строку кредитування, збільшені загальні витрати за весь строк кредитування у сумі 25 550 грн у грошовому виразі (8119,00 % річних у процентному значенні) з ним не погоджувались та до його відома не доводились.

Звертає увагу також на твердження позивача про те, що кредитний договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 21.12.2023 о 08:11, які не відповідають дійсності, оскільки на вказану дату та час відповідачем ще навіть не було заповнено анкети-заяви на кредит №102899118.

Резюмуючи викладене, представник відповідача виснує про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності, цілісності та незмінюваності електронного договору про споживчий кредит № 102899118 від 21.12.2023, оскільки відповідач заперечує обставини укладення кредитного договору на наведених умовах та ставить під сумнів відповідність поданої позивачем електронної копії договору про споживчий кредит № 102899118 від 21.12.2023 його оригіналу.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

20 квітня 2026 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк. Цією ж ухвалою, за клопотанням представника позивача, суд витребував докази від банківської установи, які надійшли на адресу суду 06 травня 2026 року.

Представник позивача Усенко М.І. у позовній заяві просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

06 травня 2026 року адвокат Авраменко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (див. п. 1.2 цього рішення). Цього ж дня представник відповідача Авраменко О.В. аналогічним чином подав клопотання про витребування від позивача оригіналу електронного доказу, а саме кредитного договору № 102899118 від 21 грудня 2023 року.

19 травня 2026 року суд ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача Авраменка О.В. та витребував від позивача оригінал електронного доказу, а саме кредитного договору № 102899118 від 21 грудня 2023 року.

15 червня 2026 року на виконання вказаної ухвали суду позивач через систему «Електронний суд», продублювавши документи, копії яких були ним долучені до позовної заяви при зверненні до суду, надіслав суду аналогічні копії документів у форматі PDF, зокрема копію кредитного договору № 102899118 від 21 грудня 2023 року.

ІІІ. Пояснення сторін

Під час судового засідання представник відповідача Авраменко О.В. позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідач не погоджував умови, викладені у копії договору, наданій позивачем (10 000 грн на 105 днів із підвищеною процентною ставкою 2,3% після 15-денного пільгового періоду). Згідно із заявою-анкетою, яку надав сам позивач, відповідач просив надати 10 000 грн на 15 днів, погодив 10 000 грн на 15 днів під 2,1% щоденно з одноразовою комісією 1 700 грн. Вказане, на думку представника, свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на зазначені умови кредитування, тобто на продовження строку кредитування до 105 днів, що призвело до значного зростання загальних витрат за кредитом (до 35 550 грн), про які він не був поінформований.

Також представник звертає увагу на часові розбіжності між моментом подання анкети-заяви на кредит та моментом підписання кредитного договору. Так, позивач стверджує, що договір був підписаний о 08:11 21 грудня 2023 року, тоді як дані інформаційної системи позивача свідчать, що відповідач лише почав заповнювати заяву-анкету о 09:07 того ж дня. Отже, кредитний договір, на переконання представника, не міг бути підписаний на годину раніше, ніж була сформована сама заявка на кредит.

Основним аргументом для відмови у задоволенні позовних вимог є відсутність оригіналу електронного кредитного договору. Представник вказує, що позивач не виконав ухвалу суду про витребування оригіналу електронного договору, а надана паперова копія з відміткою «Згідно з оригіналом» не дозволяє встановити цілісність електронного файлу.

Посилаючись на практику Верховного Суду (справа № 758/14925/23), представник відповідача зазначає, що підпис одноразовим ідентифікатором, на відміну від кваліфікованого електронного підпису (КЕП), дозволяє лише ідентифікувати особу, але не гарантує незмінність та цілісність файлу після його підписання. За таких обставин позивач мав би надати суду доступ до інформаційно-комунікаційної системи або посилання на вебсторінку, щоб суд міг пересвідчитися, що зміст договору не змінювався після відправлення коду позичальнику. Вважає, що за таких умов, оскільки оригінал електронного доказу не надано, а відповідач заперечує його цілісність, такий доказ згідно з частиною шостою статті 95 ЦПК України не має братися судом до уваги.

Резюмуючи викладене, представник відповідача виснує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через відсутність належних доказів укладення договору саме на тих умовах, на яких наполягає фінансова компанія.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

21 грудня 2023 року ОСОБА_1 через вебсайт ТОВ «Мілоан» «tengo.ua» подав анкету-заяву на надання споживчого кредиту, у якій вказав свої персональні дані, номер мобільного телефону тощо (а. с. 13). Анкета-заява містить таку інформацію: сума кредиту - 10 000 грн; строк кредиту - 15 днів з 21.12.2023; сума до повернення - 14 850 грн; складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 1 700 грн, нараховується одноразово за ставкою 17 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 3 150 грн, нараховуються за ставкою 2,10 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Вказані умови кредитування зазначені як погоджені. Також відображена інформація про процес оформлення та розгляду заяви із зазначенням часових відміток щодо кожної дії, зокрема вказано, що заповнення заяви відбулося о 09:07:10 21.12.2023, підписання паспорта кредиту - о 09:10:51 21.12.2023, а підписання договору - о 09:11:13 21.12.2023.

Цього ж дня, 21 грудня 2023 року, між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець, товариство) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі через особистий кабінет позичальника, доступний на вебсайті «tengo.ua» та/або у відповідному мобільному додатку чи іншому засобі інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Мілоан», укладено договір про надання споживчого кредиту № 102899118 (а. с. 9-12).

Кредитний договір підписано у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «507231», який був відправлений позичальнику о 08:11 21.12.2023 на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується даними інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію та верифікацію позичальника під час оформлення договору (а. с. 12, зворотна сторона).

Графік платежів (додаток 1 до договору), заява на отримання кредиту (додаток 2 до договору) (а. с. 12), а також додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за договором (додаток 3 до договору), паперові копії яких долучені до матеріалів справи, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зокрема, заява на отримання кредиту (додаток 2 до договору), окрім персональних даних ОСОБА_1 , номера мобільного телефону тощо, містить таку інформацію: сума кредиту - 10 000 грн; загальний строк кредитування - 105 днів, з них пільговий період - 15 днів, поточний період - 90 днів; денна процентна ставка: протягом пільгового періоду - 2,1%, протягом поточного періоду - 2,3%; комісія за надання кредиту - 17 відсотків від суми кредиту; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_2 . Графік платежів (додаток 1 до договору) містить таку інформацію: дата видачі кредиту - 21.12.2023; дата платежу - 04.04.2024; кількість днів у розрахунковому періоді - 105; сума кредиту - 10 000 грн; проценти за користування кредитом - 23 850 грн; комісія за надання кредиту - 1 700 грн; загальна вартість кредиту - 35 550 грн. З цих документів убачається, що до складу загальних витрат за кредитом включено комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, визначено орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок і строки погашення кредиту, розмір та строки внесення платежів, а також наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов`язань. Підписавши зазначені документи (кредитний договір разом із додатками), відповідач підтвердив ознайомлення з умовами кредитування та погодився з ними.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн строком на 105 днів з дати 21.12.2023, що складається з пільгового (15 днів) та поточного (90 днів) періодів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіка платежів; кінцева дата повернення - 04.04.2024; кредитні кошти надаються позичальнику безготівково з використанням картки № НОМЕР_2 (пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2.1).

Умовами кредитного договору визначено такий фінансовий механізм кредитування: комісія за надання кредиту - 1 700 грн, яка нараховується за ставкою 17 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 2,1%, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 2,3% (пп. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3).

21.12.2023 кошти в сумі 10 000 грн перераховано на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією електронного платіжного доручення № 79025924 (а. с. 13, зворотна сторона).

23 квітня 2026 року АТ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-260421/5677-БТ (а. с. 42) повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку в період з 21.12.2023 по 28.12.2023 було зараховано кошти на суму 10 000 грн.

Відповідач прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконував у повному обсязі. Це підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року (а. с. 13, зворотна сторона - 14), згідно з якою непогашена заборгованість відповідача перед первісним кредитором становила у загальному розмірі 35 550 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000 грн, за процентами - 23 850 грн, за комісією за видачу кредиту - 1 700 грн.

26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а. с. 14, зворотна сторона - 18). Цього ж дня між сторонами було складено акт приймання-передачі реєстру боржників (а. с. 19, зворотна сторона). 04 лютого 2025 року сторони договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т уклали додаткову угоду № 1 до цього договору (а. с. 19). ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжною інструкцією (а. с. 20).

10 вересня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписано реєстр боржників до договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, відповідно до витягу з якого (а. с. 20) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року у загальному розмірі 35 550 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000 грн, за процентами - 23 850 грн, за комісією за видачу кредиту - 1 700 грн.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року надано виписку з особового рахунку за вказаним договором (а. с. 14), згідно з якою загальна сума заборгованості становить 35 550 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000 грн, за процентами - 23 850 грн, за комісією за видачу кредиту - 1 700 грн.

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надав доказів належного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

5.1.Укладення електронного договору про споживчий кредит

Загальні вимоги до чинності правочину встановлені статтею 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства та його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин презюмується правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції та встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі; такий договір укладається і виконується у порядку, передбаченому, зокрема, Цивільним кодексом України.

Частина третя статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) іншою стороною; такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила оферту, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до цієї норми відповідь про акцепт, зокрема, може надаватися шляхом заповнення електронної форми з накладенням електронного підпису у порядку, визначеному статтею 12 згаданого Закону, або шляхом вчинення дій, які в інформаційній системі прямо визначені як прийняття пропозиції.

За пунктами 12, 13 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і яка використовується як електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні. Згідно зі статтею 12 цього Закону електронний правочин вважається підписаним, зокрема, у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Представник відповідача не заперечує сам факт звернення до ТОВ «Мілоан» із анкетою-заявою на отримання кредитних коштів у сумі 10 000 грн, а також факт отримання зазначених коштів на банківську картку, емітовану на його ім`я. Водночас відповідач посилається на відсутність волевиявлення щодо умов кредитування у частині загального строку 105 днів, що, на його переконання, призвело до значного зростання загальних витрат за кредитом (до 35 550 грн), про що він не був поінформований.

Аргументуючи свою позицію, відповідач посилається на анкету-заяву № 102899118, в якій погоджено строк кредитування 15 днів, а також на часові розбіжності між моментом подання анкети-заяви та моментом підписання кредитного договору: анкета подана о 09:07, тоді як у кредитному договорі та довідці про одноразовий ідентифікатор зазначено час 08:11. Основним аргументом відповідача є ненадання позивачем на вимогу суду оригіналу електронного кредитного договору, що, на його думку, не дає змоги перевірити, чи не змінювався зміст договору після відправлення одноразового коду позичальнику. У зв`язку з цим відповідач посилається на частину шосту статті 95 ЦПК України і вважає, що паперова копія електронного договору не має братися судом до уваги.

Відповідаючи на зазначені доводи, суд виходить із такого.

21 грудня 2023 року відповідач у своєму особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» («tengo.ua») сформував електронну анкету-заяву на отримання кредиту № 102899118. З цієї анкети вбачається, що відповідач самостійно ввів персональні дані (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, адресу, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце роботи, розмір щомісячного доходу тощо), а також погодився з правилами кредитування та обробленням даних бюро кредитних історій. Анкета містить також таблицю «Процес оформлення та розгляду заяви», у якій зафіксовано послідовні етапи: заповнення заяви о 09:07:10-09:07:17, автоматична перевірка, перевірка в БКІ, скоринг, підтвердження зміни умов (09:07:46-09:10:30), підписання паспорта кредиту (09:10:51-09:11:13), підписання договору (09:11:13-09:11:24), завершення обробки.

Саме рядок «Підтвердження зміни умов» у цій таблиці свідчить про те, що в процесі розгляду заявки кредитодавець запропонував відповідачу змінені умови кредитування, і відповідач через свій особистий кабінет вчинив дії, які в інформаційній системі прямо визначені як підтвердження таких змін. Отже, первісно подана анкета фіксує початкові бажані умови, а подальші дії відповідача в особистому кабінеті - прийняття оновлених умов перед підписанням договору.

Заява на отримання кредиту № 102899118, яка є додатком № 2 до кредитного договору та його невід`ємною частиною, містить уже остаточно погоджені умови: загальний строк кредитування 105 днів, з них пільговий період - 15 днів, поточний період - 90 днів, денна процентна ставка 2,10% протягом пільгового періоду та 2,30% протягом поточного періоду, комісія за надання кредиту 17% від суми кредиту. У графіку платежів (додаток № 1 до договору), підписаному тим самим одноразовим ідентифікатором, відображено: дата видачі кредиту 21.12.2023, дата фінального платежу 04.04.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 105, тіло кредиту 10 000 грн, проценти 23 850 грн, комісія 1 700 грн, загальна вартість 35 550 грн.

Копія кредитного договору № 102899118 від 21.12.2023 також містить посилання на використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Довідка ТОВ «Мілоан» підтверджує, що одноразовий ідентифікатор 507231 був надісланий позичальнику 21.12.2023 о 08:11 на номер телефону відповідача і саме цей ідентифікатор використано для підписання договору.

Щодо часових розбіжностей суд зазначає таке.

