Рішення № 137820959, 30.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/4276/26

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

при секретарі Лавровської В.І.,

представника позивача Черевка А.П.,

представника відповідача Порохової А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "НИВА-ПЛЮС" до Одеської митниці, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС» (далі також ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» до Одеської митниці (далі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправною відмову відповідача щодо підготовки та подання висновку про повернення позивачу сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви № 241/1 від 15.10.2025; зобов`язання відповідача підготувати та подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу сплачених сум митних платежів в розмірі 1629542,82 грн.

Позов обґрунтованим тим, що відповідачем при прийнятті спірної відмови не враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішень, тому вважає, що така відмова є протиправною.

20.04.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що фактичне вивезення товару за межі митної території України здійснювалось 18.09.2025 за митною декларацією типу ЕК 10 ДР від 18.09.2025 № №25UA500050007536U9. На момент вивезення товару за межі митної території України механізм документального підтвердження, необхідного для звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції та сільськогосподарським кооперативам, які експортують сою, ріпак та кользу, що вирощені членами цього кооперативу, визначений постановою № 1256, був відсутній, що унеможливлювало практичне застосування положень Закону № 4536. Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У додаткових поясненнях представник позивача наполягає на своїй позиції, викладеної у позові.

Ухвалою суду від 06.05.2026 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Третя особа пояснення суду не надала.

Ухвалою суду від 12.05.2026 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 16.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2026.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених у позову.

Представник відповідача в режимі відеоконференції позов не визнав, просив відмовити у задоволенні з доводів, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АК «НИВА-ПЛЮС» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.11.2023, є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 142234925078) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області, Прилуцька ДПІ (м. Прилуки), має статус активного виробника сільськогосподарської продукції, про що свідчить Витяг з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції від 31.03.2026. Зареєстрованими видами діяльності ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» зокрема, є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» займається вирощуванням сільськогосподарських культур та має у користуванні землі с/г призначення загальною площею 5175,00 га на території Парафіївської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, про що зазначено в Звіті про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року форми № 4-сг (копія Звіту форми № 4-сг міститься в матеріалах справи).

Посів ріпаку озимого під урожай 2025 року здійснений на площі 1102,00 га. Зібрано врожаю 4728,85 т (валовий збір), про що свідчить інформація зазначена у Звіті про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 1 вересня 2025 року (форми №37-сг), що міститься в матеріалах справи.

Технологічний процес вирощування ріпаку озимого складається з підготовки грунту, внесення добрив, посів, обробіток ЗЗР, збір урожаю. ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» має у наявності сільськогосподарську техніку, трактори, плуги, сівалки, косарки, розкидач мінеральних добрив, ріпакові столи, комбайни, тощо, та робочу силу. Наведені обставини підтверджені Висновком про походження товарів Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №UAD67400D0 від 08.04.2026, що міститься в матеріалах справи.

04.08.2025 ТОВ «АК «НИВА- ПЛЮС» укладено Контракт на поставку № 507/10408590 з компанією «ADM International Sari» (Швейцарія).

За умовами укладеного Контракту, ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» (Продавець, Експортер) зобов`язується поставити товар, а саме: насіння ріпаку «00», генетично немодифікованого, продовольчого, вищого і 1-го класів, українського походження, врожаю 2025 р., насипом (далі «Товар» чи «Вантаж») по обумовленій в Контракті ціні, а компанія «ADM International Sari» (Покупець) зобов`язується його оплатити на умовах, визначених Контрактом. Також за умовами укладеного Контакту підготовка необхідних документів для митного оформлення товару покладена на Продавця. Згідно зі пунктом 21.5 Контракту експедиторами Продавця є зокрема ТОВ «ТЕК «ЗЕКТЕР». Пунктом 21.6. визначено, що цей Контракт діє для митних цілей з моменту його підписання до 31.12.2025.

18.09.2025 декларантом ТОВ «ЗЕКТЕР» (код ЄДРПОУ 33506789), що діяв в інтересах експортера ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 14223494), до Одеської митниці подано ЕМД №25UA500050007536U9 з метою здійснення митного оформлення товару насіння ріпаку «00» генетично немодифікованого, продовольчого, вищого класу, врожаю 2025 року, українського походження насипом, масою 704500 кг., до якої додані документи, а саме: Довідку ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» від 16.09.2025 №226, Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року (форма №4- сг), Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 1 вересня 2025 року (форма №37-сг), Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2024 році (форма №29-сг).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 18.09.2025 відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товару, про що надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2025/000253 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують статус «сільськогосподарського товаровиробника» та відсутністю даних щодо виробника товару.

У свою чергу, 18.09.2025 до ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» надійшов лист від декларанта ТОВ «ЗЕКТЕР» вих. 15-2 від 15.09.2025, в якому було зазначено, що незважаючи на те що, 04.09.2025 набрав чинності Закон України від 16 липня 2025 року № 4536-ІХ, яким звільнено сільськогосподарських товаровиробників, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак), від сплати вивізного (експортного) мита, на даний час, митним органом не проводиться митне оформлення товару без сплати експертного мита у розмірі 10% його митної вартості, оскільки у митниці відсутні відповідні роз`яснення.

Також в листі ТОВ «ЗЕКТЕР» просив надати згоду на митне оформлення ріпаку зі сплатою 10 відсотків його митної вартості.

ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» висловив незгоду з позицією митного органу, та зазначив, що відповідно положень Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» Товариство звільнено від сплати мита, так як є сільськогосподарським товаровиробником та експортує власновирощену продукцію (ріпак), проте з метою належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом - компанією «ADM International Sari» (Швейцарія) був вимушений сплатити вивізне (експортне) мито, про що повідомив ТОВ «ЗЕКТЕР» в листі від 19.09.2025 № 17/09, який міститься в матеріалах справи.

18.09.2025 декларантом ТОВ «ЗЕКТЕР» (код ЄДРПОУ 33506789) до Одеської митниці подано ЕМД №25UA500050007539U6 з метою здійснення митного оформлення товару насіння ріпаку «00» генетично немодифікованого, продовольчого, вищого класу, врожаю 2025 року, українського походження насипом, масою 704500 кг.

При цьому, виходячи з заявленої митної вартості товару в розмірі 395576,75 доларів США, з метою розблокування експорту власної сільськогосподарської продукції та належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом - компанією «ADM International Sari» (Швейцарія) за Контрактом на поставку № 507/10408590 від 04.08.2025, ТОВ «АК «НИВА- ПЛЮС» сплатило митні платежі, розмір яких склав 1629542,82 грн. (копії платіжних інструкцій №2876 від 17.09.2025 та №2918 від 19.09.2025, містяться в матеріалах справи).

У свою чергу, під час оформлення ЕМД №25UA500050007539U6, серед іншого, відповідачу подані документи, що надавались при оформленні попередньої декларації, а саме: Контракт на поставку №507/10408590, Довідка ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» від 16.09.2025 №226, Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року (форма №4-сг), Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 1 вересня 2025 року (форма №37-сг), Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2024 році (форма №29-сг), податкова накладна №40/7 від 18 вересня 2025 року.

В подальшому, 15.10.2025 ТОВ «АК «НИВА- ПЛЮС» звернулось до Одеської митниці із заявою про повернення сум митних платежів № 241/1, в якій просило здійснити повернення митних платежів у розмірі 1629542,82 грн, сплачених згідно платіжних інструкцій № 2876 від 17.09.2025 та № 2918 від 19.09.2025, оскільки на день подання митної декларації №25UA500050007539U6 для митного оформлення ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» мало право на звільнення від сплати митних платежів так як є сільськогосподарським товаровиробником, який експортує власно вирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак).

За результатами розгляду вказаної заяви, листом Одеської митниці № 07.10-4/15-01/13/17139 від 07.11.2025 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС», оскільки сплачені митні платежі не є надміру сплаченими.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вже встановив суд, за результатами розгляду заяви позивача відповідач надав відповідь листом.

Тобто відповідач не залишив звернення позивача без розгляду та не утримався від надання відповіді по суті, а повідомив заявника про негативний результат його розгляду, зазначивши конкретні підстави відмови.

У свою чергу положення КАС України передбачають можливість оскарження в адміністративному порядку як нормативно-правових актів, так й індивідуальних актів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень має особа, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

У межах заявленого позову позивач оскаржує рішення, яким йому відмовлено у внесенні змін до митної декларації та поверненні коштів. При цьому конкретної форми рішення зі спірного питання чинним законодавством не передбачено.

Захист права - це використання, передбачених законом можливостей (інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права.

Отже, спірне рішення про відмову позивачу у вчиненні певних дій є актом індивідуальної дії, безпосередньо стосується суб`єктивного права позивача, яке може бути об`єктом судового захисту, а тому породжує для позивача право на захист, тобто право на звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Право на судовий захист та можливість оскарження до суду рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень передбачено статтею 5 КАС України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Митний кодекс України регулює засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно із статтею 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Слід зазначити, що 02.09.2025 підписано Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» від 16 липня 2025 року № 4536-ІХ, який вносить зміни до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур».

Розділом II Прикінцеві та перехідні положення даного Закону внесено зміни до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» запроваджено справляння вивізного (експортного) мита на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (товарна позиція 1201 згідно з УКТЗЕД) та насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (товарна позиція 1205 згідно з УКТЗЕД) у розмірі 10% від митної вартості товарів.

Починаючи з 1 січня 2030 року, ставка вивізного (експортного) мита на зазначені олійні культури щороку зменшуватиметься на 1% до значення 5%. Також у даному законі зазначено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують таку сільськогосподарську продукцію, вирощену членами такого кооперативу, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита, передбаченого цією статтею.

При цьому, термін "сільськогосподарський товаровиробник" вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14. статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» зокрема, є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), що підтверджує його статус сільськогосподарського товаровиробника у розумінні Податкового кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АК «НИВА-ПЛЮС» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 142234925078) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області, Прилуцька ДПІ (м. Прилуки), має статус єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, що підтверджується довідкою від 09.07.2025 № 2776/АП/25-01-04-04-05.

В свою чергу, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.10.2025 №1256 «Деякі питання підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту», яка набрала чинності 05.10.2025.

Пунктом 1 (підпункт 1 та 2) Постанови визначено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують зазначену сільськогосподарську продукцію, вирощену членами таких кооперативів (далі - експортери), митні органи, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати визнають, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - експертний висновок), є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону України Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур.

Експертні висновки для цілей цієї постанови видаються експортерам Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується.

Згідно експертного висновку про походження товару № UAD67400D9 від 08.04.2026, виданим Чернігівською торгово-промисловою палатою підтверджено, що «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС» є виробником Українського насіння ріпаку «00» генетично немодифікованого, продовольчого вищого класу, врожаю 2025 року, в кількості 704500 кг ( код згідно УКТ ЗЕД 1205109000), що відправляється згідно Контракту №507/10408590 від 04.08.2025. Позивачем у свою чергу надані документи: Контракт № №507/10408590 від 04.08.2025; Додаткова угода до контракту №507/10408590 від 04.08.2025р. № 1 від 14.08.2025; Рахунок-фактура № 3 від 16.09.2025; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб № 36810785 від 02.02.2026; Витяг з реєстру платників податку на додану вартість № 2325074500011 від 24.11.2023; Довідка про набуття (підтвердження)статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 р. № 2776/АП/25-01-04-04-05 від 09.07.2025; Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи № 9036317375 від 18.02.2025; Витяг з Державного реєстру виробників с/г продукції № cfc4af5572db417887461646b052bb6d від 31.03.2026; Посвідчення якості № 125-175 від 14.08.2025; Звіт про посівні площі с/г культур під урожай 2025 року № 4-сг від 02.06.2025; Звіт про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду у 2025 році № 29-сг від 09.01.2026; Довідка товаровиробника № 80 від 31.03.2026; Оборотно сальдова відомість по рахунку 10 № б/н від 31.08.2025; Штатний розпис № 159-к від 30.12.2024; Договір складського зберігання зерна № 0107/25Н від 01.07.2025; Митна декларація № 25UA500050007539U6 від 18.09.2025; Повідомлення про фактичне вивезення товарів № ідентифікатор повідомлення 1c04cdb1-999a-4565-b2e6-22640634267c від 23.09.2025; Коносамент №2 від 22.09.2025. Результати дослідження: у відповідності з Контрактом № 507/10408590 від 04.08.2025 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРАРНА КОМПАНІЯ "НИВА-ПЛЮС", с. Іваниця, Прилуцького р-ну, Чернігівської області, Україна (ЄДРПОУ 14223494 ) має постачати на адресу ADM International SARL, Швейцарія, "насіння ріпаку "00" генетично немодифікованого, продовольчого, вищого і 1-го класів, українського походження, врожаю 2025р., насипом". Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів економічної діяльності ТОВ "АГРАРНА КОМПАНІЯ "НИВА-ПЛЮС" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Підприємство здійснює свою с/г діяльність на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Парафіївської ОТГ, Прилуцького району, Чернігівської області. ТОВ "АГРАРНА КОМПАНІЯ "НИВА-ПЛЮС" має у наявності необхідну с/г техніку, таку як: трактори, плуги, сівалки, косарки, розкидач мін. добрив, ріпакові столи, комбайни, тощо, та робочу силу. У 2024 році товариство здійснило посів озимого ріпаку на площі 1102 га. У 2025 році було зібрано врожай зазначеної культури у кількості 4728,85 тон (валовий збір). Врожайність становить 4,29 т/га. Технологічний процес вирощування ріпаку озимого складається з наступних операцій; підготовка грунту, внесення добрив, посів, обробіток ЗЗР, збір урожаю. Для належного зберігання зібраного врожаю укладений договір складського зберігання зерна з СТОВ "ІНТЕР" м.Ічня, Прилуцького району, Чернігівської області. ТОВ "АГРАРНА КОМПАНІЯ "НИВА-ПЛЮС" (ЄДРПОУ 14223494) є виробником ріпаку озимого, у 2025 році виростило та зібрало врожай згаданої культури у кількості 4728,85т на землях Парафіївської ОТГ Прилуцького р-ну, Чернігівської області, Україна. Товариству присвоєний унікальний номер виробника сільськогосподарської продукції та статус активного виробника сільськогосподарської продукції згідно Витягу з ДАР: 2022-028165-FAR. У вересні 2025 року ТОВ "АГРАРНА КОМПАНІЯ "НИВА-ПЛЮС" здійснило експорт насіння ріпаку генетично немодифікованого, продовольчого, вищого класу, врожаю 2025 року, українського походження, насипом, у кількості 704500 кг. Країна призначення: Німеччина, що підтверджено коносаментом № 2 від 22.09.2025, повідомленням про перетин кордону, ідентифікатор повідомлення 1c04cdb1-999a-4565-b2e6-22640634267c, від 23.09.2025 згідно МД №25UA500050007539U6 від 18.09.2025, що оформлена в Одеській митниці.

15.10.2025 представником позивача подано заяву № 241/1, в якій позивач просив здійснити повернення митних платежів у розмірі 1629542,82 грн., сплачених згідно платіжних інструкцій № 2876 від 17.09.2025 та № 2918 від 19.09.2025, оскільки на день подання митної декларації №25UA500050007539U6 для митного оформлення ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» мало право на звільнення від сплати митних платежів так як є сільськогосподарським товаровиробником, який експортує власно вирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак).

За результатами розгляду вказаної заяви, листом Одеської митниці № 07.10-4/15-01/13/17139 від 07.11.2025 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС», оскільки сплачені митні платежі не є надміру сплаченими.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та вважає, що на момент пропуску вказаного товару через митний кордон (18.09.2025) чинними були пільги, передбачені Законом України №4536-ІХ від 16.07.2025, відповідно до яких сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують таку сільськогосподарську продукцію, вирощену членами такого кооперативу, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита, передбаченого цією статтею.

Разом з тим, відсутність відповідного порядку на момент вивезення товару, який би визначав перелік документів, якими підтверджується факт власного вирощування позивачем ріпаку, не може відміняти встановлені законом преференції (звільнення позивача від сплати вивізного (експортного) мита).

Основним аргументом митного органу є те, що на момент вивезення товару за межі митної території України механізм документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції, які експортують сою, ріпак та кользу, визначений постановою № 1256, був відсутній, що унеможливлювало практичне застосування положень Закону № 4536.

Проте, суд ще раз наголошує на тому, що на момент вивезення товару за митну територію України позивач мав право на пільги щодо сплати митних платежів як сільськогосподарський товаровиробник на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України» «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» № 4536-ІХ від 16.07.2025.

Приписи статті 301 МК України вказають на те, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо, зокрема, митну декларацію змінено або визнано недійсною.

Як вже суд встановив, на час сплати позивачем коштів в розмірі 1629542,82 грн (платіжні інструкції №2876 від 17.09.2025 та № 2918 від 19.09.2025) на казначейський рахунок Державної митної служби України за митне оформлення насіння ріпаку згідно МД № 25UA500050007539U6, позивач був звільнений від сплати вивізного (експортного) мита, як сільськогосподарський товаровиробник, який експортує власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною шостою статті 301 МК України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Отже, у відповідності до положень пункту 6 частини п`ятої і частини шостої статті 301 МК України наявність у платника податку на день подання для митного оформлення митної декларації права на звільнення від сплати митних платежів є умовою для повернення сплачених під час митного оформлення сум відповідних митних платежів. Таке повернення здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 3 статті 301 МК України).

Процедуру повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадку, зазначеному у частині п`ятій статті 301 МК кодексу України, визначає Порядок №643.

За змістом пункту 1 розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 643 у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

У заяві, поданій 15.10.2025, позивач просив повернути надмірно сплачене вивізне мито в сумі 1629542,82 грн, сплачене за експорт власно вирощеного насіння ріпаку, задекларованого у періодичній митній декларації № 25UA500050007539U6 від 18.09.2025, оскільки має право на звільнення від сплати вивізного мита на підставі Закону №4536-IX.

Відповідач у листі від 07.11.2025 відмовив посилаючись на те, що митні платежі не є надміру сплачені.

Разом з тим, повернення сплачених під час митного оформлення сум митних платежів у разі наявності у платника податку на день подання для митного оформлення митної декларації права на звільнення від сплати митних платежів здійснюється на підставі пункту 6 частини п`ятої статті 301 МК України. Водночас повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів врегульоване частиною першою статті 301 МК України.

Отже, наявність у платника податку на день подання для митного оформлення митної декларації та сплати відповідних митних платежів права на звільнення від сплати таких митних платежів є окремою підставою для повернення цих платежів і не залежить від встановлення факту їх помилкової та/або надмірної сплати. Відповідно до частини шостої статті 301 МК України таке повернення здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів. Однак умови повернення митних платежів, сплачених у період дії Закону який звільняє платника податків від їх сплати, визначаються частиною п`ятою статті 301 МК України, а не частиною 1 цієї норми.

Тому, відсутність надмірної сплати вивізного мита не може слугувати підставою для незастосування до спірних правовідносин частини шостої статті 301 МК України.

Суд також враховує, що частиною восьмою статті 301 МК України визначений перелік випадків, коли повернення митних платежів не здійснюється, а саме:

1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;

2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідачем не обґрунтована наявність, передбачених МК України та ПК України підстав для відмови позивачу у поверненні митного платежу у сумі 1629542,82 грн.

Таким чином, суд вважає безпідставною відмову щодо повернення позивачу коштів в сумі 1629542,82 грн, оформлену листом № 07.10-4/15-01/13/17139 від 07.11.2025.

При цьому за змістом пункту 4 Порядку № 643 після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.

Згідно з пунктами 5 і 6 Порядку № 643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО. Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

Відповідно до пункту 7 Порядку №643 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Пунктом 8 Порядку №643 передбачені підстави для відмови щодо складання висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені. За змістом цієї норми підставою для відмови щодо складання та надіслання висновку є: невиконання заявником вимог пунктів 1 - 3 цього розділу; надання недостовірних даних та/або наявність податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу).

Водночас відповідачем не надані докази існування обставин, зазначених у пункті 8 Порядку №643, які є підставою для відмови щодо складання та надіслання висновку про повернення позивачу суми митного платежу у розмірі 1629542,82 грн. за спірною МД.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях наголошував (наприклад у справі «Кечко проти України»), що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів або відсутність законодавчого акту, який би регулював питання, як на підставу для невиконання своїх зобов`язань. Якщо закон передбачає певне право чи виплату, орган не може відмовити лише тому, що відповідний механізм не прописаний детально.

З огляду на встановлені обставини в ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що спірне рішення Одеської митниці, оформлене листом № 07.10-4/15-01/13/17139 від 07.11.2025 є необґрунтованим та протиправним, оскільки порушує законодавчо закріплене право позивача на користування пільгами під час вивозу товару за митну територію України, а тому підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо способу захисту прав позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Одеську митницю сформувати та подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС» митних платежів в розмірі 1629542,82 грн, сплаченого згідно платіжних інструкцій №2876 від 17.09.2025 та № 2918 від 19.09.2025.

Крім того, на переконання суду, задоволення вищезазначеної позовної вимоги є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 24443,15 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд виходить з таких міркувань.

Положеннями пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому згідно з частиною шостою та частиною сьомою статті 132 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами сьомою, дев`ятою статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також за змістом частини дев`ятої статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення у вказаній справі зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

На підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги від 04.03.2024 № 04/03/24; копію додаткової угоди; № 4 від 15.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 04.03.2024 № 04/03/24; акт приймання передачі наданих послу від 15.04.2026; копію платіжної інструкції про сплату витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн; копія ордеру про надання правничої допомоги; копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що витрати позивача на допомогу адвоката підлягають задоволенню у сумі 15000,00 грн і що такий розмір відповідає критеріям співмірності та вимогам розумності.

Отже, за результатами розгляду справи на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 24443,15 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, оформлене листом № 07.10-4/15-01/13/17139 від 07.11.2025.

Зобов`язати Одеську митницю підготувати та подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС», сплачених згідно платіжних інструкцій №2876 від 17.09.2025 та № 2918 від 19.09.2025, сум митних платежів в розмірі 1629542,82 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС» судовий збір в розмірі 24443,15 грн (двадцять чотири тисячі сорок три гривні 15 коп), сплачений відповідно до платіжної інструкції від 16.04.2026, витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч), сплачений відповідно до платіжної інструкції від 16.04.2026.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "НИВА-ПЛЮС" вул. Петра Жовторіпенка, 39,с. Іваниця,Прилуцький р-н, Чернігівська обл.,16751 код ЄДРПОУ 14223494.

Відповідач: Одеська митниця вул. Івана і Юрія Лип, 21А,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65078 код ЄДРПОУ44005631.

Третя особа: Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна,6, м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко