Ухвала суду № 137813035, 30.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення)

30 червня 2026 року м. Житомир

справа № 240/1497/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №240/1497/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 22.07.2024 згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

15 травня 2026 року від представника позивача, через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №35721/26) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просить зобов`язати відповідача (боржника) у встановлений строк подати звіт про виконання рішення суду.

Аргументуючи підстави звернення до суду із вказаною заявою вказує, що рішення суду, станом на день подання відповідної заяви, відповідачем (боржником) не виконане належним чином, а саме, до порядку виплати пенсії позивача (стягувача) відповідачем (боржником) застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 та виплата пенсії здійснюється в обмеженому розмірі.

Зазначає, що відповідач (боржник) нараховує пенсію в правильному розмірі, але виплати відбуваються з урахуванням обмежень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821.

Саме тому вважає, що рішення суду відповідачем (боржником) виконується не в повному обсязі, а тому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення суду у справі №240/1497/25.

Відповідно до ухвали суду від 19 травня 2026 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у адміністративній справі №240/1497/25 призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

27 травня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшли заперечення (за вх. №38452/26), у яких просить залишити без задоволення заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Вказує, що на виконання рішення суду у справі №240/1497/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, починаючи з 22.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, тобто з 22.07.2024 - 28913,64 грн в тому числі 23610,00 грн (2361,00 грн х 10) та розмір до виплати становив 23610,00 грн, з урахуванням максимального розміру, визначеного частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 01.01.2025 - 23951,64 грн, в тому числі 23610,00 грн (2361,00 грн х 10) та розмір до виплати становив 23610,00 грн, з урахуванням максимального розміру, визначеного частиною 3 статті 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з 01.01.2026 - 23951,64 грн, в тому числі 23610,00 грн за рішенням суду.

Наголошує, що заборгованість за період з 22.07.2024 по 31.05.2026 становить 278568,37 грн, яка виплачується відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 (далі - Порядок №821).

Зазначає, що з грудня 2025 року розпочато виплату заборгованості, яка визначена Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Виплачена позивачу (стягувачу) заборгованість становить 19875,36 грн.

Саме тому вказує, що рішення суду у справі №240/1497/25 виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування.

04 червня 2026 року від представника позивача, через систему "Електронний суд", надійшли додаткові пояснення (за вх. №41503/26).

На думку представника позивача, рішення суду залишається фактично невиконаним оскільки відповідач (боржник) здійснює виплату пенсії у неповному обсязі посилаючись на Порядок №821, який відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду визнаний протиправним та нечинним.

З урахуванням приписів частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зважаючи на непорушення позивачем питання про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, розгляд заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення здійснюється судом в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд розглянувши подану заяву, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №240/1497/25, відповідачем (боржником) здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, починаючи з 22.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

У заяві про встановлення судового контролю представник позивача не заперечує, що відповідач (боржник) здійснює нарахування пенсії в правильному розмірі, однак не погоджується з сумами до виплати, оскільки такі здійснюються з урахуванням обмежень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821.

Зазначає, що відповідач (боржник) у відповідь на адвокатський запит листом від 11.11.2025 повідомив, що на виконання рішення різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 22.07.2024 по 30.11.2025 становить 199961,89грн, та на виконання рішення розмір пенсії становить 23610,00 грн.

Водночас, наголошує, що позивач (стягувач) фактично отримує розмір пенсії до перерахунку та доплату на виконання рішення суду: в січні місяці - 0 грн, в лютому місяці - 1000,00 грн, в березні місяці - 982,00 грн, в квітні місяці 877,00 грн.

У своїх запереченнях відповідач (боржник) зазначає, що заборгованість за період з 22.07.2024 по 31.05.2026 становить 278568,37 грн, позивачу (стягувачу) виплачена заборгованість в сумі 19875,36 грн.

Також наголошує, що перерахована пенсія та заборгованість за рішенням суду у справі №240/1497/25 виплачується відповідно до пункту 7 Порядку №821 в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яке залишено без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано нечинною та протиправною Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, 08.06.2026 рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/51895/25 набрало законної сили, а тому із вказаної дати постанова КМУ від 14.07.2025 №821 є нечинною, а відтак невиплата відповідачем (боржником) у повному обсязі позивачу (стягувачу) перерахованої пенсії з посилання на положення вимог Порядку №821 є протиправним.

Водночас, варто зазначити, що на момент виконання судового рішення у даній справі єдиним нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України був Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою КМУ від 14.07.2025 №821 (до моменту визнання Порядку №821 нечинним та протиправним).

Станом на сьогодні Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного іншого нормативно-правового акта, який би визначав порядок здійснення відповідних видатків на виконання вимог пункту 14 "Прикінцеві положення" Закону України № 4695-XI "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. №280 (далі - Положення про ПФУ) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України передбачено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.

Згідно пункту 7 Положення про ПФУ Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Повноваження органів Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст.23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

З урахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення в частині невиплати пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.

Отже, відповідачем (боржником) вчинено заходи, направлені на виконання судового рішення, однак його повне виконання пов`язано з незалежних від нього причин, оскільки подальше виконання залежить від фінансування Пенсійного фонду України.

Суд погоджується з тим, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, суд зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Враховуючи вищевказане, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах своїх повноважень виконало залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення у даній справі, та позивачем (стягувачем) відповідними доказами не доведено, що відповідач (боржник), отримавши грошові кошти для виплати заборгованості з пенсії на виконання рішення суду у справі №240/1497/25, не виплатив позивачу вказану суму заборгованості, або що відповідач (боржник) створює перешкоди для виплати позивачу суми заборгованості, то у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення у частині виплати позивачу заборгованості з виплати пенсії.

З огляду на викладене, правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

ухвалив:

1. У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.В. Горовенко