Ухвала суду № 137809497, 29.06.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 459/2304/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

та обвинувачених: ОСОБА_5 і ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сокаль кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.263, ч.1 ст.263 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.263 КК України

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі визначеному судом, оскільки останній може переховуватися від суду, впливати на свідків.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити , оскільки доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого та встановлено наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України .

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні заперечили проти клопотання прокурора, просили зменшити обвинуваченому розмір застави оскільки попередньо визначений розмір застави є для обвинуваченого завідомо непомірним та призведе до неможливості виконання самої застави.

Вислухавши сторони, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч.2 ст.331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити обвинуваченим зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від суду є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Зазначене узгоджується з практикою ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у рішенні по справі "Ілійков проти Британії" ("Ilijkov v. Bulgaria") № 33977/96 від 26.06.2001, за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. У рішенні ЄСПЛ по справі "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Суду не надано доказів, що обвинувачений може переховуватися від суду з врахуванням тяжкості покарання, яке йому загрожує. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 одружений та має на утриманні неповнолітнього сина ( має міцні соціальні зв"язки), позитивно характеризується , неодноразово заохочувався органами місцевого самоврядування, благодійними фондами за надання допомоги щодо гуманітарної складової пов"язаною з відсіччю збройної агресії російської федерації. Також ОСОБА_5 вносив грошові кошти для закупівлі дронів для ВЧ НОМЕР_1 ..

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, зокрема після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи вимогу кримінального процесуального законодавства України щодо безпосереднього дослідження доказів вважає, що доводи сторони обвинувачення про можливість впливу на свідків є обґрунтованими.

Суду не надано жодних даних, які свідчать про неможливість подальшого тримання обвинуваченого під вартою, а також інших обставин які переважають над вказаними ризиками та запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину

Вищезазначені обставини виключають можливість застосування щодо обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів.

Прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого та встановлена наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України. Наведені обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, з дотриманням справедливого балансу між цими стандартами і правами та інтересами обвинуваченого.

Разом з тим, суд також враховує наступне.

Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, отже при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Перспектива втратити заставу у разі неявки особи на судове засідання повинна діяти як достатній стримувальний фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися. Розмір застави необхідно оцінювати передусім з огляду на особу підозрюваного чи обвинуваченого та його активи, проте також за певних обставин суду варто брати до уваги суму збитків, які приписують фігуранту провадження (п. 81 рішення у справі Mangouras v. Spain). Виключна увага на розмірі ймовірних збитків є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме тому суд також має ретельної оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та обґрунтувати визначену суму (п. 32 рішення у справі Істоміна проти України).

Встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом. Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою.

Станом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ризик переховування обвинуваченого продовжує існувати. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».

Навіть у випадку, коли б відбулося зменшення ймовірності настання одного чи кількох із встановлених ризиків, то само собою вказане не було б безумовною підставою для зменшення розміру застави, оскільки за змістом ч. 4 ст. 182 КПК суд має враховувати також й інші обставини у їх сукупності.

Порядок визначення розміру застави регулюється ст. 182 КПК. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (ч. 2 ст. 182 КПК). Прокурором запропоновано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі , який в пять разів перевищує встановлений розмір для такої тяжкості злочину згідно ч. 5 ст. 182 КПК України.

Розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, він не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу до особи було застосовано безальтернативне ув`язнення. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, суд виходить із того, що тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись судом під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі/продовження строку запобіжного заходу. Із урахуванням наведеного, з огляду на повідомлених суду додаткових даних про стан здоров`я та матеріальне становище обвинуваченого, наявність на його утриманнні неповнолітніх дітей, суд вважає за можливе зменшити попередньо визначений розмір застави обвинуваченому та визначити її в межах 230 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 765 440 грн.

Визначений судом розмір застави на думку суду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та з урахуванням вищевказаних обставин не є непомірним для нього.

Крім цього, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 утримується під вартою у ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Згідно ст.318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Згідно зі ст. 135 КПК України особа, що перебуває під вартою, викликається в суд через адміністрацію місця ув`язнення.

Згідно ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішувати питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді.

На даний момент виникла необхідність перевести обвинуваченого ОСОБА_5 до Державної установи Львівська установа виконання покарань (№19) у зв`язку із розглядом кримінального провадження в Сокальському районному суді Львівської області.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.181, 183, 199, 331 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів з визначенням застави в розмірі 230 (двісті тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 765 440 (сімсот шістдесят п`ять тисяч чотириста сорок) грн.

Строк тримання під вартою визначити до 27.08. 2026 року - включно.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в даній ухвалі, протягом строку дії ухвали.

Реквізити для внесення застави: код отримувача (код за ЄДРПОУ):26306742, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Банк отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача:UA918201720355299001500000757.

У випадку внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки:

не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора та суду;

повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора та суду;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ГУ ДКСУ коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити прокурора і Сокальський районний суд Львівської області.

У разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Перевести обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» до Державної установи Львівська установа виконання покарань (№19) у зв`язку із розглядом кримінального провадження №12025162480000739 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.263, ч.1 ст.263 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.263 КК України.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» та начальнику Державної установи Львівська установа виконання покарань (№19).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 5-ти діб з часу її проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1