Ухвала суду № 137808610, 29.06.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4780/25

Провадження № 2/946/173/26

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 23.09.2025 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 23.09.2025 року, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.10.2025 року позов задоволено повністю та ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за кредитним договором №723997525 від 17.01.2022 року станом на момент звернення до суду у розмірі 13 153, 82 грн., 2 422,40 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2025 року задоволено заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Переходова Миколи Віталійовича про перегляд вищевказаного заочного рішення із призначенням справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін у судовому засіданні.

10 грудня 2025 року на адресу суду представник позивача Поляков Олексій Володимирович надав заяву, у якій зазначив, що позовна заява про стягнення заборгованості подана Позивачем у зв`язку з тим, що Відповідач не виконав свої зобов`язання в добровільному порядку. Погашення заборгованості Відповідачем відбулося вже після подання позову, що свідчить про виконання зобов`язання саме у зв`язку з ініціюванням судового розгляду. Разом із позовною заявою Позивач заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., на підтвердження цих витрат до матеріалів справи долучено Акт прийому-передачі наданих послуг та Договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року, та судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Факт погашення заборгованості лише після подання позову підтверджує, що правова допомога, надана Позивачеві, була необхідною для захисту його прав та інтересів, а відповідні витрати є безпосередньо пов`язаними з розглядом справи. Отже, з урахуванням того, що Відповідач виконав свої зобов`язання лише у зв`язку з поданням позовної заяви та не сплатив витрати, пов`язані з розглядом справи, суд повинен розглянути заявлену Позивачем вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Це відповідає принципу відшкодування витрат, понесених для захисту порушених прав у судовому порядку. На підставі викладеного, просить суд судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. - покласти на Відповідача.

24.12.2025 року на адресу суду від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Переходова Миколи Віталійовича надійшло клопотання, у якому зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду із позовом у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомог. Так, позивач, знаючи про виконання відповідачем своїх зобов`язань перед ним, не повідомив суду про таку обставину, що призвело до подвійного стягнення з відповідача заборгованості, а також стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу. Далі, знову ж таки, знаючи про те, що заборгованість вже була відсутня станом на день ухвалення заочного рішення, позивач подав до суду заяву про видачу виконавчих документів. Слід звернути увагу, що позивач просив видати виконавчі документи щодо всіх задоволених вимог, а не тільки щодо судового збору та витрат на правничу допомогу, та навіть наголосив на цьому. Таким чином, дії позивача були спрямовані на подвійне стягнення з відповідача та безпідставне збагачення. А тому, саме через такі необґрунтовані дії позивача відповідач була вимушена нести додаткові витрати для того, щоб захистити свої права. Більш того, для позасудового врегулювання такої проблеми представник відповідача направив позивачу повідомлення про те, що заборгованість була сплачена ще до ухвалення заочного рішення, та просив надати підтвердження відсутності заборгованості. У відповідь, ТОВ ФК ЕЙС" повідомило, що довідка про відсутність заборгованості буде видана виключно після повної сплати судового збору та витрат на правничу допомогу. Слід зазначити, що судовій збір та витрати на правничу допомогу є судовими витратами, тобто такими, що пов`язані з розглядом справи, а заборгованість виникла на підставі кредитного договору. Таким чином, сплата судового збору на витрат на правничу допомогу жодним чином не може впливати на наявність заборгованості у відповідачки перед позивачем. Відтак, такі дії позивача були очевидно необґрунтованими та неправомірними. Саме через такі необґрунтовані дії позивача відповідачка була вимушена подати заяву про перегляд заочного рішення та нести додаткові витрати. У випадку, якщо б позивач повідомив би суд про врегулювання спору до ухвалення заочного рішення, не просив видати виконавчі документи щодо всіх задоволених вимог, видав би відповідачці підтвердження відсутні заборгованості - відповідачка не мусила б вчиняти додаткові дії, направлені на захист своїх прав через необґрунтовані дії позивача. На підставі викладеного, просить суд Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЕЙС" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 гривень.

Крім того, 24.12.2025 року на адресу суду від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Переходова Миколи Віталійовича надійшло заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, у якому зазначив, що представником позивача було подано заяву про розподіл судових витрат, в якому останній просить суд покласти сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. на відповідача, а також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Відповідач вважає такі вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Щодо судового збору. Відповідачем до ухвалення заочного рішення було подано до суду клопотання про закриття провадження на підставі відсутності предмета спору, мотивоване тим, що заборгованість була погашена відповідачем у повному обсязі ще до ухвалення заочного рішення, після ознайомлення із матеріалами справи. Слід наголосити, що позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору, через що відповідач навіть не знала про наявність такої заборгованості. У разі, якщо б позивач звернувся до відповідачки до пред`явлення позову, такий борг був би виплачений без необхідності подачі позову. Користуючись правничою допомогою, позивач не може бути не обізнаним про те, що факт погашення заборгованості є підставою для закриття провадження, що, в свою чергу, є підставою для повернення судового збору. Проте, таке повернення може бути виключно за клопотанням позивача, а не за ініціативою суду. А тому, відповідач вважає дії позивача та вимоги стягнути судовий збір з відповідача, в той час, коли судовий збір може бути повернутий за заявою позивача необґрунтованими та зловживанням своїми процесуальними правами. Більш того, ЦПК України не передбачено стягнення судового збору з відповідача у разі закриття провадження у справі. Щодо витрат на правничу допомогу. По-перше, згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, який є частиною договору про надання правничої допомоги, представник позивача виокремив такі пункти в переліку наданих послуг, як підготовка адвокатського запиту та вивчення матеріалів справи. Такі послуги не були включені до пункту складання позовної заяви, хоча безпосередньо пов`язані з підготовкою та подання позовної заяви і не можуть бути окремими послугами, за які нараховано окрему плату. Не підлягають компенсації витрати, понесені у зв`язку з вивченням та аналізом матеріалів, вивченням судової практики та консультуванням з метою формування правової позиції сторони у справі (правовий висновок Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22). Отже, вивчення матеріалів справи та підготовка адвокатського запиту включаються до такої послуги, як підготовка позовної заяви. По-друге, розмір витрат, заявлений позивачем, є неспівмірним ціні позову та складності справи. Ціна позову складає 13 153,82 грн, а розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем - 7000 грн, що більше ніж половина від ціни позову. Задоволення такої вимоги призведе не до компенсації витрат на правничу допомогу, а до безпідставного збагачення, чого, на думку відповідача, і прагне позивач. Також, слід додати, що згідно відкритих даних з сайту «Судова влада України» представник позивача - адвокат Тараненко Артем Ігорович, представляє права та інтереси ТОВ ФК Ейс" у багатьох справах, пов`язаних із стягненням заборгованості за кредитними договорами. А тому, всі складені процесуальні документи фактично є типовими, шаблонними для представника позивача, а вивчення документів не потребує значної кількості часу. У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Враховуючи те, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, судові витрати, пов`язані зі складанням позовної заяви не були неминучими. В той же час, порушене право позивача було швидко поновлено відповідачем добровільно, до ухвалення рішення суду. Таким чином, оскільки позовна заява не підлягає задоволенню, а провадження по справі підлягає закриттю, витрати на правничу допомогу є суттєво завищеними, неспівмірними, а дії позивача необґрунтованими, та такими, що мають ознаки зловживання процесуальними правами.

29 грудня 2025 року на адресу суду представник позивача Поляков Олексій Володимирович надав додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що щодо тверджень представника Відповідача про сплату судових витрат, а саме зазначив, що борг був погашений лише після подачі позову, тому це доводить те, що правова допомога, яку отримав Позивач, була абсолютно необхідною для захисту його прав, витрати на цю допомогу прямо пов`язані з розглядом справи. Отже, якщо Відповідач виконав свої зобов`язання лише після того, як був поданий позов, і не покрив витрати на судовий процес, суд має задовольнити вимогу Позивача і стягнути з нього 7000,00 грн. за правничу допомогу. Оскільки витрати, понесені для захисту своїх прав у суді мають бути відшкодовані. Крім того, висловив свою думку з приводу досудового врегулювання, зазначивши, що відповідно до п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. В даному випадку законом обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору не визначався. У Постанові КЦС ВС від 30.01.2018 по справі №419/316/15-ц зазначається: «Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує». До того ж, ТОВ «ФК «ЕЙС» надіслав Скаржнику для ознайомлення копію позовної заяви разом з додатками до неї, що підтверджується реєстром відправки та описом вкладення (Додаток долучений до позовної заяви). Таким чином, Позивач дотримався норм чинного законодавства, надіслав копії позовної заяви Відповідачу 20.06.2025, а Позовну заяву до суду подано 25.06.2025, тобто через п`ять днів, що в свою чергу підтверджує що Відповідач міг зв`язатися з Позивачем для врегулювання спору. Також висловив свою думку з приводу співмірності витрат на професійну правничу допомогу Позивача та щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу з Позивача.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, згідно п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення. Також, відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 13/51-04, провадження N 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З платіжної інструкції №02М6-7ТВ7-8345-РК10 від 18.10.2025 року вбачається, що відповідачка погасила заборгованість за кредитним договором №723997525 від 17.01.2022 року у повному обсязі. (а.с. 47).

При цьому, як вбачається з платіжної інструкції №02М6-7ТВ7-8345-РК10 від 18.10.2025 року, відповідачка погасила заборгованість та задовольнила вимоги позивача після пред`явлення позову.

Позивач у свою чергу не подав до суду заяву про залишення позову без розгляду або про закриття провадження у справі на підставі того, що позивач не підтримує своїх вимог через їх задоволення відповідачем після відкриття провадження.

Таким чином суд не вбачає можливості розглядати справу по суті позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи з того, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором №723997525 від 17.01.2022 року, яка відповідно до платіжної інструкції №02М6-7ТВ7-8345-РК10 від 18.10.2025 року на момент розгляду справи погашена, суд доходить висновку щодо закриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2442,40 грн., згідно платіжної інструкції №18909 від 23 червня 2025 року.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 гривень на користь Позивача та 12 000,00 грн. на користь Відповідача, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на яку покладено обов`язок відшкодувати такі витрати, всі витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що заявлений розмір до стягнення, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Дослідивши додані представником позивача та представником відповідачки, докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатами, враховуючи складність даної цивільної справи та часом витраченим адвокатами, суд доходить висновку про обґрунтованість понесених витрат позивачем та відповідачкою на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень кожним.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо повернення витрат по сплаті судового збору, в порядку п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» яким передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях,- суд констатує, що відповідне клопотання позивача до суду не надходило.

Керуючись ст. 142, 255, 258-260, 265, 353, 354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження юридичної особи: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956, до ОСОБА_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Провести зустрічне зарахування стягнених з сторін витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук