Рішення № 137819459, 30.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Справа № 520/9148/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної податкової служби України в наданні інформації щодо вартості реалізованої продукції Акціонерним товариством «Харківобленерго» за жовтень 2025 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати інформацію щодо вартості реалізованої продукції Акціонерним товариством «Харківобленерго» за жовтень 2025 року.

В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області листом від 09.12.2025 №5.2-057/2/17064-25 звернулось до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із запитом про отримання інформації щодо вартості реалізованої продукції (доходу) без ПДВ за жовтень 2025 року Акціонерним товариством «Харківобленерго». Однак, на зазначений запит Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками своєю відповіддю листом від 24.12.2025 №1863/5/35- 00-04-01-15 повідомило, що податкова звітність, подана Акціонерним товариством «Харківобленерго», не містить інформації щодо вартості реалізованої продукції за жовтень 2025 року. У подальшому позивач листом від 22.01.2026 №9.0- 057/2/1190-26 звернувся до Державної податкової служби України з відповідним запитом про надання інформації щодо вартості реалізованої продукції. Листом від 09.02.2026 №Вх-057/01-05/1811-26 Державна податкова служба України відмовила в наданні інформації щодо вартості реалізованої продукції Акціонерним товариством «Харківобленерго» за жовтень 2025 року. Мотивуванням відмови Державної податкової служби України слугувало віднесення останнім запитуваної інформації до конфіденційної інформації. Вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому з метою поновлення порушеного права позивача просить зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивачем не враховано, що запитувана інформація є інформацією, отриманою контролюючим органом у процесі реалізації покладених на нього функцій та повноважень, а відтак підпадає під спеціальний правовий режим, визначений Податковим кодексом України. Також відповідач зазначає, що позивачем не наведено жодної норми Податкового кодексу України або іншого нормативно-правового акта, яка б визначала підстави передачі відповідної інформації, порядок такої передачі, обсяг інформації, що може бути переданий, форму та механізм доступу до відповідних даних. Запитувана позивачем інформація фактично не існує у тому вигляді, у якому позивач просить її надати, оскільки порядок формування та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств не передбачає наявності у контролюючого органу відповідного показника у запитуваному помісячному вигляді. Разом з тим, у даному випадку між сторонами відсутні правовідносини «запитувач публічної інформації - розпорядник публічної інформації» у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Спір виник у межах міжвідомчої взаємодії органів державної влади щодо надання інформації, яка перебуває у спеціальному правовому режимі відповідно до Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що позивач фактично намагається застосувати механізми, передбачені законодавством у сфері доступу до публічної інформації, до правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством у сфері адміністрування податків та обігу податкової інформації. Просив у позові відмовити.

Акціонерним товариством "Харківобленерго" подано до суду пояснення. Наводить аргументи про те, що на підставі Акту від 19.11.2025 №434, позивачем було порушено адміністративне провадження для притягнення АТ «Харківобленерго» до адміністративно-господарської відповідальності згідно п.8 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів». Але, Постановою про закриття адміністративного провадження № 1 від 18.05.2026, Головне управління Держпродспоживслужби закрило вказане адміністративне провадження відносно АТ «Харківобленерго» за закінченням строку притягнення до відповідальності. Отже, станом на 18.05.2026, у позивача відсутні підстави для застосування санкції передбаченої п.8 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» і відпала потреба у отриманні інформації про вартість продукції (доходу) реалізованої АТ «Харківобленерго» за жовтень 2025 року.

Позивачем подано до суду додаткові пояснення. Наводить аргументи про те, що запитувана інформація необхідна для виконання обов`язку, покладеного на позивача статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Надання цієї інформації між органами державної влади не є порушенням режиму податкової таємниці, оскільки інформація використовується виключно в межах службових повноважень для реалізації державної політики, а відмова у наданні допомоги безпосередньо призводить до неможливості застосування санкцій, визначених законом, що є неприпустимим в правовій державі. Позивач уповноважений на захист прав споживачів та здійснення відповідно до закону державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, житлово-комунальних послуг, діяло виключно в межах службових повноважень для реалізації державної політики, а відмова у наданні інформації на запит призводить до неможливості застосування санкцій, визначених законом, що є перешкоджання Головному управлінню Держпродспожив служби в Харківській області у виконанні обов`язків, покладених на Позивача державою. Просив задовольнити позов.

22.04.2026 ухвалою суду адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.05.2026 ухвалою суду клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Державної податкової служби України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

18.05.2026 ухвалою суду клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - задоволено.

Залучено в адміністративній справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Державної податкової служби України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Харківобленерго» (код ЄДРПОУ 00131954, адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149).

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області листом від 09.12.2025 №5.2-057/2/17064-25 звернулось до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із запитом про отримання інформації щодо вартості реалізованої продукції (доходу) без ПДВ за жовтень 2025 року Акціонерним товариством «Харківобленерго».

На зазначений запит Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками своєю відповіддю листом від 24.12.2025 №1863/5/35-00-04-01-15 повідомило, що податкова звітність, подана АТ «Харківобленерго», не містить інформації щодо вартості реалізованої продукції за жовтень 2025 року.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України з листом від 22.01.2026 №9.0-057/2/1190-26 про надання інформації щодо АТ «Харківобленерго», а саме: «інформацію щодо вартості реалізованої продукції (доходу) без ПДВ за жовтень 2025 року АТ «Харківобленерго»». У вказаному листі позивач зазначав, що така інформація необхідна для здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

За результатами розгляду зазначеного листа від 22.01.2026 №9.0-057/2/1190-26 Державної податкової служби України надала відповідь листом від 30.01.2026 №12325/5/99-00-04-03-01-05, у якому повідомила, що податкова та фінансова звітність на прибуток (доходи) підприємства не містять окремих посилань на об`єкти або господарські операції, а лише узагальнену інформацію щодо діяльності суб`єкта господарювання за звітний період. Крім того, відповідачем зазначено, що інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, відноситься до інформації з обмеженим доступом, посадові та службові особи податкових органів зобов`язані не допускати розголошення такої інформації. Запитувана позивачем інформація є конфіденційною та не може бути розголошеною без згоди зазначеного суб`єкта господарювання.

Не погодившись із зазначеною відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому зазначає, що відмова ДПС є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).

Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, яке забезпечується, серед іншого, створенням механізму реалізації права на інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону № 2657-XII).

Відповідно до статті 10 Закону № 2657-XII за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Згідно із статтею 16 Закону № 2657-XII податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Положеннями пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) регламентовано, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід`ємною частиною.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків).

Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.

При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 цього Кодексу.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року.

Платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України "Про управління об`єктами державної власності", подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність.

За правилами пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (пп. 21.1.6 п. 21.1 статті 21 ПК України).

При цьому, платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (пп. 17.1.9 п. 17.1 статті 17 ПК України).

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів закріплені в статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02 вересня 2015 року № 667 визначено, що Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі, серед іншого, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області», затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 08.09.2025 №944 (далі Положення №944) визначено, що Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Так, пунктом 2 Положення №944 встановлено, що Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами міністерств, дорученнями Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, його першого заступника та заступників, наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Разом з цим, в статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», серед іншого, передбачено право уповноваженого органу накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 8 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює імперативність визначення джерела розміру штрафу для суб`єктів господарської діяльності, які ведуть обов`язковий облік доходів і витрат, а саме у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виключенням для накладання за цим джерелом штрафу встановлено лише у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі - ЗАП України) адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Вказаний принцип офіційності також закріплений в частині четвертій статті 52 ЗАП України де зазначено, що забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов`язок збирання доказів покладений на адміністративний орган.

Відповідно до п.8 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02.09.2015 № 667 Держпродспоживслужба під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України з листом від 22.01.2026 №9.0-057/2/1190-26 про надання інформації щодо АТ «Харківобленерго», а саме: «інформацію щодо вартості реалізованої продукції (доходу) без ПДВ за жовтень 2025 року АТ «Харківобленерго»». У вказаному листі позивач зазначав, що така інформація необхідна для здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

За результатами розгляду зазначеного листа від 22.01.2026 №9.0-057/2/1190-26 Державної податкової служби України надала відповідь листом від 30.01.2026 №12325/5/99-00-04-03-01-05, у якому повідомила, що податкова та фінансова звітність на прибуток (доходи) підприємства не містять окремих посилань на об`єкти або господарські операції, а лише узагальнену інформацію щодо діяльності суб`єкта господарювання за звітний період. Крім того, відповідачем зазначено, що інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, відноситься до інформації з обмеженим доступом, посадові та службові особи податкових органів зобов`язані не допускати розголошення такої інформації. Запитувана позивачем інформація є конфіденційною та не може бути розголошеною без згоди зазначеного суб`єкта господарювання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. №611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» встановлено, що комерційну таємницю не становлять відомості про фінансово-господарську діяльність, необхідні для перевірки правильності нарахування податків.

Відтак інформація, що перебуває у володінні ДПС, є доступною для міжвідомчої взаємодії в межах виконання державних функцій.

У ст. 21 Податкового Кодексу України викладені обов`язки і відповідальність посадових та службових осіб контролюючих органів.

Відповідно до п. 21.1.6 ст.21 Податкового Кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи. Не вважається розголошенням інформації з обмеженим доступом та/або поширенням персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних надання контролюючим органом на користь органів місцевого самоврядування інформації, передбаченої абзацом сьомим підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу, а відповідно до п. 21.1.7 ст.21 Податкового Кодексу України - надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

Відтак обмін інформацією між органами публічної адміністрації для реалізації покладених на них завдань є внутрішнім обміном у сфері державного управління, а не розголошенням інформації третім особам у розумінні п. 21.1.6 ст. 21 ПК України.

ДПС у спірному листі від 30.01.2026 №12325/5/99-00-04-03-01-05 прямо зазначила, що інформація про доходи від реалізації продукції є конфіденційною, отримана в межах податкового адміністрування та не може бути розголошена без згоди відповідного суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які свідчать про вжиття податковим органом заходів щодо отримання письмової згоди від платника податків - Акціонерного товариства "Харківобленерго" щодо надання інформації (доступ чи її розголошення) про сплачені суми податків.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації.

Звідси слідує, що фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом.

Між тим суд зазначає, що суспільний інтерес у наданні інформації є очевидним, а саме - забезпечення захисту прав споживачів відповідно до ст. 42 Конституції України, можливість держави реалізувати санкційний механізм притягнення до відповідальності за перешкоджання контролю.

Неможливість розрахунку штрафу через міжвідомчі бар`єри робить функцію захисту прав споживачів ілюзорною, що суперечить принципам правової держави.

Доводи про відсутність окремого помісячного показника та необхідність «створення нової інформації» суд відхиляє, оскільки відповідно до ст. 74 Податкового Кодексу України відповідач володіє повними даними податкового обліку. Обов`язок надати інформацію в необхідному для позивача вигляді випливає з принципу офіційності відповідно до ст. 16, 52 Закону України про адміністративну процедуру та загального обов`язку органів влади сприяти один одному. Відсутність готового показника не звільняє від обов`язку надати узагальнені дані на основі наявної звітності.

Відтак відповідач діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Письмову відповідь відповідача не можна вважати розглядом запиту на отримання публічної інформації, оскільки фактично звернення позивача відповідно до Закону України «Про інформацію» та Податкового Кодексу України не розглянуто.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача як розпорядника публічної інформації у задоволенні запиту позивача на інформацію.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати інформацію щодо вартості реалізованої продукції Акціонерним товариством «Харківобленерго» за жовтень 2025 року, суд прийшов наступного.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

З огляду на зазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 23.06.2023 у справі №160/6214/21, від 20.06.2024 у справі №340/2259/23, від 08.07.2025 у справі №280/2822/23.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України повторно розглянути запит Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22.01.2026 №9.0-057/2/1190-26 на отримання інформації, з урахуванням висновків суду.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної податкової служби України в наданні інформації щодо вартості реалізованої продукції Акціонерним товариством «Харківобленерго» за жовтень 2025 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України повторно розглянути запит Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22.01.2026 №9.0-057/2/1190-26 на отримання інформації, з урахуванням висновків суду.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, місцезнаходження місто Харків, проспект Науки, будинок № 40, 6 поверх, код ЄДРПОУ40324829;

відповідач Державна податкова служба України, місцезнаходження місто Київ, площа Львівська, будинок № 8, код ЄДРПОУ 43005393;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство "Харківобленерго", місцезнаходження місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок № 149, код ЄДРПОУ 00131954.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.06.2026.

Суддя М. І. Садова