Рішення № 137821605, 26.06.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2276/24

Провадження № 2/545/227/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Путрі О.Г.

при секретарі: Литвинову В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з нею. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 із серпня 2010 року проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 13.11.2012 року з відповідачем зареєстрували шлюб. Після майже 12 років спільного життя, коли відповідач почав зловживати спиртними напоями, здійснювати відносно неї психологічне насилля, змушена була переїхати у м. Полтаву на постійне місце проживання до квартири, яка належить її батькам. На час переїзду не мала фізичної можливості забрати доньку з собою. Облаштувавши належні побутові умови для себе та доньки, наполягала на переїзді доньки до неї, однак відповідач вживав всіх заходів, щоб цього не сталося. Вказала, що відповідач перешкоджає спілкуванню з донькою, намовляє її проти неї, не займається вихованням дитини. Донька почала агресивно поводитися, прогулювати школу, її успішність у навчанні погіршилася, належний розвиток дитини фактично призупинено. Вказує, що вона на відміну від відповідача, має постійне місце роботи та стабільний заробіток, за місцем її проживання створені умови для проживання та виховання дитини. З метою забезпечення прав та законних інтересів дитини, враховуючи, що згоди між сторонами щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3 не досягнуто, звернулася до суду із позовом для визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.07.2024 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

13.08.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хворост Д.М., подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач не вчиняє жодних перешкод у зустрічах дитини з матір?ю, рішення проживати з батьком продиктоване виключно волею дитини. Вказує, що після того, як ОСОБА_1 переїхала у м. Полтаву за місцем своєї реєстрації, донька виявила бажання проживати з відповідачем. Посилання позивача, що відповідач зловживає спиртними напоями є безпідставними. Згідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів №347 від 06.08.2024 року відсутні протипоказання для виконання відповідачем обов?язків - психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин. Щодо доводів позивача про те, що донька ОСОБА_3 використовується як «обслуговуючий персонал» для догляду за сином доньки ОСОБА_2 спростовується довідкою, виданою виконавчим комітетом Новоселівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області, згідно якої ОСОБА_2 має такий склад сім?ї: дочка ОСОБА_3 . Щодо характеристики на дитину із навчального закладу про те, що вона стала гірше навчатися з початку другого семестру, вказала, що це пов?язано з тим, що відбулися численні потрясіння: на війні загинув її брат, мала погіршення здоров?я, перенесла оперативне втручання, батьки остаточно припинили відносини, позивач забрала речі необхідні для виконання дитиною домашнього завдання (стіл, стілець, диван). Крім того, зазначила, що відповідач є учасником бойових дій, з 24.02.2022 року перебував на службі у ЗСУ по мобілізації та 16.03.2024 року звільнений у запас. У цей час дитиною мала опікуватися мати, яка тривалий час не забезпечувала доньці медичного лікування, вона не мала належного матеріального забезпечення. Хоча за період службу в ЗСУ відповідач перерахував кошти позивачу на утримання як її, так і дитини в розмірі 258 000 грн. З урахуванням викладеного, прохала суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати в розмірі 20 000 грн. (а.с.78-127, том 1 ).

13.08.2024 року представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 (відповідача за первісним позовом) подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. (а.с.128-139, том 1).

Позов обгрунтовувала тим, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27.05.2024 року Київським районним судом м.Полтави шлюб між сторонами розірвано, однак питання щодо встановлення місця проживання дитини судом не вирішувалося. Вказує, що в період з 24.02.2022 року по 16.03.2024 року ОСОБА_2 перебував на службі в ЗСУ по мобілізації. До 18.03.2024 року їхня спільна донька, проживала разом з матір?ю за адресою: АДРЕСА_1 , однак 18.03.2024 року ОСОБА_1 переїхала в інше від сім?ї місце, забрала із собою меблі, якими користувалася донька ОСОБА_3 . Із цього часу дитина проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що позивач ОСОБА_1 не здійснювала належного догляду за дитиною, не слідкувала за її здоров?ям, не піклувалася про купівлю елементарних речей. У дитини з батьком склалися більш теплі і близькі відносини, тому вона залишилася проживати разом з батьком. При цьому, проживання у тата, є звичним для неї середовищем, при такому проживанні дитина не змінює школу, залишається в звичному для неї колі спілкування між однолітками. Рішення дитини проживати разом з батьком продиктоване виключно бажанням дитини. Однак відповідач за зустрічним позовом не схвалює таке рішення, в результаті чого між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини. На підставі вищевикладеного, прохала суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_1 понесені ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03.09.2024 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Присвоєно загальний номер справи 545/2276/24, провадження №2/545/1483/24 та призначено до спільного розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 року, клопотання представника позивача - адвоката Павлюка І.О. задоволено частково, витребувано у Служби у справах дітей виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю або батьком.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 16.12.2024 року, повторно витребувано у Служби у справах дітей виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю або батьком.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.02.2025 року, закрито підготовче провадження по вищевказаній цивільній справі та призначено розгляд справи до судового розгляду з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 , вона ж відповідач за зустрічним позовом, та її представник адвокат Павлюк І.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, прохали визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір?ю, пославшсь на обставини та підстави, викладні в позові.

Відповідач ОСОБА_2 , він же позивач за зустрічним позовом, та його представник адвокат Хворост Д.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, прохали визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком, пославшсь на обставини та підстави, викладні в зустрічному позові.

Представники третіх осіб - Служби у справах дітей виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Виконавчого комітету Київської районої у м.Полтаві ради у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України (зворот а.с.30, а.с.31, том 2).

Судом 23.12.2025 року було допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що позивача ОСОБА_1 є його донькою, а відповідно ОСОБА_3 - його онука. Вказав, що з 2024 році в позивача та відповідача почалися сімейні проблеми. У зв`язку з чим донька ОСОБА_1 переїхала проживати до його квартири у м. Полтаву. Проте онука ОСОБА_8 з нею не приїхала, а залишилася проживати разом з батьком ОСОБА_2 . Чому позивач переїхала у м.Полтаву без онуки йому невідомо. Вважає, що онука прив?язана більше до матері. Зазначив, що з 2024 року зі своєю онукою не спілкувався та не бачився.

Свідок ОСОБА_7 - донькою відповідача ОСОБА_2 , пояснила, що із сестрою ОСОБА_8 в неї склалися теплі дружні відносини, сестра їй довіряє. У матері ОСОБА_9 (позивача ОСОБА_1 ) не було належного відношення до доньки. Сестра часто скаржилася на матір та брата, у зв`язку з тим, що вони її ображають, а брат - б`є. Бачила на тілі сестри сліди від побоїв. В той час коли батько проходив військову службу в ЗСУ та був на передовій, мати не турбувалася про ОСОБА_9 , не забезпечувала її матеріально, а коли сестра хворіла - не забезпечувала необхідне лікування. Після того, як батько демобілізувався та повернувся додому, ОСОБА_9 лишилася проживати з ним. Батько завжди турбувався про сестру, допомагав, не обмежує у спілкуванні з мітір?ю, тому на її думку ОСОБА_9 краще проживати з батьком.

Неповнолітня ОСОБА_3 , у присутності психолога, пояснила суду, що з матір`ю ОСОБА_1 у неї склалися негарні відносини. Коли батько був на війні мати про неї не піклувалася, не займалася її лікуванням та вона навіть не мала необхідного одягу. Брат ОСОБА_10 її бив. На початку 2024 року мати від них поїхала. З того часу вона з нею не проживає, залишилася проживати з батьком. До батька вона дуже прив`язана, бо він до неї гарно відноситься, піклується. Вказала, що добре навчається в школі, приймає участь у шкільних конкурсах, конференціях та є призеркою всеукраїнського конкурсу по екології. Зазначила, що перешкод у спілкуванні з матір`ю батько не створює, з матір`ю вона спілкується. Прохала суд визначити місце її проживання разом з батьком.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першоюстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу. Від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого виконкомом Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 17.02.2012, за актовим записом №1 (а.с.13, том 1).

13.11.2012 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Новоселівською сільською радою Полтавського району Полтавської області 13.11.2012, за актовим записом № 6 (а.с.14, том 1).

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 27.05.2024 року шлюб між сторонами розірвано. (а.с.99, том 1).

Згідно копії довідки №924 від 16.04.2024 року, виданої КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.48, том 1).

Згідно копії довідки виданої КП ПОР «Полтававодоканал» №13/1378 від 12.04.2024 року ОСОБА_11 , працює в КП ПОР «Полтававодоканал» на посаді інженера абонентського відділу служби обліку та реалізації з 01.09.2003 року по теперішній час. (а.с.42, том 1).

Згідно характеристики, виданої заступником генерального директора КП ПОР «Полтававодоканал», ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві характеризується позитивно (а.с.43, том 1).

Згідно копії довідки директора Комунального підприємства «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24.04.2024 року ОСОБА_1 супроводжувала доньку ОСОБА_3 до закладу охорони здоров?я за необхідності, нарікань з боку сімейного лікаря немає (а.с.40, том 1).

Згідно копії довідки №1684 від 11.06.2024 року, виданої Новоселівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 , 1977 року народження, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Має склад сім?ї: дочка ОСОБА_3 , 2012 року народження (а.с.95, том.1 ).

Відповідач ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, серії УБД від 13.04.2023 року (а.с.102, том 1).

Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 вбачається, що з 24.02.2022 року ОСОБА_2 був призваний на службу до Збройних Сил України по мобілізації та з 16.03.2024 року на підставі наказу №76 від 16.03.2024 року звільнений в запас (а.с. 89, том 1).

Згідно копії медичної довідки №347 від 06.08.2024 року у ОСОБА_2 відсутні психіатричні захворювання (а.с.118, том 1).

Згідно копії довідки, виданої ФОП « ОСОБА_12 », ОСОБА_2 з 16.05.2024 року працює на посаді лісоруба (зворот а.с.156, том 1).

Згідно характеристики, виданої ФОП « ОСОБА_12 », ОСОБА_2 , за період роботи характеризується позитивно. В колективі користується авторитетом та повагою. (а.с.157, том 1).

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 року, органом опіки та піклування виконавчого комітету Новоселівської сільської ради, суду був наданий висновок щодо визначення місця проживання дитини, який затверджений рішенням виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 05.12.2024 року за №209. З висновку органу опіки та піклування вбачається, що ОСОБА_8 , висловила бажання залишатися проживати з батьком, оскільки з ним в неї склалися кращі стосунки ніж з мамою. Також повідомила, що в неї нехороші стосунки з ОСОБА_10 (братом від попереднього шлюбу мами). З матір?ю дівчинка спілкується телефоном та бачиться на вихідних в м.Полтаві, де разом проводять час. Вказала, що навчається в 7 класі Новоселівської гімназії, проблем з навчанням, одноклассниками чи вчителями немає. Також зазначила, що не хоче змінювати теперішній навчальний заклад, оскільки знайшла нових друзів та має хороші стосунки з вчителями. Відповідно до проведених оцінок потреб сім?ї/особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлено, що обоє батьків мають потенціал та здатність забезпечувати доньку (наявність житла на належних умов проживання, наявність доходів у кожного з батьків, тощо). Батьки між собою не спілкуються, між ними немає комунікації щодо вирішення питань, що стосуються виховання дитини. Взявши встановлені службою факти та думку дитини, наявність більш сталих соціальних зв?язків дівчинки за місцем проживання батька, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новоселівської сільської ради, вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 . Одночасно з цим зазначили, що враховуючи позиції Верховного Суду, є можливим призначення спільної батьківської опіки. Такий порядок позачергового проживання з кожним із батьків має реалізовуватися у їхній спільній співпраці з дотриманняи безпекових питань та може існувати до досягненння дитиною 14 років. З визначенням періоду та тривалості «батьківського часу» для кожного з батьків, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новоселівської сільської ради покладається на розсуд суду (а.с.178-180, том 1 ).

На підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 16.12.2024 року повторно витребувано у Служби у справах дітей виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю або батьком.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Новоселівської сільської ради був наданий повторний висновок щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджений 21.01.2025 року рішенням виконавчого комітету Новоселівської сільської ради № 14. З висновку органу опіки та піклування вбачається, що ОСОБА_8 висловлює бажання залишатися проживати з батьком. З матір?ю дівчинка спілкується телефоном та бачиться по вихідних в м. Полтаві. Взявши встановлені службою факти та думку дитини, наявність більш сталих соціальних зв?язків дівчинки за місцем проживання батька, зокрема «освітній процес», орган опіки та піклування виконавчого комітету Новселівської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 . (а.с.193-194, том 1).

Відповідно до ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із частиною першою, другою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати з ким із батьків вона бажає проживати.

Згідно ст. 150 СК України батьки мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з нормами ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №587/2134/17; від 16.11.2020 у справі №313/310/18; від 06.02.2019 у справі №127/15879/17-ц; від 14.07.2020 у справі №127/28537/18.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Як встановлено судом дитина ОСОБА_3 з березня 2024 року постійно проживає з батьком ОСОБА_2 , який займається її вихованням, піклується про неї, матеріально забезпечує. Посилання позивача ОСОБА_1 на зловживання відповідачем алкогольними напоями, вчинення ним психологічного насильства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді. Із досліджених судом доказів порушень прав дитини виявлено не було.

Суд зазначає, що у даному випадку права батьків щодо дитини є похідними від прав дитини. Вирішуючи в умовах воєнного стану спір про місце проживання дитини, суд враховує пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що її стосується, невід`ємність і пріоритет права дитини на життя, перебування в безпечному середовищі.

Судом також враховується думка дитини, яка у судовому засіданні висловила бажання проживати з батьком.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Суд враховує ту обставину, що на момент прийняття рішення у справі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уже виповнилося 14 років та вона має право самостійно визначати місце свого проживання, але враховуючи те, що позов надійшов для розгляду судом на момент, коли дитина не досягла такого права, спір між сторонами не врегульований, суд приходить до переконання про необхідність прийняття рішення з урахуванням права дитини самостійно визначити місце свого проживання. ОСОБА_3 виявила бажання проживати з батьком.

Таким чином, проаналізувавши норми права та встановлені судом факти, враховуючи, що дитина ОСОБА_3 з березня 2024 року та по даний час постійно проживає разом з батьком, який займається її вихованням, піклується про неї, матеріально забезпечує, з огляду на висновок органу опіки та піклування від 21.01.2025 року, виходячи з інтересів дитини та враховуючи її думку, яка виявила бажання проживати разом з батьком, сталі соціальні зв`язки, місце навчання дитини, вік дитини, стан її здоров`я, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, з метою забезпечення прав дитини та подальшого забезпечення належних умов її виховання та всебічного розвитку, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 .

Отже, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини необхідно відмовити за необгрунтованістю.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 08.08.2024 року між адвокатом Хворост Д.М. та ОСОБА_2 укладено договір № 68 про надання правничої допомоги. Згідно умов договору передбачено, що за надання правової допомоги передбаченої даним договором, клієнт зобов`язується сплатити адвокатові гонорар в розмірі та строки, погоджені між ними. Згідно попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи орієнтовна сума витрат становить 20 000 грн. (а.с.17-18, том 2).

Згідно детального опису наданих правничих послуг по вказаній цивільній справі від 04.02.2026 року, сума наданих адвокатом Хворост Д.М. правничих послуг ОСОБА_2 становить 20 000 грн. (а.с.19, том 2).

Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до договору про надання правової допомоги №68 від 08.08.2024 року вбачається, що адвокат передав, а клієнт прийняв правничі послуги на суму 20 000 грн. (а.с.20, том 1).

Згідно квитанції від 08.08.2024 року, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 сплатив адвокату Хворост Д.М. кошти в розмірі 5 000 грн. за надання правової допомоги за договором №68 про надання правової допомоги від 08.08.2024 року.(зворот а.с.23, а.с.24, том 1 ).

Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат , пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціну позову та (або) значенню справи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин, з урахуванням критеріїв складності справи, враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи, виходячи з принципів співмірності судових витрат, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Окрім того, відповідно до вимог ст.141 ч.1 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 сплачений судовий збір при подачі зустрічного позову в розмірі 1211, 40 грн.

Відповідно до ст.141 ч.2 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Таким чином, у зв?язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 , необхідно покласти на неї понесені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 40 коп. та витрат на правничу допомоги в розмірі 5 000 грн. (п?ять тисяч гривень) .

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г.Путря