Рішення № 137814202, 30.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року справа №320/11165/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЦЕМБ" (адреса 07403, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 131 Д ЄДРПОУ 33403152) до Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а ЄДРПОУ 43141377) та до Державної податкової служби України (адреса 04053, м. Київ, Львівська пл., 8 ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЦЕМБ" звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області та до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Київській області, оформлене рішенням від 04.09.2025 року, про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 19.06.2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України, прийняте за результатами розгляду скарги, від 15.09.2025 року № 36321/33403152/2, яким залишено без задоволення скаргу Позивача та без змін рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 19.06.2025 року.

- Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 19.06.2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію - 19.06.2025 року, або, у разі технічної неможливості, датою набрання законної сили рішенням суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 19.06.2025 №2 є протиправним, оскільки контролюючий орган не врахував фактичні обставини господарської операції, подані пояснення та документи, а також не навів належного обґрунтування причин відмови. 16.06.2025 між ТОВ «АЦЕМБ» та ТОВ «Світанок Біо Енерджі» укладено договір підряду №16/06/25 щодо виконання робіт з улаштування промислової підлоги. На виконання договору 19.06.2025 замовник перерахував позивачу аванс у загальній сумі 2 540 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками. У зв`язку з отриманням авансу позивач склав податкову накладну №2 та подав її на реєстрацію до ЄРПН відповідно до вимог податкового законодавства. Квитанцією від 18.07.2025 реєстрацію податкової накладної зупинено з посиланням на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, зазначено показники «D» = 5,4793 %, «Рпоточ» = 0 та запропоновано надати пояснення і документи. При цьому контролюючий орган не конкретизував, які саме документи необхідно подати, а графа «виявлені помилки» залишилась порожньою. Позивач подав повідомлення від 27.08.2025 №7 з письмовими поясненнями та документами, зокрема договорами, видатковими і товарно-транспортними накладними, платіжними документами, дозволами, ліцензіями, формою 20-ОПП та іншими доказами. Після отримання повідомлення від 29.08.2025 про необхідність подання додаткових пояснень позивач 02.09.2025 надав додаткові документи щодо трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, залучення субпідрядників та реальності виконання робіт. Незважаючи на це, рішенням від 04.09.2025 №13242116/33403152 у реєстрації податкової накладної відмовлено з мотивів ненадання або часткового надання документів та недостатності трудових ресурсів. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки надав документи щодо трудових ресурсів, залучення субпідрядника ФОП ОСОБА_1 , придбання матеріалів, фактичного виконання робіт, а також сертифікати, паспорти якості та іншу виконавчу документацію. Крім того, підприємство здійснює будівельну діяльність з 2005 року, має позитивну податкову історію, необхідні ресурси та раніше успішно реєструвало податкові накладні з аналогічним кодом послуг. Не погодившись із рішенням, позивач подав адміністративну скаргу, однак рішенням ДПС України від 15.09.2025 №36321/33403152/2 її залишено без задоволення без належної оцінки поданих доказів і без зазначення, яких саме документів не вистачало. На думку позивача, контролюючий орган формально послався на ненадання документів, не проаналізував подані матеріали та не навів мотивів їх недостатності, що суперечить вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості рішень. Також позивач зазначає, що процедура моніторингу податкових накладних не передбачає перевірку реальності господарських операцій, а посилання на недостатність трудових ресурсів і рівень заробітної плати не відповідають Порядку №1165. У зв`язку з цим позивач просить скасувати рішення комісії регіонального рівня та зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №2 від 19.06.2025 в ЄРПН.

13.04.2026 року скеровано спільний відзив сторони відповідача.

Відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог та вважають оскаржувані рішення правомірними, такими, що прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Відповідачі зазначають, що ТОВ «АЦЕМБ» склало та направило на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 2 від 19.06.2025, реєстрацію якої за результатами автоматизованого моніторингу було зупинено у зв`язку з відповідністю операції пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, визначених додатком 3 до Порядку № 1165, оскільки обсяг постачання товару/послуги за кодом 43.33 перевищує величину залишку придбання такого товару (послуги). У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платнику було запропоновано надати письмові пояснення та копії документів, необхідних для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, зокрема договори, первинні документи щодо постачання та придбання товарів (послуг), документи щодо транспортування, складські, розрахункові документи, банківські виписки, документи щодо підтвердження відповідності продукції та інші документи, достатні для прийняття рішення про реєстрацію. На думку відповідачів, зазначена у квитанції інформація забезпечувала платнику можливість подати всі наявні документи, визначені Порядком № 520, а також інші документи на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. Крім того, відповідачі посилаються на судову практику, відповідно до якої такі документи можуть бути подані протягом 365 календарних днів з дня виникнення податкового зобов`язання. Відповідачі зазначають, що позивач як суб`єкт господарювання обізнаний із переліком первинних документів, необхідних для підтвердження господарських операцій. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, відповідачі вказують, що предметом доказування у спорах щодо відмови в реєстрації податкових накладних є достатність документів, поданих платником податку. Після отримання пояснень та документів Комісією ГУ ДПС у Київській області було направлено повідомлення від 29.08.2025 № 13224383/33403152 про необхідність подання додаткових пояснень та документів, у тому числі щодо ймовірності уникнення виконання податкового обов`язку шляхом відображення рівня заробітної плати працівників нижче середньогалузевих показників. За результатами розгляду поданих документів Комісією ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 04.09.2025 № 13242116/33403152 про відмову в реєстрації податкової накладної у зв`язку з ненаданням або частковим наданням додаткових пояснень та документів. Крім того, Комісією встановлено відсутність додатка № 2 до договору № 16/06/25, який є його невід`ємною частиною. Також, на думку відповідачів, подані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки не містять відомостей та підпису водія (експедитора), який отримав товар, а також відомостей щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Відповідачі також зазначають, що подані документи не підтверджують наявності достатньої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції у відповідних обсягах, зокрема за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання відповідних робіт. Посилаючись на пункт 44 Порядку № 1165 та правову позицію Верховного Суду, відповідачі зазначають, що комісія контролюючого органу має право перевіряти достовірність поданих документів шляхом їх зіставлення з інформацією державних реєстрів та інших інформаційних джерел. Відповідачі вважають, що рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної є правомірним, обґрунтованим та прийнятим у межах компетенції. Після прийняття зазначеного рішення позивач подав скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої Комісією центрального рівня прийнято рішення від 15.09.2025 № 36321/33403152/2 про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін. З огляду на викладене відповідачі вважають, що фактичне здійснення господарської операції, зазначеної у спірній податковій накладній, не підтверджено належними та достатніми доказами, а висновки контролюючого органу є правомірними та обґрунтованими. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну відповідачі зазначають, що вона не підлягає задоволенню. Відповідачі вказують, що питання реєстрації податкових накладних належить до дискреційних повноважень контролюючого органу. Посилаючись на Рекомендацію Комітету Ради Європи № R(80)2 та частину третю статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачі вважають, що навіть у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути питання, однак не вправі підміняти собою адміністративний орган та приймати рішення замість нього. У зв`язку з цим відповідачі вважають, що вимога позивача про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну фактично спрямована на втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу, а тому не підлягає задоволенню.

17.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що відзив відповідачів не спростовує позовних вимог по суті та має переважно шаблонний характер. На його думку, відзив містить значний обсяг загальних положень законодавства та посилань на практику Верховного Суду, однак не містить індивідуалізованого аналізу документів і доводів, викладених у позовній заяві та поясненнях, поданих до контролюючого органу. Формальність відзиву, на думку позивача, підтверджується також запереченнями щодо витрат на професійну правничу допомогу, хоча на момент його подання відповідна заява та документи щодо їх розміру у справі були відсутні. Крім того, позивач звертає увагу на суперечливість позиції відповідачів, які, посилаючись на відсутність адміністративного позову чи ухвали суду, водночас подали розгорнутий відзив із додатками, судовою практикою та матеріалами комісії, незважаючи на належне направлення позову через підсистему «Електронний суд». Позивач наголошує, що ключовим недоліком оскаржуваних рішень є відсутність конкретизації, які саме документи не були подані або чому подані документи визнані недостатніми. За його твердженням, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної наведено лише загальний перелік можливих документів, а в рішенні комісії регіонального рівня та рішенні ДПС України за результатами адміністративного оскарження не зазначено, яких саме документів бракувало та чому надані документи є недостатніми. Позивач зазначає, що лише у відзиві відповідачі вперше навели конкретні підстави відмови, посилаючись на відсутність додатка №2 до договору, недоліки товарно-транспортних накладних, недостатність трудових ресурсів та відсутність інформації про придбання необхідних послуг. На думку позивача, такі доводи є новими мотивами, які не можуть доповнювати оскаржуване рішення вже під час судового розгляду, оскільки правомірність адміністративного акта повинна оцінюватися виходячи з мотивів, покладених в основу рішення на момент його прийняття. Позивач зазначає, що під час адміністративної процедури ним подано письмові пояснення та документи щодо спірної операції, зокрема договір підряду, банківські документи про отримання авансу, документи щодо придбання матеріалів, залучення субпідрядника, товарно-транспортні накладні, форму 20-ОПП, дозволи, ліцензії та додаткові пояснення щодо трудових ресурсів, матеріально-технічної бази і позитивної податкової історії. Водночас, на його думку, відповідачі не надали належної оцінки цим документам, не визначили, які з них є неналежними або недостатніми, та не обґрунтували, які обставини залишилися непідтвердженими. Позивач також не погоджується з доводами щодо відсутності додатка №2 до договору, недоліків товарно-транспортних накладних та недостатності трудових ресурсів. Він зазначає, що спірна податкова накладна складена на першу подію, а саме отримання авансового платежу, тому визначальними є наявність договірних відносин, факт отримання коштів, зв`язок операції з господарською діяльністю та відсутність її фіктивності, що підтверджується сукупністю поданих документів. Зауваження щодо окремих реквізитів товарно-транспортних накладних, на думку позивача, не спростовують факту здійснення господарської операції, тим більше що вони були наведені лише у відзиві. Також позивач зазначає, що критерії ризиковості не передбачають оцінку рівня заробітної плати чи достатності трудових ресурсів як самостійну підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, а подані ним пояснення щодо трудових ресурсів, матеріально-технічної бази та залучення субпідрядника залишилися без належної оцінки. На думку позивача, відповідачі фактично підміняють процедуру реєстрації податкової накладної перевіркою реальності господарської діяльності, що виходить за межі предмета спору. Позивач вважає, що суд повинен перевірити законність відмови у реєстрації податкової накладної, належність мотивування спірних рішень, достатність поданих документів у межах процедур, визначених Порядками №1165 та №520, а також дотримання контролюючим органом меж своїх повноважень. Щодо доводів про втручання у дискреційні повноваження ДПС України позивач зазначає, що стаття 245 КАС України передбачає право суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії для відновлення порушеного права, а податкове законодавство допускає реєстрацію податкової накладної на підставі судового рішення. У зв`язку з цим заявлений спосіб захисту є належним та ефективним. Окремо позивач не погоджується з доводами щодо рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження, вважаючи, що рішення від 15.09.2025 №36321/33403152/2 не є внутрішньо організаційним актом, оскільки ним завершено процедуру адміністративного оскарження та остаточно підтверджено відмову у реєстрації податкової накладної, а тому воно також підлягає судовому контролю.

28.04.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що під час подання адміністративного позову ним було вказано, що роботи за договором підряду № 16/06/25 від 16.06.2025 є триваючими, а виконавча документація перебуває на стадії оформлення та буде подана суду після її отримання. Позивач зазначає, що станом на момент подання клопотання відповідні документи оформлено та підписано сторонами, у зв`язку з чим до суду подано акти здачі-приймання виконаних робіт № 1 та № 2 від 25.02.2026, а також додатки до договору підряду № 16/06/25 від 16.06.2025 (договірні ціни). На думку позивача, зазначені документи підтверджують фактичне виконання будівельних робіт, прийняття їх замовником без зауважень, відповідність обсягів виконаних робіт сумам отриманих авансових платежів, а також реальність господарських операцій, відображених у податковій накладній № 2 від 19.06.2025. Крім того, позивач зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності окремих документів не були конкретизовані ні у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, ні у рішенні комісії регіонального рівня, ні у рішенні за результатами адміністративного оскарження, у зв`язку з чим, на його думку, відповідач фактично обґрунтовує правомірність спірного рішення новими обставинами, які не були покладені в його основу на момент прийняття. Позивач також зазначає, що подані ним додаткові докази виникли після звернення до суду у зв`язку із завершенням відповідного етапу виконання робіт та оформленням виконавчої документації, а тому просить суд долучити їх до матеріалів справи та врахувати під час вирішення спору по суті.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

У спільному відзиві сторони відповідача представники просили суд розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.

До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відсутні.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

16.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЦЕМБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок Біо Енерджі» укладено договір підряду № 16/06/25 щодо виконання робіт з улаштування промислової підлоги на об`єкті «Трубний цех», розташованому за адресою: Київська область, с. Пологи-Чобітьки, вул. Переяславська, 1-а.

19.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок Біо Енерджі» на виконання умов договору підряду перераховано на рахунок позивача авансові платежі на загальну суму 2 540 000,00 грн, а саме: 200 000,00 грн, 500 000,00 грн, 500 000,00 грн, 340 000,00 грн, 500 000,00 грн та 500 000,00 грн.

Факт перерахування зазначених коштів підтверджується виписками з особового рахунку за 19.06.2025, долученими до матеріалів справи.

У зв`язку з отриманням авансових платежів позивачем 19.06.2025 складено податкову накладну № 2 на загальну суму 2 540 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість, та направлено її через електронний кабінет платника податків для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Квитанцією від 18.07.2025 щодо податкової накладної від 19.06.2025 № 2 повідомлено, що документ доставлено до ДПС України, документ збережено, податковій накладній присвоєно реєстраційний номер 9212929045, однак її реєстрацію зупинено.

Як підставу зупинення реєстрації податкової накладної зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 43.33 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій згідно з додатком 3 до Порядку № 1165.

У зазначеній квитанції також вказано показник «D» = 5,4793 %, «Рпоточ» = 0 та запропоновано надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У квитанції контролюючим органом наведено загальний перелік документів, які можуть бути подані платником податку, зокрема договори, первинні документи щодо постачання або придбання товарів чи послуг, документи щодо зберігання і транспортування, розрахункові документи, банківські виписки, документи щодо підтвердження відповідності продукції та інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній.

У графі «виявлені помилки» контролюючим органом інформації не зазначено.

27.08.2025 позивачем подано повідомлення № 7 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

До зазначеного повідомлення позивачем подано письмові пояснення та копії документів, які стосуються податкової накладної від 19.06.2025 № 2, зокрема дозволи та ліцензії, договори з постачальниками та субпідрядниками, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, форму 20-ОПП.

29.08.2025 контролюючим органом сформовано повідомлення № 13224383/33403152 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної.

У зазначеному повідомленні вказано про необхідність надання пояснень, копій первинних документів щодо ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку шляхом відображення рівня заробітної плати працівникам нижче середньогалузевих показників.

Також у повідомленні від 29.08.2025 зазначено, що у разі неподання додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання.

02.09.2025 позивачем подано письмові пояснення № 8 щодо зупинення реєстрації податкової накладної та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

У зазначених поясненнях позивачем додатково наведено інформацію щодо наявності трудових ресурсів, матеріально-технічної бази та показників позитивної податкової історії.

04.09.2025 контролюючим органом сформовано квитанцію, якою повідомлено, що за результатами розгляду повідомлення про подання пояснень та копій документів Комісією регіонального рівня прийнято рішення від 04.09.2025 № 13242116/33403152 про відмову в реєстрації податкової накладної від 19.06.2025 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У графі «виявлені помилки» зазначеної квитанції інформації не зазначено.

Рішенням комісії регіонального рівня від 04.09.2025 № 13242116/33403152 відмовлено у реєстрації податкової накладної від 19.06.2025 № 2 у зв`язку з ненаданням або частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.

У графі «додаткова інформація» рішення від 04.09.2025 № 13242116/33403152 зазначено про недостатність кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податкових накладних, за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, необхідних для здійснення господарської операції.

08.09.2025 позивачем подано скаргу № 1 на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, у якій позивач просив скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 04.09.2025 № 13242116/33403152 та прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної від 19.06.2025 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До скарги позивачем було додано документи щодо кількості трудових ресурсів та залучення субпідрядників.

15.09.2025 за результатами розгляду скарги № 9271034601 від 08.09.2025 комісією центрального рівня прийнято рішення № 36321/33403152/2, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.06.2025 № 2 залишено без змін.

У рішенні за результатами адміністративного оскарження зазначено, що таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЦЕМБ» зареєстровано 28.03.2005 у Єдиному державному реєстрі за № 10701020000007044. Основним видом діяльності позивача згідно з КВЕД є 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано документи щодо наявності найманих працівників, штатного розпису та виплати заробітної плати працівникам.

Суд встановив, що для виконання будівельних робіт на об`єкті ТОВ «Світанок Біо Енерджі» було залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору № 01/06-02 від 01.06.2025.

Позивачем надано документи щодо придбання будівельних матеріалів у постачальників для виконання робіт з улаштування бетонної підлоги на об`єкті ТОВ «Світанок Біо Енерджі».

До матеріалів справи позивачем долучено акт на закриття прихованих робіт, виконаних при підготовці до влаштування підлоги на відповідному об`єкті.

Крім того, позивачем надано сертифікати та паспорти якості щодо використаних будівельних сумішей і розчинів, які були придбані та використані на об`єкті виконання робіт і відображені у номенклатурі договірної ціни.

Встановлено, що роботи за договором підряду № 16/06/25 від 16.06.2025 продовжувалися відповідно до погодженого сторонами графіка виконання будівельних робіт, а виконавча документація перебувала на стадії оформлення та підписання уповноваженими особами сторін.

Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Щодо клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає таке.

Відповідачі вважають, що позивачем пропущено встановлений частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки рішення Державної податкової служби України за результатами адміністративного оскарження прийнято 15.09.2025, тоді як із цим позовом позивач звернувся лише 10.03.2026.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідачі також зазначають, що у період з вересня по грудень 2025 року позивач здійснював господарську діяльність та подавав податкову звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість, що, на їхню думку, свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Матеріалами справи підтверджується, що одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій навів обставини, які, на його думку, об`єктивно ускладнювали своєчасне звернення до суду.

При цьому суд зазначає, що вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не може зводитися лише до встановлення факту спливу процесуального строку.

Сам по собі факт здійснення позивачем господарської діяльності та виконання поточних обов`язків зі складання і подання податкової звітності не є достатнім та безумовним доказом того, що він мав реальну можливість у той самий період підготувати та подати до суду належним чином обґрунтований адміністративний позов із повним комплектом доказів.

Суд враховує, що предметом цього спору є правомірність відмови у реєстрації податкової накладної, а доведення заявлених вимог потребує збирання, оформлення та систематизації значного обсягу первинних бухгалтерських документів, виконавчої документації, документів щодо виконання договору підряду, залучення субпідрядників, використання матеріалів та інших доказів, необхідних для підтвердження реальності господарської операції.

Із матеріалів справи також вбачається, що роботи за договором підряду на момент виникнення спору мали триваючий характер, а оформлення виконавчої документації та підписання окремих первинних документів здійснювалося поступово. Саме на ці обставини позивач посилався у заяві про поновлення строку звернення до суду від 12.03.2026, зазначаючи, що вони об`єктивно впливали на можливість підготувати позов із належною доказовою базою.

Крім того, позивач обґрунтовував заяву про поновлення строку не лише триваючим виконанням робіт та необхідністю оформлення первинної документації, а й іншими обставинами, які, на його думку, у своїй сукупності ускладнювали своєчасне звернення до суду, зокрема перебоями з електропостачанням, погодними умовами, що впливали на виконання будівельних робіт, а також необхідністю отримання та оформлення документів, які підтверджують виконання господарських операцій.

Отже, доводи відповідачів фактично зводяться до посилання лише на окремий факт здійснення позивачем господарської діяльності та подання податкової звітності, однак не спростовують наведених позивачем обставин у їх сукупності та самі по собі не свідчать про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачами доводи не спростовують наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, а тому підстав для залишення позовної заяви без розгляду суд не вбачає.

Відтак клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам про визнання протиправними та скасування рішень Комісії Головного управління ДПС у Київській області від 04.09.2025 року, про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 19.06.2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

При цьому пунктом 3 Порядку №1246 закріплено, що операційний день триває в робочі дні з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (п. 17 Порядку №1246).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165).

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.

Пунктами 10-11 Порядку №1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.

Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДПС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Так, пунктом 8 Додатку №1 до Порядку №1165 визначено, що до критеріїв ризиковості платника податку належить: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Згідно з вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням 19.06.2025 авансових платежів за договором підряду №16/06/25 від 16.06.2025, укладеним між ТОВ «АЦЕМБ» та ТОВ «Світанок Біо Енерджі», позивач склав податкову накладну №2 від 19.06.2025 на загальну суму 2 540 000,00 грн та направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 18.07.2025 документ було прийнято, однак його реєстрацію зупинено.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом зазначено, що обсяг постачання товару/послуги за кодом ДКПП 43.33 перевищує величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання такого товару/послуги та обсягом його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У квитанції також запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Водночас судом встановлено, що зазначена квитанція не містить конкретного переліку документів, які необхідно подати платнику податків для підтвердження інформації, наведеної у податковій накладній, а також не конкретизує, які саме обставини повинні бути підтверджені відповідними поясненнями та документами. Фактично контролюючий орган обмежився загальним посиланням на необхідність подання пояснень та копій документів без їх індивідуалізації стосовно спірної господарської операції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зміст квитанції не відповідає вимогам пункту 11 Порядку №1165, оскільки не забезпечує платнику податків можливості чітко визначити перелік документів, необхідних для усунення сумнівів контролюючого органу та прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 04.12.2018 у справі №821/1173/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 78326524).

Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі №200/14026/18-а та від 23.10.2019 у справі №826/8693/18, при розгляді аналогічних справ зазначив, що первинним об`єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідачі вчинили дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних та приймали рішення про відмову у їх реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що процедура зупинення реєстрації податкової накладної № 2 від 19.06.2025 була здійснена з порушенням вимог Порядку № 1165, оскільки платнику податків не було конкретизовано перелік документів, необхідних для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.

Щодо прийняття відповідачем спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суд зазначає таке.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за №959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

Згідно з пунктом 9 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

- або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

- або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

- або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за №959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Пунктом 10 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 12 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судом, Комісією Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення від 04.09.2025 № 13242116/33403152, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АЦЕМБ» відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 19.06.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено ненадання/часткове надання платником податку додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів. У графі «Додаткова інформація» зазначено про недостатню кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній, за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, необхідних для здійснення такої господарської операції.

Разом із тим, судом встановлено, що ні у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, ні у повідомленні про необхідність надання додаткових пояснень та документів контролюючим органом не було визначено конкретного переліку документів, які платник податків повинен був надати для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Крім того, оскаржуване рішення не містить зазначення, які саме документи, подані позивачем, є недостатніми, відсутніми або складеними з порушенням вимог законодавства, а також не містить індивідуальної оцінки поданих позивачем пояснень та документів.

Суд зазначає, що можливість платника податків надати вичерпний перелік документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, безпосередньо залежить від належного визначення контролюючим органом конкретного переліку документів, які він вважає необхідними. У цьому випадку контролюючий орган такого переліку не визначив, що позбавило позивача можливості належним чином реалізувати своє право на подання документів, необхідних для вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2023 у справі №5000/889/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 111203544) зазначив, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов`язок платника податків скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Платником податків надано до податкового органу первинні документи які на його переконання є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарських операцій.

Також Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Верховний Суд звернув увагу на те, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної № 2 від 19.06.2025 у встановлений Порядком № 520 строк подано до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів, які, на його переконання, підтверджували інформацію, зазначену у податковій накладній, та реальність господарської операції.

Судом встановлено, що квитанцією про зупинення реєстрації податкової накладної позивача повідомлено про відповідність операції пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому у квитанції не конкретизовано перелік документів, які необхідно подати платнику податків, а графа щодо виявлених помилок залишена незаповненою.

Як встановлено судом, 27.08.2025 позивач подав повідомлення № 7 із письмовими поясненнями та копіями документів, серед яких були, зокрема, договори, дозволи та ліцензії, договори з постачальниками та субпідрядниками, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції та документи за формою 20-ОПП.

Надалі контролюючим органом направлено повідомлення від 29.08.2025 № 13224383/33403152 про необхідність надання додаткових пояснень та документів щодо наявності трудових ресурсів і рівня заробітної плати працівників. У відповідь на зазначене повідомлення позивач 02.09.2025 подав додаткові письмові пояснення № 8 та копії документів, у яких, зокрема, навів відомості про наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази та позитивної податкової історії.

Незважаючи на подання позивачем пояснень та документів, Комісією Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення від 04.09.2025 № 13242116/33403152 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 19.06.2025 з підстав ненадання або часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів, а у графі «Додаткова інформація» зазначено про недостатню кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції.

Оцінюючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивач вчинив дії, спрямовані на виконання вимог контролюючого органу, та у встановлені строки подав пояснення і документи на підтвердження інформації, зазначеної у спірній податковій накладній.

Разом із тим, ні у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, ні у повідомленні про необхідність надання додаткових пояснень контролюючим органом не визначено конкретного переліку документів, яких, на його думку, бракувало для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, а в оскаржуваному рішенні не наведено оцінки документів, фактично поданих позивачем, та не зазначено, які саме з них є недостатніми або складеними з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подані позивачем пояснення та документи були достатніми для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної, а наведені контролюючим органом мотиви відмови не свідчать про належне дослідження поданих матеріалів та не відповідають вимогам щодо обґрунтованості індивідуального акта.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Однак під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навели мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем Комісії Головного управління ДПС у Київській області документів, а відтак, не довели правомірності своїх рішень.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії ДПС по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їхнього ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття спірних рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

Враховуючи встановлені обставини справи, неналежне дотримання контролюючим органом вимог Порядку № 1165 та Порядку № 520, відсутність належного обґрунтування оскаржуваного рішення, а також подання позивачем пояснень і документів, достатніх для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області від 04.09.2025 № 13242116/33403152 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «АЦЕМБ» № 2 від 19.06.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 15.09.2025 №36321/33403152/2, прийнятого за результатами розгляду скарги, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що рішенням комісії центрального рівня Державної податкової служби України від 15.09.2025 №36321/33403152/2 скаргу позивача на рішення комісії регіонального рівня від 04.09.2025 №13242116/33403152 залишено без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 19.06.2025 залишено без змін.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України адміністративне оскарження є досудовим порядком вирішення спору.

Водночас рішення, прийняте контролюючим органом за результатами адміністративного оскарження, саме по собі не породжує для платника податків нових правових наслідків, не змінює та не припиняє його прав чи обов`язків, а лише підтверджує або змінює рішення, прийняте контролюючим органом нижчого рівня.

Правові наслідки для позивача у спірних правовідносинах виникли саме внаслідок прийняття рішення комісії регіонального рівня від 04.09.2025 №13242116/33403152 про відмову у реєстрації податкової накладної, яке і є актом індивідуальної дії, що безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №500/449/19, від 13.10.2020 у справі №240/7785/19, від 29.01.2019 у справі №826/10853/17 та від 27.04.2020 у справі №360/1050/19.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової служби України, прийняте за результатами адміністративного оскарження, не є самостійним актом, який порушує права позивача, а тому вимога про визнання його протиправним та скасування не є належним способом захисту порушеного права та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні позивачем в ЄРПН датою її фактичного подання, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановленні у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Згідно з пунктом 19 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до абзацу другого пункту 20 Порядку №1246 датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Враховуючи визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної, а також з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 2 від 19.06.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі в сумі 3 328,00 грн (платіжне доручення №7701-4618-9409-5386 від 10.03.2026 року).

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 328,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, оскільки саме спірне рішення відповідача-1 призвело до виникнення спірних правовідносин, а саме у розмірі - 1 664,00 грн.

У свою чергу, оскільки Державна податкова служба України виконує функції по адмініструванню ЄРПН та здійснює реєстрацію у вказаному Реєстрі податкових накладних (у тому числі на виконання судового рішення), задоволення позовної вимоги до ДПС України носить похідний, технічний характер, у той час як саме рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області по зупиненню та відмові реєстрації призвело до виникнення даного спору, внаслідок чого на підставі ч.8 ст.139 КАС України саме цей контролюючий орган має компенсувати понесені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЦЕМБ" (адреса 07403, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 131 Д ЄДРПОУ 33403152) до Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а ЄДРПОУ 43141377) та до Державної податкової служби України (адреса 04053, м. Київ, Львівська пл., 8 ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Київській області, оформлене рішенням від 04.09.2025 року, про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 19.06.2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 19.06.2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію - 19.06.2025 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЦЕМБ» понесені ним судові витрати у розмірі 1 664,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а ЄДРПОУ 43141377).

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.