Представник відповідача стверджує, що кредитний договір № 102899118 від 21.12.2023 не міг бути підписаний о 08:11, оскільки згідно з анкетою-заявою заповнення заявки, підтвердження змінених умов і підписання договору відбувалися в інший часовий проміжок - між 09:07 та 09:11 того ж дня; за цим доводом відповідач намагається поставити під сумнів цілісність електронного договору та відповідність паперової копії його оригіналу.

З анкетної таблиці «Процес оформлення та розгляду заяви 102899118» убачається, що первісна заявка на кредит зі строком 15 днів була заповнена відповідачем у період 09:07:10-09:07:17, після чого у проміжку 09:07:46-09:10:30 позичальник здійснив дії, які система ідентифікує як «Підтвердження зміни умов», а надалі в період 09:10:51-09:11:13 - підписав паспорт кредиту, а в період 09:11:13-09:11:24 - підписав кредитний договір; після цього статус заявки змінено на «Оброблено» о 09:11:24. Вказані часові позначки стосуються веб-інтерфейсу особистого кабінету позичальника і фіксують послідовні етапи оформлення заявки, погодження змінених умов стандартного кредитного продукту (із загальним строком 105 днів), підписання паспорта кредиту та електронного примірника договору.

Водночас у довідці ТОВ «Мілоан» про одноразовий ідентифікатор та у реквізиті «Підписано 21.12.2023 08:11… одноразовим ідентифікатором 507231» у лівому верхньому куті договору зафіксовано інше значення часу - 08:11 того ж дня. З цієї довідки вбачається, що одноразовий ідентифікатор 507231 був відправлений 21.12.2023 о 08:11 на номер телефону відповідача; саме цей ідентифікатор використаний для авторизації та подальшого підписання договору. Надходження одноразового коду SMS-повідомленням та його подальше використання для входу до особистого кабінету й підтвердження умов кредитування є окремим технічним етапом - етапом аутентифікації позичальника, який передує оформленню заявки та підписанню договору у веб-інтерфейсі.

Отже, час 08:11, зазначений у довідці та у реквізиті «Підписано…» договору, характеризує момент технічної ідентифікації позичальника шляхом відправлення й використання одноразового коду 507231 для авторизації в системі кредитодавця і фіксації події підписання електронного договору у логах інформаційної системи; натомість часові позначки 09:07-09:11 в анкеті-заяві відображають послідовні етапи опрацювання заявки в особистому кабінеті після такої аутентифікації: первісне подання заявки на кредит зі строком 15 днів, погодження змінених умов стандартного продукту із загальним строком 105 днів (рядок «Підтвердження зміни умов»), підписання паспорта кредиту та електронного примірника договору. У сукупності ці часові дані не суперечать одне одному, а описують різні рівні одного процесу: технічний (SMS-аутентифікація та фіксація підписання в логах системи) та юридично значимий (вчинення дій у веб-кабінеті, спрямованих на укладення договору).

Верховний Суд у низці постанов наголошував, що оцінка електронного договору, підписаного одноразовим ідентифікатором, не може зводитися до формального зіставлення окремих технічних позначок часу; суд повинен дослідити весь процес укладення договору: спосіб ідентифікації позичальника, послідовність його дій у системі, вид електронного підпису, спосіб надсилання та зберігання електронного документа, можливість його одностороннього редагування, факт перерахування кредитних коштів та узгодженість цих елементів між собою. Лише у разі виявлення обґрунтованих суперечностей між цими даними паперова копія електронного договору не може бути прийнята як належний доказ.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності - анкету-заяву із таблицею процесу оформлення, заяву на отримання кредиту із загальним строком 105 днів, графік платежів, кредитний договір із реквізитом «Підписано 21.12.2023 08:11… одноразовим ідентифікатором 507231», довідку про одноразовий ідентифікатор, платіжне доручення про перерахування 10 000 грн на банківську картку відповідача, виписку банку про зарахування цієї суми, відомість щоденних нарахувань та відсутність будь-яких доказів шахрайського використання персональних даних чи картки відповідача третіми особами, суд не встановив обґрунтованих суперечностей, які б свідчили про те, що кредитний договір був фактично підписаний до заповнення заявки або без участі самого відповідача. Навпаки, зазначені часові позначки узгоджуються між собою в рамках типової моделі укладення онлайн-кредитного договору: спочатку - відправлення одноразового коду та авторизація позичальника, а потім - заповнення заявки, підтвердження змінених умов та підписання паспорта кредиту й електронного примірника договору в особистому кабінеті.

За таких обставин суд доходить висновку, що різниця між часом 08:11, зазначеним у довідці про одноразовий ідентифікатор та реквізиті договору, і часом 09:07-09:11, зазначеним в анкеті-заяві, має технічно-процесуальний характер, пояснюється різними каналами та рівнями фіксації подій (SMS-аутентифікація та веб-оформлення) і не спростовує встановлений судом факт укладення кредитного договору між сторонами. Відтак наведені часові розбіжності самі по собі не створюють обґрунтованих сумнівів щодо відповідності паперової копії кредитного договору його електронному оригіналу і не можуть слугувати підставою для неприйняття цього договору як належного та допустимого доказу у справі.

Щодо доводів представника відповідача про ненадання позивачем оригіналу електронного кредитного договору та недопустимість паперової копії як доказу суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідно до статті 7 цього Закону оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з усіма обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 зазначив, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором прямо передбачене Законом України «Про електронну комерцію». За цим Законом одноразовий ідентифікатор - це алфавітно?цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає пропозицію укласти електронний договір через інформаційно?комунікаційну систему суб`єкта електронної комерції, і яка використовується як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Фактична можливість перевірити достовірність, цілісність та незмінюваність електронного документа залежить насамперед від виду електронного підпису: якщо документ підписаний КЕП або УЕП, перевірка відбувається за допомогою спеціальних програмних засобів або онлайн?сервісів; якщо ж застосовано інший вид електронного підпису, зокрема одноразовий ідентифікатор, суд має дослідити спосіб надсилання документа, формат його зберігання, а також можливість одностороннього редагування і в залежності від цього оцінити, чи викликає паперова копія обґрунтовані сумніви щодо відповідності електронному оригіналу.

У цій справі кредитний договір № 102899118 від 21.12.2023 укладено в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «507231», надісланим 21.12.2023 о 08:11 на номер телефону відповідача. Саме цей ідентифікатор зазначено у довідці ТОВ «Мілоан» як засіб підписання договору та додатків до нього. Позивач не подав до суду машинозчитуваний примірник договору, на що обґрунтовано вказує представник відповідача, однак натомість надав паперові копії електронного договору та пов`язаних із ним документів (анкети-заяви, заяви на отримання кредиту, графіка платежів, довідки про одноразовий ідентифікатор, відомості нарахувань), які відтворюють зміст електронних файлів, сформованих у його інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 95 ЦПК України учасник справи, подаючи письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу; суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, а якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Отже, сама по собі невиконана в повному обсязі ухвала суду про витребування оригіналу електронного кредитного договору не означає автоматичної недопустимості паперової копії; вирішальним є те, чи породжує сукупність матеріалів справи для суду обґрунтовані сумніви щодо відповідності копії оригіналу, які зумовлюють застосування наслідків, визначених частиною шостою статті 95 ЦПК України.

Оцінюючи всі докази в їх взаємному зв`язку, суд установив таке. Анкета?заява № 102899118, сформована відповідачем у особистому кабінеті на вебсайті «tengo.ua», фіксує первісні бажані умови кредиту (строк 15 днів) та містить таблицю «Процес оформлення та розгляду заяви», де відображено послідовні етапи розгляду заявки: заповнення анкети, автоматичну перевірку, перевірку в бюро кредитних історій, етапи «Підтвердження зміни умов», підписання паспорта кредиту та підписання договору в часовому проміжку 09:07-09:11 21.12.2023. Ця таблиця показує, що після первісного подання заявки відповідач у тому ж сеансі роботи в особистому кабінеті підтвердив запропоновану йому зміну умов стандартного кредитного продукту, а потім підписав паспорт кредиту та електронний примірник договору.

Заява на отримання кредиту (додаток № 2 до договору) і графік платежів (додаток № 1), які є невід`ємними частинами договору, відображають уже остаточно погоджені умови: загальний строк кредитування 105 днів (15 днів пільгового періоду й 90 днів поточного), денні процентні ставки 2,10% та 2,30% відповідно, комісію 17% від суми кредиту, дату повернення 04.04.2024, розмір загальних витрат 35 550 грн (10 000 грн тіла кредиту, 23 850 грн процентів, 1 700 грн комісії). Ці документи підписані тим самим одноразовим ідентифікатором, що і кредитний договір, містять повний комплекс персональних даних відповідача (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, адресу, номер мобільного телефону, електронну пошту) та реквізити його банківської картки, емітованої АТ «ПриватБанк».

Кредитний договір № 102899118 містить технічний реквізит «Підписано 21.12.2023 08:11… одноразовим ідентифікатором 507231», який кореспондує довідці ТОВ «Мілоан» про відправлення одноразового коду SMS?повідомленням на номер телефону відповідача саме о 08:11. Ця відмітка фіксує момент аутентифікації позичальника в інформаційній системі кредитодавця та прив`язку одноразового коду до конкретного договору, тоді як часові позначки 09:07-09:11 в анкеті?заяві відображають послідовні дії відповідача в особистому кабінеті (подання заявки, підтвердження змінених умов, підписання паспорта та договору) після такої аутентифікації. У сукупності ці часові дані не суперечать одне одному, а описують різні технічні рівні єдиного процесу укладення електронного договору: надсилання й використання одноразового коду для входу до системи та вчинення юридично значимих дій у веб?інтерфейсі.

Платіжне доручення ТОВ «Мілоан» та лист АТ «ПриватБанк» свідчать про те, що 21.12.2023 на картковий рахунок № НОМЕР_4 , емітований на ім`я відповідача, було перераховано 10 000 грн, а в період з 21.12.2023 по 28.12.2023 на цю картку фактично надійшла відповідна сума. Відповідач не заперечує факт отримання цих коштів, не стверджує, що зазначена картка належить іншій особі, та не надає доказів звернення до правоохоронних органів із заявами про шахрайське оформлення кредиту третіми особами.

Відомість щоденних нарахувань за договором № 102899118 та виписка з особового рахунку, подана новим кредитором, демонструють нарахування процентів і комісії саме за умовами, відображеними в договорі та додатках, і у підсумку формують суму заборгованості 35 550 грн; відповідач не подав жодного альтернативного розрахунку та не довів факт часткового чи повного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

За таких обставин суд не вбачає у поданих матеріалах об`єктивних суперечностей, які б створювали обґрунтовані сумніви щодо того, що паперова копія кредитного договору та додатків до нього відображає інший зміст, ніж електронний оригінал, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. Ненадання позивачем машинозчитуваного примірника електронного договору, за відсутності будь?яких даних про втручання у логіку інформаційної системи кредитодавця, зміну тексту договору після його підписання або використання персональних даних відповідача третіми особами, саме по собі не створює підстав для неврахування паперової копії у розумінні частини шостої статті 95 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13?ц наголосила, що цивільна справа має вирішуватися з урахуванням стандарту «балансу вірогідностей»: обставина вважається доведеною, якщо висновок про її існування з урахуванням усіх поданих доказів є більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід підтримано Верховним Судом і у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25, де підкреслено, що суд не зобов`язаний вважати доведеними твердження сторони лише через відсутність контрдоказів; оцінка здійснюється з позиції більшої переконливості тієї чи іншої версії подій.

У цій справі позивач надав комплекс взаємопов`язаних доказів: анкету?заяву із фіксацією послідовності дій відповідача в особистому кабінеті, заяву на отримання кредиту та графік платежів із умовами загального строку 105 днів, кредитний договір із реквізитом підписання одноразовим ідентифікатором, довідку про відправлення відповідного ідентифікатора на номер телефону відповідача, платіжне доручення та банківську виписку, а також відомість щоденних нарахувань і виписку з особового рахунку. Відповідач, натомість, не заперечує факту звернення за кредитом і одержання 10 000 грн, але не доводить ні обставин шахрайського оформлення договору іншою особою, ні факту зміни змісту договору після його підписання, ні виконання ним зобов`язань за договором.

За таких умов висновок про те, що кредитний договір № 102899118 від 21.12.2023 був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що його зміст відповідає паперовій копії, долученій до справи, а кошти за цим договором у сумі 10 000 грн фактично перераховані на картковий рахунок відповідача, є для суду більш вірогідним, ніж версія відповідача про відсутність договору або зміну його умов в односторонньому порядку кредитодавцем.

Отже, суд доходить висновку, що кредитний договір № 102899118 від 21 грудня 2023 року є належним чином укладеним у електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідає вимогам закону щодо письмової форми правочину і є обов`язковим для виконання сторонами, а паперова копія цього договору та додатків до нього підлягає врахуванню як належний і допустимий доказ у справі.

5.2. Відступлення права вимоги (заміна кредитора)

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд із цим право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь?який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, а фактором - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15?ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516 та частини другої статті 517 ЦК України, надане Верховним Судом, свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку виконати зобов`язання; у такій ситуації він має право сплатити борг первісному кредитору, і таке виконання буде належним. Сам по собі факт неповідомлення боржника не є підставою для звільнення його від виконання зобов`язання перед новим кредитором, якщо борг не був виконаний первісному кредитору.

На підтвердження набуття права вимоги за спірним зобов`язанням позивач надав суду копію договору відступлення прав вимоги № 107?МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит?Капітал», а також копії акта приймання?передачі реєстру боржників, витягу з реєстру боржників і документів, що підтверджують сплату позивачем вартості відступленого портфеля вимог. Із витягу з реєстру боржників убачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит?Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року у загальному розмірі 35 550 грн (10 000 грн тіла кредиту, 23 850 грн процентів, 1 700 грн комісії).

Договір відступлення прав вимоги № 107?МЛ/Т укладений між двома юридичними особами - фінансовими установами; його зміст у частині передачі прав вимоги за спірним кредитним договором не суперечить вимогам закону. Відповідач не заявляв вимог про визнання цього договору недійсним і не надав суду жодних доказів, які б свідчили про його нікчемність або оспорюваність. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 2?383/2010 (провадження № 14?308цс18) роз`яснила, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: правочин вважається таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки інше не буде встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Оскільки доказів визнання договору відступлення прав вимоги № 107?МЛ/Т від 26 квітня 2024 року недійсним матеріали справи не містять, а сам відповідач не ставить під сумнів його чинність, суд виходить із дії презумпції правомірності цього правочину та вважає доведеним належний перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит?Капітал» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит?Капітал» набуло статус нового кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року щодо відповідача ОСОБА_1 , а тому має право вимагати від нього виконання зобов`язань у повному обсязі.

5.3. Розрахунок заборгованості та доказування її розміру

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд установлює, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги і заперечення, які це обставини, якими доказами вони підтверджуються, а також інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, і докази на їх підтвердження.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року у розмірі 35 550 грн, яка складається з 10 000 грн основного боргу (тіла кредиту), 23 850 грн процентів за користування кредитом та 1 700 грн комісії за видачу кредиту. Із кредитного договору, заяви на отримання кредиту, графіка платежів та відомості щоденних нарахувань убачається, що відповідачу надано кредит у сумі 10 000 грн загальним строком на 105 днів - з 21.12.2023 по 04.04.2024, з поділом цього строку на 15?денний пільговий та 90?денний поточний періоди із відповідними денними процентними ставками 2,10% та 2,30%.

Поданий позивачем розрахунок заборгованості підтверджується:

відомістю щоденних нарахувань за договором № 102899118, у якій відображено нарахування процентів та комісії у відповідності до умов договору та графіка платежів і відсутність будь?яких платежів з боку відповідача; випискою з особового рахунку за кредитним договором, де сума заборгованості становить 35 550 грн (10 000 грн тіла кредиту, 23 850 грн процентів, 1 700 грн комісії); платіжним дорученням ТОВ «Мілоан» і банківською випискою АТ «ПриватБанк», які підтверджують перерахування 10 000 грн на картковий рахунок відповідача.

Оцінивши зазначені документи у сукупності, суд приходить до висновку, що розрахунок заборгованості є зрозумілим, внутрішньо узгодженим, відповідає умовам кредитного договору, графіку платежів та фактичним даним про рух коштів за кредитом. Щоденні нарахування процентів за договором здійснювалися в межах строку його дії та за процентними ставками, прямо погодженими сторонами у договорі та додатках. Відповідач не подав до суду власного розрахунку, не вказав на конкретні арифметичні помилки у розрахунках позивача й не надав жодних належних та допустимих доказів сплати основного боргу, процентів або комісії, які б свідчили про повне чи часткове погашення заявленої суми заборгованості.

За таких обставин суд вважає доведеними розмір заборгованості за основним боргом (10 000 грн) та процентами за користування кредитом (23 850 грн) за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року; правова оцінка можливості стягнення комісії за видачу кредиту у сумі 1 700 грн надається окремо з урахуванням спеціального законодавства про споживче кредитування та релевантної практики Верховного Суду.

5.4. Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, законом прямо передбачено право кредитодавця встановлювати в договорі про споживчий кредит комісії як складові загальних витрат за кредитом.

Постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 цих Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, у тому числі щодо вартості додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, тлумачачи зазначені норми, дійшла висновку, що така форма витрат, як комісія у складі загальних витрат за кредитом (у тому числі комісія за надання кредиту), прямо передбачена законодавством; її розмір визначається кожним кредитодавцем індивідуально та закріплюється в умовах договору і внутрішніх документах фінансової установи.

У кредитному договорі № 102899118 від 21 грудня 2023 року сторони погодили, що позичальник сплачує одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 17 % від суми виданого кредиту, що становить 1 700 грн (пункт 1.5.1).

Суд установив, що відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитний договір разом із додатками (графік платежів, заява на отримання кредиту), в яких відображено інформацію про існування та розмір одноразової комісії за надання кредиту. Підписання цих документів свідчить про те, що відповідач отримав необхідну інформацію про структуру загальних витрат за кредитом, у тому числі про обов`язок сплати зазначеної комісії, та погодився з відповідними умовами кредитування.

Умови кредитного договору № 102899118 та пов`язаних із ним документів (графік платежів, заява на отримання кредиту) не свідчать про те, що одноразова комісія за надання кредиту включає плату за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», або що вона приховує плату за інформацію, яка має надаватися безоплатно. Натомість така комісія є частиною плати за користування кредитом, визначеною як складова загальних витрат за споживчим кредитом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що включення до умов кредитного договору обов`язку позичальника сплатити комісію за видачу кредиту в розмірі 1 700 грн та подальше витребування цієї суми позивачем відповідає вимогам спеціального законодавства, яке регулює споживче кредитування, і не суперечить статті 228 ЦК України. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за одноразовою комісією за видачу кредиту в розмірі 1 700 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Висновки

З урахуванням наведеного та встановленого судом невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит?Капітал» про стягнення заборгованості підлягають повному задоволенню. Підлягає стягненню заборгованість у розмірі 35 550 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000 грн, за процентами - 23 850 грн та за комісією за видачу кредиту - 1 700 грн.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

6.1. Щодо витрат на правничу допомогу

Частина перша та пункти 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України встановлюють, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до нього.

За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. На підтвердження понесених витрат представник позивача надав: ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт № Д/17679 від 12.02.2026 про надані послуги та детальний опис цих послуг.

З наданих документів убачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит?Капітал» отримувало правничу допомогу від адвокатського об`єднання «Апологет» у зв`язку з підготовкою та поданням позову у цій справі (усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подання заяви до суду).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина четверта статті 137 ЦПК України вимагає, щоб розмір витрат на оплату послуг адвоката був співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» зобов`язує суди застосовувати практику ЄСПЛ як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у справах «Двойних проти України», «Гімайдуліна та інші проти України», «East/West Alliance Limited проти України», «Баришевський проти України», «Лавентс проти Латвії») виходить із того, що компенсації підлягають лише ті витрати, які є фактичними, неминучими та мають розумний розмір. Ці критерії кореспондують вимогам національного процесуального права щодо реальності та розумності витрат на правничу допомогу.

При визначенні обґрунтованого розміру витрат на правничу допомогу суд враховує: обсяг часу і роботи, необхідних для належного виконання доручення; складність і новизну правових питань; можливий вплив прийняття доручення на спроможність адвоката виконувати інші доручення; роль адвоката у досягненні результату, якого прагне клієнт; професійний досвід адвоката та інші релевантні обставини. Жоден з цих факторів не є самодостатнім, вони оцінюються у взаємозв`язку з предметом спору та ціною позову.

З огляду на характер цієї справи (стягнення заборгованості за кредитним договором у стандартній для фінансових установ конструкції), суд оцінює її як таку, що не є складною для кваліфікованого юриста, належить до категорії малозначних спорів, а судова практика у подібних справах є сталою та передбачуваною. Матеріали справи не містять великого обсягу документів, не потребували опрацювання значної кількості нормативно?правових актів або проведення складних процесуальних дій; фактичні обставини (укладення договору, перерахування коштів, розмір заборгованості) є типовими для цього виду спорів.

За таких умов заявлена до відшкодування сума 8 000 грн витрат на правничу допомогу є надмірною щодо іншої сторони спору, якщо її співвіднести зі складністю та обсягом виконаних робіт, ціною позову і ринковим рівнем оплати правничої допомоги у справах цієї категорії. Керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, а також критеріями реальності та розумності адвокатських витрат, суд вважає обґрунтованим відшкодування половини заявленої суми.

З урахуванням наведеного, аналізуючи склад та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, її значення для результату розгляду справи і розмір задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача в цій частині та стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

6.2. Щодо судового збору

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 18.02.2026, долученим до матеріалів справи. Частина перша статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит?Капітал» підлягають задоволенню у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись статтями 2-5, 7, 8, 10-13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102899118 від 21 грудня 2023 року у розмірі 35 550 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот пятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236;

- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повна форма рішення суду виготовлена 30.06.2026.

Суддя