Рішення № 137812486, 29.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/26524/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Житомирської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2025/000156/2 від 24.10.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/001115 від 24.10.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що спірні рішення відповідача про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості товару.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржене рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позовної заяви, посилаючись на необґрунтованість розбіжностей, які ніби то виявлені відповідачем при митному оформленні товару.

Від Житомирської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішення про коригування митної вартості від 24.10.2025 №101020/2025/000156/2 та картки відмови №101020/2025/0001115 посадові особи митного органу діяли на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України з питань митної справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

23.10.2025 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з метою імпорту товару, а саме: Трактор колісний, самохідний, бувший у використанні - Трактор JОНN DЕЕRЕ 7310R; с/н 1RW7310RЕLS105592, 2020р., вага -11600 кг - 1 шт., вантажопідйомність підвіски - 5200 кг., тип двигуна - дизель; максимальна потужність - 228 кВт, об`єм двигуна - 8984 см3, циліндрів - 6, об`єм паливного баку - 534 л, максимальна швидкість - 40 км/год. Використовується у сільськогосподарських роботах. Виробник: DЕЕRЕ and СОМРАNY. Торгова марка: JОНN DЕЕRЕ. Країна виробництва: US, було подано митну декларацію №25UA101020035257U5.

Разом з митною декларацією було надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №AR250129 від 13.10.2025 року; автотранспортна накладна 13102 від 13.10.2025 року; декларація про походження товару AR250129 від 13.10.2025 року; банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №897 від 07.10.2025 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг TR2500147 від 14.10.2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №23102025-2 від 23.10.2025 року; зовнішньоекономічний контракт №2025/043 від 08.08.2025 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №4 від 08.08.2025 року; заявка на перевезення №147 від 13.10.2025 року; копія митної декларації країни відправлення №25PL301010002UW4B5 від 21.10.2025 року; митна декларація, за якою було відмовлено у виписку товарів №25UA101020035257U5 від 23.10.2025 року.

Житомирською митницею за результатами вивчення поданих декларантом документів прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2025/000156/2 від 24.10.2025.

У зв`язку з коригуванням митної вартості відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UA101020/2025/001115 від 24.10.2025 та роз`яснено право щодо випуску товару за рішенням про коригування.

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Отож, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Тому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як зазначалося вище, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №25UA101020035257U5 від 23.10.2025 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем.

Зі змісту розділу 33 спірного рішення судом встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:

- заявлена митна вартість товару № 1 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності і не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: відповідно до заявки на перевезення №147 від 13.10.2025 перевезення вантажу здійснюється з Німеччини до Польщі транспортом виконавця. Одночасно до митного оформлення надано СМR №13102 від 13.10.2025, в якій зазначено два перевізника ЕАSТ LІNЕ РRОJЕСТ та ФОП Томчук, що може свідчити про невключення до вартості перевезення витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи. Ураховуючи наявну розбіжність, у митного органу виникають сумніви щодо вартості транспортування;

- наданий під час проведення консультацій переклад митної декларації №25PL301010002UW4B5 від 21.10.2025 не може бути використаний митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості;

- витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця відповідно до вимог міжнародних правил Інкотермс 20220, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до розрахунку митної вартості;

- згідно з інформацією, що міститься в СМR №13102 від 13.10.2025, перевізником виступає компанія ЕАSТ LІNЕ РRОJЕСТ. Однак, до митного оформлення надана заявка на перевезення № 147 від 13.10.2025 виконавцем з перевезення є Forklift Group SP z.o.o. Документу щодо перевезення товару компанією EAST LINE PROJECT до митного оформлення надано не було;

- відповідно до довідки про транспортні витрати № 23102025-2 від 23.10.2025 перевезення товару по маршруту м. Жижин (Польща) до кордону України здійснював покупець ФОП ОСОБА_1 , проте відсутні відомості щодо транспортних витрат.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сллаті. Вказане унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України не надані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом):

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

4) копію митної декларації країни відправлення (переклад).

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.

Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв`язку з відсутністю документально підтвердженої інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог статей 59, 60 та 61 МКУ. Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосовувались у зв`язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів.

Митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв`язку з наявністю відповідної інформації. Ключовим принципом статті VII Угоди ГАТТ/СОТ є те, що митна вартість імпортованих товарів повинна базуватися на дійсній вартості товарів у міру можливості, або, якщо це неможливо, на вартості, найбільш наближеній до реальної вартості. При визначенні числового значення митної вартості за основу взята наведена нижче інформація з мережі інтернет щодо пропозицій для продажу аналогічних товарів, найбільш наближених до оцінюваного товару (без урахування внутрішнього податку країни продажу). Оскільки в пропозиціях продажу з мережі інтернет зазначено рік виробництва, зокрема обрано наступні аналоги: 1) ціна нетто - 120000 євро https://mascus.ua/silgosptehnika/traktory/john-deere-7310-r/pbyfw5t3.html. Зазначений аналог максимально наближений до характеристик заявленого транспортного засобу (рік реєстрації, зовнішній вигляд, тип палива, об`єм та потужність двигуна, тощо). З урахуванням меншої з наявних вартостей, для визначення числового значення митної вартості за основу було взято вартість аналогу№1, а саме 120000 євро. без врахування транспортних витрат. Отже, митна вартість товару визначена за резервним методом, становить 120000 євро + 1639,32 євро (транспортні витрати згідно довідки №23102025-2 від 23.10.2025) = 121639,32 євро. Декларант або уповноважена ним особа має право навипуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом: у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 ст. 55 МКУ.

Як попередньо зазначалось судом, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 та від 14.09.2023 у справі № 817/1799/16.

На спростування тверджень відповідача щодо невідповідності перевізника в CMR та у фактичній заявці на перевезення слід зазначити, що позивачем зазначено, що між ним та Forklift Group SP z.o.o. укладено контракт №2024/032 від 27.03.2024 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Умови такого контракту не виключають право Forklift Group SP z.o.o. залучати сторонніх перевізників для здійснення перевезення вантажу, який належить Замовнику.

Відповідно до заявки на перевезення №147 від 13.10.2025 до договору на перевезення №2024/032 від 27.03.2024 ставка за перевезення становила 875 євро, дана вартість відображена також в рахунку від компанії Forklift Group SP z.o.o. №ТК2500148 від 14.10.2025.

Указане свідчить, що відображення у CMR інформації про перевізника EAST LINE PROJECT жодним чином не впливає на визначення транспортних витрат.

Відсутність у позивача договору з третіми особами, пов`язаного з доставкою товару, не може свідчити про недостовірність відомостей, викладених в інших документах, поданих позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Щодо твердження відповідача про наявність розбіжностей у документах щодо включення навантажувально-розвантажувальних робіт у фрахт чи у вартість товару, та щодо відсутності у довідці про транспортні витрати відомостей про навантажувальні роботи слід зазначити таке.

Так, згідно довідки про транспортні витрати №23102025-2 від 23.10.2025 перевезення товару по маршруту м.Жижин (Польща) до кордону митного оформлення калькуляції транспортних витрат відсутні відомості щодо здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, оскільки такі включені у митну вартість. Крім того, матеріалами справи доведено, що що під час підписання Специфікації №4 до контракту №2025/043 від 08.08.2025 сторони дійшли згоди: " У ціну товару включено вартість навантаження та всі інші митні формальності, необхідні для вивезення товару".

Відтак, вимога суб`єкта контролю надати додаткові докази на підтвердження транспортних витрат визнається судом необґрунтованою.

Слід зауважити, досліджені судом докази, що попередньо надавались до митного оформлення не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару, та підтверджують інформацію наведену у попередньому документі.

Також суд не бере до уваги твердження митного органу про відсутність перекладу декларації країни відправлення, що позбавляє можливості перевірити числове значення митної вартості.

У даному випадку позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Більш того, слід врахувати, що в частині сьомій статті 54 Митного кодексу України прямо зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

З урахуванням встановлених вище обставин, митним органом на підставі статті 64 МК України було проведено коригування митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості.

При цьому, матеріали справи не містять, та відповідачем не наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Аналізуючи застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів відповідач обґрунтовує тим, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України у зв`язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Разом з тим, відповідачем не конкретизовано, який саме товар обрано ним для розрахунку митної вартості імпортованого товару для обґрунтування застосування резервного методу. Відповідач лише зазначив, що за основу було взято вартість аналогу №1, а саме 120000 євро, без врахування транспортних витрат та дійшов висновку, що митна вартість товару визначена за резервним методом і становить 120000 євро + 1639,32 євро (транспортні витрати згідно довідки №23102025-2 від 23.10.2025) = 121639,32 євро.

Як визначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA101020/2025/000156/2 від 24.10.2025, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Слід зазначити, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте відповідач не надав опису схожого товару та не відомо, за яким методом здійснено митне оформлення подібного товару, які документи подавались під час розмитнення, митним органом не враховано різницю технічного стану транспортних засобів та партію придбаного товару, а лише зазначено, що інформацію взято з мережі інтернет.

У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 також міститься висновок про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Відтак, інформація з мережі інтернет не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається у кожному конкретному випадку окремо. До того ж, вищезазначена інформація не розкриває умов поставки товару, його технічних характеристик, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Натомість відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, а, отже, і підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним - відсутні.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно.

Отже, митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення митного органу №UA101020/2025/000156/2 від 24.10.2025 про коригування митної вартості товару слід визнати протиправним і скасувати.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/001115 від 24.10.2025 складена на підставі рішення про коригування митної вартості №UA101020/2025/000156/2 від 24.10.2025, протиправність якого встановлена судом, тому вказана картка також підлягає скасуванню як протиправна.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у виді сплаченого судового збору, суд зазначає, що на підставі статті 139 КАС України витрати, понесені позивачем у даній справі в сумі 15140,00 грн згідно платіжної інструкції №28153 від 18.11.2025, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Представник позивача заявляє, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі становлять у 13000,00 грн.

Натомість представник відповідача, заперечуючи щодо компенсації витрат на правову допомогу, заявляє про необґрунтованість суми витрат на професійну правничу допомогу, недоведеність її доказами та вказує на те, що вимоги справи №240/26524/25 є аналогічними, однотипними, незначної складності, які заявлялися й раніше до Житомирської митниці, а тому вважає заявлений розмір витрат завищеними і просила відмовити у задоволенні вимог заяви.

Суд звертає увагу, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Разом із заявою на компенсацію витрат на правову допомогу суду надано копію договору про надання правничої допомоги №19/11-2025 від 19 листопада 2025 року, акт №1/1901 приймання передачі послуг від 19 січня 2026 року та рахунок на оплату №19/01 від 19 січня 2026 року.

Згідно пункту 4.1 указаного договору сторони дійшли згоди, що вартість правничої допомоги по даному договору становить 13000,00 грн без ПДВ.

Отже, розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений сторонами у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Разом з тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд також ураховує положення частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, викладеними у запереченні, та враховує, що справа, яка розглядається, відноситься до справ незначної складності та існує незмінність судової практики щодо розгляду спірного у цій справі питання, а тому приходить до висновку про часткове відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн з урахуванням критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо захисту його прав у суді.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2025/000156/2 від 24.10.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/001115 від 24.10.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

29.06.26