Ухвала суду № 137809012, 25.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14382/26

Провадження № 1-кс/638/1690/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представників державної установи «Олексіївська виправна колонія № 25»: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» - ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222060000059 від 03.06.2026, за ч. 1 ст. 325, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Харкова подано клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222060000059 від 03.06.2026, за ч. 1 ст. 325, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали надійшли в провадження слідчого судді ОСОБА_1 24 червня 2026 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідуванням у кримінальному провадженні 42026222060000059 від 03.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 325, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України за фактами підроблення протоколу випробувань № 1607 від 05.03.2026, виданого державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», використання зазначеного протоколу під час поставки крупи кукурудзяної, шліфованої, № 3, до державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» та поставки цієї продукції з порушенням правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії могли спричинити поширення цих захворювань.

Під час досудового розслідування встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 39-К-26 від 11.03.2026, укладеного між державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (покупець) та ФОП ОСОБА_7 (продавець), останній зобов`язувався продати і відвантажити покупцю товар: ДК 021-2015:15610000-7 Продукція борошномельно-круп`яної промисловості (Крупа кукурудзяна, шліфована, № 3), у кількості 76 310,0 кг на загальну суму 1 541 462,00 гривень.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1228 від 02.04.2026, на підставі видаткової накладної № 1228 від 02.04.2026, ФОП ОСОБА_7 поставлено до державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» 540 кг крупи кукурудзяної, шліфованої, № 3, на суму 10908,00 грн.

До супроводжуючих документів на вказаний товар, в тому числі, долучено протокол випробувань № 1607від 05.03.2026, виданий державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», відповідно до якого постачальником крупи є ТОВ «Фудвайб», виробником ФОП ОСОБА_8 .

Разом з цим, за інформацією державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 16.06.2026 № 10/2190 протокол випробувань № 1607 від 05.03.2026 видано замовнику ТОВ «Фудвайб» щодо досліджуваного зразка «Крупа кукурудзяна № 2», виробник ФОП « ОСОБА_9 ».

За таких обставин є достатні підстави вважати, що наданий під час поставки протокол випробувань № 1607 від 05.03.2026 має ознаки підроблення, а поставлена продукція може не відповідати показникам якості, зазначеним у вказаному протоколі.

19.06.2026 слідчим у кримінальному провадженні - слідчим слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 проведено огляд складського приміщення державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)».

У ході огляду встановлено, що на складі державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» зберігається крупа кукурудзяна, шліфована, № 3, поставлена відповідно до вказаного вище договору, у кількості 18 мішків вагою 25 кг. кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг., а все це загальною вагою 466,463 кг.

За результатами проведеного огляду зазначену продукцію вилучено.

Постановою слідчого крупа кукурудзяна, шліфована, № 3, у кількості 18 мішків вагою 25 кг. кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг., а все це загальною вагою 466,463 кг., визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

З метою забезпечення збереження зазначеного речового доказу виникла необхідність у накладенні на нього арешту.

Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна у цьому кримінальному провадженні є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, втрати, перетворення, відчуження або використання.

Метою накладення арешту є сукупність підстав вважати, що крупа кукурудзяна, шліфована, № 3, у кількості 18 мішків вагою 25 кг. кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг., а все це загальною вагою 466,463 кг., є доказом злочину.

Метою накладення арешту у даному випадку є забезпечення збереження речового доказу.

Крім того, у разі не запобігання ризикам відчуження, розпорядження та користування крупою кукурудзяною, шліфованою, № 3, у кількості 18 мішків вагою 25 кг. кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг., а все це загальною вагою 466,463 кг., можуть бути втрачені докази вчинення вказаних злочинів.

Враховуючи вищевикладене, для досягнення дієвості цього провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, просить суд 1. Накласти арешт (позбавити права на відчуження, розпорядження та користування) на крупу кукурудзяну, шліфовану, № 3 у кількості 18 мішків вагою 25 кг. кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг., а все це загальною вагою 466,463 кг., вилучену 19.06.2026 в ході огляду складського приміщення державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)», яка на підставі договору купівлі-продажу № 39-К-26 від 11.03.2026 є власністю державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», адреса: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, та перебуває у розпорядженні державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)», адреса: м. Харків, вул. Дмитра Кочеткова, 44.

У разі накладення арешту на вищезазначене майно, передати його на відповідальне зберігання завідувачу складу відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_11 , попередивши останню про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України та про необхідність збереження арештованого майна.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представники власника (володільця) майна: державної установи «Олексіївська виправна колонія № 25»: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» - ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували.

Суд, вислухавши учасників, прокурора, представників власника (володільця) майна, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частина друга статті 131 КПК України).

Як визначено частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди .

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (частина перша статті 98 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до статей 168, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватися також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (частина перша статті 167 КПК України), а й іншим особам.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або третіх осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Лемуан проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Суд зауважує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, суд також бере до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як встановлено слідчим суддею, слідчим відділом Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідуванням у кримінальному провадженні 42026222060000059 від 03.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 325, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України за фактами підроблення протоколу випробувань № 1607 від 05.03.2026, виданого державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», використання зазначеного протоколу під час поставки крупи кукурудзяної, шліфованої, № 3, до державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» та поставки цієї продукції з порушенням правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії могли спричинити поширення цих захворювань.

Під час досудового розслідування встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 39-К-26 від 11.03.2026, укладеного між державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (покупець) та ФОП ОСОБА_7 (продавець), останній зобов`язувався продати і відвантажити покупцю товар: ДК 021-2015:15610000-7 Продукція борошномельно-круп`яної промисловості (Крупа кукурудзяна, шліфована, № 3), у кількості 76 310,0 кг на загальну суму 1 541 462,00 гривень.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1228 від 02.04.2026, на підставі видаткової накладної № 1228 від 02.04.2026, ФОП ОСОБА_7 поставлено до державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» 540 кг крупи кукурудзяної, шліфованої, № 3, на суму 10908,00 грн.

До супроводжуючих документів на вказаний товар, в тому числі, долучено протокол випробувань № 1607від 05.03.2026, виданий державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», відповідно до якого постачальником крупи є ТОВ «Фудвайб», виробником ФОП ОСОБА_8 .

Разом з цим, за інформацією державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 16.06.2026 № 10/2190 протокол випробувань № 1607 від 05.03.2026 видано замовнику ТОВ «Фудвайб» щодо досліджуваного зразка «Крупа кукурудзяна № 2», виробник ФОП « ОСОБА_9 ».

За таких обставин є достатні підстави вважати, що наданий під час поставки протокол випробувань № 1607 від 05.03.2026 має ознаки підроблення, а поставлена продукція може не відповідати показникам якості, зазначеним у вказаному протоколі.

19.06.2026 слідчим у кримінальному провадженні - слідчим слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 проведено огляд складського приміщення державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)».

У ході огляду встановлено, що на складі державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» зберігається крупа кукурудзяна, шліфована, № 3, поставлена відповідно до вказаного вище договору, у кількості 18 мішків вагою 25 кг. кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг., а все це загальною вагою 466,463 кг.

За результатами проведеного огляду зазначену продукцію вилучено.

Постановою слідчого крупа кукурудзяна, шліфована, № 3, у кількості 18 мішків вагою 25 кг. кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг., а все це загальною вагою 466,463 кг., визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або третіх осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.

Крім того, відповідно до вимог ст. 170 КПК України арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження зазначеного речового доказу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення.

Враховуючи мотиви клопотання та обґрунтування його прокурором, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, виконання покарання, з метою запобігання можливості відчуження майна у даному кримінальному провадженні, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, а також, що прокурором наведено обставини, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, разом із цим, враховуючи наслідки арешту майна, виходячи із розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження в результаті накладення арешту на майно, завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав та необхідності арешту вищевказаного майна, з метою забезпечення його збереження та запобігання приховування, пошкодження, псування, знищення.

Відповідно до положень частини першої - другої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369 - 372 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222060000059 від 03.06.2026, за ч. 1 ст. 325, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України задовольнити.

Накласти арешт, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, на крупу кукурудзяну, шліфовану, № 3 у кількості 18 мішків вагою 25 кг кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг, загальною вагою 466,463 кг, вилучену 19.06.2026 в ході огляду складського приміщення державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)», яка на підставі договору купівлі-продажу № 39-К-26 від 11.03.2026 є власністю державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», адреса: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, та перебуває у розпорядженні державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)», адреса: м. Харків, вул. Дмитра Кочеткова, 44.

Майно, на яке накладено арешт, а саме: крупу кукурудзяну, шліфовану, № 3 у кількості 18 мішків вагою 25 кг кожний та ще 1 мішку вагою 16,463 кг, загальною вагою 466,463 кг, передати на відповідальне зберігання завідувачу складу відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_11 .

ОСОБА_11 попередити про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України та про необхідність збереження арештованого майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та оголошено 26 червня 2026 року об 11 год 40 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1