Рішення № 137809326, 30.06.2026, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/316/26

Номер провадження 2/719/189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Вербіцької М. В.,

з участю секретарки судового засідання Чорної В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», в інтересах якого діє представник Грибанов Денис В`ячеславович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

08.05.2026 позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», в інтересах якого діє представник Грибанов Денис В`ячеславович, звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 7882696 від 13.10.2025 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 13.10.2025 ТОВ «СІРКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір позики № 7882696, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від ТОВ «СІРКО ФІНАНС» кредит у розмірі 4 140,00 грн, строк позики 15 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,01 % в день, шляхом перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією № da199d44-bfa6-4f7f-8daa-824ada6c2679 від 13.10.2025, яка є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Договір підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису Хtn157 13.10.2025 20:45, що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 або на номер телефону +3 НОМЕР_2 , який належить відповідачці) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (п. 30. договору).

20.02.2026 між ТОВ «СІРКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» був укладений договір факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026 у відповідності до умов якого ТОВ «СІРКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СІРКО ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно акту прийому передачі реєстру боржників № 1 від 20.02.2026 за договором факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026 сторони уклали цей акт про те, що на виконання п. 1.2. договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026, укладеного між клієнтом та фактором, ТОВ «СІРКО ФІНАНС» передав, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників № 1 від 20.02.2026 кількістю 6 340, після чого з урахуванням п. 1.2. договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026, від ТОВ «СІРКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 20.02.2026 до договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 13 471,20 грн, з яких: 4 140,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 331,20 грн - сума заборгованості за відсотками та 9 000,00 - сума заборгованості за пенею.

Загалом позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 13 471,20 грн, а також судові витрати у розмірі 3 028,00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 12.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Позивач та його представник у судові засідання не з`являлися, проте у позовній заяві та заяві від 19.06.2026 клопотали розгляд справи здійснювати за їх відсутності. Крім того, позивач повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка у судові засідання не з`являлася, хоча належним чином була повідомлена про місце, час і дату судових засідань, зокрема, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі, судових повісток (рекомендовані повідомлення поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Крім того, відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.

У зв`язку з неявкою сторін згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Суд установив, що 13.10.2025 ОСОБА_1 за допомогою ІТС товариства (шляхом акцептування оферти), уклала з ТОВ «СІРКО ФІНАНС» договір позики № 7882696 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальниця отримала кредитні кошти у сумі 4 500,00 грн строком на 15 днів з кінцевим терміном повернення 27.10.2025 року, процентна ставка (базова) у день 0,01 % (фіксована) з другого дня користування кредитом, комісія за надання позики 14,86 % (фіксована), що у грошовому виразі складає 668,70 грн, а також за невиконання позичальником умов цього договору позикодавець нарахував пеню у розмірі 5 % за кожен день користування позикою понад встановлений договором строк.

До договору додається: додаток № 1 до договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 7882696 від 13.10.2025 таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який підписаний належним чином шляхом накладення одноразового ідентифікатора Хtn157 ОСОБА_1 13.10.2025 20:45 (а. с. 9).

Суд дійшов висновку про те, що обставина укладення договору позики на умовах повернення позики в кінці строку позики № 7882696 від 13.10.2025 був укладений між ТОВ «СІРКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 , позаяк він підписаний відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію електронним підписом одноразовим ідентифікатором Хtn157. З боку позикодавця договір позики був підписаний ТОВ «СІРКО ФІНАНС» за допомогою ЕЦП (а. с. 8).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Наведена позиція висловлена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 12.01.2021р. по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між первісним кредитором та відповідачкою кредитного договору, шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора, умовою якого було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитного договору, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідними довідками про переказ грошових коштів на картку позичальниці.

У п. 5.1. договору визначено, що позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, у тому числі інформацією, що передбачена ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» та нормативно-правовими актами НБУ. Відповідно до п. 5.2. позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «СІРКО ФІНАНС», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою. У п. 5.3. вказано, що позичальник до моменту підписання договору вивчив його та правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

Отже, суд уважає встановленою та доведеною належними доказами обставину укладення кредитного договору між ТОВ «СІРКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства щодо укладення договорів в електронній формі та погодження його умов сторонами.

Також доведеним суд уважає той факт, що відповідачка отримала позику від первісного позичальника - ТОВ «СІРКО ФІНАНС» у розмірі 4 500,00 грн, позаяк наведене підтверджується достовірним та достатнім доказом - довідкою ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», у якій остання підтвердила прийняття до виконання платіжної інструкції від ТОВ «СІРКО ФІНАНС» про переказ коштів 13.10.2025 у розмірі 4 500,00 грн ОСОБА_1 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 , та успішно провела відповідну операцію.

Власне, цю обставину не заперечила і відповідачка.

Проаналізувавши розрахунок заборгованості суд дійшов висновку, що первісний кредитор нараховував проценти протягом 14 днів по 27.10.2025 за ставкою 0,01 % у розмірі 0,45 грн за день (4 500,00 ? 0,01 % = 0,45 грн).

Договір позики укладався на 15 днів до 27.10.2025.

Суд резюмує, що правомірним є стягнення з відповідачки процентів за користування позикою у межах строку дії договору, тобто: 0,45 ? 14 днів = 6,30 грн.

27.10.2025 ОСОБА_1 здійснила платіж на рахунок ТОВ «СІРКО ФІНАНС» у сумі 1 035,00 грн, яким сплатила заборгованість за відсотками у розмірі 6,30 грн, комісію за видачу кредиту - 668,70 грн та залишок коштів первісним кредитором було зараховано на тіло кредиту - 360,00 грн.

4 500,00 - 360,00 = 4 140,00 грн - новий розмір тіла кредиту.

У п. 18. кредитного договору зазначається, що у разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена у п. 2. договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2. договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених ЗУ «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Починаючи з 28.10.2025 по 04.11.2025 (8 днів) ТОВ «СІРКО ФІНАНС» нараховував проценти за понадстрокове користування кредитними коштами за ставкою 1 % у день на нове тіло кредиту, тобто у розмірі 41,40 грн (4 140,00 ? 1% = 41,40 грн).

8 днів ? 41,40 = 331,20 грн.

Однак суд наголошує, що договір надання коштів у кредит укладався на 15 днів до 27.10.2025.

Єдиний шлях продовження чи пролонгації договору передбачений у його п. 6. відповідно до якого позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, у встановлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та змінні значення умов, що підлягають узгодженню у зв`язку з продовженням строку позики обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку позики та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Проте жодних доказів щодо такого продовження строку кредитування позивач не надав.

Інших доказів, які би підтверджували продовження строку договору, наприклад, правила надання грошових коштів у позику у редакції на день укладення договору тощо, позивач не надав.

У той же час Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ст. 1050 ЦК України.

Суд резюмує, що договір надання коштів у кредит № 7882696 не пролонговувався, отже правомірним є стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у межах строку дії договору, тобто: 14 днів ? 0,45 = 6,30 грн, які відповідачка 27.10.2025 сплатила первісному кредитору. Таким чином, заборгованість за відсотками на момент укладення договору факторингу була повністю погашена відповідачкою, а продовження нарахування позивачем відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами є безпідставним.

Також, підлягає до стягнення тіло кредиту у розмірі 4 140,00 грн, позаяк із матеріалів справи випливає, що відповідачка здійснила платіж на погашення позики у розмірі 360,00 грн (4 500,00 - 360,00 = 4 140,00 грн).

Також п. 18. договору позики передбачає пеню у розмірі 5 % у день, а саме, у разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена у п. 2. договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право, у випадку невиконання позичальником умов цього договору, нарахувати пеню у розмірі, визначеному п. 2. договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених ЗУ «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Щодо стягнення з відповідачки пені у розмірі 5 %, що становить 9 000,00 грн, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022).

На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово безперервно продовжувався, зокрема, останній раз Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.04.2026 воєнний стан в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Станом на дату розгляду справи судом Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності 24 січня 2024 року та передбачають інше. Зокрема, відповідно до редакції п. 6. Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який, власне, і був змінений наведеним вище законом, за договорами споживчого кредиту, укладеними з 24.01.2024, кредитор може нараховувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за прострочення, якщо це передбачено договором.

Однак п. 18. Прикінцевих положень ЦК України не був скасований і досі звільняє позичальника від неустойки під час воєнного стану.

Коли виникає колізія між нормами двох законів і одна з них спрямована на захист прав споживача, суди за загальним підходом повинні застосовувати ту норму, яка забезпечує вищий рівень захисту споживача. Це випливає із системного тлумачення законодавства України, конституційних принципів та практики Верховного Суду.

Адже відповідно до статті 42 Конституції України «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт…», що означає, що захист споживача є конституційною гарантією, а тому при тлумаченні та застосуванні законів суд має обирати таке тлумачення, яке найефективніше забезпечує цей захист.

Закон України «Про захист прав споживачів» побудований на принципі підвищеного захисту слабшої сторони у правовідносинах. Споживач у правовідносинах із підприємцем чи фінансовою установою вважається економічно слабшою стороною, тому закон надає йому додаткові гарантії. Тому якщо норми різних законів регулюють однакові відносини, але одна норма забезпечує більший рівень захисту споживача, суд повинен застосовувати саме її.

Крім того, у правозастосуванні застосовується загальновизнаний принцип favor consumeris - тлумачення норм права на користь споживача, відповідно до якого, якщо є колізія правових норм, то суд повинен обрати той варіант, який краще захищає права споживача. Наведений принцип повністю корелюється із загальним принципом справедливості та добросовісності (ст. 3 ЦК України).

У юридичній доктрині та практиці застосовується також такий підхід, що, якщо існують кілька норм, що регулюють ті самі правовідносини, застосовується норма, яка встановлює більш сприятливий режим для особи. У споживчих правовідносинах такою особою є саме споживач.

Виходячи із усього наведеного суд бере до уваги чинні приписи ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період воєнного стану.

Таким чином, суд доходить переконання, що у частині стягнення пені у розмірі 5%, що становить 9 000,00 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід відмовити.

Також на підтвердження перерахування коштів позивач надав довідку № КД-000053094 від 16.03.2026 ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», який діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «СІРКО ФІНАНС» відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ23-04-25/2ЕПС від 23.04.2025, укладеного між установою та ТОВ «СІРКО ФІНАНС» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата 13.10.2025 року; 2) номер платежу da199d44-bfa6-4f7f-8daa-824ada6c2679; 3) сума - 4 500,00 грн; 4) отримувач Данилюк Рената - ЕПЗ номер НОМЕР_1 . Оскільки установа не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються (а. с. 10).

Цією довідкою суд має змогу ідентифікувати номер картки, як такий, що дійсно належить ОСОБА_1 , оскільки номер картки НОМЕР_1 також зазначений у п. 30. договору позики.

Позаяк жодних доказів на спростування укладення договору відповідачка не надала, належно оцінивши документи, підписані одноразовим ідентифікатором, суд доходить висновку, що обставина укладення договору є доведеною.

Не заперечується відповідачкою і той факт, що вона грошові кошти як кредит отримала.

Договір факторингу, яким позивач обґрунтовує належність йому права вимоги до відповідачки, укладений відповідно до вимог чинного на момент його укладення цивільного законодавства.

Зокрема, відповідно до договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026 право вимоги переходить від ТОВ «СІРКО ФІНАНС» до фактора - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 20.02.2026, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (п. 1.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у день підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. У день коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 4 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 5). Згідно з п. 1.1. цього договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (фінансування) за плату , а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (комісію, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до божників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 20.02.2026 за договором факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026 сторони уклали цей акт про те, що на виконання п. 1.2. договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026, укладеного між клієнтом та фактором, ТОВ «СІРКО ФІНАНС» передав, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників № 1 від 20.02.2026 кількістю 6 340, після чого з урахуванням п. 1.2. договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026, від ТОВ «СІРКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Обставина щодо правомірного переуступлення права вимоги підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 20.02.2026 за договором факторингу №20022026/4 від 20.02.2026, реєстром боржників № 1 від 20.02.2026 до договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026 та платіжною інструкцією № 23849 від 24.02.2026 про сплату за право грошової вимоги згідно реєстру боржників № 1 від 20.02.2026 до договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026, відповідно до яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 13 471,20 грн, з яких: 4 140,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 331,20 грн - сума заборгованості за відсотками та 9 000,00 - сума заборгованості за пенею.

Отже, право вимоги перейшло до позивача - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Проаналізувавши договір факторингу та документи, які до нього додаються, суд установив, що право вимоги заборгованості, яка виникла у зв`язку з невиконанням кредитного договору, дійсно перейшло до позивача, а тому він підставно звернувся до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, п. 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Договір відступлення прав вимоги є ідентичним за правовою природою до договору факторингу. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не повернуті, позицію відповідача, який жодних аргументів чи доказів для доведення протилежного не надав, а також вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає, що право позивача на повернення заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсотках підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підстави заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідачки на його користь заборгованість сукупно у розмірі 13 471,20 грн у зв`язку із порушенням зобов`язань за описаним вище кредитним договором.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

У статті 14 зазначеного Закону виснувано: договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача. Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за договором позики є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за договором позики банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Після закінчення строків кредитування відповідач грошові кошти не повертав та не сплачував відсотки за користування ними.

Таким чином, відповідачка неналежно виконує взяті на себе зобов`язання за договором позики, укладеним 13.10.2025 між ТОВ «ФК «СІРКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 (договір позики № 7882696).

Суд також бере до уваги позицію відповідачки, яка заяви по суті справи до суду не надавала, жодні обставини, викладені позивачем, не заперечувала, свої аргументи не наводила, у судові засідання не з`являлася.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у цьому випадку мають місце порушення з вини відповідачки прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за договором позики № 7882696 та вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» сукупно заборгованості у розмірі 4 140,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, тобто позов задоволено на 30,73 %.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно із ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до позовних вимог ціна позову у цій справі становила 13 471,20 грн. Позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 4 140,00 грн, в іншій частині відмовлено. Отже, розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношенні становить 30,73 %.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі:

2 662,40 ? 30,73 % = 818,15 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», в інтересах якого діє представник Грибанов Денис В`ячеславович, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за договором позики № 7882696 у розмірі 4 140,00 грн (чотирьох тисяч ста сорока гривень 00 коп.) - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 818,15 грн (восьмисот вісімнадцяти гривень 15 коп.).

У решті позовних вимог позивачу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Новодністровським міським судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 30.06.2026.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, банківські реквізити: IBAN НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Мар`яна ВЕРБІЦЬКА