Рішення № 137819402, 30.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 червня 2026 року № 520/4571/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «ШАРІВКА» (вул. Фабрична, буд.15,с-ще Травневе,Харківський р-н, Харківська обл.,62920, код ЄДРПОУ30760428) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ39816845) про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати постанови Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 085954 від 03.02.2026 та № 085955 від 03.02.2026;

-визнати протиправними та скасувати приписи Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № 005748 від 03.02.2026 та № 005749 від 03.02.2026;

-стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «ШАРІВКА» (код ЄДРПОУ: 30760428) судовий збір у сумі 7 987,20 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що відповідачем відносно позивача розглянуто справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закон), виявленого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) на підставі Актів проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 064456 від 14.01.2026. За результатами розгляду вищезазначених справ Управлінням винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 085954 від 03.02.2026 та № 085955 від 03.02.2026, а також приписи щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № 005748 від 03.02.2026 та № 005749 від 03.02.2026. Так, у Постановах зазначено, що Позивачем нібито допущено порушення ст. 48 Закону (з посиланням на Акти), відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. В приписах зазначено про нібито порушення п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (надалі Положення), а саме перевезення вантажів транспортним засобом КАМАЗ (д.н.з. НОМЕР_1 ), з повною масою понад 3 500 кг, без встановленого контрольного пристрою тахографу (з посиланням на Акти). Окремо в Акті від 14.01.2026 зазначено про те, що перевізник не забезпечив водія оформленою товарно транспортною накладною на наявний вантаж. При цьому, як зазначено в Актах, відповідальність за вищезазначені правопорушення передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону, а саме, перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону. Позивач Постанови та Приписи необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі направлення на перевірку Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі Управління) № ОНР 002346 від 09.01.2026, 14.01.2026 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д М-03, 448 км. Був перевірений транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом ГКБ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він використовується Позивачем у господарській діяльності. Означене не заперечується Позивачем у справі.

На момент проведення перевірки встановлено, що відсутні:

- під час перевезення вантажу (солома) перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною;

- тахокарти або роздруківка даних роботи водія з тахографа (транспортний засіб не облаштовано тахографом).

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт № ОАР 064456 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.01.2026 (далі Акт від 14.01.2026), зі змістом якого водій ознайомлений, від надання пояснень та отримання копії відмовився.

На підставі направлення на перевірку Управління № ОНР 002346 від 09.01.2026, 15.01.2026 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/ д М-03, 448 км. Був перевірений транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом ГКБ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він використовується Позивачем у господарській діяльності. Означене не заперечується Позивачем у справі.

На момент проведення перевірки встановлено, що відсутні:

- тахокарти або роздруківка даних роботи водія з тахографа (транспортний засіб не облаштовано тахографом).

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт № ОАР 064485 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.01.2026 (далі Акт від 15.01.2026), зі змістом якого водій ознайомлений, від надання пояснень та отримання копії відмовився.

Відповідно до пункту 16 Порядку, матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Повідомленням № 4285/40.1/24-26 від 16.01.2026, направленим поштою рекомендованим повідомленням, Позивача було викликано для розгляду справи на 03.02.2026 з 9.00 до 10.00.

Вказане повідомлення Відповідачем направлялось на адресу Позивача, вказану у ЄДРЮОФОП та ГФ та у позовній заяві.

На адресу Відповідача від Позивача надійшли заперечення до Актів від 14.01.2026 та від 15.01.2026.

За результатами розгляду акту винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 085954 від 03.02.2026 (далі Постанова № 085954 від 03.02.2026) та № 085955 від 03.02.2026 (далі Постанова № 085955 від 03.02.2026).

Крім цього, за Актами від 14.01.2026 та 15.01.2026 також винесено приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт 005748 від 03.02.2026 та № 005749 від 03.02.2026 (далі Приписи), яким запропоновано Позивачу у строк до 03.03.2026 вжити заходи щодо облаштування транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , діючим та повіреним тахографом.

Згідно з приписами Порядку № 1567, копії постанов та приписів відправлено Позивачу. Процедура повідомлення та розгляд справи Відповідачем дотримана, а Позивачем за текстом позовної заяви не оскаржується.

Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Перелік документів згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 703 від 16.04.2025 (далі Вичерпний перелік). У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Вичерпного переліку водій вантажного автомобіля повинен мати та передавати інспектору під час проведення рейдової перевірки товарно-транспортну накладну.

Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до положень пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 оформлення перевезень вантажів товарно транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля .

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Із системного аналізу наведених норм вбачається, що дійсно обов`язок складання (вказання обов`язкових реквізитів) несе саме вантажовідправник, проте автомобільний перевізник повинен забезпечити водія, під час перевезенні вантажів примірником товарно-транспортної накладної з обов`язковими реквізитами.

Тобто, автомобільний перевізник, як особа, яка повинна організувати перевезення дорученого вантажу, повинен перевірити усі документи, які йому надає вантажовідправник (або відмовляється надати), для цілей того, що відповідальність за фізичну наявність та правильність заповнення таких документів, з моменту прийняття, перевезення та вивантаження вантажу несе автомобільний перевізник.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23, відповідно до якої «…частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає обов`язкові реквізити автомобільного перевізника та вантажоодержувача, зокрема, повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) та код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення. 45. Отже, чинним законодавством визначено істотні дані, що має містити ТТН, зокрема, найменування вантажоодержувача.». та код ЄДРПОУ автоперевізника та «У касаційній скарзі зазначено про відсутність єдиного системного тлумачення судами поняття істотності порушень заповнення автомобільними перевізниками товарно-транспортної накладної, яка зобов`язана бути у водіїв, що здійснюють вантажні перевезення та повинна надаватись при рейдових перевірках.

В даній справі суди дійшли висновку, що невказання в графах «автомобільний перевізник», «в/одержувач» коду платника податків згідно з ЄРДПОУ не робить ТТН недійсною. Однак, на думку представника відповідача, суди не врахували, що дані стосовно коду платника податків згідно з ЄДРПОУ є істотними даними, які мають міститись в ТТН, і це прямо передбачено Правилами № 363. А тому не вказання в ТТН коректних даних щодо коду платника податків згідно з ЄРДПОУ створює шлях до неправомірних маніпуляцій із даними перевізника та унеможливлює перевірку правомірності дій перевізника при здійсненні перевезень, та що автоматично робить ТТН недійсною». У контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Основну інформацію подає водій транспортного засобу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Така, позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 340/4637/22. Між тим, у товарно-транспортній накладній № 501 від 15.11.2024, яку надано інспектору водієм інспекторі під час проведення перевірки 14.01.2026, та яка міститься в матеріалах справи зазначено, що перевозився «Карбамід в біг-бегах», однак із фактичних обставин справи та тексту позовної заяви, вбачається, що перевозилась солома. Тому, товарно-транспортна накладна № 501 від 15.11.2024, з огляду на відсутність зв`язку із здійснюваним перевезенням, не може вважатися належним документом, для цілей статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказане зафіксовано у Акті від 14.01.2026.

У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Вичерпного переліку водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонни повинен мати та передавати інспектору під час проведення рейдової перевірки картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв).

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. За приписами пункту 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Тобто, Позивач не є тим суб`єктом господарювання, на кого не поширюється дія Положення про робочий час і час відпочинку водіїв.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. За визначенням абзацу дванадцятого пункту 1.5. Положення про робочий час і час відпочинку водії, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385). Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ІІ Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами законодавства. ПСТ установлюють тахографи (крім аналогових тахографів) за вибором власника транспортного засобу (замовника) та виконують роботи з його технічного обслуговування, а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 385 автомобільні перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів чи смарт-тахографів, зразки яких затверджено відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 385 використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом.

Тобто, законодавством установлений обов`язок щодо установлення діючого та повіреного тахографа на вантажний транспортний засіб з повною масою понад 3,5 тонн та наявності записів водія щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водії та пункт 3 розділу ІІІ Інструкції № 385).

З фактичних обставин перевірки встановлено, що маса автомобіля Позивача 15,35 т та він не обладнаний тахографом, але повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

У випадку, передбаченому пунктом 6.1. Положення № 340, ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія мати відповідні документи, які підтверджують його використання, а, враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1. Положення № 340, саме для обладнання транспортних засобів при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 т, встановлення тахографів є обов`язком, а не правом . Вказане зафіксовано у Акті від 14.01.2026 та Акті від 15.01.2026.

Аргументи Позивача стосовно відсутності у нього статусу «автомобільний перевізник» є помилковими, оскільки в ході перевірок транспортного засобу було встановлено, що він використовується Позивачем у господарській діяльності.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №620/18215/2 є помилковим, оскільки у розглядуваному випадку суд лише цитував приписи статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка має назву «Засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах», а не робив висновок, що суб`єктами відповідальності за вказаним Законом є лише ті особи, які здійснюють перевезення вантажів на договірних умовах. Натомість, відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, законодавцем не ставиться в залежність до існування у суб`єкта відповідальності статусу «автомобільний перевізник» наявність факту перевезення вантажу на договірних умовах. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2024 у справі № 240/10400/23, стосувалися редакції пункту 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв в редакції, яка діяла на час виникнення розглядуваних правовідносин, що не має ніякої схожості з даними правовідносинами. У цій справі спірними були правовідносини з перевезення пасажирів. По-друге, редакція пункту 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв не дозволяє вести індивідуальну контрольну книгу у випадку не облаштування тахографом транспортного засобу з масою більше 3,5 т. Крім того, постанова Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а стосувалася порушення автомобільним перевізником вагових норм. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.10.2024 у справі № 420/15732/22, стосується того, що суди попередніх інстанцій не дослідили «… докази, що містять у собі умови відповідних договорів про перевезення вантажу та тих, що опосередковують передання транспортного засобу у користування (платне або безоплатне)…».

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відтак, до уваги та застосування застосовуються лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Водночас, за відсутності у Позивача ознак автомобільного перевізника, до спірних правовідносин, також, не підлягають застосуванню норми Положення в частині обладнання транспортних засобів діючими та повіреними тахографами. Відповідно до п. 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (надалі Інструкція) (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій № 1432 від 06.12.2024) її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).» Варто наголосити, що рейдові перевірки проводилися 14.01.2026 та 15.01.2026. На цей час Інструкція № 385 діяла в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України 21.03.2025 № 532, пункт 3 розділу І якої передбачав «Ця Інструкція поширюється на пункти сервісу тахографів та суб`єктів господарювання, що використовують автомобільні транспортні засоби, які відповідно до законодавства повинні бути обладнаними контрольними пристроями (тахографами). «При цьому, за абзацом 2 пункту 1.4 Положення передбачено, що Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв» Позивач є юридичною особою, а водій є найманим його співробітником, що унеможливлює застосування до нього приписів пункту 1.4 Положення № 340. «Відповідно до абз. 5 п. 1.4 Положення, Положення не поширюється на перевезення вантажів, які здійснюються сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.» «Отже, 14.01.2026 та 15.01.2026 здійснювалось перевезення вантажів сільськогосподарським підприємством іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт, та слугувало виключно для цілей експлуатації цього підприємства.» «Такі висновки узгоджуються із висновками Другого апеляційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 29.12.2025 у справі № 480/4901/25 у подібних за змістом правовідносинах (застосування абз. 5 п. 1.4 Положення).» Законодавцем наведене формулювання «…ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт…», яке не може бути застосовано у випадку перевезення соломи транспортним засобом марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки вказаний транспортний засіб відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 є вантажним спеціалізованим фургоном.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортний засіб спеціалізованого призначення транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо). Відповідно до визначення наведеного у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, сільськогосподарська техніка - трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні, меліоративні машини та інші механізми Сільськогосподарська техніка для місцевих робіт це комплекс тракторів (колісних/гусеничних), причіпного, навісного обладнання, самохідних шасі, меліоративних та дорожньо-будівельних машин, призначених для обробітку ґрунту, посіву, догляду та збирання врожаю. Вона включає косарки, сівалки, підбирачі, кормозбиральні комбайни та тракторні напівпричепи, що забезпечують потреби підприємств. Тобто, ключовим є встановлення факту того, чи призначений транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , лище для виконання перевезень вантажів для місцевих сільськогосподарських робіт, чи ні. Відповідно до товарно-транспортної накладної, яка надана водієм під час перевірки 15.01.2026 пункт навантаження населений пункт у Харківському районі, Харківської області, а пункт розвантаження населений пункт у Богодухівському районі, Харківської області. Перевірки в обох випадках здійснювались на 448 км, а/д М-03, що виключає можливість здійснення місцевих сільськогосподарських робіт, і, як наслідок, виключає можливість застосування приписів пункту 1.4 Положення № 340. Більш того, транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , здатен використовуватись не тільки для перевезення соломи. Посилання Позивача на висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 29.12.2025 у справі № 480/4901/25 не повинні бути застосовані, оскільки у вказаних правовідносинах надавалася правова оцінка перевезення вантажу ліс, що підпадає під дію приписів пункту 1.4 Положення № 340 «чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств».

Зважаючи на зазначене, Управлінням правомірно було винесено приписи та постанови за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано у відношенні Позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «ШАРІВКА» (вул. Фабрична, буд.15,с-ще Травневе,Харківський р-н, Харківська обл.,62920, код ЄДРПОУ30760428) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ39816845) про визнання протиправним та скасування постанови-залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.