Ухвала суду № 137815204, 30.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження процесуального строку

30 червня 2026 рокусправа № 380/11928/26Суддя Львівського окружного адміністративного суду Лунь З.І. розглянула у письмовому провадженні заяву позивача про усунення недоліків в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м.Рівне, вул.О.Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.04.2026 № 134450023813;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.09.2005 по 14.11.2012, з 16.11.2012 по 13.05.2013, з 15.07.2013 по 24.02.2022, здійснити обчислення розміру пенсії із врахуванням Архівної довідки від 21.03.2022 №12/04-02/1250, виданої адміністрацією міста Новий Уренгой та призначити пенсію за віком з дня звернення 22.04.2026.

Ухвалою від 15.06.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії, а саме: надати належно засвідчені копії додатків, доданих до позовної заяви, із перекладом на державну мову; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; надати докази сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір».

29.06.2026 від позивача надійшла заява, в якій надано детальні пояснення щодо надання належно засвідчених копій додатків, доданих до позовної заяви, із перекладом на державну мову. Водночас, до заяви долучив докази сплати судового збору у розмірі 1331,20грн.

Також, позивач не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не надав обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем.

Розглянувши надану представником позивачів заяву, суддя вважає за необхідне продовжити позивачу строк на усунення недоліків позову, з огляду на наступне.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.

У відповідності до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Офіційне тлумачення даної норми надане рішенням Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) 14 грудня 1999 року №10-рп/99 Справа № 1-6/99.

Зокрема КС України зазначив «...Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо)… Зокрема, відповідно до чинних законів питання застосування української мови визначено щодо розгляду звернень громадян; діяльності Збройних Сил України та Національної гвардії України; видання друкованої продукції, призначеної для службового та ужиткового користування, що розповсюджується через державні підприємства, установи і організації (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо); висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації; оформлення митних документів тощо…».

Основні вимоги до доказів, на підставі яких адміністративний суд розглядає справи визначені параграфом 1 глави 5 КАС України.

Так доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

Докази мають бути належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 КАС України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 КАС України).

Дослідивши надані позивачем документи, складені іноземною мовою, суд звертає увагу на те, що вони не перекладені українською мовою та не легалізовані належним чином, тому не відповідають вимогам, що пред`явлені до доказів відповідно до КАС України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У відповідності до частини 1 статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).

В той же час, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Враховуючи вищенаведене суд вказує на те, що при зверненні до суду із позовною заявою або ж поданні відзиву, письмових пояснень, інших процесуальних документів, разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином засвідчені переклади на державну мову.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 08.04.2024 у справі № 990/298/23.

Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру державною (українською) мовою викладені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 11-955зі19 (9901/98/19) та від 12.02.2020 у справі № 9901/12/20 (П/9901/12/20).

Позиція щодо питання застосування державної мови у адміністративному судочинстві відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 06.07.2016 (справа № 21-1092а16), а також висновкам Верховного Суду, викладених в ухвалах від 17.05.2019 у справі № 826/19129/16, від 28.05.2019 у справі №9901/287/19, від 07.06.2019 справа № 826/10114/17 та від 29.04.2020 справа№ 826/6286/17. Практика Верховного Суду не містить відступів від правової позиції Верховного Суду України з цього питання.

До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.

У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи те, що на підтвердження обставин, на яких ґрунтується правова позиція позивача, останній надав докази без офіційного перекладу, зазначені недоліки мають бути усунені шляхом надання письмових доказів належної якості та з офіційним перекладом усіх документів, що підтверджують обставини, як того вимагають норми КАС України.

Суд зазначає, що відсутність належним чином засвідченого перекладу на українську мову документу, складеного іноземною мовою, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена, на користь кого, тощо.

Тому, суддя дійшла висновку, що позивач не виконав ухвалу від 15.06.2026 про залишення позовної заяви без руху станом на 30.06.2026, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунув.

При вирішенні вказаного питання суд ураховує, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність продовження процесуального строку усунення недоліків позовної заяви позивача, про які зазначено у цій ухвалі.

Керуючись ст.ст. 121, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_2 , встановлений ухвалою від 09.06.2026.

Встановити ОСОБА_2 десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Копію ухвали невідкладно скерувати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лунь З.І.