Ухвала суду № 137814230, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

29 червня 2026 року справа № 320/25822/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Мнушкіної Людмили Сергіївни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

23.06.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони, ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати мобілізацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 - протизаконною;

- визнати утримання ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України проти його волі - протизаконним;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 припинити протизаконно утримувати ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 та відпустити для прийняття участі у Шевченківському районному суді м. Києва у розгляді кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 115 КК України до прийняття остаточного рішення у кримінальній справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 справу передану для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позову.

26.06.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача - адвоката Мнушкіної Людмили Сергіївни про забезпечення позову, подану через підсистему "Електронний суд" 23.06.2026, в якій просить суд:

- забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 шляхом встановлення обов`язку Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 відпустити ОСОБА_1 з території Військової частини НОМЕР_1 для забезпечення участі у судових засіданнях Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 761/16384/14-к до набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі;

- забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України та командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на переведення, направлення у відрядження, у тому числі для бойових (службових) завдань за межами місця постійної дислокації, чи будь-яке інше переміщення ОСОБА_1 , що може унеможливити мою участь у судових засіданнях Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 761/16384/14-к до набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі.

За результатами автоматизованого розподілу заяви про забезпечення позову згідно із протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2026 визначено головуючим щодо розгляду вказаної заяви суддю Київського окружного адміністративного суду Кушнову А.О.

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є обвинуваченим в скоєнні вбивства за обтяжуючих обставин за ч. 2 ст. 115 КК України у кримінальній справі №761/16384/14-к, яка перебуває на розгляді у Шевченківському районному суді м. Києва. Вказана кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 розглядається судом, остаточний вирок не ухвалено. Попри це у травні 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Києві призвав його на військову службу по мобілізації та направив для її проходження до військової частини НОМЕР_1 . Представник позивача вважає, що призов позивача на військову службу є очевидно незаконним, а позивач має бути звільнений з військової служби. З метою запобігання порушення прав та інтересів позивача представник просить забезпечити позов, аби уникнути переміщення позивача на нове місце військової служби та виконання бойових завдань.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Варто зазначити, що вказані підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведеними вище нормами процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 24.04.2019 у справі № 826/10936/18, які суд враховує згідно частини п`ятої статті 242 КАС України.

Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 було призвано для проходження військової служби та направлено до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Позивач, зокрема, оскаржує в судовому порядку дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації та призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, і саме в межах розгляду адміністративної справи буде перевірено правомірність оскаржуваних дій відповідача-1.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, не допускається.

Щодо вимоги позивача про заборону Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України та командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на переведення, направлення у відрядження, у тому числі для бойових (службових) завдань за межами місця постійної дислокації, чи будь-яке інше переміщення ОСОБА_1 , суд зазначає, що таке переміщення можливе лише на підставі наказу або розпорядження командира (начальника), зупинення дії якого, як уже було зазначено, заборонено згідно з п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зазначені заявником в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів, а задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.

Представником позивача у заяві про забезпечення позову зазначені такі підстави для забезпечення позову у даній справі.

По-перше, продовження утримування позивача у Військовій частині НОМЕР_1 перешкоджає здійсненню правосуддя Шевченківським районним судом м. Києва у кримінальній справі № 761/16384/14-к за обвинуваченням позивача у скоєнні тяжкого злочину, а позивача позбавлено можливості реалізувати гарантоване право на захист, бути присутнім на судових засіданнях та виконувати процесуальні обов`язки, покладені на позивача, як на учасника кримінального провадження. По-друге, факт мобілізації позивача кваліфіковано як кримінальне правопорушення за ознаками за ч. 2 ст. 146 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань к/п за № 12026100100001396 від 05.06. 2026 року та розпочато досудове розслідування. По-третє, ненадання судом захисту в порядку забезпечення позову до вирішення справи по суті унеможливить відновлення порушених прав позивача, так як кожен день перебування позивача у Військовій частині є самостійним та невідворотнім порушенням, яке не може бути усунуто заднім числом після ухвалення остаточного рішення у справі. Зважаючи на дату наступного судового засідання у кримінальній справі 03.08.2026 року, зволікання з вирішенням питання про забезпечення позову створює ризик, що позивач не зможе взяти участь у цьому судовому засіданні.

Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року по справі № 640/24600/20 зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вказані підстави та обставини покладені представником позивача в обґрунтування самого позову, тому правова оцінка вказаним підставам та обставинам буде надана під час розгляду справи по суті. Самі по собі вказані представником позивача обставини не є підставами для забезпечення позову, які визначені у частині 2 статті 150 КАС України.

Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Мнушкіної Людмили Сергіївни про забезпечення позову від 23.06.2026 - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Кушнова А.О.