Ухвала суду № 137815650, 29.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 червня 2026 рокусправа № 380/13023/26м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Роксолана Петрівна, розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного проведення повного остаточного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу частини 10.10.2023;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення (середнього заробітку) за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 11.10.2023 по 10.04.2024 включно у розмірі 338042,61 грн з утриманням із цієї суми податків та обов`язкових платежів відповідно до закону;

- у разі якщо суд дійде висновку про необхідність уточнення розміру середнього грошового забезпечення після витребування доказів, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 11.10.2023 по день фактичного розрахунку щодо виплати 99606,53 грн, здійсненої 29.12.2025, але не більш як за шість місяців, виходячи із середньоденного грошового забезпечення за серпень та вересень 2023 року, обчисленого відповідно до Порядку № 100, з урахуванням перерахунків за рішенням суду у справі № 380/6611/24;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, донарахованого та виплаченого 29.12.2025 на виконання рішення суду у справі № 380/6611/24;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України № 2050-ІП та Порядку № 159 щодо сум грошового забезпечення, донарахованих і виплачених 29.12.2025 на виконання рішення суду у справі № 380/6611/24, у тому числі щодо суми 99 606,53 грн, за весь період порушення строків виплати кожної відповідної суми доходу;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України № 2050-ІП та Порядку № 159 щодо інших сум грошового забезпечення, які залишаються невиплаченими або будуть виплачені пізніше на виконання рішення суду у справі № 380/6611/24, у разі встановлення таких сум судом або відповідачем;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного, неповного та непрозорого виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 380/6611/24 у частині ненадання позивачу повного розрахунку виконання рішення та невиплати похідних компенсаційних сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 08.03.2026, отриманої Відповідачем 17.03.2026, та ненадання відповіді на цю заяву у встановлений законом строк;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.03.2026 та надати письмову відповідь по суті заяви на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення за серпень та вересень 2023 року з розшифруванням усіх складових грошового забезпечення, з урахуванням перерахунків, проведених на виконання рішення суду у справі № 380/6611/24;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 детальний розрахунок виконання рішення суду у справі № 3 80/6611/24, у тому числі розрахунок виплати 99 606,53 грн, здійсненої 29.12.2025, із зазначенням періодів, видів грошового забезпечення, сум нарахувань, утримань і фактично виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання судового рішення у цій справі у строк, визначений судом, відповідно до статті 382 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує:

- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

- чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 8 статті 160 КАС України передбачено, якщо позовна заява подаєтьс я особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За подання позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Суд зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 викладено висновок згідно з яким, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється.

Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору за подання цього позову.

Вказаний позов містить вимогу майнового характеру.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 3380,43 грн, а також надати суду доказ його сплати, за платіжними реквізитами: отримувач коштів: ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101; код отримувача: 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA128999980313101206084013951, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа).

Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) у розділі «Судовий збір», де також можна автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.

Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятої статті 122 КАС України.

За змістом положень статті 122 КАС України цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду колишніх публічних службовців з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 240/532/20, встановлений у частині 1 статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Отже, виходячи із наведених правових позицій, з цим позовом до суду позивач повинен був звернутися в місячний строк з моменту, коли дізнався (мав дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведена правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2024 року у справі № 620/9315/23, від 28 березня 2025 року у справі № 360/572/21.

Велика Палата Верховного Суду щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 сформувала висновки, що застосовні до цієї справи. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа - колишній публічний службовець може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.

Відповідний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2026 у справі № 440/13899/24.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на підтвердження виплати грошового забезпечення на виконання судового рішення долучив копію платіжної інструкції № G87Q9A35OKQCAEU8, з якої слідує що відповідачем проведено розрахунок з позивачем 29.12.2025

Проте, до суду із цим позовом позивач звернувся 24.06.2026, тобто із суттєвим пропуском встановленого КАС України місячного строку звернення до суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Із змісту позовних вимог також слідує, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, донарахованого та виплаченого 29.12.2025 на виконання рішення суду у справі № 380/6611/24.

Як встановлено судом, розрахунок проведено 29.12.2025.

Суддя звертає увагу, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.

Тому, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи статті 233 Кодексу законів про працю України.

При цьому, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX; набрав чинності з 19.07.2022) частини 1 і 2 статті 233 КЗпП викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, а після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому, така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати.

З першого дня наступного місяця після отримання заборгованості особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини 1 статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду.

У справі, що розглядається позивач проходив публічну службу, а спір стосується нарахування компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачені суми грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення) військовослужбовця, тому застосуванню підлягає строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а.

Суд зауважує, що реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому, перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.

Отже, саме з дати виплати належного грошового забезпечення позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язується перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Так, ще з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості, у випадку позивача з 01.01.2026 він вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг строку звернення з позовом до суду.

Крім того, оскільки виплата позивачу заборгованості проведена 29.12.2025, застосуванню підлягає редакція статті 233 КЗпП України, чинна на момент виникнення спірних правовідносин, а саме яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями.

Викладені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 04.07.2025 у справі № 380/23695/24 у подібних правовідносинах.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.

Аналогічного висновку викладений Верховним Судом у постанові від 04.07.2025 у справі № 380/23695/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4345/24.

Отже, із вимогами про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка проведена 29.12.2025, позивач звернувся лише 24.06.2026, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Позивач у позовній заяві зазначив про те, що у випадку визнання судом строку звернення до суду пропущеним - поновити строк звернення до суду. Зазначив, що після отримання виплати звернувся до відповідача із заявою про надання всіх необхідних документів та розрахунків, проте відповідач залишив заяву без відповіді. Стверджує, що причини пропуску зумовлені ненаданням відповідачем письмового повідомлення та відповіді на заяву від 08.03.2026.

Щодо таких доводів позивача суд звертає увагу, що отримання листа від уповноваженого органу у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можуть вважатися об`єктивною причиною, яка перешкоджає захищати свої права у строки, встановлені процесуальним законом. Помилкове уявлення про відсутність порушення прав протягом тривалого періоду не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності.

Разом з тим, позивач розпочав вчиняти дії вже після пропуску можливого строку звернення до суду. Отже, викладені позивачем обставини є необґрунтованими, а тому суд вважає за необхідне визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити у задоволенні поновлення пропущеного строку.

Встановлені судом обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням того, що позивачем не виконано вищевказаних вимог КАС України, позовну заяву слід залишити без руху та надати строк позивачу для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суддя -

у х в а л и л а :

1. Позовну заяву залишити без руху для усунення недоліків позовної заяви.

2. Відмовити у задоволенні поновлення пропущеного строку. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

3. Позивачу усунути недоліки позовної заяви у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

4. Роз`яснити позивачу, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Р.П. Качур