Ухвала суду № 137812258, 26.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 р.Справа № 160/29643/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення №8 від 25.09.2025р., акту №10 від 04.09.2025р., -

УСТАНОВИВ:

14.10.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 12.11.2025р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №8 від 25 вересня 2025 року «Про затвердження протоколу комісії з визначення збитків землі та землекористувачам та актів про визначення обсягу збитків»;

- визнати протиправним та скасувати акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року №10 «Про визначення обсягу збитків»;

- стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 01.12.2025р. було відкрите провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, зокрема запропоновано відповідачеві надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду та адміністративний позов були отримані відповідачем у його електронному кабінеті 14.10.2025 та 01.12.2025р., відповідно, що свідчить про належне повідомлення відповідача про місце та час судового розгляду даної справи згідно до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявних у справі.

В свою чергу, також і представником позивача згадана вище ухвала суду була отримана у його електронному кабінеті 01.12.2025р. згідно довідки про доставку електронного листа.

Відповідно, учасники справи є належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи у встановленому порядку згідно до вимог ст.ст.18,251 наведеного Кодексу.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із великим навантаженням, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що об`єктивно унеможливлювало судовий розгляд справ у згаданий період, ухвалою суду від 26.06.2026р. судовий розгляд даної справи на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено до 26.06.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 26.06.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що зазначений вище позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ключовим питанням у цій справі є те, чи може бути оскаржене в судовому порядку рішення Виконкому органу місцевого самоврядування про затвердження протоколу комісії з визначення збитків землі та землекористувачам №8 від 25.09.2025р., а також і Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам «Про визначення обсягу збитків» № 10 від 04.09.2025р. за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Так, як слідує з матеріалів даної справи, позивач та його представник свої позовні вимоги обґрунтував тим, що рішення відповідача №8 від 25.09.2025р. про затвердження акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі, а також і Акт про визначення обсягу збитків №10 від 04.09.2025р. є протиправними, оскільки прийняті з порушенням вимог пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 (далі Порядок №284). Крім того, позивач зазначив, що право його користування землею було підтверджено відповідним договором від 23.08.2002р., який було продовжено на період дії воєнного стану згідно до приписів Законів від 12.05.2022р. №2247-ІХ, від 19.10.2022р. №2698-ІХ, а додаткова угода від 07.10.2025р. лише узаконила існуючі правовідносини, відтак, у відповідача були відсутні підстави стверджувати, що позивач завдав збитків власнику землі (територіальній громаді селища Святовасилівка) у вигляді самовільного використання земельної ділянки.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 157 ЗК України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам установлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 2 Порядку №284 розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Виконком, вважаючи, що позивач у справі ОСОБА_1 завдав власнику земельної ділянки (територіальній громаді с. Святовасилівка) збитки у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження скласти акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Таким чином, повноваження Виконкому у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку, а стосовно відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення відповідача, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення про затвердження акта з визначення та відшкодування збитків власникам землі №8 від 25.09.2025р. та акт про визначення обсягу збитків № 10 від 04.09.2025р. не створюють жодних правових наслідків для позивача, а тому не можуть порушувати його права чи інтереси, що на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а (провадження № 11-1154апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 822/3345/17 (провадження № 11-985апп18) та від 03 липня 2019 року у справі № 823/2491/18 (провадження № 11-331апп19) та 11 вересня 2019 року у справі №826/1773/18 (провадження №11-68апп19).

Такі ж самі правові висновки були сформовані Верховним Судом у більш пізнішій його постанові від 09 серпня 2023 року у справі №460/8517/20.

Відтак, саме наведені правові висновки підлягають застосуванню судом у спірних правовідносинах, оскільки вони є релевантними до правовідносин, які мали місце у даній справі та обов`язковими для застосування адміністративними судами в силу ч.5 ст.242 КАС України.

При цьому, з урахуванням правових висновків, викладених у пунктах 39-41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019р. у справі №826/1773/18, суд зазначає, що, як зазначено вище, оскаржуване позивачем рішення Виконкому про затвердження акта з визначення та відшкодування збитків власникам землі №8 від 25.09.2025р., а також і Акт про визначення обсягу збитків №10 від 04.09.2025р. на момент звернення з цим позовом не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що унеможливлює заявлення позовних вимог про визнання протиправним та скасування такого рішення не лише в порядку адміністративного судочинства, а й іншого виду судочинства.

Обраний позивачем спосіб захисту права шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення Виконкому про затвердження акта з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також визначення обсягу та розміру таких збитків за актом, завданих унаслідок користування земельною ділянкою, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

У даному контексті, суд звертає увагу на те, що в разі незгоди позивача з рішенням Виконкому про затвердження акта з визначення збитків власнику землі та невиконання в добровільному порядку цього рішення орган місцевого самоврядування має право звернутися до цивільного суду з позовом до позивача про відшкодування збитків. Саме в такому випадку при вирішенні позову Виконкому буде перевірена в судовому порядку правомірність визначення цим органом збитків власнику землі.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм та встановлених обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 1 ч.1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд провадження у справі закриває.

За викладених обставин, провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі №160/29643/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення №8 від 25.09.2025р., акту №10 від 04.09.2025р. - закрити.

У відповідності до вимог ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва