Рішення № 137822989, 30.06.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3981/20

Номер провадження 2/570/1/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представника позивача - адвоката Штогрін В.

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачів - адвоката Гарголя В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в :

05.10.2020 позивач за первісним позовом ОСОБА_6 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначає, що про наявність заповіту та про смерть ОСОБА_8 він дізнався з повідомлення ОСОБА_1 від 03.02.2020 року, разом із яким ним було отримано і копію самого заповіту. Після отримання даного повідомлення ним було подано заяву до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Самсонюка Ф.П. про прийняття спадщини за заповітом, проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку із пропуском встановленого Законом шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини. Саме після отримання вказаної відмови приватного нотаріуса Верещук О.М. звернувся до суду за захистом порушеного права. Просить суд ухвалити рішення, яким визначити йому додатковий строк три місяці з часу набрання рішенням законної сили для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У листопаді 2020 року ОСОБА_7 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області із зустрічним позовом до ОСОБА_6 , Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним. В обґрунтування заявленого зустрічного позову ОСОБА_10 зазначав, що в протоколах засідань виконавчого комітету Великожитинської сільської ради Рівненського району за рік відсутні рішення щодо надання виконання повноважень з вчинення нотаріальних дій секретарем сільської ради Павловською Т.А. та головою сільської ради Гаврилюком В.О., а відтак у секретаря сільської ради Павловської Т.А. були відсутні повноваження на посвідчення заповіту, складеного 19.12.2006 року ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 . У заповіті відсутні відомості про те, де він був складений, не зазначено час його складання, немає відомостей про те, що він був прочитаний заповідачем. Також підпис у заповіті не належить ОСОБА_12 , заповіт не був внесений до відповідного реєстру, а відтак останній є нікчемним.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.09.2024 просить суд визнати заповіт недійсним.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 відкрито загальне позовне провадження у справі № 570/98/20 та призначено проведення підготовчого засідання на 05.11.2020, яке було відкладено.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до спільного розгляду із позовом ОСОБА_6 , підготовче судове засідання призначено на 08.12.2020 року.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11 січня 2021 року після повторного авторозподілу справу призначено до підготовчого розгляду на 22.01.2021 року.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_6 , адвоката Ширко М.Р., та витребувано докази із Рівненського обласного нотаріального архіву.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21 квітня 2021 року задоволено повторне клопотання представника ОСОБА_6 , адвоката Ширко М.Р., та витребувано докази із Рівненського обласного нотаріального архіву.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2022 року задоволено заяву представника ОСОБА_7 , адвоката Гарголя В.В., про відвід судді Штогуна О.С.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 січня 2023 року задоволено заяву про самовідвід судді Гнатущенко Ю.В.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 25 січня 2023 року після повторного авторозподілу справу прийнято до провадження суддею Остапчук Л.В. призначено до підготовчого розгляду на 15.03.2023 року.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_7 , адвоката Гарголя В.В., та витребувано докази.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2023 року, задоволено повторне клопотання представника ОСОБА_7 , адвоката Гарголя В.В., та витребувано докази.

Ухвалою судді Рівненського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року у вказаній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

12 лютого 2024 року у судді Рівненського районного суду Рівненської області Остапчук Л.В. припинилися повноваження у зв`язку із досягненням шістдесяти п`яти років.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024 року вищевказана цивільна справа була розподілена до розгляду судді Рівненського районного суду Рівненської області Красовського О.О.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2024 року скасовано ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 18.01.2024 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа призначалася до розгляду (з урахуванням дат підготовчого судового засідання) на 30.07.2024, 19.08.24, 27.09.2024, 29.10.2024, 03.12.2024, 10.01.2025, 10.02.2025, 21.02.2025, 07.03.2025.

Представником відповідача-позивача, адвокатом Гарголем В.В. подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи на вирішення якої просив поставити питання: чи виконано підпис ОСОБА_8 в оригіналі заповіту, посвідченого 19 грудня 2006 року секретарем Великожитинської сільської ради Павловською Т.А., зареєстрованого в книзі нотаріальних дій за № 120, померлою ОСОБА_8 чи іншою особою? Проведення експертизи просив доручити ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, № 21, корп. 3, оф. 7.

25 вересня 2024 року представником ОСОБА_7 , адвокатом Гарголем В.В., подано до Рівненського районного суду Рівненської області аналогічне клопотання про призначення експертизи. В даному клопотання представник крім обставин, які було заявлено у попередньому клопотанні також зазначає, що у зустрічній позовній заяві міститься посилання на розбіжність підписів спадкодавиці у заповіті, зазначає також, що ОСОБА_7 02.11.2020 звертався до Рівненського РВ ВП Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області із заявою про підроблення заповіту на земельну ділянку (пай).

07.03.2025 у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, провадження у справі було зупинено.

30.07.2025 суд отримав висновок експерта.

14.08.20215 провадження у справі було поновлене, справа призначена до розгляду на 24.09.2025, 23.10.2025.

23.10.2025 було закрито підготовче судове засідання, справа призначалася на 02.12.2025, 13.01.2026, 05.02.2026, 11.02.2026, 03.03.2026, 03.04.2026, 20.04.2026, 11.05.2026, 22.05.2026, 09.06.20026, 22.06.2026, 25.06.2026.

Були заявлені клопотання про виклик свідків, про призначення повторної та додаткової експертизи, про витребування доказів, про долучення доказів, про визнання явки позивача ОСОБА_13 обов`язковою, про повернення на стадію підготовчого судового засідання, про допит ОСОБА_14 за правилами свідка, які знайшли своє відображення у відповідних ухвалах.

Був поданий відзив на зустрічну позовну заяву, доповнення до нього.

Від позивача за первісним позовом ОСОБА_13 неодноразово надходили заяви про неможливість з`явитися в судове засідання та прохання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує.

Від представника Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

В судовому засідання представник позивача за первісним позовом адвокат Штогрін В. позов підтримала, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити. Зазначила, що ОСОБА_6 не пов`язаний родинними відносинами із ОСОБА_8 , йому не було відомо ні про її смерть, ні про складення нею на його ім`я заповіту від 19.12.2006 року. Про наявність заповіту та про смерть ОСОБА_8 ОСОБА_6 дізнався із повідомлення ОСОБА_1 від 03.02.2020 року, разом із яким ним було отримано і копію самого заповіту. Після отримання даного повідомлення ним було подано заяву до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Самсонюка Ф.П. про прийняття спадщини за заповітом, проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку із пропуском встановленого Законом шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини. Щодо зустрічного позову, то зазначає, мотивувальна частина позовної заяви стосується підстав нікчемності правочину, в даному випадку заповіту ОСОБА_8 , а прохальна частина містить вимогу про визнання його недійсним. Оскільки мотивувальна частина позову не містить у собі жодного посилання на підстави недійсності заповіту, що визначені нормами матеріального права, то всі доводи даної позовної заяви не є коректними та не надають суду можливості об`єктивно оцінити дійсні підстави зустрічного позову. Окрім того ОСОБА_7 не надав суду належних та достовірних доказів щодо неналежного посвідчення заповіту. Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив, що ОСОБА_12 не мала наміру вчиняти заповіт чи мала будь-які психічні вади, що могли зумовити нерозуміння нею значення своїх дій, а відтак відсутні докази дефекту волі заповідача на вчинення заповіту на користь ОСОБА_15 . Також, згідно висновку експерта, підпис в заповіті та у Журналі вчинення нотаріальних дій виконаний ОСОБА_8 . Також, Положенням про спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5 установлено порядок ведення й користування Спадковим реєстром, внесення до нього відомостей про заповіти та спадкові договори, посвідчені в Україні, а за бажанням заповідача - посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів, про заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину, а також надання інформації з нього. Пункт 7 Порядку передбачає, що внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо заповітів, змін до них або їх скасування здійснюється Реєстраторами на підставі заяв про реєстрацію, форми та вимоги до заповнення яких визначає Мін`юст. Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять ці дані шляхом подання заяв в електронній формі державному підприємству Національні інформаційні системи або його філіям, використовуючи встановлену систему взаємодії (абз.2 п. 2.3 Положення). На момент складення заповіту у 2006 році відповідної електронної системи обліку заповітів не існувало. Тому внесення заповіту в реєстр у 2020 році не є підставою для визнання його недійним. За наведеного зустрічний позов до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні ОСОБА_14 , будучи допитаною за правилами свідка, надала суду показання про те, що первісний позов не визнає. Вона не підписувала повідомлення ОСОБА_16 про те, що на його ім`я складений заповіт та про те, що її матір померла. Конверт також вона не підписувала. До часу смерті її матір не повідомляла про те, що вона склала заповіт на користь ОСОБА_15 . Не знає, звідки у ОСОБА_13 з`явилося свідоцтво про смерть ОСОБА_9 . Зважаючи на наведене просить суд задоволити її позов.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_17 підтримав позов, первісний позов не визнає. Зазначив, що ОСОБА_9 , його матір, не повідомляла про заповіт на користь ОСОБА_15 . Також сестра ( ОСОБА_14 ) не повідомляла його про те, чи писала вона якийсь лист ОСОБА_16 та чи передавала йому заповіт. Щодо земельної ділянки, то він не може сказати, чи вона оброблялася після смерті матері ОСОБА_12 , він цим не цікавився.

Представник ОСОБА_14 , ОСОБА_18 адвокат Гарголь В. підтримав зустрічний позов з підстав, що у ньому викладені, у задоволенні первісного позову просив відмовити. На його думку, суд не сприяв реалізації їх прав, оскільки ОСОБА_19 не з`явився в судове засідання.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що первісний позов підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Обставини, встановлені при розгляді справи, позиція сторін.

Щодо первісного позову.

19 грудня 2006 року ОСОБА_8 було складено заповіт на ім`я ОСОБА_6 , яким вона заповіла останньому сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ № 0053882, який посвідчено секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, реєстровий номер 120.

ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавець ОСОБА_8 померла (копія свідоцтва про смерть на а.с. 10, том 1).

ОСОБА_6 не пов`язаний родинними відносинами із ОСОБА_8 , йому не було відомо ні про її смерть, ні про складення нею на його ім`я заповіту від 19.12.2006 року.

Про наявність заповіту та про смерть ОСОБА_8 ОСОБА_6 дізнався із повідомлення ОСОБА_1 від 03.02.2020 року, разом із яким ним було отримано і копію самого заповіту (а.с. 7, том 1).

Після отримання даного повідомлення ним було подано заяву до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Самсонюка Ф.П. про прийняття спадщини за заповітом, проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском встановленого ЦК України шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 11, том 1).

Саме після отримання відмови від приватного нотаріуса позивач ОСОБА_6 звернувся до суду за захистом порушеного права.

Представник позивача зазначає, що викладені обставини мали місце.

Відповідачі заперечували зазначену обставину.

Щодо зустрічного позову.

19 грудня 2006 року ОСОБА_8 було складено заповіт на ім`я ОСОБА_6 , яким вона заповіла останньому сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ № 0053882, який посвідчено секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Павловською Т.А., реєстровий номер 120.

У заповіті відсутні відомості щодо часу його складання, місця складання, та те, що заповіт був прочитаний спадкодавцем.

В протоколах засідань виконавчого комітету Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області за 2006 рік відсутні рішення щодо надання виконання повноважень з вчинення нотаріальних дій секретарем сільської ради ОСОБА_20 та головою сільської ради ОСОБА_21 .

Заповіт був внесений до Спадкового реєстру 09.09.2020 (а.с. 154, том 3).

Ухвалою Рівненського районного суду від 07 березня 2025 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

На виконання даної ухвали Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було надано висновок експерта № СЕ-19/118-257552-ПЧ від 24 липня 2025 року (а.с. 61-69, том 3), відповідно до якого:

«1. Підпис від імені ОСОБА_8 в графі «ПІДПИС» в примірнику заповіту, посвідченого 19 грудня 2006 року секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Павловською Т.А., зареєстрованого в книзі нотаріальних дій за № 120 виконаний ОСОБА_8 .

2. Підпис від імені ОСОБА_8 в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа» в рядку навпроти рукописних записів (початок, зворотна сторона аркуша «9» і закінчення лицева сторона аркуша «10»): «120 19.12.06 ОСОБА_8 заповіт на земельний пай 0,85. № 057731» із лицевої сторони аркуша «10» в Журналі вчиненню нотаріальних дій Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, розпочатого у 2004 році виконаний ОСОБА_8 ».

Позивачі за зустрічним позовом вважають, що висновок експерта не є об`єктивним, і не підтверджує, що підпис від імені ОСОБА_8 дійсно був виконаний нею.

Представник позивача за первісним позовом вважає, що висновок експерта відповідає вимогам законодавства та підтверджує, що підпис від імені ОСОБА_8 дійсно був виконаний нею.

Положення законодавства щодо змагальності сторін, забезпечення реалізації прав сторін, оцінки доказів судом.

За приписами положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України сторони зобов`язані подавати докази до або під час підготовчого провадження, а докази, подані після закінчення встановлених строків, не приймаються судом, якщо сторона не доведе, що такі докази не могла подати раніше з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги або заперечення сторін та мають значення для вирішення справи.

Як зазначається у постанові ВП ВС від 20.06.2023 року у справі № 554/10517/16-ц (п.7.47) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа була вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлювалися таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Суд забезпечив сторонам рівні умови, щодо кожного з заявлених клопотань надав детальну і аргументовану відповідь.

Положення законодавства щодо первісного позову, висновки суду.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1222 Цивільного кодексу України визначено, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 Цивільного кодексу України визначено, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ч. 1 ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 ст. 1235 Цивільного Кодексу України зазначено, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частинами 1, 2 ст. 1236 Цивільного кодексу України передбачає, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Після звернення позивача до нотаріуса було повідомлено, що він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини, і цей строк можливо продовжити лише у судовому порядку.

За ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно

Згідно до ч. 1 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

04 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 133/1880/18, провадження № 61-12000св19 (ЄДРСРУ № 88232181) вказав, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) 26 червня 2024 року винесла постанову, якою виснувала наступне:

«87. З урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Позивач ОСОБА_6 не пов`язаний родинними відносинами із спадкодавцем ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є спадкоємцем жодної із черг спадкування за законом, незнання його про наявність заповіту вважається поважною причиною для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви прийняття спадщини за заповітом.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, що ОСОБА_6 було відомо про складення на його ім`я заповіту та відомо про смерть ОСОБА_8 , а відтак дані твердження сторони відповідачів-позивачів не заслуговують на увагу.

В судовому засіданні самою ОСОБА_14 чи її представником не було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою отримання відповіді, чи виконаний нею чи іншою особою підпис у повідомленні від 03.02.2020 (а.с. 7 том 1).

Тому позов ОСОБА_13 підлягає до задоволення.

Положення законодавства щодо зустрічного позову, висновки суду.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді:

-коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність);

-якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.

У ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, що оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) зазначено: «свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача; свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання; кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту.

За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті, скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20)зазначено про наступне: «посилання на вимоги статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, є недоречним виходячи з такого. По-перше, наведені нормативно-правові акти не є актами цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України. По-друге, недотримання і порушення правових норм, що в них містяться, не може нести будь-яких негативних наслідків для особи, яка такого порушення не вчиняла, оскільки таке застосування норм права було б порушенням принципу розумності, добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України)».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293сво23), зазначив про наступне:

1) свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання;

2) на рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства юстиції України регулювати вимоги щодо форми і порядку посвідчення заповіту;

3) законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача».

Отже доводи позивачів за зустрічним позовом з посиланням на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, що виключно виконавчий комітет сільської ради має повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, тому оспорюваний заповіт посвідчено особою, яка не мала на це повноважень, підлягають відхиленню, оскільки інструкція не є актом цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України(постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20).

Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив, що ОСОБА_12 не мала наміру вчиняти заповіт чи мала будь-які психічні вади, що могли зумовити нерозуміння нею значення своїх дій, а відтак відсутні докази дефекту волі заповідача на вчинення заповіту на користь ОСОБА_15 .

Положенням про спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5 установлено порядок ведення й користування Спадковим реєстром, внесення до нього відомостей про заповіти та спадкові договори, посвідчені в Україні, а за бажанням заповідача - посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів, про заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину, а також надання інформації з нього.

Пункт 7 Порядку передбачає, що внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо заповітів, змін до них або їх скасування здійснюється Реєстраторами на підставі заяв про реєстрацію, форми та вимоги до заповнення яких визначає Мін`юст. Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять ці дані шляхом подання заяв в електронній формі державному підприємству Національні інформаційні системи або його філіям, використовуючи встановлену систему взаємодії (абз.2 п. 2.3 Положення).

На час складення заповіту у 2006 році відповідної електронної системи обліку заповітів не існувало.

Внесення заповіту в реєстр у 2020 році не є підставою для визнання його недійним.

За наведеного відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_19 не заявив про те, щоб понесені ним судові витрати були стягнуті з відповідачів на його користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивач не бажає відшкодовувати понесені ним судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивача. Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього.

Позивач ОСОБА_17 також не заявляв про те, щоб понесені ним судові витрати були стягнуті з відповідачів на його користь. Але й у задоволенні його позову було відмовлено. Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволити повністю.

Визначити ОСОБА_22 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Роз?яснити ОСОБА_22 , що повторна заява про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини неможлива, оскільки законодавство України не передбачає повторного визначення такого строку одним і тим самим спадкоємцем, якщо раніше суд вже надав йому такий строк, але він ним не скористався.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_23 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Відповідачка за первісним позовом: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_2 ).

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_24 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_2 ).

Відповідач за зустрічним позовом: Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області (вул. Шкільна, 1, с. Шпанів Рівненського району Рівненської області).

Суддя Красовський О.О.