Рішення № 137808971, 26.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/5684/26

Провадження № 2/638/6540/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №397851 від 25.10.2020 у розмірі 18141 грн та понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правову допомогу у розмірі 9000.

Позов обґрунтований тим, що 25.10.2020 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 397851 , за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн строком на 365 днів та кінцевим терміном повернення 25.10.2021. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав.

Разом із тим, відповідач свої зобов`язання не виконує, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 11825.62 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7547.61 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3872.76 грн; інфляційні збитки 329,57 грн; нараховані 3% річних 75,68 грн.

Крім того, 05.01.2021 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0589-6427, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2400.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2.0 %.

Внаслідок невиконання відповідачем свої зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 6315,38 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 2352 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3840 грн; інфляційні збитки 102,70 грн; нараховані 3% річних 20,68 грн.

Позивач набув права вимоги до відповідача за вказаними вище кредитними договорами внаслідок укладення низки договорі факторингу та, в зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, звернувся до суду.

Представник позивача подав заяву, в якій поданий позов підтримав, просив його задовольнити, а також розглядати справу без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судові засідання не з`являється, про дату та час судового розгляду повідомлявся судом завчасно та належним чином. Відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

25.10.2020 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 397851 , за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн строком на 365 днів та кінцевим терміном повернення 25.10.2021.

Договір укладено в електронному вигляді та підписано позичальником із застосуванням одноразового ідентифікатора K761.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

30.06.2021 було укладено договір № 30-06/2021 відповідно до якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 397851.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 397851.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 397851.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що кредитний договір є укладеним, а позивач набув за ним право вимоги до відповідача.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач зобов`язаний довести суду факт надання ним відповідачу кредитних коштів шляхом подання до суду належних та допустимих доказів.

На підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту позивачем надано витяг з реєстру боржників та розрахунок заборгованості за кредитним договором, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10.09.2024, в якій зазначається про переведення коштів.

Разом із тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд вважає, що витяг з реєстру боржників та розрахунок заборгованості за кредитним договором, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10.09.2024, в якій зазначається про переведення коштів, самі по собі, без надання належних доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру.

Первинних документів, які б підтвердили факт отримання відповідачем кредитних коштів, як то платіжних доручень, меморіальних ордерів, виписок за рахунками тощо, позивачем не надано, а тому суд приходить до висновку, що даний факт не доведений та, відповідно, позивачем не доведено факту наявності заборгованості перед ним з боку відповідача за даним кредитним договором.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц.

Крім того, 05.01.2021 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0589-6427, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2400.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2.0 %.

Договір укладено в електронному вигляді та підписано позичальником із застосуванням одноразового ідентифікатора A753.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факт надання кредиту підтверджується інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 05.11.2025.

28.10.2021 було укладено договір № 02/10/2021 відповідно до якого ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0589-6427.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що кредитний договір є укладеним, а позивач набув за ним право вимоги до відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за умовами договорів не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість 6315,38 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 2352 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3840 грн; інфляційні збитки 102,70 грн; нараховані 3% річних 20,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, а також з урахуванням того, що відповідачем не надано суду доказів того, що ним хоч у якомусь обсязі виконано свої зобов`язання за кредитним договором, не спростовано розміру заборгованості належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що твердження позивача про наявність заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками кредитним договором № 0589-6427 є обґрунтованими.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан, дія якого триває на теперішній час.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відтак, оскільки п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України суд застосовує приписи ЦК України.

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних належить відмовити.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач, крім судового збору, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн, на підтвердження чого надає копію Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 та витяг з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

З одного боку, згідно вимог ст. 137 ЦПК України, прийняти рішення про зменшення витрат на правову допомогу суд може виключно за клопотанням відповідача, але з іншого, перевірка обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, у тому числі і витрат на правову допомогу, є обов`язком суду.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи обсяг отриманої позивачем правової допомоги в межах даної справи, оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді, дотримуючись принципу диспозитивності, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу у 5000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 0589-6427 від 05.01.2021 у сумі 6192 (шість тисяч сто дев`яносто дві) грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 905 (дев`ятсот п`ять) грн 08 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правову допомогу у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

На заочне рішення відповідачами протягом 30 днів, з дня його проголошення, до Шевченківського районного суду м. Харкова може бути подана письмова заява про його перегляд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371; юридична адреса: вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521 м. Київ, 03150.

Представник позивача: Сердійчук Ярослава Ярославівна, адреса: вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521 м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Зінченко