Рішення № 137809678, 30.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2325/26

Провадження № 2/466/2321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

20 березня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №97784654 від 10.10.2021 року , у розмірі 17 680 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 10.10.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №97784954, в електронній формі , шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 5 200 грн., строком до 08.01.2022 року , зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах договору.

Позивач вказує, що відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконав, кредитні кошти та нараховані проценти не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №97784954 від 10.10.2021 року.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становила 17 680 грн., з яких 5 200 грн. заборгованість за тілом кредиту та 12 480 грн. заборгованість за процентами.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзиву на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.10.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №97784954 в електронній формі. Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 200 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору у пільговий період , з 10.10.2021 року по 09.11.2021 року застосовувалася процентна ставка 2% на день, а у стандартний період , з 10.11.2021 року по 08.01.2022 року - 3% на день. Договір укладений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній формі.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що надсилаються іншій стороні електронного договору та підтверджують волевиявлення особи на укладення правочину.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, відповідно до яких електронний договір, укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 200 грн., що свідчить про належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором. Окрім цього, це факт отримання відповідачем коштів стверджується відповіддю з банку, яка надійшла до суду 24.06.2026 року.

Таким чином, між сторонами виникли цивільні правовідносини, що регулюються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні визначений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти та проценти не повернув.

Крім того, судом встановлено, що 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №97784954 від 10.10.2021 року.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Отже, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.09.2025 року заборгованість відповідача становить 17 680 грн., з яких: 5 200 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 480 грн. - заборгованість за процентами.

Будь-яких доказів сплати заборгованості або заперечень щодо розрахунку відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Оцінюючи подані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, набуття права вимоги за договором факторингу та наявність заборгованості у заявленому розмірі.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія договору про надання правової допомоги №39493634 03 від 02.01.2026року, копія додаткової угоди № 97784954 до договору №39493634 03 від 02.01.2026, копія акту про надання правничої допомоги, копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 5 500 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. Окрім цього, до матеріалів справи не долучено документу, який би підтверджував факт понесення витрат адвокатом. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», суму заборгованості за Кредитним договором № 97784954 від 10.10.2021 року у розмірі 17 680 грн (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень). В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима