Ухвала суду № 137818114, 30.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

30 червня 2026 року Справа № 520/4036/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого апеляційного адміністративного суду (61604, майдан Театральний, 1, м. Харків, код ЄДРПОУ 42256976), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги ОСОБА_1 , виходячи із встановленого на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.;

- визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;

- зобов`язати Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 р. у справі № 520/4036/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого апеляційного адміністративного суду (61604, майдан Театральний, 1, м. Харків, код ЄДРПОУ 42256976), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги ОСОБА_1 , виходячи із встановленого на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язано Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

11.06.2026 до суду надійшла заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича, в якій заявник просив:

- розглянути заяву (подання) та винести ухвалу, якою змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі № 520/4036/25, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 367 737,75 грн. з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №79747387 з виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №520/4036/25 про зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий 2025 року та вихідну допомогу, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Державним виконавцем 05.12.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Другий апеляційний адміністративний суд листом від 19.12.2025 №2.1-28/55783/25 повідомив державного виконавця про неможливість виконання рішення суду у повному обсязі у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування.

Заявник зазначає, що Другим апеляційним адміністративним судом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №520/4036/25 проведено нарахування суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, у сумі 367737,75 грн. Вказані кошти відображені на позабалансовому рахунку у меморіальному ордері №16 за травень 2025 року, однак фактична виплата стягувачу не проведена.

За твердженням заявника, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

При цьому заявник посилається на те, що затверджені бюджетні призначення за вказаною бюджетною програмою є недостатніми для виконання рішення суду у повному обсязі. Другий апеляційний адміністративний суд звертався до головного розпорядника коштів щодо внесення змін до кошторису та збільшення фінансування за КПКВК 0501150, однак додаткові бюджетні асигнування для проведення виплати не виділені.

У зв`язку з цим, на думку заявника, рішення суду виконано боржником частково, а саме в частині нарахування належних стягувачу сум, однак повне та фактичне виконання рішення у спосіб, визначений судовим рішенням, тобто шляхом безпосередньої виплати нарахованих коштів боржником, на цей час є неможливим з причин, що не залежать від боржника.

Заявник також зазначає, що застосування до боржника заходів примусового характеру, передбачених статтями 63, 75 Закону України Про виконавче провадження, можливе за умови невиконання рішення без поважних причин. Водночас обставини невиконання рішення, викладені боржником, на думку заявника, є об`єктивними та не залежать від волевиявлення боржника, у зв`язку з чим у державного виконавця відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

Посилаючись на положення статті 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, статті 33 Закону України Про виконавче провадження та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник вважає, що у разі невиконання рішення суду протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Заявник наголошує, що зміна способу та порядку виконання рішення у цій справі не змінює рішення по суті, оскільки складовою резолютивної частини рішення є не лише обов`язок боржника провести належне нарахування, а й обов`язок провести виплату нарахованих сум. Оскільки нарахування проведено, однак фактична виплата не здійснена через відсутність відповідного фінансування, заявник вважає доцільним змінити спосіб та порядок виконання рішення в частині виплати нарахованих коштів шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України.

Також заявник посилається на обов`язковість судового рішення, гарантовану статтею 129-1 Конституції України та статтею 14 КАС України, а також на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на суд включає право на виконання остаточного судового рішення без невиправданих затримок.

15.06.2026 до суду надійшли пояснення Державної казначейської служби України на заяву Міністерства юстиції України про зміну способу порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі № 520/4036/25, в якій заявник просив:

- відмовити в задоволенні заяви Відділу щодо зміни способу порядку виконання Рішення суду у справі № 520/4036/25.

В обґрунтування пояснень Державна казначейська служба України посилається на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №520/4036/25 має зобов`язальний характер, оскільки ним Державну судову адміністрацію України зобов`язано забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями, а Другий апеляційний адміністративний суд зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий 2025 року та вихідну допомогу.

Казначейство вважає, що запропонований заявником спосіб виконання рішення шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми 367 737,75 грн фактично змінює характер судового рішення із зобов`язального на рішення про стягнення коштів.

Також Казначейство зазначає, що затверджені бюджетні призначення за відповідними бюджетними програмами є недостатніми для погашення всієї заборгованості за судовими рішеннями, які перебувають на виконанні, а тому зміна способу виконання рішення у запропонований заявником спосіб, на думку Казначейства, не призведе до фактичного та негайного перерахування коштів стягувачу.

З огляду на викладене, Державна казначейська служба України просила врахувати наведені пояснення та відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Ухвалою від 16.06.2026 прийнято заяву до розгляду в порядку письмового провадженні без виклику сторін.

Надано відповідачам строк, протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали, для подання письмових пояснень щодо заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі.

Зобов?язано відповідачів у строк, протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали, надати суду докази на підтвердження виконання судового рішення у справі.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) визначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України , у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №520/4036/25 набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

На виконання вказаного рішення Харківським окружним адміністративним судом 15.10.2025 видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №79747387.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 05.12.2025 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №520/4036/25.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду Другим апеляційним адміністративним судом проведено нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, у сумі 367737,75 грн.

Вказана обставина підтверджується матеріалами, доданими до заяви, та не спростована учасниками справи.

Разом з тим фактична виплата нарахованих коштів стягувачу не проведена у зв`язку з відсутністю у боржника відповідного фінансового забезпечення для проведення такої виплати.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Згідно з частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця у випадках, встановлених законом, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналогічні положення містить частина третя статті 33 Закону України Про виконавче провадження, згідно з якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у разі якщо рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, наведені норми передбачають процесуальну можливість зміни способу і порядку виконання судового рішення за наявності обставин, які ускладнюють його виконання або роблять виконання у раніше визначений спосіб неможливим.

Суд зазначає, що зміна способу та порядку виконання судового рішення спрямована не на перегляд судового рішення по суті, а на забезпечення його реального та повного виконання у випадку, коли виконання рішення у спосіб, який випливає з його резолютивної частини, ускладнене або неможливе з об`єктивних причин.

У цій справі рішенням суду було підтверджено право ОСОБА_1 на отримання суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

При цьому резолютивна частина рішення містить не лише обов`язок здійснити відповідне нарахування, а й обов`язок провести виплату належних стягувачу сум.

Матеріалами заяви підтверджується, що боржником фактично виконано рішення суду в частині проведення нарахування належних стягувачу сум.

Отже, на стадії виконання судового рішення визначено конкретний розмір нарахованої, але невиплаченої суми, яка підлягає виплаті на користь стягувача, а саме 367737,75 грн.

Невиконаною залишається саме частина рішення суду щодо фактичної виплати нарахованих коштів. При цьому неможливість проведення такої виплати безпосередньо боржником обумовлена відсутністю відповідного фінансового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи та листом боржника.

Суд враховує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист порушених прав, свобод та інтересів особи, а виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. Саме лише ухвалення судового рішення без його реального виконання не забезпечує поновлення порушеного права особи, на захист якого таке рішення було постановлено.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне і обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як складова частина судового розгляду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд також враховує, що обставини, на які посилається заявник, не свідчать про відмову боржника від виконання рішення суду або про ухилення від його виконання.

Натомість, з матеріалів заяви вбачається, що боржником вчинено дії, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема проведено нарахування належної стягувачу суми, однак фактична виплата не проведена з причин, які не залежать виключно від волевиявлення боржника.

За таких обставин застосування лише заходів примусового характеру, передбачених Законом України Про виконавче провадження, не забезпечить реального виконання судового рішення та не забезпечить ефективного поновлення порушеного права стягувача.

Суд зауважує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду спрямована на досягнення мети судового захисту - фактичне отримання стягувачем належних сум.

Разом з тим, суд вважає необгрутованими доводи Державної казначейської служби України в частині відсутності правових підстав для зміни способу виконання рішення суду, оскільки у даному випадку суд не змінює зміст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №520/4036/25, не змінює суб`єктний склад сторін у справі, не визначає нових прав та обов`язків, які не випливають із рішення суду, та не вирішує новий спір між сторонами.

Зміна способу і порядку виконання рішення стосується виключно механізму фактичного виконання вже встановленого судом обов`язку щодо виплати стягувачу суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги, які вже нараховані боржником на виконання рішення суду.

Таким чином, зміна способу виконання рішення у частині фактичного отримання стягувачем нарахованих коштів не змінює суті судового рішення, а спрямована на забезпечення реального виконання тієї його частини, яка залишилася невиконаною, а саме виплати нарахованих стягувачу коштів.

При цьому суд звертає увагу, що сума 367737,75 грн не визначається судом як новий предмет спору поза межами ухваленого рішення, а є результатом нарахування, проведеного боржником на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №520/4036/25.

Суд також враховує висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 19.03.2026 у справі №160/25728/23, у якій апеляційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення з метою забезпечення його реального виконання, якщо боржником проведено нарахування належних стягувачу сум, однак фактична виплата не здійснена з причин відсутності відповідного фінансового забезпечення.

Суд бере до уваги наведений підхід апеляційного суду як такий, що відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи та забезпечення обов`язковості судового рішення.

Разом з тим, заявник просить змінити спосіб та порядок виконання рішення шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди та вихідної допомоги у сумі 367737,75 грн з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Водночас суд зазначає, що визначення конкретного порядку казначейського обслуговування, бюджетної програми, з якої має здійснюватися виконання, а також дій Державної казначейської служби України під час виконання судового рішення належить до сфери нормативного регулювання спеціального законодавства, яке застосовується уповноваженими органами на стадії виконання відповідного виконавчого документа.

Суд також враховує, що Державна казначейська служба України не була стороною у справі №520/4036/25, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 безпосередніх обов`язків на Казначейство не покладено.

У зв`язку з цим у суду відсутні підстави для покладення на Державну казначейську службу України обов`язку щодо проведення безспірного списання коштів з конкретної бюджетної програми у визначеному заявником порядку.

Крім того, суд враховує, що визначення у даному випадку конкретної бюджетної програми, за рахунок якої у подальшому має здійснюватися виконання судового рішення, фактично стосується порядку майбутнього бюджетного фінансування та казначейського обслуговування відповідного виконавчого документа, що є недопустимим під час вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення суд не підміняє собою органи, на які законом покладено повноваження щодо казначейського обслуговування бюджетних коштів, та не визначає процедурний алгоритм їх дій поза межами необхідного для забезпечення виконання судового рішення.

Завданням суду під час розгляду заяви в порядку статті 378 КАС України є встановлення наявності обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення у попередній спосіб, та визначення такого способу виконання, який забезпечить реальне виконання рішення без зміни його змісту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №520/4036/25 у невиконаній частині є зміна способу його виконання шляхом стягнення з Другого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги у сумі 367737,75 грн.

Такий спосіб є достатнім для забезпечення виконання судового рішення у порядку, встановленому законом.

Доводи Державної казначейської служби України про неможливість зміни способу виконання рішення суду суд вважає необгрунтованими, оскільки в цій справі наявні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення у попередній спосіб, а саме: проведення боржником нарахування належних стягувачу сум, відсутність фактичної виплати нарахованих коштів, тривале невиконання рішення суду після відкриття виконавчого провадження та неможливість здійснення виплати боржником за відсутності відповідного фінансового забезпечення.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №520/4036/25 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243, 248, 256, 294, 295, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 33 Закону України Про виконавче провадження, статтею 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого апеляційного адміністративного суду (61604, майдан Театральний, 1, м. Харків, код ЄДРПОУ 42256976), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №520/4036/25 у невиконаній частині щодо зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий 2025 року та вихідну допомогу, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, шляхом стягнення з Другого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди за лютий 2025 року та вихідної допомоги у сумі 367737,75 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Полях Н.А.