Рішення № 137815735, 30.06.2026, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/669/26

Провадження № 2/732/471/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання Пінчук С. М.,

розглянувши в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

Директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марія Ткаченко звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором №483036369 від 06.01.2020 у розмірі 16947,73 грн. Також ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06 січня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №483036369, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 15899,00 грн, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 08.02.2022 та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 0,01 %. Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість, відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

17 травня 2021 року між АТ«Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» було укладено договір №2, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №483036369 від 06.01.2020.

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №483036369 від 06.01.2020.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, і до відповідачки ОСОБА_1 за договором №483036369 від 06.01.2020. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідачки за договором №483036369 від 06.01.2020.

Відповідачка не виконала умови кредитного договору, не повернула кредит, а також не виконала всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Загальний розмір заборгованості відповідачки за договором №483036369 від 06.01.2020 становить 16947,73 грн, з яких: 15899,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 573,45 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 200,00 грн заборгованість за пенею та/або штрафами; 254,38 грн інфляційні збитки; 20,90 грн 3 % річних.

Ухвалою судді від 18 травня 2026 року позовна заява залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 26 травня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з`явився, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника та про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а. с. 9).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином за адресою реєстрації її місця проживання згідно із відповіддю відділу ЦНАП Городнянської міської ради № 255 від 08.05.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 136). Згідно із відмітками поштового відділення зв`язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 30.06.2026 не отримано адресатом, наявна відмітка, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 170).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 30.06.2026.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копію оферти на укладання угоди про надання кредиту №483036369 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 пропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею та банком (а. с. 147).

В оферті визначено умови споживчого кредиту: тип кредиту «Споживчий кредит», сума кредиту 15899,00 грн, процентна ставка 0,01 % річних, тип ставки фіксована, строк кредиту 25 місяців. Згідно із п.2 оферти дата повернення кредиту 08.02.2022.

Відповідно до п. 3 цієї оферти кредит надається позичальнику оплати/часткової оплати товарів, згідно з переліком, що вказаний у специфікації №483036369 від 06.01.2020 у загальній сумі 15899,00 грн, шляхом переказу на рахунок ТОВ «ДІЄСА» (продавець) № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».

У вищевказаній оферті також запропоновано визначити в додатку № 1 до цієї угоди, що є невід`ємною частиною угоди, детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної стави; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою.

Згідно із паспортом споживчого кредиту відповідачці надавався безготівковий споживчий кредит у розмірі 15899,00 грн строком на 25 місяців, під 0,01 % річних. Також у паспорті передбачені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язання за договором, а саме штрафи за прострочення внесення суми мінімального платежу: за кожне прострочення платежу, що триває від 1 до 4 днів 50 грн; за кожне прострочення платежу, що триває 5 та більше днів 150 грн (а. с. 148).

Акцептом пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 483036369 від 06.01.2020 АТ «Акцент-Банк» прийнято пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту № 483036369 від 06.01.2020 з вищенаведеними умовами.

Оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 483036369 від 06.01.2020, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки підписані ОСОБА_1 власноручним підписом. Вказане свідчить, що відповідачка погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного кредитного договору та погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

12 серпня 2022 року загальним зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

За інформацією АТ «Сенс Банк», наданою на вимогу суду, убачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є клієнтом банку. З виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 06.01.2020 по 17.05.2021 убачається, що 08.01.2020 АТ «Альфа-Банк» було здійснено перерахування коштів у сумі 15899,00 грн, на рахунок ТОВ «ДІЄСА» (продавець) № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», як то передбачено умовами кредитного договору, призначення платежу: оплата згідно кредитного договору №483036369 від 06.01.2020, ОСОБА_1 (а. с. 173).

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» (Фактор) було укладено договір факторингу №2, відповідно до порядку та умов якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», як фактор, зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження АТ «Альфа-Банк», як клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги Фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між Клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в Додатку 1-1 до договору, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів. Право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить Клієнту (а. с. 89-94).

Право вимоги вважається відступленим Фактору з дати повної (остаточної) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього договору. В дату здійснення повної (остаточної) оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього договору сторони підписують Акт приймання передачі Реєстру боржників, за формою встановленою в додатку №2 до цього договору (п. 2.3. договору факторингу).

Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу №2 від 17.05.2021 ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №483036369 від 06.01.2020 в сумі 16671,30 грн, з яких: 15899,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 572,30 грн заборгованість за процентами,200,00 грн штраф/пеня/неустойка (а. с. 155-157).

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а. с. 13-18).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №483036369 від 06.01.2020 в сумі 16671,30 грн, з яких: 15899,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 572,30 грн заборгованість за процентами, 200,00 грн штраф/пеня/неустойка (а. с. 36, 149-151).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (станом на 10.01.2023) після відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 18.05.2021 по 07.02.2022 (в межах строку дії договору) були нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 1,15 грн, а також за період з 08.02.2022 по 23.02.2022 нараховані інфляційні збитки у розмірі 254,38 грн та 3% річних за користування грошовими коштами у 20,90 грн, загальна сума до стягнення становить 16947,73 грн (а. с. 87).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладений договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, і до ОСОБА_1 за договором №483036369 від 06.01.2020 (а. с. 37-42).

Згідно з Реєстром боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №483036369 від 06.01.2020 складає 16947,73 грн, з яких: 15899,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 573,45 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 200,00 грн заборгованість за пенею та/або штрафами; 275,28 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а. с. 152-154).

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (позивач у справі) наділено правом вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором №483036369 від 06.01.2020, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, становить 16947,73 грн, з яких: 15899,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 573,45 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 200,00 грн заборгованість за пенею та/або штрафами; 254,38 грн інфляційні збитки; 20,90 грн 3 % річних (а. с. 88).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) плата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Факт прострочення відповідачкою сплати заборгованості за наведеним договором не спростовано, доказів оплати відповідачкою заборгованості в повному обсязі суду не надані.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказів розірвання або визнання недійсними договору №483036369 від 06.01.2020 (на підставі якого виникли зобов`язання у відповідачки перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договорів факторингу № 2 від 17.05.2021, №18-05/21 від 18.05.2021 та №10-01/2023 від 10.01.2023 (на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для

виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15899,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 573,45 грн, у зв`язку з чим заявлені в цій частині позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 інфляційних збитків у розмірі 254,38 грн та 3% річних у розмірі 20,90 грн за порушення грошового зобов`язання, то суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, не сплатила вчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору. Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушила зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (станом на 10.01.2023) убачається, що після відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» період з 08.02.2022 по 23.02.2022 нараховані інфляційні збитки у розмірі 254,38 грн та 3% річних за користування грошовими коштами у 20,90 грн (а. с. 87).

За вказаних обставин, оскільки відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, у добровільному порядку не повернула отримані грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними як первісному кредитору, так і позивачу, враховуючи, що дія п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на період нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання не розповсюджується, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за штрафами/пенею у розмірі 200,00 грн, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалося судом при укладенні кредитного договору №483036369 від 06.01.2020, сторони договору погодили наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язання за договором, а саме штрафи за прострочення внесення суми мінімального платежу: за кожне прострочення платежу, що триває від 1 до 4 днів 50 грн; за кожне прострочення платежу, що триває 5 та більше днів 150 грн (а. с. 148).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №483036369 від 06.01.2020, виготовленого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», станом на 10.01.2023 у графі «Заборгованості та неустойки» містяться відомості про заборгованість по пені у розмірі 200,00 грн. При цьому матеріали справи не містять чітких відомостей щодо періоду нарахування пені за вищевказаним кредитним договором.

Разом з тим, в Додатку 1-1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021 у характеристиці права вимог, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами вбачається,що станом на дату відступлення права вимоги 17 травня 2021 року, первісним кредитором було здійснено нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, чинного у період з 20.03.2019 до 23.02.2022 та з 25.11.2020 до 23.02.2022, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25.03.2020 № 338, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились, і боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи останню відому дату формування заборгованості з пені - 17.05.2021, що припадає на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за штрафами/пенею у розмірі 200,00 грн, яка нарахована станом на 17.05.2021, є необґрунтованими та не відповідають приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0639600065 від 22.04.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову на відповідача.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2635,78 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягають доказуванню та можуть підтверджуватися сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №01-07/2024, укладений 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а. с. 69-73), заявка на надання юридичної допомоги №242 від 02.03.2026 по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (договір №483036369) (а. с. 81), витяг з Акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, згідно якого вартість наданих послуг складає 9000,00 грн (а. с. 82).

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, наданих послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони, у тому

числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом із тим відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово висновував, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права змінювати розмір гонорару та втручатися у правовідносини адвоката і його клієнта. Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати фактично понесені або мають бути понесені, чи була їх сума обґрунтованою, необхідною та розумною щодо іншої сторони спору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 звернула увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має оцінювати їх реальність, необхідність, розумність і пропорційність до предмета спору та з урахуванням конкретних обставин справи може обмежити розмір відшкодування судових витрат з огляду на розумну потребу таких витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити такі витрати частково.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 також наголошено на необхідності розмежування втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення розміру гонорару і вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами спору. Суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має оцінювати, зокрема, їх реальність, необхідність, розумність, пропорційність, співвідношення із складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторони, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на виконання відповідних робіт.

Отже, суд не змінює розмір гонорару, погоджений між адвокатом та клієнтом, і не втручається у їхні договірні правовідносини. Водночас, при вирішенні питання про те, яка саме сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає покладенню на відповідача як на сторону, не на користь якої ухвалюється рішення, суд зобов`язаний оцінити ці витрати на предмет їх реальності, необхідності, розумності та пропорційності до предмета спору.

У цій справі відповідачка не подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Разом із тим, суд вирішує не питання зміни розміру гонорару адвоката, визначеного договором між позивачем та адвокатом, а питання розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України.

Оцінюючи розумність, необхідність та пропорційність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ця справа є малозначною справою незначної складності, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження. Спір належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, щодо яких існує стала судова практика. Матеріали справи не містять значної кількості доказів, що потребували б тривалого збирання, опрацювання чи складного правового аналізу. Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, доказів на спростування заявлених вимог не надала, активної процесуальної позиції у справі не займала, що не зумовлювало необхідності підготовки додаткових процесуальних документів, заперечень, пояснень чи участі представника позивача у складній доказовій полеміці.

Суд також враховує, що фактично надана правнича допомога у цій справі стосувалася аналізу матеріалів, складання позовної заяви, формування додатків та подання позову. При цьому правовий аналіз обставин справи та надання правових рекомендацій у значній мірі охоплюється роботою зі складання позовної заяви, а формування додатків та подання позову мають переважно технічний характер і не потребують значних витрат професійного часу адвоката у справі такої категорії.

За таких обставин наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на відповідачку. Суд вважає, що покладення на відповідачку всієї заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не відповідало б критеріям розумності, необхідності та пропорційності до предмета спору, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та ціни позову.

З урахуванням конкретних обставин справи, її незначної складності, типового характеру спору, обсягу виконаної адвокатом роботи, розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, відсутності відзиву відповідачки та необхідності підготовки додаткових процесуальних документів, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте заявлені витрати в розмірі 9000,00 грн є явно неспівмірними, і є доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача 5000,00 грн, зменшивши заявлену суму до стягнення.

Керуючись статями 12, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №483036369 від 06.01.2020 у розмірі 16747,73 грн, з яких: 15899,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 573,45 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 254,38 грн інфляційні збитки; 20,90 грн 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2635,78 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правову допомогу.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 30.06.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко