Рішення № 137812614, 30.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/24649/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000128/2 від 20.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Київської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості .

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні документів, встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Позивач додає Коносамент (BILL OF LADING №ONEYNB5JIE048500), який до митного оформлення не був поданий. Отже, декларантом не виконано у повному обсязі вимоги митного органу щодо надання документів та не усунуто усі наявні розбіжності. Декларант не скористався правом та можливістю спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Частиною 6 ст. 54 Кодексу передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст.53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити. Зазначає, що заявлена митна вартість товару підтверджується документально поза розумний сумнів та не містить жодних розбіжностей, навіть за відсутності вказаних документів, які в розумінні Закону не є обов`язковими для надання митному органу під час митного оформлення товару. А тому митий орган не мав обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач у просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

05 травня 2025 року між JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD (продавець) та ТОВ "САРД ПЛЮС" (покупець) було укладено Контракт № 2025/0505 від 05.05.2025 року.

Відповідно до пункту 1 Контракту Продавець зобов`язується продати та відвантажити, а Покупець - купити та сплатити на умовах визначених цим Контрактом, взуття, частини взуття, матеріали, обладнання, пристосування для виробництва взуття в кількості та за цінами, визначеними в рахунках-фактурах, чи Додаткових угодах (специфікаціях) до цього Контракту, що є невід`ємними частинами цього Контракту.

Згідно пункту 2.1 Контракту загальна сума контракту є сума рахунків-фактур, узгоджених Сторонами. У ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування, укладання, навантаження та транспортування, відповідно до базисних умов постачання. Сторони звільняють один одного від зобов`язань по страхуванню вантажу по цьому Контракту.

Пунктом 2.2 Контракту визначено, що ціна Товарів встановлюється в доларах США, що відображається у рахунках-фактурах до цього Контракту.

Розрахунки за цим контрактом здійснюються у доларах США на підставі рахунків, які виставляє Продавець на ім`я Покупця, з відстроченням платежу за домовленістю сторін, про що зазначається в рахунках-фактурах (п. 2.3 Контракту).

02.10.2025 з метою митного оформлення товару "1. Взуття кросівки з підошвою з гуми та верхом з полімерного матеріалу для дорослих моделей: GS511 та GS5113 в асортименті різних кольорів всього - 15 060 пар. Без індивідуального пакування (по 30 пар в коробі); Торговельна марка: WALKING CASUAL, Країна виробництва: CN Виробник: JIANGMEN HUAYU IMPORT& EXPORT CO LTD" подано митному органу митну декларацію 25UA100320039776U7 від 20.10.2025 року, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 43 674,00 Доларів США за курсом валюти 41.7308 грн.

Митна вартість товару була заявлена декларантом за основним методом за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості, на виконання вимог передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з декларацією № 25UA100320039776U7 від 20.10.2025 року декларантом було надано до митного органу такі документи:

-Пакувальний лист (Packing list) б/н від 10.06.2025;

-Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № К-20250610 від 10.06.2025;

-Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 16.10.2025;

-Декларація про походження товару (Declaration of origin) № K-20250610 від 10.06.2025;

-Статус особи, яка подає митну декларацію №1;

-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № HT25060137 від 10.06.2025;

-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № Б-352 від 16.10.2025;

-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16/10/01 від 16.10.2025;

-Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.06.2025;

-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2025/0505 від 05.05.2025;

-Договір (контракт) про перевезення №100 від 30.07.2025;

-Інші некласифіковані документи перепустка №ПР-139156 від 19.10.2025;

-Копія митної декларації країни відправлення № 310420250000100562 від 10.06.2025;

-Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA100320039776U7 від 20.10.2025;

Під час проведення консультації митний орган годин запропонував імпортеру надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість.

На виконання вимог контролюючого органу ТОВ "САРД ПЛЮС" було надіслано лист № 20/10 від 20.10.2025.

Проте контролюючим органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000128/2 від 06.10.2025, яким із застосуванням резервного методу було збільшено вартість товару.

Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Судом встановлено, що основними підставами для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів є такі:

"Товар постачається на митну територію Україну згідно контракту від 05.05.2025 №2025/0505 (далі - Контракт) та інвойсу від 10.06.2025 № К- 20250610 (далі Інвойс) від компанії "JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO LTD." (Китай) на умовах FOB - Ningbo (Китай). Проте умови Контракту не дозволяють перевірити встановлені сторонами, взаємні права та обов`язки та інші істотні умови зовнішньоекономічної поставки.. Зокрема, не надано погодження сторонами цін на товари, оскільки Інвойс є документом Продавця та видається та візується ним. Отже, до митного органу не надано документів, що забезпечують перевірку всіх аспектів та умов постачання товару.

За МД наявні відомості щодо торгівельної марки товарів WALKING CASUAL, проте відомості щодо неї відсутні у наданому Контракту та Інвойсі. Також, положення Контракту містять множинні положення щодо терміну розрахунків за товар, отже, впевнитися у термінах розрахунків та їх числових значень за Контрактом неможливо. Виписку з бухгалтерської документації щодо обліку активів та витрат за поставкою, декларантом не надано.

Постачання здійснюється на умовах FOB - Ningbo (Китай). Згідно з положеннями Інкотермс термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

До митного оформлення не надано транспортного документу на морське перевезення (MASTER BILL OF LADING) коносамент .

Оскільки за умовами FOB - Ningbo ( (Китай) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, не додано складові митної вартості: на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів (за наявністю), такі витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Кодексу повинні додаватися до фактурної вартості товарів.

Стосовно підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 10.06.2025№ HT25060137 від перевізника Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd про надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом FOB - Ningbo (Китай) до порту прибуття Hamburg, однак договору про надання транспортних послуг, укладеного між Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd (Перевізник) та ТОВ "САРД ПЛЮС" (Замовник) не надано.

Такий документ, як коносамент до митного оформлення не наданий зовсім. Отже, транспортні документи від безпосередніх перевізників до митного оформлення не надані.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 та 10 ст. 58 Кодексу відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Заявлений рівень митної вартості не відповідає "дійсній вартості" товару.

Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. У відповідності до Методичних рекомендацій проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості товарів схожих за описом, відповідними умовами поставки (FOB). Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не здійснювалося у зв`язку з не застосуванням другорядних методів визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 12,57 дол.США/кг (опис товару, азійський регіон постачання, умови поставки) (МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551).

Розрахунок: 12,57 дол.США/кг* 13577 (вага нетто) : 15060 пар 11,3322 дол. США/пара.

Таким чином, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу ґрунтується на раніше визначених митних вартостях із використанням методів, викладених у ст.ст. 58 - 63 Кодексу."

Суд не погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.

Щодо посилання митного органу на те, що інвойс є документом продавця і не підтверджує погодження сторонами ціни, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог контракту від 05.05.2025 продавець зобов`язався продати, а покупець купити та оплатити товар у кількості та за цінами, визначеними в рахунках-фактурах або додаткових угодах до контракту. Також контракт передбачає, що загальна сума контракту є сумою рахунків-фактур, узгоджених сторонами, а ціна товару встановлюється в доларах США та відображається в рахунках-фактурах.

Отже, визначення ціни товару в інвойсі відповідало погодженому сторонами порядку оформлення конкретної поставки. Сам лише факт того, що інвойс оформлений продавцем, не спростовує погодження сторонами ціни, оскільки саме такий спосіб визначення ціни передбачений контрактом.

Доводи митного органу щодо відсутності у контракті та інвойсі відомостей про торговельну марку WALKING CASUAL також не можуть бути визнані достатніми для коригування митної вартості.

Митний орган не зазначив, яким чином ця обставина впливає на ціну товару, його кількість, вагу, умови поставки або інші числові значення митної вартості. Відсутність окремого зазначення торговельної марки у контракті за наявності інших документів, які дозволяють ідентифікувати товар, не доводить неповноту або недостовірність заявленої митної вартості.

Стосовно умов оплати товару суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи подаються, якщо рахунок сплачено. Тому відсутність банківського платіжного документа за умовами відстрочення платежу сама по собі не свідчить про недостовірність митної вартості.

У постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625, провадження №К/9901/31148/19, сформульовано висновок, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та від 26 листопада 2020 року у справі №540/2455/19, згідно з якими факт оплати або не оплати товару сам по собі не може впливати на його митну вартість, якщо ціна товару та її складові підтверджені належними документами.

Щодо транспортної складової митної вартості.

Оскільки поставка здійснювалася на умовах FOB Ningbo, витрати на транспортування товару після його завантаження в порту відправлення підлягали включенню до митної вартості.

Разом з тим декларант подав документи, які містять відомості про транспортні витрати, а саме: автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 16.10.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № HT25060137 від 10.06.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № Б-352 від 16.10.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16/10/01 від 16.10.2025; договір (контракт) про перевезення №100 від 30.07.2025.

Враховуючи, що пунктом 2.1 Контракту сторонами було узгоджено, що сторони звільняють один одного від зобов`язань по страхуванню вантажу по цьому Контракту, відповідно такі документи контролюючому органу надано не було.

Таким чином , наявні в матеріалах справи документи, у том числі: Коносамент (BILL OF LADING №ONEYNB5JIE048500), Договір-Заявка №2025005 від 14.10.25 та Договір-Заявка №2025005 від 05.06.25, виключно підтверджують відомості відображені у документах наданих декларантом під час митного оформлення товару та не впливають на вартість оцінюваного товару та вартість його транспортування.

Щодо посилання відповідача на ненадання до митного оформлення Коносаменту (BILL OF LADING №ONEYNB5JIE048500), Договір-Заявка №2025005 від 14.10.25 та Договір-Заявка №2025005 від 05.06.25, суд зазначає, що Коносамент, як товаросупровідний документ видається морським перевізником вантажу його відправнику та засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Тобто, фактично коносамент по своїй суті є певною гарантією від морського перевізника для вантажовідправника про те, що товар буде доставлений до порту призначення та в належному стані переданий вантажоотримувачу.

Коносамент, як товарно-транспортний документ на вантаж, не містить визначення вартості його перевезення морським транспортом, а відображає дані й реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, характеристики товару та основні умови поставки, які узгоджені сторонами в договорі. При цьому, вказані в коносаменті загальні умови поставки товару не можуть суперечити умовам, вказаним в договорі.

В даному випадку умови поставки товару узгоджені сторонами в контракті №2025/0505 від 05.05.2025 року, відповідно до пп. 3.1 Контракту поставка Товару відбувається на умовах, які вказуються у Додаткових угодах (специфікаціях), чи рахунках-фактурах до кожної такої партії Товару, згідно правил Інкотермс 2010.

В інвойсі передбачено, що товар поставляється продавцем на умовах FOB (NINGBO, CHINA) згідно правил Інкотермс 2010 та відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни товару, тобто відправник сам несе всі витрати з завантаження, доставки товару до порту.

Таким чином, коносамент не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише товарно-транспортним документом, який відображає / підтверджує шлях переміщення / слідування товарно-матеріальних цінностей та не є документом, який декларант зобов`язаний надати для митного контролю.

Щодо доводів відповідача про надання до митного оформлення commercial invoice замість рахунка-фактури (інвойс).

Інвойс це різновид комерційної документації з деталізованою інформацією про предмет угоди: найменування, кількість, ціна та загальна вартість. Як правило, надається продавцем покупцю, та має наступне призначення: законне підтвердження угоди; проведення оплати; розрахунок податків та зборів; первинний документ для бухгалтерського обліку.

На основі комерційного документу здійснюється фінансовий розрахунок. При цьому, вказується повна інформація: підсумкова вартість всієї партії вантажу/товарів/ послуг. Саме офіційний invoice є законним запитом на переказ оплати.

Цей документ належить до категорії первинних в питанні реєстрації операцій в бухгалтерському обліку. На його основі розраховують податки та митні збори, підтверджують дохід, можуть надавати при вимогах контролюючим органам.

В рамках міжнародної торгівлі на підставі комерційного рахунку заповнюють митну декларацію. А надалі проводять розрахунок податку на додану вартість та митних зборів. Наявність такого документу допомагає уникати штрафів та затримок вантажів на кордоні.

Назва Commercial Invoice використовується у міжнародному аспекті, а рахунок-фактура - у внутрішніх українських фінансових операціях. Але суть цих визначень залишається однією. Просто інвойс застосовують у зовнішньоекономічній діяльності, а рахунок-фактуру для внутрішнього обліку. Документи містять важливу фінансову інформацію та є частиною ділового документообігу. Їх назва означає одне й теж, але англійською та українською.

Комерційний основний або попередній проформа-варіант мають однакову юридичну силу. Бланки є основною документацією для супроводження вантажів при перетинання кордону.

Наданий до митного оформлення комерційний інвойс K-20250610 не містить розбіжностей із усіма іншими поданими до митного оформлення документами, а тому вказане не є розбіжністю в розумінні ст. 53 Митного кодексу України, яка впливає на правильність визначення митної вартості імпортованого товару.

Зазначені документи у сукупності містили відомості про маршрут, виконавців перевезення, суму транспортних витрат та реквізити сторін. Тому митний орган був зобов`язаний конкретно зазначити, яка саме складова транспортних витрат не підтверджена, яка сума є недостовірною або не включеною до митної вартості, та яким чином це вплинуло на її числове значення.

Натомість спірне рішення містить лише загальні посилання на неповноту документів та наявність розбіжностей без конкретного розрахунку непідтвердженої складової.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, відповідно до якої довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Сам по собі факт неподання окремих документів під час митного оформлення не може автоматично свідчити про недостовірність заявленої митної вартості без встановлення того, які саме числові показники митної вартості залишилися непідтвердженими та як це вплинуло на можливість застосування методу за ціною договору.

Крім того, залучення до перевезення кількох суб`єктів або наявність експедиторських відносин не доводить недостовірності транспортних витрат. Митний орган повинен був довести не складність логістичного ланцюга, а конкретну недостовірність або непідтвердженість числового значення заявлених витрат.

Щодо посилань відповідача, що заявлений рівень митної вартості не відповідає "дійсній вартості" товару, то суд зазначає, що вартість товару підтверджується умовами Контракту, його оплатою, тобто документально поза розумний сумнів. Всі необхідні документи визначені Митним кодексом України при оформленні товару було надано контролюючому органу.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи, відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошу, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України, митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті.

Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів відповідач обґрунтовує тим, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до частини 6 статті 54 МК України у зв`язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Для розрахунку митної вартості імпортованого товару застосовано резервний метод, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості вказано: МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551.

Водночас у спірному рішенні не наведено достатнього порівняння оцінюваного товару з товаром, митна вартість якого використана як джерело інформації. Рішення не містить належних пояснень щодо фізичних характеристик товару, торговельної марки, виробника, кількості, обсягу партії, умов поставки, комерційних умов та коригувань, які були або мали бути здійснені для забезпечення співставності.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №804/11813/13-а зазначено, що суд не має права досліджувати обставини, які не були предметом дослідження митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості; суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення; у рішенні про коригування, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу, митний орган має навести пояснення щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №820/3061/17 також сформульовано висновок, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості за другорядним методом суд має вимагати доведення того, що товар за відповідною митною вартістю дійсно був увезений до України, із зазначенням відомостей про митні декларації, використані при коригуванні, і що митна вартість за такою декларацією не була відкоригована.

У цій справі митний орган не навів у спірному рішенні достатніх відомостей, які б дозволяли перевірити обґрунтованість числового значення скоригованої митної вартості. Саме посилання на номер митної декларації без належного порівняльного аналізу не відповідає вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується з доводами відповідача, що документи, подані до митного оформлення, не містили підтверджених числових значень складових митної вартості. Позивач під час митного оформлення надав документи, які ідентифікували оцінювані товари, містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору (контракту) згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 МК України. У митного органу, враховуючи зазначене, не було достатніх підстав для висновку про не підтвердження числових значень складових митної вартості.

Відтак, судом зі змісту наданих до митного оформлення документів не встановлені такі розбіжності або недоліки документів, які б перешкоджали митному органу підтвердити митну вартість товару за обраним декларантом основним методом або спростувати сумніви щодо достовірності визначення митної вартості за цим методом.

При ухваленні рішення враховано правову позицію Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі № 240/24652/25.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Беручи до уваги зазначене суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та підлягає скасуванню, з огляду на що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжної інструкції №226 від 24.10.2025 позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 24277,65 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сард Плюс" (вул. Шевченка, 14,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 45457850) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43997555) , про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000128/2 від 20.10.2025 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сард Плюс" судовий збір у розмірі 24277,65 грн. (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят сім гривень шістдесят п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

30.06.26