Ухвала суду № 137819424, 30.06.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 336/2803/26

Провадження № 2/361/2219/26

30.06.2026

У Х В А Л А

про направлення справи за підсудністю належному суду

30 червня 2026 року м. Бровари

суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гізатуліна Н.М., вивчивши позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») через систему «Електронний суд» подало до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя зазначений позов.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області, враховуючи, що відповідач у справі ОСОБА_1 зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

27 травня 2026 року Вх. 27618 ОСОБА_1 направив до Броварського міськрайонного суду Київської області повідомлення, у якому зазначив, що у 2025 році скасував статус внутрішньо переміщеної особи через додаток «Дія».

Вивчивши матеріали справи вважаю, що її слід направити до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з наступних підстав.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (ч. 9 ст. 187 ЦПК України,).

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Виходячи із змісту вказаних норм, підсудність визначається за зареєстрованою адресою проживання.

Так, звертаючись до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, позивач, як адресу відповідача у справі ОСОБА_1 зазначав: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із відповіді № 2528550 від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщена особа був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте 08 травня 2025 року знятий з обліку, самостійно через Дію (а. с. 54).

У відповідь на запит судді Броварського міськрайонного суду Київської області Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради повідомив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 19 серпня 1999 року по теперішній час.

Відтак, будь-які належні докази проживання/перебування ОСОБА_1 на території, що підсудна Броварському міськрайонному суду Київської області у справі відсутні.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Враховуючи викладене, оскільки встановленим законом у цій справі є Шевченківський районний суд м. Запоріжжя суддя дійшла висновку про передачу справи належному суду.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, як належного суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Гізатуліна