Рішення № 137821454, 30.06.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/752/26

Провадження № 2/542/595/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

17.04.2026 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 33996,4 грн.

В позовній заяві посилався на те, що 29.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №9172455, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у сумі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Відповідачка, у свою чергу, не виконала умови кредитного договору.

24.09.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ. Згідно вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №9172455 від 29.04.2024 року.

Зазначають, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала своїх зобов`язань, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 33996,40 грн, яка складається з: 5000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 22296,40 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 5600 грн заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання, 1100 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Просять стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33996,40 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано докази (а.с.47-48).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с.53), в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача (а.с. 5).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 54), та не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надала.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року встановлено заочний розгляд справи.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

29 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №9172455, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 5000 грн, строком на 345 днів (а.с.9-14).

Вказаний договір було підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим індентифікатором 224149 (а.с. 9).

Істотні умови кредитного договору №9172455, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №9172455 від 29.04.2024 ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 224149, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 29.04.2024 16:40, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.16 на звороті).

З платіжного доручення №129671700 від 29.04.2024 року вбачається, що згідно договору №9172455 на картку НОМЕР_3 зараховані кошти в сумі 5000,00 гривень (а.с.18).

Згідно з повідомленням АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260506/110114-БТ від 13.05.2026 та випискою по рахунку, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на яку 29.04.2024 року були зараховані кошти в сумі 5000 грн, що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с.55, 56).

При цьому, в порушення зазначених умов договору відповідачка зобов`язання за договором №9172455 від 29.04.2024 належним чином не виконала. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка має заборгованість у сумі 33996,40 грн, яка складається з: 5000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 22296,40 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 5600 грн заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання, 1100 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.

Так, відповідачка в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Кредитний договір №9172455 від 29.04.2024 підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань відповідачка має заборгованість за кредитним договором №9172455 від 29.04.2024 року в сумі 33996,4 грн. з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22296,4 грн - заборгованість за відсотками, 5600 грн заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання, 1100 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредитні кошти за договором №9172455 про споживчий кредит від 29.04.2024 року, укладеного з ТОВ «Мілоан».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов кредитного договору №9172455 від 29.04.2024 сторонами погоджено строк користування кредитом з 29.04.2024 року по 09.04.2025 року, та процентні ставки за користування кредитом.

Нараховані позивачем проценти за користування кредитом в розмірі 22296,4 грн відповідають визначеному договору строку кредитування та відсотковим ставками згідно з п. 1.5.2; п. 1.5.3, п.п.1.6 Договору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за відсотками за порушення грошового зобов`язання в сумі 5600 грн.

Зі змісту Договору про споживчий кредит № 9172455 вбачається, що проценти за порушення грошового зобов`язання це міра відповідальності за порушення позичальником грошового зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, комісій, що сплачується позичальником на вимогу кредитодавця, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, пп.4.2, 4.3 цього договору.

З наданого розрахунку заборгованості (а.с.18-19) вбачається, що таке нарахування було здійснено за період з 29.04.2024 по 24.09.2024, тобто, в межах строку кредитування (29.04.2024-09.04.2025), що суперечить ст.625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за простроченння виконання грошового зобов`язання, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування.

Так, у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 розв`язано виняткову правову проблему щодо меж застосування заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Так, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, - це спеціальний вид відповідальності на відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, у тому числі за договором позики.

Роз`яснено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Не можуть застосовуватися одночасно регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України про відсотки за договором позики та охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків і 3% річних. Тому до прострочення з боржника стягуються відсотки від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після такого прострочення - річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що одночасно з наданих відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитом (а.с. 18-19), встановлено, що відповідачці нараховувався штраф в розмірі 700 грн відповідно до п.4.1 договору: 05.06.2024, 20.06.2024, 05.07.2024, 20.07.2024, 04.08.2024, 19.08.2024, 03.09.2024 та 18.09.2024 року, що в сукупному розмірі дорівнює 5600 грн (700 грн х 8).

Так, пунктом 4.1. договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 6 днів.

Разом з тим, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлано, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, позивачем не враховано вищевказаних положень ст.625 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» і перехідних положень ЦК України та безпідставно нараховано відсотки за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України (або штраф відповідно до п.4.1 договору), а тому така вимога задоволенню не підлягає.

Крім того, за умовами п.1.5.1. кредитного договору №9172455 від 29.04.2024 року, сторонами погоджено нарахування комісії в сумі 1150 грн, отже така сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Таким чином, у зв`язку з порушеннями зобов`язань відповідачка має загальну заборгованість в сумі 28396,40 грн., з яких 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22296,40 грн - заборгованість за відсотками, 1100 грн - заборгованість за комісією, яка й підлягає стягненню з неї на користь позивача.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 24 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с.22 на звороті - 27).

Як вбачається із Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №110-МЛ від 24.09.2024 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №9172455 (а.с.34).

02 березня 2026 року за вих. №23928733/4714 ТОВ Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" направило на адресу відповідачки досудову вимогу про погашення нею заборгованості за кредитним договором №9172455 від 29.04.2024 року з вказівкою про реквізити для сплати (а.с.34 на звороті).

Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 28396,4 грн., з яких 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22296,4 грн - заборгованість за відсотками, 1100 грн - заборгованість за комісією.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року (а.с.37 на звороті), акт №Д/20359 наданих послуг від 09.03.2026 року (а.с.38 на звороті), згідно з якими вартість правової допомоги становить 8000 грн. та детальний опис наданих послуг до акту №Д/20359 від 09.03.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року (а.с.39).

Відповідно до п.п.2.3, 2.5 розділу 2 Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 грн. без ПДВ. Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг.

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Так, суд враховує, що представником позивача вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі предстаника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 8000 грн. до 4000 грн.

При цьому судом позовні вимоги були задоволені частково на 83,53% з розрахунку: 28396,40 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 33996,4 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 83,53% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Та сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки складає 2223,90 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 83,53% (відсоток задоволених позовних вимог) : 100.

А сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки складає 3341,20 грн. з розрахунку: 4000 грн (сума витрат на правничу допоомгу) х 83,53% (відсоток задоволених позовних вимог) : 100.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №9172455 від 29.04.2024 року в розмірі 28396 (двадцять вісім тисяч триста дев`яносто шість) грн. 40 коп, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу 5000 грн., суми заборгованості за відсотками 22296,40 грн., суми заборгованості за комісією 1100 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн 90 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3341 (три тисячі триста сорок одна) грн 20 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва