Рішення № 137820485, 30.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5598/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03.04.2024 №Ф-56745-56У.

В обґрунтування позову зазначає, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак, в період за який їй нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підприємницьку діяльність не здійснювала. Вказане свідчить про необґрунтованість і неправомірність вимоги контролюючого органу про сплату відповідної заборгованості.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області заперечувало проти позову. У поданому до суду відзиві зазначає, що оскаржувана вимога була застосована до позивача у зв`язку із несвоєчасною сплатою єдиного внеску, який передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Так, на виконання положень названого Закону в інтегрованій картці позивача у встановлений строк проведено нарахування єдиного соціального внеску, по якому наявна заборгованість і по теперішній час. Вказуючи про безпідставність заявлених позовних вимог та законність оскаржуваного рішення, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14.06.2004 ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем, номер державної реєстрації 0041757.

Із змісту трудової книжки позивача від 07.09.2009 НОМЕР_1 вбачається, що в ній містяться наступні записи:

- № 1 07.09.2009 прийнята на посаду практичного психолога в ЗОШ №5 наказ №01-07/1408 від 07.09.2009;

- №2 17.08.2010 продовжено строк трудового договору на посаді практичного психолога в ЗОШ №5 наказ №777-к від 12.08.2010;

- №3 08.09.2017 звільнена від займаної посади на умовах переводу в ДНЗ №34 наказ №991-к від 08.09.2017;

- №4 11.09.2017 прийнята на посаду практичного психолога на умовах переводу з ЗОШ №5 на період лікарняного основного працівника наказ №176 від 08.09.2017;

- №5 03.10.2017 переведена на посаду практичного психолога на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника наказ №194 від 03.10.2017;

- №6 09.10.2017 звільнена з роботи за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України наказ №197 від 09.10.2017;

- №7 01.11.2019 прийнята на посаду завідуючої матеріальним складом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці наказ №103 від 31.10.2019.

Згідно довідки складом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці від 29.11.2024 №106 позивач дійсно працює в Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці.

03.04.2024 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56745-56 про сплату єдиного внеску в сумі 37788,74 грн станом на 31.03.2024.

За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску у сумі 37788,74 грн., у тому числі:

- за 2017 в сумі 8448,00 грн (704 грн х 12);

- за 2018 в сумі 9828,72 грн (819,06 грн х12);

- за 2019 в сумі 11016,72 грн (918,06 грн х12);

- за 2020 в сумі 8495,30 грн.

Не погоджуючись із нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Абзацом першим пункту 1, пунктами 2-3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, роботодавці, а також фізичні особи-підприємці.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене дає підстави для висновку про те, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте, господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Указана вище правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, яку суд враховує при вирішенні даної справи в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальну суму 37788,74 за 2017-2020 роки.

Разом з цим, із змісту трудової книжки позивача від 07.09.2009 НОМЕР_1 вбачається, що позивач працювала з 07.09.2009 по 08.09.2017 в ЗОШ №5, з 11.09.2017 по 09.10.2017 в ДНЗ №34, а з 01.11.2019 по даний час в Квартирно-експлуатаційному відділі міста Чернівці, тобто у вказані періоди позивач є найманим працівником, застрахованою особою. Платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є її роботодавець.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по жовтень 2017 та за період з 01.11.2019 по грудень 2020.

Згідно пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 № 1801 «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01.01.2017 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200 грн. на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 704 грн. на місяць (3200,00 грн.*22%). З огляду на викладене, загальна сума єдиного внеску за 2017 рік становить 8448 грн. (704 грн.*12).

Законом України від 07.12.2017 № 2246 «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3723 грн. на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 819,06 грн. на місяць (3723 грн.*22%). З огляду на викладене, загальна сума єдиного внеску за 2018 рік становить 9828,72 грн. (819,06 грн.*12).

Законом України від 23.11.2018 № 2629 «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.01.2019 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4173 грн. на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 918,06 грн. на місяць (4173,00 грн.*22%). З огляду на викладене, загальна сума єдиного внеску за 2019 рік становить 11016,72 грн. (918,06 грн.*12).

Законом України від 14.11.2019 № 294 «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.01.2020 по 31.08.2020 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4723 грн. на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в цей період складає 1039,06 грн. на місяць (4723 грн.*22%), з 01.09.2020 - розмір мінімальної заробітної плати становить - 5000грн., мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.09.2020 складає 1100 грн. на місяць (5000 грн.*22%). Враховуючи те, що абзацом 1 пункту 910 розділу VIII Закону №2464 передбачено звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31.05.2020 за себе, нарахована сума єдиного внеску за 2020 рік становить 8495,30 грн. (1039,06 грн.*5 + 1100 грн.*3).

Таким чином, борг зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по жовтень 2017 7040,00 грн (704,00 грн *10) та за період з 01.11.2019 по грудень 2020 10331,42 грн ((918,06 грн*2) + 8495,30 грн), разом 17371,42 грн (7040,00 грн + 10331,42 грн) позивачу нараховано протиправно, а тому в цій частині вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56745-56 від 03.04.2024 підлягає скасуванню.

Разом з тим, оскільки відсутні докази, що позивач у період з листопада по грудень 2017, протягом 2018 року, та з 01.01.2019 по жовтень 2019 була найманим працівником, за нього роботодавцем сплачувався єдиний внесок в розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, а також відсутність відомостей державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, суд визнає обґрунтованим нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску за ці періоди в розмірі 20417,32 грн, з яких: за листопад - грудень 2017 1408,00 грн (704,00 грн *2), за 2018 рік 9828,72 грн, за січень 2019 по жовтень 2019 9180,60 грн(918,06 грн.*10).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56745-56 від 03.04.2024 є протиправною та має бути скасована в частині суми недоїмки з єдиного внеску за періоди з 01.01.2017 по жовтень 2017, з 01.11.2019 по грудень 2020, в розмірі 17371,42 грн, в іншій частині вимога є обґрунтованою.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача по суті спору не свідчать про законність вчинених ним дій.

Відповідно до частини статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 556,79 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56745-56 від 03.04.2024 в частині недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди з 01.01.2017 по жовтень 2017 та з 01.11.2019 по грудень 2020, в розмірі 17371,42 грн

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 556 (п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 79 копійок.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200а, місто Чернівці, Чернівецька область, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44057187).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна