Рішення № 137819680, 30.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 759/3823/26

Провадження №2/367/6279/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 759/3823/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У лютому 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00020039566 від 16 березня 2020 року в розмірі 12 319,35 грн., яка складається з: 3 098,00 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту, 1 432,75 грн. - залишок заборгованості за відсотками, 6 970,50 - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 по 28.09.2021), 818,10 грн. - інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором за період з 10.04.2020 по 23.02.2022), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, 16 березня 2020 року між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено договір № 00020039566 про надання в позику 3 098,00 грн., шляхом зарахування на карту НОМЕР_1 вказану позичальником при оформленні договору. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 09.04.2020 (п.п.5.5 п.5), процентна ставка в день становить 1.85% та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення повернення коштів (п.5.12 п.5, п.п.5.13 п.5). Між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» 30.06.2021 укладено договір факторингу №20210630-Ф/2 за умовами якого, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 4530,75 грн.

Відповідач умови договору не виконував і станом на 09 лютого 2026 року заборгованість відповідача становить 12 319,35 грн., яка складається з: 3 098,00 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту, 1 432,75 грн. - залишок заборгованості за відсотками, 6 970,50 - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 по 28.09.2021), 818,10 грн. - інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором за період з 10.04.2020 по 23.02.2022)

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вказує, що відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору № 00020039566 від 16.03.2020 року з ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА», отримання ним кредиту та розмір заборгованості, яка позивачем не підтверджена первинними бухгалтерськими документами. З наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 в інформаційній телекомунікаційній системі кредитора при укладенні кредитного договору. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію в інформаціно - телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б він сам зазначив. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати, як прийняття пропозиції укласти електронний договір. Твердження позивача про укладення договору не відповідає фактичним обставинам

справи та чинному законодавству виходячи із наступного. На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору № 00020039566 від 16.03.2020. При цьому приєднаний до матеріалів справи договір не містить підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору № 00020039566 від 16.03.2020 року, такий укладено в режимі онлайн, шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети - згоди клієнта на сайті позивача. Роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разу неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення поправок і викривлення. Разом із тим, доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано. Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалась у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалась електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору № 00020039566 від 16.03.2020, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Щодо нібито отримання відповідачем коштів від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», то як вбачається із сталої практики Верховного Суду , належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити отримання відповідачем коштів є первинні документи оформленні відповідно до вимог Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які встановлюють розмірі заборгованості. Банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня та є підтвердження виконаних за день операцій, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. У доказах позивача, замість визначених обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, зазначена маска картки НОМЕР_2 , яка має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину, що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь - якою банківською установою такої грошової операції. Доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався відповідачем, матеріали справи не містять як і твердження позивача про отримання відповідачем коштів в розмірі 3 098,00 грн, без інформації від банківської установи про рух коштів по картці. Таким чином, доданий до позовної заяви лист Товариства із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору № 00020039566 від 16.03.2020. Отже, позивачем не надано суду належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем коштів від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА». Щодо розрахунку заборгованості, то позивачем взагалі не надано детального розрахунку за складовими кредитної заборгованості, яку просить стягнути з відповідача, зокрема простроченої заборгованості за процентами, із зазначенням за який період була нарахована (щоденно) та за якою відсотковою ставкою. Як вбачається з договору № 00020039566 від 16.03.2020 року, кредит надається на строк 20 днів до 09 квітня 2020 року, при цьому позивачем не надано належного розрахунку, з якого можливо було б встановити базу нарахування процентів, період нарахування процентів, розмірі процентів, застосованого за період прострочення, даних про внесення платежів. На підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості по договору № 00020039566 від 16.03.2020, ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНЯ « АРТЕМІДА -Ф» мало можливість надати документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема детальний розрахунок, на підставі якого суд та відповідач були б спроможні перевірити розмір заявленої заборгованості. Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів у строк, визначений ЦПК України. Оскільки на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором № 00020039566 від 16.03.2020 в сумі 12 319,35 грн, з яких: 3 098,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 6 970,50 грн - прострочена заборгованість за процентами, позивач надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би базу нарахування процентів, період нарахування процентів, розмір процентів, застосованого за період прострочення, даних про внесення відповідачем платежів, а відтак суд та сторона відповідача позбавлені можливості перевірити розмір заявленої заборгованості. Незважаючи на недоведеність позовних вимог, сторона відповідача вважає за необхідність звернути увагу суду на те, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки розмір заборгованості за відсотками нарахований за межами строку дії кредитного договору. В наданому позивачем договорі № 00020039566 від 16.03.2020 обумовлено сукупну вартість кредиту, яка включає: 3098,00 грн - сума кредиту; 1 432,75 грн - проценти за користування кредитними коштами, які нараховуються за ставкою 1,85% від суми кредиту на добу. Термін повернення кредитних коштів 20 днів, відповідно строк повернення кредитних коштів 09.04.2020 року. Матеріали справи не містять доказів зміни умов договору в частині строку надання кредиту. Позовна заява також не містить посилань на такі обставини. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Таким чином, право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНЯ «ФОРЗА» 09.04.2020, тому починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. Автопролонгація кредитного договору не відбулась. Заявляючи вимоги про стягнення простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 6 970,50 грн позивач помилково зробив висновок, що правомірно нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом, за відсотковою ставкою 2,5% від суми кредиту за кожен день ( п. 5.12 договору), а не в розмірі річних процентів від простроченої суми. Також, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 24.10.2023, та на нього поширюються пільги передбачені п.15 ст. 14 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом. Враховуючи викладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, в зв`язку із його недоведеністю. Також, з огляду на складність справи та виконанні адвокатом роботи, ціну позову, заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеною та не справедливою. Розумний розмір витрат позивача на правову допомогу має бути 3 000,000 грн, до якого за результатами розгляду справи підлягає застосуванню принцип пропорційності стягнення судових витрат за дання професійної правничої допомоги.

У відповіді на відзив, представник позивача вказує, що відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладенні договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки № НОМЕР_1 , на яку в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3 098,00 грн, що обслуговується АТ « Сенс БАНК». Наведене підтверджується пунктом 10 договору № 00020039566 від 16.03.2020 року, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис j209718z, тобто, відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором, як це передбачено умовами договору та ст. 12 Закону України « Про електронну комерцію», а отже, вчинив дію, що вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Більш того, ОСОБА_1 в п. 10 договору № 00020039566 від 16.03.2020 року, зазначив усі свої реквізити та персональні дані, необхідні для отримання кредиту. Відповідач пройшов ідентифікацію при укладення договору, а тому посилання представника відповідача, що матеріалами справ не підтверджено факту укладення кредитного договору між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ОСОБА_1 є безпідставними. Відповідачем не надано доказів того, що номер телефону зазначений у кредитному договорі - НОМЕР_4 /e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу не належать. Також, представником відповідача не спростовано правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, не надано контра розрахунку та квитанції про погашення кредиту, які б відрізнялися від наданого банком розрахунку та підтверджували відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем. Відсутність в розрахунку інформації про рух коштів за указаний позивачем період не підтверджує неправильності визначеної банком суми боргу та нарахованих процентів та не звільняє відповідача від обов`язку виконати зобов`язання за кредитним договором. Відповідач , якщо б йому дійсно не були перераховані кошти, без жодних проблем міг би надати виписку із його карткового рахунку № НОМЕР_1 , у національній валюті, що відкрита в АТ «Сенс Банк», котра б підтверджувала голослівні твердження відповідача про неотримання кредитних коштів. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Відповідач, особисто, при укладенні договору зазначив свій картковий рахунок НОМЕР_1 , у національній валюті, що був/є відкритий в АТ «Сенс Банк», саме на його ім`я (п.1.6 договору). В п.п.5.1 п.5 договору визначено, сума кредиту складає 3 098,00 грн. ТОВ «ФК «ФОРЗА» надало довідку про ідентифікацію та перерахування коштів боржнику ОСОБА_1 , відповідно до якої відповідачу було успішно перераховано кошти за кредитним договором. Зазначений документ повністю відповідає Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та відносить до первинного облікового документу , що складений в електронній формі, а тому відповідач зобов`язаний довести неотримання коштів на картку зазначену ним в кредитному договорі. Кінцевим терміном погашення до договору є не пізніше 09.04.2020 (п.п.5.5 п.5 договору № 00020039566 від 16.03.2020). Період нарахування прострочених процентів за договором відповідачу згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України чітко зазначено у позові з 01.07.2021 по 28.09.2021 року включно. Період нарахування прострочених інфляційних витрат відповідачу згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України чітко зазначено у позові - з 10.04.2020 по 23.02.2022 включно. Отже, абсурдними і невідповідними матеріалам справи є домисли відповідача, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки у розмірі заборгованості за відсотками нараховані за межами строку дії кредитного договору, повністю спростовується п.п.5.12 п.5 договору. ОСОБА_1 на дату укладення договору н5е перебував на військовій службі, і станом на дату написання відповіді на відзив, ним не надано жодного доказу, що він перебував на військовій службі на дату укладення договору, чи на дату нарахувань по договору, а тому безпідставними є посилання ОСОБА_1 на Закон України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та про наявність у нього підстав для звільнення від нарахувань відсотків. Представником відповідача не надано оцінку розміру адвокатського гонорару, а наведено формальну та невідповідну умовам договору аргументацію.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи

Відповідно до договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00020039566 від 16 березня 2020 року укладеного між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ОСОБА_1 йому надано в позику 3 098, 00 грн., шляхом зарахування грошових коштів на карту НОМЕР_1 номер якої вказану позичальником при оформленні договору, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором ( електронним підписом) j209718z,.

Відповідно до умов вказаного вище кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит у гривні на умовах передбачених договором ( п.5.1), а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки та порядку встановлених договором позики, із кінцевим терміном погашення не пізніше 09.04.2020 року ( п.5.8), процентною ставкою в день складає 1,85% (п.5.11) та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії договору позики (п.5.12).

Сторони погодили, що у випадку користування кредитом поза межами строку дії договору вказаного у п.п.8 п.5 Договору, умови щодо нарахування процентної ставки в день ( п.п.1.1) п.5 договору) не застосовується, а застосовується розмір процентної ставки в день визначений у п.п.12) п.5 Договору. Під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування кредитом поза межами строку дії договору ( п.с.12) п.5 договору), маються на увазі проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Застосування перерахування процентної ставки визначеної у п.п.11) п.5 Договору на процентну ставку визначену у п.п.12) п. 5 Договору не є зміною істотних умов договору.

При заповненні заяви ОСОБА_1 формуляру про акцептування оферти вказав поточний рахунок/картки: НОМЕР_1 на який кредитором зараховані грошові кошти.

ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ « ФК « ФОРЗА» та було успішно здійснено переказ у сумі 3 098,00 грн на картку НОМЕР_1 по договору № 00020039566 від 16.03.2020 року ( а.с.12).

Між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» 30 червня 2021 р. укладено договір факторингу №20210630-Ф/2 за умовами якого, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00020039566 від 16 березня 2020 року в розмірі 4 530,75 грн., що доводиться витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 30 червня 2026 року ( а.с.25 а).

За розрахунком заборгованості (виписки з особового рахунку) станом на 09 лютого 2026 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість на суму 12 319,35 грн., яка складається: 3 098,00 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту, 1 432,75 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування; 6 970,50 - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 по 28.09.2021 та інфляційні втрати 818,10 грн ( нараховано новим кредитором за період 10.04.2020 по 23.02.2022).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Як встановлено судом, з дослідженого кредитного договору, його підписання відповідачем відбулось електронним підписом з одноразовим ідентифікатором j209718zта є безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів на умовах фінансового кредиту, з якими позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором j209718z направлявся відповідачу у вигляді повідомлення на фінансовий номер+380950744018,який зазначений позичальником у Заяві формуляр про акцептування оферти. Договір про надання грошових коштів у позику підписаний позичальником шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором в електронному кабінеті.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ФК «ФОРЗА» свої зобов`язання перед відповідачем за договором №00020039566 від 16.03.2020 виконало та надало йому кредит в сумі 3 098,00 грн.

За розрахунком заборгованості (виписки з особового рахунку) станом на 09 лютого 2026 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість на суму 12 319,35 грн., яка складається: 3 098,00 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту, 1 432,75 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування; 6 970,50 - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 по 28.09.2021 та інфляційні втрати 818,10 грн ( нараховано новим кредитором за період 10.04.2020 по 23.02.2022).

Судом перевірено розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, в загальному розмірі 12 319,35 грн, який вважає вірним. Представник відповідача, заперечував проти розрахунку заборгованості наданого позивачем, однак контрозрахунку суду не надав.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01 лютого 2019 року №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15, від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18, від 24 лютого 2022 року у справі №591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі №336/512/18, від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Із урахуванням викладеного суд не погоджується з позицією представника відповідача щодо неправомірності нараховування позивачем відсотків за користування кредитом та приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до укладеного з відповідачем кредитного договору вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині не нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 24 жовтня 2023 року, та момент укладення договору, а також періоду за який позивачем стягується заборгованість за кредитним договором - з квітня 2020 року по 23 лютого 2022 року, не перебував на військовій службі.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 2568 від 09 лютого 2026 року.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені витрати на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 207051551 від 02 лютого 2026 року укладеного між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М.

Згідно з п. 4.2 Договору про надання правової допомоги № 207051551 від 02 лютого 2026 року клієнт оплачує адвокату 7000,00 грн у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта. Клієнт зобов`язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 15 днів з моменту постановлення судом рішення відповідної інстанції або добровільної оплати боржником заборгованості.

Згідно з Актом №1 прийому-передачі наданих послуг від 05 лютого 2026 року та розрахунком № 1 від 05 лютого 2026 року суми судових витрат сума витрат на правничу допомогу складає 7000,00 грн, яка включає оплату послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, оплата адвокату за підготовку позовної заяви, збирання доказів, за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів під час розгляду справи.

Таким чином розмір витрат на правову допомогу є підтвердженим.

Однак суд вважає, що рівень складності справи не вимагав такого обсягу правничої допомоги. Зокрема, вказана справа є незначної складності, має місце усталена судова практика розгляду справ цієї категорії. У зв`язку з цим вивчення та аналіз норм законодавства, судової практики, проведення консультації, вивчення наданих клієнтом документів, складання позовної заяви та подача його до суду з витрачанням вказаного в Акті часу та визначеної вартості, беручи до уваги кваліфікацію та досвід адвоката, не можна вважати достатньо обґрунтованими та пропорційними предмету спору.

Таким чином, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, у зв`язку з розглядом цієї справи, та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором № 00020039566 від 16 березня 2020 року в розмірі 12 319 (дванадцять тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 35 копійки, яка складається: 3 098,00 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту, 1 432,75 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування; 6 970,50 - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 по 28.09.2021 та інфляційні втрати 818,10 грн ( нараховано новим кредитором за період 10.04.2020 по 23.02.2022), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Степана Бендери, 87, оф.54, ЄДРПОУ 42655697;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.П. Одарюк