Рішення № 137811832, 30.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 червня 2026 р. Справа № 120/9500/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "ЦЕНТР-СКЛО" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000020/2 від 22.01.2025 року та Картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000040.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого вказує на виникнення у контролюючого органу обґрунтованого сумніву щодо зазначеної вартості товару, що і стало підставою для застосування резервного методу для визначення вартості імпортованого товару.

Окрім того, представником відповідача разом з відзивом подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін з метою всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

За приписами ч. ч. 6, 7 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з приписами п. 5 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, підстави заяви (клопотання, заперечення).

Суд зауважує, що вказане клопотання відповідача не обґрунтовано. Крім того, відповідач жодним чином не аргументував у який спосіб характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності зумовлюють проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Одне лиш покликання представника відповідача на Протокол № 29-1 від 14.06.2023 року наради керівного складу апарату Держмитслужби, яким керівників митного органу з метою захисту прав та інтересів Держмитслужби України зобов`язано вживати вичерпних заходів для належного представництва інтересів у суді, не свідчить про необхідність проведення судового засідання з повідомленням та викликом у судове засідання сторін та не може бути підставою для задоволення відповідного клопотання.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не встановив обґрунтованих підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якій він вказує на безпідставності доводів відповідача.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, судом встановлено такі обставини.

Між позивачем (як покупцем) та "Q-Glasstech Sp Z. o.o" (як продавцем) було укладено контракт № 13/06/23 від 13.06.2023 року, згідно якого Продавець здійснив продаж листового скла та дзеркала, яке виготовляється методом флотації на загальну суму 500000 доларів США або 500000 євро. Одиницею продажу є квадратний метр. Згідно п. 2 контракту ціни на окремі товари визначаються у рахунках-проформах. Пунктом 6 контракту передбачено, що умови поставки визначаються у рахунках.

13.11.2024 року На виконання умов договору було виставлено рахунок-проформу № 1/MС/11/2024, згідно якої підтверджено замовлення товару, усього на суму 11722,92 доларів США, а саме "дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення: ALUMINUM MIRROR (DOUBLE) 3mm, розміром 3300 х 2140 мм, 400 шт/2824,800 м2, призначене для виробництва вікон та декору".

17.01.2025 року продавцем відвантажено товар, надавши інвойс № FS 7/MС/01/2025 на товар, усього на суму 11722,92 доларів США.

21.01.2025 року для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана електронна митна декларація 25UA401020002301U2, з додатками (Контракт; Рахунок-проформа; Платіжний документ про оплату товару; Рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару; Копія митної декларації країни відправлення).

22.01.2025 року за результатами розгляду документів, Вінницькою митницею ухвалено рішення № UA401000/2025/000020/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, згідно вимог ст. 58 МК України, у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про складові митної вартості товарів. Також Відповідачем сформовано Картку відмови № UA401020/2025/000040.

Так, у вказаному рішенні зауважено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме:

1) в наданому рахунку від 17.01.2025 року № FS 7/MC/01/2025, присутнє посилання на інший рахунок від 15.11.2024 року № FS 1/MC/11/2024, за яким було перераховано передплату за товар, проте такий рахунок в тому числі на вимогу митного органу наданий не був;

2) згідно наданих заяв на купівлю валюти, валюта купувалася для передплати за скло, в той час коли декларується товар "Дзеркала";

3) в платіжній інструкції в іноземній валюті № 81 від 19.09.2024 року на суму 10000 USD в графі 70 "призначення платежу" міститься посилання на Proforma Invoice 21/MG/09/2024 FROM 19.09.2024 року, проте в зазначеній Proforma Invoice вказана сума 50100 USD;

4) декларантом не надано митну декларацію країни відправлення, в тому числі на вимогу митного органу.

Не погоджуючись з рішення про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставина справи, суд керується таким.

Частиною 2 ст. 2 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами ст. 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України регламентовано, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 5 ст. 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що декларант при митному оформленні товарів зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, митний орган зобов`язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені у ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Лише ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000020/2 від 22.01.2025 року суд зазначає наступне.

За результатами виконання митних формальностей відповідачем встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, містили розбіжності, а саме:

1) в наданому рахунку від 17.01.2025 року № FS 7/MC/01/2025, присутнє посилання на інший рахунок від 15.11.2024 року № FS 1/MC/11/2024, за яким було перераховано передплату за товар, проте такий рахунок в тому числі на вимогу митного органу наданий не був;

2) згідно наданих заяв на купівлю валюти, валюта купувалася для передплати за скло, в той час коли декларується товар "Дзеркала";

3) в платіжній інструкції в іноземній валюті № 81 від 19.09.2024 року на суму 10000 USD в графі 70 "призначення платежу" міститься посилання на Proforma Invoice 21/MG/09/2024 FROM 19.09.2024 року, проте в зазначеній Proforma Invoice вказана сума 50100 USD;

4) декларантом не надано митну декларацію країни відправлення, в тому числі на вимогу митного органу.

Щодо першого пункту суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Основним документом, що підтверджує вартість товару та ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, є рахунок-фактура.

Позивачем до митного оформлення надано рахунок-фактуру № FS 7/MC/01/2025 від 17.01.2025 року на загальну суму 6225,95 доларів США. Наявність у тексті цієї фактури посилання на попередній рахунок (№ FS 1/MC/11/2024 від 15.11.2024 року) має виключно інформативний характер для сторін договору з метою ідентифікації раніше отриманої передплати та не створює самостійного обов`язку декларанта подавати такий документ. Оскільки ціна товару, його кількість та характеристики чітко визначені у фінальному рахунку-фактурі та збігаються з даними контракту, вимога митного органу надати попередній (проміжний) рахунок є виявом надмірного формалізму.

Більше того, законодавство не зобов`язує декларанта надавати всі без виключення документи, на які є посилання в основних рахунках, якщо останні самі по собі містять вичерпні та несуперечливі дані про митну вартість. Таким чином, відсутність рахунку від 15.11.2024 року жодним чином не впливає на можливість перевірки заявленої митної вартості за першим методом та не може вважатися розбіжністю у розумінні ст. 54 МК України.

Крім того, за наявною у справі сукупністю доказів (документів, які подавались позивачем при митному оформленні товару) чітко прослідковується послідовність та повнота сплати позивачем задекларованої суми 11722,92 доларів США саме за замовленням, оформленим рахунком-проформою № 1/MС/11/2024 від 13.11.202 року, а саме:

перший етап: оплата на суму 5496,97 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 81 від 19.09.2024 року;

другий етап: остаточна оплата залишку в сумі 6225,95 доларів США згідно з платіжною інструкцією № 10 від 17.01.2025 року, де підставою платежу прямо вказано інвойс № 1/MC/11/2024 від 13.11.2024 року; результат: рахунок-фактура від 17.01.2025 року відображає підсумкову суму контракту (11722,92 доларів США) та факт зарахування попередньої оплати у розмірі 5496,97 доларів США, що підтверджує виконання фінансових зобов`язань за рахунком № 1/MC/11/2024.

Щодо другого пункту суд зауважує, що заявка на купівлю валюти не є первинним або визначальним документом для митного оформлення та підтвердження митної вартості. Цей документ має виключно банківсько-фінансове призначення та оформлюється в узагальненій формі для цілей здійснення валютної операції, без необхідності вказувати повне або технічне найменування товару згідно з контрактом чи митною декларацією.

Окремо суд вказує й на те, що поняття "скло" у контексті заявки на валюту не суперечить фактичному опису задекларованого товару, оскільки дзеркала, зазначені у митній декларації, є виробами зі скла і класифікуються за кодом товарної позиції УКТ ЗЕД 7009 "дзеркала скляні". Відповідно, термін "скло" в заявці узагальнює характер матеріалу, з якого виготовлений товар і жодним чином не впливає на ідентифікацію товару для митних цілей.

Більш того, первинні документи, подані для митного оформлення, а саме, контракт, рахунок-проформа, інвойс, пакувальний лист, однозначно описують товар як "дзеркала скляні" із зазначенням точних технічних характеристик, розмірів, призначення та торговельної марки. Жодних розбіжностей у цих документах щодо найменування товару не встановлено.

Щодо третього пункту суд зауважує, що платіж у розмірі 10000 доларів США був "пакетним" перерахуванням коштів у межах загального виконання Контракту № 13/06/23 від 13.06.2023 року. Зазначена сума охоплювала передплату за декількома замовленнями одночасно. При цьому, згідно з листом продавця "QSp. Z o.o." від 13.11.2024 року, рахунок-проформа № 21/MG/09/2024 від 19.09.2024 року був анульований та зараховано оплату згідно платіжних інструкцій в іноземній валюті № 81 від 19.09.2024 року у сумі 10000 доларів США як часткову передоплату наступних проформ інвойсів: 1/МС/11/2024 від 13.11.2024 року у сумі 5496,97 доларів США; 2/МС/11/2024 від 13.11.2024 року у сумі 3516,88 доларів США; 3/МС/11/2024 від 13.11.2024 року у сумі 986,15 доларів США.

Оскільки іноземний контрагент у своєму листі чітко ідентифікував зарахування частини коштів (5496,97 доларів США) саме за спірною поставкою, будь-які сумніви митного органу щодо зв`язку між платіжною інструкцією № 81 та задекларованим товаром є необґрунтованими.

До того ж, остаточний розрахунок у сумі 6225,95 доларів США здійснений пізніше за платіжною інструкцією № 10 від 17.01.2025 року, вже містить пряме та безспірне посилання на інвойс № 1/МС/11/2024, що в сукупності з першим платежем становить повну вартість товару - 11722,92 доларів США.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі №520/10386/2020 вказав, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Щодо четвертої розбіжності, то суд вказує, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Також копію митної декларації країни відправлення декларант подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару, відтак вимоги щодо її надання в даному випадку є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на невідповідність прайс-листа від 06.09.2024 року ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, то суд зазначає, що витребування додаткових документів (до яких належать прайс-листи) є правомірним лише у разі, якщо документи, подані згідно з ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Оскільки позивачем разом із митною декларацією надано вичерпний перелік основних документів (контракт, рахунок-фактуру, рахунок-проформу, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні документи), які у своїй сукупності давали можливість чітко та однозначно ідентифікувати ціну товару (11722,92 доларів США) та підтвердити її документально, у митного органу не виникло передбачених законом підстав для витребування додаткових документів, у тому числі прайс-листів.

Таким чином, вимога про надання прайс-листа є виходом митного органу за межі повноважень, визначених ст. 53 МК України.

Відтак, будь-які подальші висновки відповідача щодо змісту цього прайс-листа (зокрема, щодо його приналежності до "публічних оферт") не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки сам документ був витребуваний без належних на те правових підстав.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованого товару, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.

Додатково суд зазначає, що відповідачем також порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.

МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару стосується саме позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вже зазначалось, декларантом подані усі документи, що виключали обґрунтовані сумніви відповідача в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни яка була сплачена за товар який ввозився на територію України в режимі імпорту, відповідно митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав, прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Суд також звертає увагу на те, що джерелом числового значення для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару стала інформація, яка містилася в електронній митній декларації 05.12.2024 року №UA100230/2024/524608, за якою оформлено схожий товар за резервним методом: "Дзеркала скляні без рам: mirror 2х1220х1830мм., 180 шт., 4420,55 м2. Для потреб власного виробництва. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN. Торгівельна марка нема даних", та складає 1,036 доларів США за кг.

Рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Порівнявши характеристики товару, що декларувався позивачем, та товару за митною декларацією від 05.12.2024 року №UA100230/2024/524608, суд констатує, що обране митним органом джерело інформації не може вважатися належним, оскільки порівнювані товари мають суттєві розбіжності у фізичних параметрах (товщина, розмір листа), технічних характеристиках (кількість шарів напилення) та походженні (різні виробники та статус торгової марки).

Відтак, відповідачем не доведено, що характеристики товару за обраною декларацією є співставними з характеристиками товару позивача, що робить розрахунок митної вартості за резервним методом довільним та необґрунтованим.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного суд прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення № UA401000/2025/000020/2 від 22.01.2025 року про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000040.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Підстави для розподілу судових витрат на професійну правову допомогу наразі відсутні, з огляду на заявлення представницею позивача наміру подати докази понесених витрат у 5-денний строк з дня винесенні рішення відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" (вул. Незалежності, 67, м. Калинівка, Вінницька обл., ЄДРПОУ 38628306) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000020/2 від 22.01.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000040.

Стягнути на користь приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 6732,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович