Рішення № 137809882, 29.06.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/298/26

Провадження №2/603/237/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 червня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічник А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник адвокат Усенко М.І. на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 164403-12/2024 від 29.12.2024 в загальному розмірі 15 827,1 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив про те, що 29 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі - ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства в електронній формі уклали договір про надання фінансового кредиту № 64403-12/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 9000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування в порядку та на умовах, визначених цим договором. ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти, шляхом їх перерахування, що підтверджується листом про перерахування коштів. 19.06.2025 первинний кредитодавець відступив право вимоги за зобов`язанням до відповідача на підставі укладеного договору факторингу № 19062025. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 15827,10 грн, з них: 8919 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 4816,20 грн сума заборгованості за процентами та 2091,90 грн сума заборгованості за штрафом. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за зазначеним договором, а також понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору, а також витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року вищезазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 10 червня 2026 року Монастириський районний суд задовольнив клопотання позивача та витребував в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 9000 грн в період з 29.12.2024 по 03.01.2025 та є чи є ОСОБА_1 власником зазначеної банківської картки.

26 червня 2026 року суд долучив до матеріалів справи відповідь з АТ КБ «Приват Банк».

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не забезпечило явку представника в судове засідання, у позовній заяві представник просив розгляд справи проводити без участі позивача. Також зазначив про те, що проти заочного розгляду справи позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 29 червня 2026 року постановлено в даній цивільній справі провести заочний розгляд та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив такі обставини.

29 грудня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклади Договір про надання фінансового кредиту за № 64403/12/2024 (далі - Договір), який відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y217, в підтвердження укладення якого сторона позивача надала: Договір про надання фінансового кредиту № 64403-12/2024 від 29.12.2024; Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №64403-12/2024 від 29.12.2024, а також довідку про ідентифікацію.

У відповідності до довідки про ідентифікацію, ТОВ «Стар Файненс Груп» підтверджує те, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 з яким укладений Договір №64403-12/2024 від 29.12.2024 ідентифікований товариством.

Перед укладенням зазначеного кредитного Договору відповідач заповнив заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, підписанням якої за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W429, підтвердив те, що він ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТО «Стар Файненс Груп», які розміщені на веб-сайті stafin.com.ua, приєднується до Договору про спосіб підписання, який розміщений на сайті та надав згоду ТОВ «Стар Файненс Груп» на використання під час підписання будь-яких документів, пов`язаних з укладенням та виконанням договору про надання фінансового кредиту, накладенням, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 Договору, ТОВ «Стар Файненс Груп» надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 9000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі- кредит), а клієнт зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) (надалі - комісія, комісія за видачу кредиту) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 29.12.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 27.04.2025.

Згідно п. 1.4. Договору, за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 900 грн ( що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія.

Розмір денної процентної ставки 0,98 % (п.п. 1.4.1 Договору).

Відповідно до п. 1.6. Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платної картки № 4149-49хх-хххх-9919 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з графіком платежів (Додаток №1 до договору), сума кредиту становить 9000 грн, проценти за користуванням кредиту 9720 грн, комісія за надання кредиту 900 грн, реальна річна процентна ставка 2572,74%, загальна вартість кредиту 19620 грн.

Також сторони підписали паспорт споживчого кредиту, яким погоджені аналогічні умови.

Згідно з відповіддю ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_260217120955 від 17.02.2026, видно те, що 29 грудня 2024 року на картку № НОМЕР_1 були зараховані грошові кошти в сумі 9000 грн.

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» за № 20.1.0.0.0/7-260612/131837-БТ від 16.06.2026 в банку на ім`я ОСОБА_1 емітована карта № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також згідно з даною відповіддю на зазначений рахунок 29 грудня 2024 року були зараховані кошти в сумі 9000 грн.

У відповідності до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 64403-12/2024 від 29.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.03.2026 становить 15827,10 грн, з яких: 8919 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4816,20 грн -сума заборгованості за відсотками та 2091,9 грн - сума заборгованості за штрафом. Проценти нараховані в межах строку кредитування. Окрім того, з наданого розрахунку видно те, що ОСОБА_1 здійснював часткову оплату зобов`язання за договором, а саме: тіло кредиту на суму 81 грн, нараховані відсотки на суму 4837,37 грн, комісію за надання кредиту у сумі 900 грн, а також 2408,10 грн зобов`язання за штрафом.

19 червня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 19062025, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників складає 73671224,47 грн.

Для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, клієнт надає фактору документацію в порядку, передбаченому цим Договором (п.п. 6.2.2 Договору факторингу).

У відповідності до п.п. 8.2.1 Договору факторингу факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

На підтвердження передачі документації за даним договором факторингу сторона позивача надала акт приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 19 червня 2025 року до Договору факторингу №19062025 від 19 червня 2025 року у відповідності до якого, кількість відступлених прав грошової вимоги становить 5374 на загальну суму заборгованості 73 671 224, 47 грн.

Сума фінансування за Договором факторингу становить 6 622 433,48 грн (7.1 Договору факторингу), про її сплату свідчить платіжна інструкція за № 11887 від 19.06.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 ТОВ «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 64403-12/2024 на загальну суму 15827,1 грн, з яких 8919 грн сума основного боргу, 4816,20 грн сума заборгованості та 2091,90 грн сума заборгованості за штрафом.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України визначено те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено те, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства встановлено, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Суд з матеріалів справи встановив те, що ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y217, 29.12.2024 уклав Договір про надання фінансового кредиту № 64403-12/2024 з ТОВ «Стар Файненс Груп».

Відповідач перед укладенням кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання системи Bank ID Національного банку.

У відповідності до Положення про Систему BankID Національного банку України, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України 17 березня 2020 року № 32 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 28 травня 2024 року №63 (далі - Положення), cистема BankID Національного банку - національна система електронної дистанційної ідентифікації Національного банку, яка забезпечує здійснення електронної дистанційної ідентифікації та верифікації фізичних осіб шляхом передавання даних користувачів абонентом-ідентифікатором абоненту - надавачу послуг/абоненту - надавачу послуг зі спеціальним статусом.

Згідно з п. 1 ч. 2 розділу І Загальні Положення, абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку

Пунктом 56 розділу VIII Вимоги до автентифікації Положення визначено те, що абонент-ідентифікатор має забезпечити надання користувачем згоди на передавання даних користувача під час проходження автентифікації або в будь-який інший спосіб, який дає змогу зробити висновок про надання такої згоди користувачем.

Відповідно до п. 13 Додатку 1 «Належна перевірка клієнтів» до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, Затвердженого постановою правління національного банку України від 28.07.2020 № 107 установа зобов`язана забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього): 1) не рідше одного разу на рік, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є високим; 2) не рідше одного разу на три роки, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є середнім; 3) не рідше одного разу на п`ять років - в інших випадках за умови відсутності підозр.

Наведені норми свідчать про те, що без згоди особи на передавання актуальних даних щодо неї, такі не могли бути передані надавачу послуг.

Таким чином, даний договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25); від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.

В підтвердження виконання первинним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором в АТ КБ «ПриватБанк» за клопотанням сторони позивача витребувана інформація, яка підтверджує факт переказу 29.12.2024 грошових коштів ТОВ «Стар Файненс Груп» на картковий рахунок відповідача в сумі 9000 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт виконання ТОВ «Стар Файненс Груп» своїх обов`язків, передбачених договором, що полягало в перерахуванні на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9000,00 грн на платіжний засіб, зазначений в договорі. Також суд вважає доведеним факт переходу права вимога позивача до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за зобов`язаннями за договором про споживчий кредит.

Однак суд частково не погоджується із нарахованими первинним кредитором розміром заборгованості за користування кредитом, виходячи з такого.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 64403-12/2024 від 29.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.03.2026 становить 15827,10 грн, з яких: 8919 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4816,20 грн -сума заборгованості за відсотками та 2091,9 грн - сума заборгованості за штрафом. Проценти нараховані в межах строку кредитування. Також згідно з поданим розрахунком заборгованості ОСОБА_1 здійснював часткову оплату зобов`язання за договором № 64403-12/2024, а саме: тіло кредиту на суму 81 грн, нараховані відсотки на суму 4837,37 грн, комісію за надання кредиту у сумі 900 грн, а також 2408,10 грн зобов`язання за штрафом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за штрафом/пенею у сумі 2091,90 грн, яка нарахована ТОВ «Стар Файненс Груп» у зв`язку із неналежним виконанням ним своїх зобов`язань є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Також, вважаю, що стягненні з відповідача грошові кошти на погашення штрафу у сумі 2408,10 грн підлягають віднесенню до погашення сум зобов`язання за нарахованими відсотками.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, вцивільних (господарських) справах стандартом доказування є «перевага доказів», стандарт також відомий як «баланс ймовірностей», де основним принципом є змагальність сторін, а суд виступає лише арбітром.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 14.12.2021 у справі №917/2117/19.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважаю, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом частково доведений факт порушення його права, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути заборгованість у сумі 11 327,1 грн, з них: тіло кредиту 8919,00 грн; 2408,10 грн заборгованість за відсотками, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за штрафом в сумі 2091,90 грн та за нарахованими відсотками в сумі 2408,10 грн не підлягають задоволенню.

Доказів щодо спростування наведених позивачем обставин, відповідач суду не надав.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Сторона позивача підтвердила отримання правничої допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 , що підтверджується таким.

01 липня 2025 року між АО «Апологет» та клієнтом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107.

Відповідно до пункту 1.1 клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів клієнта.

АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 11.05.2026 підписали акт № 328 відповідно до якого сторони підтвердили факт надання АО та прийняттям клієнтом послуг, а саме по боржнику ОСОБА_1 за кредитним договором № 64403-12/2024 від 29.12.2024. Сума наданих послуг складає 8000 грн. Розрахунок за надані послуги здійснюються протягом року з моменту підписання акту.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді у розмірі 4 000 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 662,40 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути 1 905,42 грн (11 327,1 грн * 2662,40 грн / 15827,1 грн) сплаченого судового збору 2 862,71 грн (11 327,1 грн * 4000 грн / 15827,1 грн) витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 64403-12/2024 від 29 грудня 2024 року в розмірі 11 327 (одинадцять тисяч триста двадцять сім) грн 10 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, а саме 1 905 (одна тисяча дев`ятсот п`ять) грн 42 коп. сплаченого судового збору та 2 862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 71 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник