Ухвала суду № 137815911, 29.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/2347/25

У Х В А Л А

про прийняття звіту про виконання рішення суду

29 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошового забезпечення з 24.02.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №380/2347/25 без змін.

Рішення суду набрало законної сили 14.08.2025.

Як встановлено із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом було виготовлено виконавчий лист у справі, який видано 09 грудня 2025 року.

13.05.2026 представник позивача подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просив зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року за справою № 380/2347/25. Заява обґрунтована тим, що відповідач не склав та не подав заявку та клопотання з необхідними документами для отримання фінансування на виконання судового рішення згідно Алгоритму попередньої перевірки суми коштів, необхідних для виконання судових рішень для військових частин (установ, організацій) Сухопутних військ Збройних Сил України, доведеного телеграмою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2026 № 141/116/14-уд. Таким чином відповідач штучно та умисно уникає виконання судового рішення та створює штучні перешкоди у виконанні судового рішення.

Ухвалою від 20.05.2026 клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №380/2347/25 разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.

Представник позивача 22.05.2026 подав до суду заяву про долучення доказів.

Відповідач 18.06.2026 подав до суду звіт про виконання рішення суду, у якому зазначив, що 29 травня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 43 756 грн 25 коп. Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №380/2347/25 виконано Військовою частиною НОМЕР_1 у повному обсязі. Відповідач також зазначає, що у своїй заяві позивач фактично висловлює незгоду із проведеним розрахунком та стверджує про необхідність здійснення додаткового перерахунку окремих складових грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат та премій, які, на його думку, підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. Разом із тим предметом даного звіту є підтвердження факту виконання судового рішення, а не повторний розгляд спору між сторонами щодо порядку проведення розрахунку. Процедура судового контролю, передбачена статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти собою процедуру перегляду судового рішення, його роз`яснення чи вирішення нового спору між сторонами.

Представник позивача заяв чи заперечень щодо звіту відповідача про виконання судового рішення не скористався.

При розгляді звіту відповідача про виконання рішення суду суд виходить із такого.

Конституція України гарантує обов`язковість судового рішення, що є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Основного Закону); держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25- 26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що «юридична визначеність» вимагає додержання принципу res judicata, що в тому числі охоплює виконання остаточних рішень судів (пункт 46).

Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб`єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов`язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.

Схожі правові висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Вимоги до звіту викладені у частинах 2-3 статті 382-2 КАС України.

Відповідно до частин 1-3 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, з указаних законодавчих положень вбачається, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19, від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а, від 25 лютого 2025 року у справі № 580/2522/24, від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20.

Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 17.04.2025 у справі №380/2347/25 відповідач провів перерахунок грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 44 422,59 грн. Вказана сума була виплачена на банківських рахунок позивача, що підтверджується наданою відповідачем відомістю розподілу виплат від 29.05.2026, у якій зазначено про виплату позивачеві грошового забезпечення на виконання рішення суду від 17.04.2025 у справі №380/2347/25 на суму 43 756,25 грн, що відповідає розміру нарахованих позивачеві сум з відрахуванням 1,5% військового збору.

Щодо доводів представника позивача про те, що при перерахунку грошового забезпечення відповідач перерахував лише окремі складові грошового забезпечення, а саме посадовий оклад та оклад за військове звання, однак не перерахував решту складових грошового забезпечення: надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за таємність, премію суд зазначає, що предметом вказаної адміністративної справи був спір про наявність у позивача права на перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року. У тексті позовної заяви представник позивача зазначав саме про право на перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, та про право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. При цьому питання про перерахунок щомісячних додаткових видів грошового забезпечення не порушувалось представником позивача ні в тексті позовної заяви, ні у позовних вимогах. Такі складові грошового забезпечення також не були предметом дослідження при розгляді даної справи, про що свідчить описова та мотивувальна частина рішення суду. Отже, оскільки у вказаній частині правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем, не охоплювались предметом розгляду справи №380/2347/25, суд позбавлений можливості давати оцінку казаним діям відповідача в контексті встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Суд звертає увагу представника позивача, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не може підміняти собою розгляд та вирішення справи по суті або застосовуватися до правовідносин, які не були предметом оцінки судом під час розгляду справи.

Враховуючи вказані умови, суд не може давати оцінку вказаним діям військової частини НОМЕР_1 , вчинених після виконання рішення суду від 17.04.2025 у справі №380/2347/25, оскільки вказане виходить за межі правовідносин, на які поширює свою дію вказане рішення суду.

За таких умов суд приходить до висновку, що неприйняття звіту про виконання судового рішення та подальше здійснення судового контролю за його виконанням не буде ефективним способом забезпечення виконання рішення суду, не усуватиме юридичний конфлікт та не відповідатиме об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Дії відповідача щодо визначення розміру вказаних позивачем складових грошового забезпечення, є новими правовідносинами, оцінка правомірності яких може бути предметом нового судового провадження.

На думку суду лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу.

З наведеного суд констатує виконання рішення суду від 17.04.2025 у справі №380/2347/25 у визначених межах, а тому вважає за необхідне прийняти звіт про його виконання.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 381-1, 382-382-3 КАС України, суд

у х в а л и в:

прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про виконання рішення суду від 17.04.2025 у справі №380/2347/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали скерувати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Чаплик І.Д.