Ухвала суду № 137819751, 30.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1555/23

УХВАЛА

30 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши заяву Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява, в якій Хмельницьке міжрегіональне управління Міністерства юстиції України просить змінити спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 560/1555/23, на підставі якого 08.01.2024 видано виконавчий лист, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання невиплаченої ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023, яка становить 383160,14 грн. з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Заява обґрунтована тим, що рішення суду не виконано в повному обсязі. Зазначає, що Територіальним управлінням Служби судової охорони у Хмельницькій області листом від 25.01.2024 за №53.06-91 повідомлено про часткове виконання рішення суду, а саме в частині нарахування стягувачу ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023, що склала 383160,14 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2026 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2026.

До суду 22.06.2026 надійшов відзив, у якому Територіальне управління Служби судової охорони у Хмельницькій області просить відмовити у задоволенні заяви Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Зазначає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення у запропонований заявником спосіб фактично змінює обраний судом спосіб захисту порушеного права та зміст рішення суду, що не допускається статтею 378 КАС України. Вказує, що рішення суду має зобов`язальний характер, а вимога про стягнення конкретної суми коштів є зміною способу захисту права, визначеного судом при ухваленні рішення. Крім того, зазначає, що відсутні докази неможливості виконання судового рішення, а рішення буде виконано після надходження відповідного бюджетного фінансування, у зв`язку з чим підстави для зміни способу та порядку його виконання відсутні.

Сторони у судове засідання не прибули.

Відповідно до ч.2 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Таким чином, зважаючи на приписи ч.2 ст.378 КАС України, неприбуття сторін у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду.

Вирішуючи заяву Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №560/1555/23, суд зазначає та враховує таке.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №560/1555/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Зобов`язано територіальне управління Служби судової охорони у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000,00 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

17.01.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Територіальним управлінням Служби судової охорони у Хмельницькій області листом від 25.01.2024 за №53.06-91 повідомлено про часткове виконання рішення суду, а саме в частині нарахування стягувачу ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023, що склала 383160,14 грн.

Наразі заборгованість у розмірі 383160,14 грн. заявнику не виплачена.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З аналізу положень ч.1, 3 ст.378 КАС України суд приходить до висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставин, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, що у разі відсутності добровільного виконання судових рішень забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження є завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень; повноваження щодо вчинення дій з приводу примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім виконавцям.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону № 1404-VIII передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.

Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постановах Верховного Суду від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а викладено правовий висновок, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Обґрунтовуючи подану заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, заявник зазначає відсутність фінансування як обставину, що, на його переконання, істотно ускладнює виконання рішення суду.

Судом встановлено, що нараховану суму грошового забезпечення не було виплачено стягувачу у зв`язку із відсутністю фінансових надходжень.

При цьому суд зазначає, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Таким чином, позаяк виконання рішення суду у справі №560/1555/23 залежить від бюджетного фінансування, то спосіб виконання, визначений судом, не впливає на можливість фактичного виконання такого рішення.

У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості грошового забезпечення позивачу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті грошового забезпечення, суд вважає безпідставними доводи позивача, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №560/1555/23.

Право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Водночас, у спірному випадку йдеться не про право особи на таку виплату, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зазначає, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання суми заборгованості грошового забезпечення, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Щодо посилання позивача в заяві на абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, яким статтю було доповнено згідно з Законом № 4094-IX від 21.11.2024, суд зазначає, що вказана норма не є релевантною до спірних правовідносин. Спір у даній справі стосується недотримання відповідачем законодавства щодо грошового забезпечення військовослужбовців і не належить до категорії справ щодо захисту соціальних прав.

Доводів, які б свідчили про наявність інших обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його не можливим заявником не наведено, відповідних доказів не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Д.А. Божук