Ухвала суду № 137812448, 30.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 червня 2026 року Справа №160/35214/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудника С.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 10.12.2025 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 Про проект Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району.

За наслідками розгляду даної позовної заяви, 25.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» Кім Ганни Володимирівни про залишення позовної заяви без розгляду задоволено повністю. Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 25.03.2026 року, позивач подав апеляційну скаргу. За наслідками розгляду даної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року в адміністративній справі №160/35214/25 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При скасуванні ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №160/35214/25 суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду, а також передчасно зроблено висновок про правову природу оскаржуваного рішення. Зокрема, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 встановлено, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 є актом індивідуальної дії, є передчасним, оскільки суд першої інстанції не дослідив затверджений цим рішенням проєкт «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське…» та не надав оцінки самому проєкту на предмет наявності у нього ознак нормативно-правового акта. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, зазначивши, що для визначення початку перебігу такого строку необхідно встановити час, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому колегія суддів звернула увагу, що висновок суду першої інстанції про можливість отримання позивачем повного тексту рішення ще у 2021 році ґрунтується лише на припущеннях і не підтверджений матеріалами справи. Сам факт згадки рішення № 73/56 у рішенні Дніпровської міської ради від 24.02.2021 № 326/4 або в інших документах сам по собі не свідчить про обізнаність позивача зі змістом оскаржуваного рішення. Апеляційний суд також врахував, що матеріалами справи підтверджується направлення позивачу тексту рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 лише супровідним листом Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 11.06.2025 року №1/13-178, а тому погодився з доводами апеляційної скарги про те, що для належного обґрунтування позовних вимог недостатньо лише знати реквізити рішення - необхідним є ознайомлення з його повним змістом. З огляду на наведене Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції від 25.03.2026 року постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильних висновків суду, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

16.06.2026 року справа №160/35214/25 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду із суду апеляційної інстанції.

22.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №160/35214/25 та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

29.06.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді Прудника С.В., в якій позивача просить суд:

Залучити до справи скаргу щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_2 з доказом направлення до ВРП.

Відвести від розгляду справи суддю Прудника С.В. та передати справу до канцелярії суду для повторного авторозподілу.

Аргументи даної заяви полягають у тому, що судом апеляційної інстанції встановлено істотні порушення, допущені судом першої інстанції під час розгляду цієї справи, що, на думку позивача, викликає сумнів у можливості подальшого неупередженого розгляду справи цим самим суддею.

Суд, дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С.В., зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.5 ст.7 КАС України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

За змістом приписів Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу). Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Надаючи оцінку доводам заявника про наявність підстав для відводу судді Прудника С.В., суд зазначає, що заявлений відвід обґрунтовано виключно незгодою позивача з процесуальним рішенням суду першої інстанції, яке було предметом апеляційного перегляду та скасоване постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 року.

Так, заявник посилається на те, що апеляційним судом встановлено порушення норм процесуального права, зокрема неповне з`ясування обставин справи та передчасність висновків суду щодо пропуску строку звернення до суду та правової природи оскаржуваного рішення.

Разом з тим, відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для відводу судді є виключно обставини, що свідчать про його необ`єктивність або упередженість, наявність конфлікту інтересів, порушення порядку визначення судді для розгляду справи або інші прямо передбачені законом випадки.

Факт скасування судового рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції сам по собі не може свідчити про упередженість судді, оскільки відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Білуха проти України», особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено протилежне, а вирішальним є наявність об`єктивно обґрунтованих підстав для сумнівів у неупередженості.

Суд звертає увагу, що доводи заявника фактично зводяться до переоцінки процесуальних висновків, викладених в ухвалі від 25.03.2026 року, однак такі обставини були предметом апеляційного перегляду та отримали належну правову оцінку в порядку, передбаченому КАС України.

Водночас, саме по собі встановлення апеляційним судом порушень норм процесуального права або скасування судового рішення не є доказом наявності особистої заінтересованості судді у результаті справи або інших обставин, які б викликали сумнів у його неупередженості в розумінні пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України.

Посилання заявника на намір ініціювати дисциплінарне провадження щодо судді та долучення відповідної скарги до матеріалів справи також не є підставою для відводу, оскільки такі дії не свідчать про об`єктивні обставини, що впливають на неупередженість суду, а є реалізацією процесуального права учасника справи, яка не може використовуватися як інструмент впливу на склад суду.

Суд додатково зазначає, що частиною 4 статті 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Із системного аналізу підстав для відводу судді, які визначені у ст. 36 КАС України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.

Тому, для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Водночас, такі обставини мають бути доведеними.

Разом з цим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

При цьому, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00).

Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02).

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Для відводу судді позивачу необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. мотивована виключно незгодою позивача із процесуальним рішенням судді та не містить інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, які б могли об`єктивно вказувати на упередженість судді при розгляді цієї адміністративної справи, а також, з огляду на відсутність відповідних обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини та підстави для відводу судді не можуть вважатися достатніми для висновку про наявність упередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи.

Не встановлено судом й інших підстав, передбачених статтями 36-37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи суддею Прудником С.В. та викликали необхідність її відводу.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність будь-яких інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С.В. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене та приписи абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України, суд вважає за необхідне передати матеріали адміністративної справи №160/35214/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Керуючись статтями 32-33, 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. в адміністративній справі №160/35214/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення.

Передати матеріали адміністративної справи №160/35214/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник