Рішення № 137815780, 30.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/5121/26

Провадження №2/750/2855/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі головуючого судді Самусь Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» звернулось до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.07.2017 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №93936830000 від 27.07.2017 р., підписавши цей договір, відповідач погодився з викладеними у ньому та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», які розміщені (оприлюднені) на сайті банку www.my.ukrsibbank.com. Відповідно до умов договору відповідач отримав на споживчі цілі кредит у вигляді встановленого ліміту кредитування у розмірі 10001,00 грн., зі строком дії до 20.08.2019 року. Відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності з Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» та договором на рахунок банку шляхом сплати до 20-го числа щомісячно мінімальної суми поповнення карткового рахунку. 25.01.2023 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено договір факторингу №237, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором №93936830000 від 27.07.2017 р. Відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 27.04.2026 становить 30427, 18 гривень, з яких: 22224,98 гривень заборгованість за тілом кредиту; 8142,20 гривень заборгованість за відсотками; 60,00 гривень заборгованість за комісією.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення на його користь із відповідачки заборгованості за договором №93936830000 від 27.07.2017 в розмірі 30427,18 гривень. Також, представник позивача просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в сумі 3328,00 гривень та 7000 гривень витрат за надання правової (правничої) допомоги.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.05.2026 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 20.05.2026 та копією позовної заяви із доданими до неї документами направлені відповідачці за адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи.

Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України вважається, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи. Також, враховуючи положення п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 20.05.2026 вважається врученою відповідачці.

У строк, визначений судом ухвалою суду від 20.05.2026, від відповідачки відзив на позов не надійшов.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, чи клопотання, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

27.07.2017 ОСОБА_1 підписала із АТ «УкрСиббанк» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №93936830000, у відповідності до умов якого банк зобов`язався відкрити ОСОБА_1 картковий рахунок, який використовується згідно з режимом поточного рахунку, та обслуговувати його на умовах Тарифного плану «Револьверна Кредитна Картка «Картка Syперпокупця», картковий рахунок, який використовується згідно з режимом поточного рахунку, встановленим законодавством, та обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків Клієнтів АТ «УкрСиббанк». Картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті; ліміт кредитування 10 001, 00 гривень; строк дії ліміту кредитування з 27.07.2017 по 20.08.2019.

Підписанням вищевказаного договору відповідачка підтвердила, що вона: особисто ознайомлена з Правилами та Тарифами, розміщеними для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com, зі змістом нормативно-правових актів України про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах; отримала від банку інформацію про умови кредитування; ознайомлена і погоджується з умовами усіх додатків до договору-анкети, у тому числі з Тарифами банку; особисто отримала примірник цього договору-анкети (п. 2.10. договору).

Того ж дня, відповідачка звернулась до банку із анкетою-заявою на надання їй споживчого кредиту. (а.с. 12).

27.03.2018 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №94406618000 до Договору-Анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи та умови кредитування (з правилами) №939368300000, згідно якої банк надав відповідачці кредит в сумі 3148,00 грн. на придбання товару, який надається позичальнику шляхом оплати банком з позичкового рахунку Клієнта платіжних документів ТОВ «Комфі Трейд» на рахунок отримувача, відкритий в АТ «Укрсиббанк».

25.01.2023 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено договір факторингу №237, у відповідності до умов якого АТ «УкрСиббанк» передало (відступило) ТОВ «Верра Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором №93936830000 від 27.07.2017.

Так, згідно із п. 4.1 вищевказаного договору право вимоги переходить до ТОВ «Верра Фінанс» з моменту підписання Акту приймання-передачі Права вимоги (додаток № 2 до цього договору), але не раніше сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором.

25.01.2023 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Верра Фінанс» було підписано вищевказаний Акт.

З витягу із Реєстру боржників вбачається відступлення АТ «УкрСиббанк» ТОВ «Верра Фінанс» права вимоги до боржника за договором №939368300000 від 27.07.2017 ОСОБА_1 .

На виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «Верра Фінанс» було у повному обсязі сплачено на користь АТ «УкрСиббанк» суму фінансування, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 25.01.2023.

Згідно із п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доказів того, що вищевказаний договір факторингу визнаний недійсним, суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, у відповідності до умов вищевказаного договору факторингу з моменту сплати суми фінансування і підписання Акту приймання-передачі Права вимоги, відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часу ТОВ «Верра Фінанс» стало новим кредитором відповідача.

Позивач вважає, що відповідачкою ОСОБА_1 порушено умови договору №93936830000 від 27.07.2017, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.1 і ч.2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд дійшов висновку, що при укладенні вищевказаного кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.1 та ч.3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг у доведенні своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено факти укладення між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93936830000 від 27.07.2017 року, отримання відповідачем грошових коштів за його умовами, а також непогашення відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором у повному обсязі.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідачкою як перед первісним кредитором, так і перед позивачем заборгованість по вищевказаному договору не погашена. Належних розрахунків відповідач не веде, відповідно ухиляється від виконання зобов`язань, взятих на себе згідно з даним договором.

Таким чином, заборгованість за договором №93936830000 від 27.07.2017 року за основним боргом в сумі 22224,98 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Судом перевірено виписки руху коштів по рахунку ОСОБА_1 і встановлено відповідність розміру відсотків умовам вищевказаного договору та вимогам законодавства України.

Відповідачкою заявлений позивачем розмір заборгованості по відсотках не спростовано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 8142,20 гривень.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідачки заборгованість за комісією в сумі 60,00 гривень на підставі п.2.7 договору №93936830000 від 27.07.2017.

Пунктом 2.7 вищевказаного договору визначено, що у разі прострочення сплати Клієнтом чергового платежу банк має право вимагати сплати Клієнтом комісії за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу у розмірі до 500, 00 гривень. При цьому банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що банк повідомляє клієнта шляхом оголошення на сайті банку.

Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за управління кредитом.

Доказів того, що заборгованість за вищевказаною комісією за договором була сплачена відповідачкою, матеріали справи не містять. Відповідачкою дані обставини не спростовано.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за комісією за управління кредитом по договору №93936830000 від 27.07.2017 в розмірі 60,00 гривень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 та ч.5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч.1 ч.3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч.4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані з позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі від 20.05.2026 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч.2 і ч.3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п.7 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею та на виконання вимог судового рішення.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором №93936830000 від 27.07.2017 в сумі 30427,18 гривень, з яких: 22224, 98 гривень заборгованість за тілом кредиту; 8142,20 гривень заборгованість за відсотками; 60,00 гривень заборгованість за комісією за управління кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 3228, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №139 від 23.04.2026.

Враховуючи положення ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3328, 00 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %).

Крім того, відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя стаття 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

Таким чином витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» надавалась правнича допомога адвокатом Зімірьовою Ольгою Олександрівною.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Зімірьовою О.О. надано до суду лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені ТОВ «Верра Фінанс» у зв`язку із розглядом справи, копію ордера про надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте, представником позивача не надано жодних доказів, які підтверджували б укладення договору про надання правової допомоги та понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу по даній справі. Відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в стягненні витрат на надання правової (правничої) допомоги із відповідача, у зв`язку із недоведеністю таких витрат позивачем.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч.1 ст. 1, п.3 і п.6 ч.1 ст. 3, ст.ст. 12,15,16, 204, 207, 509, 510, 512-519, 525-527, 539, 549, 551, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 639, 1046, ч.1 ст. 1048, ст. 1049, ч.1, ч.2 ст. 1050, ч.1, ч.2 ст. 1054, ч.1 ст. 1055, ст.ст. 1056-1, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» (вул. Гімназична, 11, м. Одеса, код ЄДРПОУ 42633165) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» заборгованість за договором №93936830000 від 27.07.2017 в сумі 30427 грн 18 коп. та судовий збір в сумі 3328 грн 00 коп., а всього 33755 грн 18 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя